Найближчі плани Путіна

Перегрупування сил бойовиків у Донбасі може означати підготовку до масованого наступу. Виникає питання про найбільш загрозливі напрямки. При цьому важливо зрозуміти логіку Кремля. Скоріш за все, події розвиватимуться за наступним сценарієм:

· удару слід очікувати одночасно за кількома напрямками – там, де зараз зосереджені головні сили: Луганськ, Дебальцево, Донецьк;

· найбільш інтенсивних бойових дій можна очікувати саме на Лугунському, Дебальцевському та Донецькому напрямках – з метою розширити окуповані території, відтягнути українські сили та послабити угруповання під Маріуполем;

· головним напрямком, скоріш за все, стане кримський, де зосереджуються регулярні сили РФ (не виключається, що за підтримки авіації);

· метою наступу буде не силове утворення коридору до Криму (це було б занадто прямолінійно та несхоже на кремлівську тактику), а розширення підконтрольної терористам території і примушення українського керівництва під загрозою нових великих людських втрат до добровільної згоди на запровадження підконтрольного Росії транзитного коридору поставки вантажів до півострова. Такий коридор не треба буде захищати (на відміну від силового варіанту), оскільки це буде передбачено зобов’язаннями України.

У випадку розвитку подій за таким сценарієм найбільш слабким місцем в українській обороні може стати не військо, а воєнно-політичне керівництво – з огляду на його надмірну прихильність до мирних засобів розв’язання конфлікту.

Що робити:

· негайно оцінити та забезпечити готовність військ до активної оборони на всю оперативну глибину: наявність реалістичних планів оборони, укомплектованість особовим складом, технікою, екіпіровкою, іншими матеріально-технічними засобами, готовність систем розвідки, зв’язку та управління, інженерного забезпечення тощо;

· підтримати та надати допомогу громадським ініціативам із запровадження на суміжних територіях (особливо на загрозливих напрямках) сил народного ополчення (комітетів пильності, штабів, пунктів підготовки, добровольчих загонів);

· на випадок непередбачених ситуацій розробити плани захисту та евакуації населення;

· підтримати і створити нові осередки партизанського руху на окупованих територіях, посилити на цих територіях дії диверсійно-розвідувальних груп;

· звернутися до МЗС РФ за підтвердженням відсутності російських військ і техніки на території Донбасу – з наступним завданням ударів по терористичних угрупованнях;

· активізувати звернення до західних країн про надання допомоги оборонітельними озброєннями;

· звернутися до ООН з проханнями: а) визнати Росію стороною конфлікту (з метою позбавлення її права вето, згідно зі ст.27 Статуту ООН); б) ввести над окупованими територіями Донбасу контрольовану безпольотну зону (з метою запобігання застосуванню Росією бойової і транспортної авіації для підтримки наступу терористичних угруповань).

Від спроб “запобігти третій світовій війні” (що є завданням провідних західних країн, але ніяк не України) слід перейти до активних реальних дій із захисту власної незалежності, суверенітету та територіальної цілісності.