Сергій Шумило науковий співробітник у Інституті історії України НАН України

Який шлях обрав митрополит Онуфрій?

Онуфрій зі своїми дещо консервативними поглядами завжди був ідейно близьким до РПЦЗ

Статус УПЦ буде в якійсь мірі схожим на статус Руської Зарубіжної Церкви (РПЦЗ)

УПЦ точно вже не буде такою, як раніше. Але якою вона тепер буде і в якому статусі, поки до кінця нікому не зрозуміло, навіть самим архиєреям УПЦ.

Схоже на те, що статус УПЦ буде в якійсь мірі схожим на статус Руської Зарубіжної Церкви (РПЦЗ) (до об'єднання з МП в 2007 р.), яка не проголошувала автокефалію чи автономію, не виходила остаточно зі складу РПЦ, але через політичні та ідейні розбіжності розірвала в 1927 р. стосунки з Московським Синодом, який вона вважала несвобідним через залежність від комуністичного режиму СССР.

РПЦЗ не була визнана як окрема помісна церква, але з нею зберігали євхаристійне спілкування Сербська, Єрусалимська та деякі інші церкви. При цьому РПЦЗ вважала себе самокерованою частиною РПЦ, засуджуючи керівництво Московського патріархату за співпрацю з КДБ та комуністичною владою. Своє самоуправління РПЦЗ обгрунтовувала Постановою Патріарха Тихона і Св. Синоду ПРЦ від 1920 р. за №362, яким в умовах громадянської війни, більшовицьких гонінь на Церкву та неможливості повноцінних зв'язків з московським церковним управлінням всім єпархіям РПЦ надавалось тимчасове самоуправління з правом об'єднуватись у самокеровані церковні округи та тимчасові церковні управління. На основі цієї Постанови патр. Тихона в СССР постала самокерована Катакомбна або Істинно-Православна Церква, а за кордоном РПЦЗ, які не визнавали над собою владу Московського патріархату. Схоже, саме цей напрямок найбільше прийнятний для митр. Онуфрія.

До речі, рішення Собору УПЦ про надання єпархіям права самостійно приймати рішення є нічим іншим, як запозиченням досвіду і прикладу Тихонівського указу про самоуправління єпархій від 1920 р.

Як відомо, митр. Онуфрій зі своїми дещо консервативними поглядами завжди був ідейно близьким до РПЦЗ і часто відвідував її навіть до її об'єднання з МП. Був випадок, коли на початку 1990-х рр. очолювана єп. Онуфрієм Чернівецька єпархія навіть розглядала можливість переходу до РПЦЗ. Власне, саме митр. Онуфрій був одним з ініціаторів діалогу між РПЦЗ та МП. Тож консервативна ідеологія і практика РПЦЗ йому не просто знайома, але й близька. Тому не дивно, що за зразок церковного унезалежнення від путінської Москви він сприймає саме модель РПЦЗ, яка, доречі, теж дотримувалась консервативних і традиціоналістських поглядів, засуджуючи екуменізм, модернізм і «філокатолицтво» як в Константинопольському, так і в Московському патріархатах.

Щодо діалогу з ПЦУ та Константинопольським Патріархатом. Думаю, поки навряд чи будуть якісь дуже різкі кроки з боку митр. Онуфрія, оскільки він людина досить обережна і не любить приймати поспішних рішень. Його останнє рішення було буквально «вистраждане «, це його особисте рішення, на яке не змогли вплинути промосковські архієреї і політики. Наразі він у статусі предстоятеля самопроголошеної самокерованої Церкви, статус якої до кінця ще не визначений. Думаю, діалог з ПЦУ та Константинополем буде, але повільно і не так швидко. Важливо враховувати консервативні погляди митр. Онуфрія. Для нього насправді модерністські та екуменічні ініціативи як з боку Константинополя, так і з боку Московського патріархату були не дуже прийнятні, тому він дозволяв, наприклад, єп. Лонгіну Жару критикувати патр. Кіріла і непоминати його по обвинуваченню в «єресі».

Тобто у митр. Онуфрія є свої власні переконання і бачення, які досить консервативні і в чомусь навіть частково можуть бути близькі до т.зв. «старостильників « у Греції та РПЦЗ. Тому треба враховувати, що такі консервативні погляди можуть відображатися до певної міри і на курсі керованої ним УПЦ. Цим УПЦ відрізнятиметься від більш ліберальної та модерністської ПЦУ. Тобто, імовірно, ми тепер в Україні матимемо дві незалежні Церкви, одна з яких буде більш ліберальна і модерністська, друга більш консервативна і традиціоналістська. І можливий діалог між ними (як і умови до діалогу) зможе відбуватися, зокрема, і на рівні цих двох дещо різних світоглядних позицій. Це важливо враховувати.

Проте, поки це все припущення. Важливо таки дочекатись публікації нового Статуту УПЦ та інших документів Собору та Синоду УПЦ, щоб можна було робити остаточні висновки і коментувати. Також важливо почути коментарі самого митр. Онуфрія, як він це все бачить. Сподіваюся, невдовзі ми це все почуємо.

Одне можна сказати, у будь-якому випадку, не можна не помітити позитиву щодо зрушення у напрямку унезалежнення УПЦ від держави-агресора. Ці рішення були прийняті виключно завдяки наполегливості митр. Онуфрія, попри шалений спротив промосковського крила архієреїв. Якщо це тільки перший крок до повного унезалежнення, то це вже добре. Головне, повторюсь, щоб цей крок не був останнім...

P.S. Звісно, УПЦ не буде точно як РПЦЗ, але мова і не про це, а про модель унезалежнення від Москви, яка дуже схожа на ту, що була саме в РПЦЗ – не автокефалія, не автономія, не структурний підрозділ... Схоже, це четвертий шлях...

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів