Уроки вибухів під Вінницею: Україна продовжує жити в умовах мирного часу

Пожежа на військовому складі, розташованому в Калинівці Вінницької області, у ніч на 27 вересня вкотре продемонструвала неготовність української влади до запобігання надзвичайним ситуаціям у країні. Кілька версій, озвучених офіційними особами, поки що не дають чіткої відповіді на питання, звідки взялося полум'я на одному з трьох найбільших військових складів України.

Ясно лише одне: оборона країни була і залишається вразливою. Чи то від зовнішнього ворога - диверсантів, чи то від внутрішнього - халатності військових - це не так вже й важливо. Україна продовжує перебувати на пороховій діжці, яка будь-якої миті може вибухнути.

Happy Birthday Mr. President?

Надзвичайна ситуація в Калинівці (83 тисячі тонн боєприпасів, серед яких - ракети до систем залпового вогню «Смерч», «Ураган» і «Град») сталася в день народження президента Петра Порошенка. Що спричинило, з одного боку, хвилю конспірологічних версій у прихильників глави держави, а з іншого - хвилю недоречної іронії з боку користувачів соцмереж.

За даними слідчих, сьогодні існують кілька версій того, що сталося. Одна з головних - умисні дії російських диверсантів, які використовували радіокерований квадрокоптер для підпалу складів. Так це чи ні - має встановити слідство, яке розглядає іще три версії причин пожежі.

Була ця пожежа «привітанням» Порошенку чи ні - це не важливо. Оскільки ця надзвичайна ситуація вкотре продемонструвала недбальство української влади в умовах війни. Вибухи на складах у Калинівці - не перші й, очевидно, не останні в історії української держави.

Тільки за останні три роки вибухали бойові арсенали у Кривому Розі, у Сватовому (Луганської області), в Балаклії (Харківської області), поблизу Маріуполя. У більшості випадків військові говорили про зовнішнє втручання. Але от диверсантів спецслужби так жодного разу і не показали публіці. Як і не зробили відповідних висновків для посилення безпеки на інших військових складах.

Зараз перед українськими слідчими стоїть непроста задача: назвати винуватців надзвичайного стану (НС) в Калинівці. Серед них можуть виявитися не лише зовнішні, але і внутрішні вороги - нехлюйство і халатність, у яких є імена, прізвища і звання. Питання в тому, чи буде слідство готовим їх назвати. Адже в такому разі буде кинуто тінь і на самого головнокомандувача - Петра Порошенка, у підпорядкуванні якого перебувають люди з великими зірками на погонах.

Російське «пугало»

Іронію деяких користувачів соцмереж щодо російської диверсії на складах у Калинівці можна легко пояснити. З початком російської агресії українська влада регулярно попереджає про небезпеку п'ятої кремлівської колони у країні. Це стосується і політики, і економіки, і оборони, і ЗМІ. Фраза, «мовчи, бо Путін нападе», уже перетворилася на мем.

Утім, незважаючи на це, за три роки війни поки жоден російський дипломат не був висланий із країни. Російські культурні центри, під дахом яких, за словами колишнього глави МЗС України Володимира Огризка, працює військова і політична розвідка, ніхто не закрив. Торгівля з ворогом ведеться й надалі. Російський бізнес досить вільно почуває себе в уставних фондах українських підприємств.

На цьому тлі українські правоохоронці досить часто говорять про ймовірний «російський слід» у резонансних злочинах - убивствах екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова РФ, журналіста Павла Шеремета, чеченця Тимура Махаурі і так далі. Але поки жодну справу не довели до суду. В Україні усе розуміють: Росія активно діє в її тилу. Але довести це - дуже складно. Тому всі й обмежується винятково версіями.

Серед версій щодо Калинівки також присутній «російський слід». І найпечальніше: навіть якщо вона підтвердиться, частина українців усе одно засумнівається в ній. Надто вже часто у Києві кричали: «Вовки!» А коли ті дійсно з'являться, до криків уже не буде такої уваги.

А якщо завтра - російські танки в Києві?

Калинівка показала, що - за винятком Сходу країни - Україна продовжує жити в умовах мирного часу. Ніхто, як виявилося, не готовий до режиму НС. У країні триває війна, але, не дай Боже, завтра російські танки підуть на Київ чи диверсанти підірвуть один з енергоблоків на тій самій Запорізькій АЕС, навряд чи хтось зможе пояснити українцям порядок евакуації. На щастя, влада зуміла за вечір вивезти із небезпечної зони 28 тисяч жителів Калинівки і сусідніх сіл. Але чи готова вона до ситуації, у якій може знадобитися широкомасштабна евакуація українців - велике запитання.

Імовірна диверсія на АЕС, дамбі, військових складах або ж російські танки в українських містах - не фантазії автора. Це - реальність, із якою завтра може зіштовхнутися Україна. Але навряд чи сьогодні влада готова до цього. І це сумно. Країна, яка останні три роки живе в режимі НС, мала б уже почати створення ефективної системи евакуації й захисту українців від надзвичайних ситуацій.

Не знаю, чи потрібно Україні копіювати систему цивільної оборони часів СРСР. Але в умовах «холодної війни» саме вона вчила, як знайти бомбосховище, що потрібно робити у випадку хімічної атаки і куди потрібно повертатися під час ядерного вибуху. Можливо, 30-40 років тому все це виглядало безглуздо і по-радянському тупо. Але кожен школяр і студент міг відповісти на запитання, що робити, якщо завтра війна. І навряд чи сьогодні це можуть сказати їхні однолітки, країна яких третій рік перебуває у стані війни.