Російські вбивці хотіли б, щоб Христос не народжувався

Сучасні вбивці ставлять собі політичні цілі, які хочуть досягнути військовими засобами. І тому вбивають усіх: і своїх, і чужих. Іти до новонародженого Христа вони не вважають за потрібне, бо переконані, що буцімто контролюють ситуацію і мають для цього всі необхідні ресурси. 

Остання доба минула у важкому військовому протистоянні. Горить уся лінія фронту. Символом українського спротиву, мужності та незламності щоразу більше стає місто Бахмут на Донеччині. За вчорашніми повідомленнями, близько 60 відсотків цього міста вже цілковито зруйновані, але в ньому ще живуть цивільні люди.

Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми крок за кроком разом із нашими православними братами наближаємося до свята Різдва Христового. Сьогодні – ще один день передсвяття, бо завтра вже навечір’я Різдва Христового.

Ісус приходить у світ як серйозний виклик. Як дві тисячі років тому, Він з’являється нині серед гущі подій, безвихідних ситуацій, життєвих суперечностей, війни, окупації, боротьби політичних партій, заскорузлості та самовпевненості релігійних лідерів. Незважаючи на те, що на народження Христа довго очікували і його провіщали, але воно стало несподіваним, начебто застало кожного зненацька.

Христос, каже він, народжується серед тих, які є убогими духом і чистими серцем. Між убогими духом, простими людьми, відкритими для чуда, і духовно вбогими можновладцями, які спираються тільки на свою владу і силу, – величезна прірва. Однак Христос народжується і для тих, і для тих, заповнюючи цю прірву собою.

Останнім часом, ми були і далі є свідками подвигу саме простих людей. З усмішкою на обличчі вони виявляють гідну захоплення рішучість, відвагу і самопожертву. Ті, на кого ми б ніколи не звернули уваги в мирний час, під час воєнного лихоліття проявляють себе справжніми героями. І завдяки їм більшість із нас сьогодні зможе сидіти за святковим столом і насолоджуватися родинним затишком, поки вони на фронті затуляють наше Різдво своїми грудьми й боронять народження між нами Бога.

Проте й ті, хто вважає сам себе, свою владу і власні гроші найбільшими цінностями, теж нікуди не поділися. Ці можновладці, сидячи десь у воєнних пунктах на території Росії і плануючи війну, переконані, що й далі керують світом і творять новий час. Пишучи свою ганебну історію кров’ю невинних, вони хотіли б, щоб Христос не народжувався. Якщо ж Він вже народився, то Його треба непомітно знищити.

Такі люди будуть завжди і ніхто ні в чому їх не переконає. Єдина надія на одного немічного, маленького, гнаного, убогого Бога, який народився у світі людей, щоб їх об’єднати поверх усіх бар’єрів, щоб стати точкою перетину всіх ліній історії. Різдво Христове є вершиною, центром усієї історії людства. А в перетині всіх ліній історії якраз зосереджений зміст євангельської благовісті, християнської віри.