Справа мера Одеси Труханова - дзеркало Революції гідності

Мера Одеси Геннадія Труханова, який останні два місяці перебував за кордоном, детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) затримали, щойно він повернувся додому. Щоправда, в СІЗО він просидів лише добу. Після чого вийшов на волю на поруки депутата Ради від президентської фракції Дмитра Голубова. А трохи пізніше суд відмовив прокуратурі у відстороненні Труханова від посади міського голови. В цій дивній історії не вистачає хіба що публічних вибачень з боку президента країни та генпрокурора. Після цього справу проти мера Одеси можна було б і зовсім закрити.

Чужий серед своїх

Історія Геннадія Труханова може стати непоганою ілюстрацією того, які люди приходять до влади після «Революції гідності». Колишній військовий та екс-керівник охоронного агентства, якого італійська поліція називала одним з членів організованого злочинного угрупування, 2012 року за підтримки Партії регіонів став депутатом Верховної Ради. А після Євромайдану Труханов виграв дострокові вибори мера Одеси, отримавши підтримку городян у травні 2014 року. Через півтора роки його знову обрали міським головою.

Усе, що відбувається з Трухановим останні чотири роки, не підвладне жодній логіці. Екс-регіонал, людина, яка, як стверджує прокуратура, має окрім українського два інших громадянства (Росії та Греції), стає на чолі Одеси. Міста, у якому в 2014 році проросійські сили намагалися створити «Одеську народну республіку» (за зразком «ДНР» і «ЛНР»). Варто лише згадати криваві події 2 травня 2014 року. І ось на тлі цього центральна влада, котра офіційно начебто підтримувала своїх кандидатів - Едуарда Гурвіца і Олександра Боровика, зробила все можливе для перемоги теперішнього мера Одеси.

Навіщо Києву знадобився Труханов-мер? Можна припустити, що 2014-го завдяки йому та його репутації в Одесі, намагалися втримати ситуацію в місті. Згодом він виступав в якості противаги главі Одеської обласної державної адміністрації Міхеілу Саакашвілі. Труханов був і залишається своїм для тих, проти кого і в Києві, і в Грузії боровся Саакашвілі. Без підтримки на вищому політичному рівні країни Труханов навряд би цього досяг.

Справедливості немає, закон для всіх різний

В період перебування в кріслі мера Одеси Геннадія Труханова звинувачували в корупції та причетності  до офшорів. Утім, міський голова спростовував усі без винятку закиди. Мовляв, його обмовляють недоброзичливці. Але коли у грудні 2017 року за Труханова взялись у НАБУ, мер майже на два місяці зник з міста. Офіційно - відгуляв дві відпустки і був у відрядженнях. Неофіційно - намагався в Києві вирішити всі своє питання.

І, з огляду на подальший розвиток подій, йому це вдалося. Після повернення 14 лютого в українську столицю, він лише на добу затримався в СІЗО. Далі – поруки депутата від БПП, повернення в Одесу та рішення суду відхилити клопотання прокуратури про тимчасове відсторонення Труханова від посади. Попри те, що НАБУ підозрює мера та трьох його підлеглих в корупції та завданні бюджету міста збитків на 100 млн гривень, міський голова залишається на свободі та, схоже, в чудовому настрої.

Зрозуміло, для антикорупційних органів України - справа честі довести провину Генадія Труханова. Інакше доведеться визнати або некомпетентність детективів і слідчих, або ж заангажованість суду. В будь-якому разі те, що відбувається з Трухановим, навряд залишиться непоміченим громадськістю. Він - фігура яскрава та неоднозначна не лише в Одесі, але й в українській політиці. Його справа - своєрідний маркер тієї ситуації, яка склалася в державі.

Не Трухановим єдиним

Геннадій Труханов - не перший, і, ймовірно, не останній чиновник, якого, попри обвинувачення, суд відпустив на волю. Минулого року з СІЗО вийшли глава Державної фіскальної служби Роман Насіров, екс-міністр юстиції Олександр Лавринович, колишня мер Слов'янська Неля Штепа.

Досі не покарали підозрюваного в причетності до викрадення і побиття прибічників Євромайдану в Харкові мера міста Геннадія Кернеса, а мерів шести міст Донецької та Луганськой областей, які в 2014 році виступали під російськими прапорами й влаштовували незаконні «референдуми» щодо створення так званих «ЛНР» і «ДНР», так і не притягнули до відповідальності.

Так, до нереформованої й корумпованої судової системи України є багато запитань. Але ще більше їх до тих, хто відповідає в країні за національну безпеку. Адже й причетні до корупції, й ті, хто виступає на боці окупантів, однаково становлять загрозу для держави під час війни.

Відсутність в центральної влади політичної волі дати належну оцінку і першим, і другим демонструє слабкість постмайданного керівництва. Можливо, хтось вважає, що Труханов, Штепа, Кернес та багато інших - лише тимчасові союзники, наприклад, на час чергових президентських виборів. Але це - велика помилка. Вона стане очевидною вже 2019 року.