Вибори у Мишолошовці

Насправді «Мишоловка» – це один з історичних районів старого Києва, що розмістився ніби «у кишені» Голосіївського лісу. Окрім несподіваної самоназви, мікрорайон приватного сектору має близько 3000 виборців і спільні проблеми.

Але найцікавіша особливість Мишоловки у тому, що саме звідси найкраще видно увесь абсурд та примітивність реклами місцевих виборів на прикладі Києва, а якщо придивитися, то й усієї країни.

Почнемо з «перемоги» Пальчевського, якого за опитуванням, нібито, вже вивели на 2 місце після Кличка. Це «найбігбордніший» кандидат у мери Києва, зовнішня реклама якого закликає об’єднуватись. Довкола чого? З тексту виходить, що довкола його дуже сумнівної перемоги, адже Пальчевський відстає від Кличка приблизно у 4 рази!

Тим часом Мишоловку хвилює залізничний переїзд в кінці проспекту Науки, де кожного дня навіть у вихідні збираються велетенські затори, що отруюють повітря і забирають  час. Кого хвилюють «перемоги» Пальчевського, який нічого не говорить про найголовнішу проблему?

Інша кандидатка Верещук порадувала Мишоловку заплутаним креативом на кшталт 95 кварталу: «Мости втомилися. Верещук підбадьорить». Із тексту так і не зрозуміло – це натяк на сексуальність кандидатки у мери, чи мова про її екстрасенсорні здібності? Може вона вміє говорити з мостами?

Тим часом Мишоловку хвилює занедбане покриття вулиці Весняної, яка є єдиним способом об’їхати велетенські затори на проспекті Науки для мешканців цього ізольованого мікрорайону. Який же сенс голосувати за Верещук, що навіть не ремонтуватиме, а «підбадьорюватиме» мости, яких тут нема?

Як політтехнологу для мене лицемірство цієї обіцянки цілком очевидне. Взявши приклад з Зеленського, його кандидатка на мера від Слуги народу уникає конкретних обіцянок – адже тоді стане можлива серйозна критика і дискусія. А от не дала обіцянок, то і виконувати нічого не треба.

Найближче до конкретики підібрався Борислав Береза, який обіцяє очистити Київ, натякаючи на «екологічність» свого прізвища. Для Мишоловки це хоч щось, бо сміття у Голосіївському лісі треба прибрати. Але й вулицю Квітки-Основ’яненка з однойменним провулком давно слід капітально відремонтувати. А от про це від кандидатів в мери ані пари з уст.

Біда у тому, що крім Мишоловки в одному Голосіївському районі є купа інших місць, де є власні проблеми, що чекають рішень і втручання мера та Київради: Ширма, Совки, Забайков’я, Жуляни, обидва райони Теремки, Феофанія, Багринова гора, Корчувате, Хрущовське селище, Лиса гора, Саперна слобідка. А окрім Голосіївського району в Києві є ще 11 районів, де не розуміють, коли бажаючі отримати посаду мера помітять реальний Київ в якому зібралися керувати?

На жаль, спостереження по дорозі від західного кордону до столиці переконує, що подібна ситуація існує в цілому ряді інших міст. Особливо вражає Львів, де майже кожен кандидат у мери на бігбордах говорить не про своє місто, а про всю Україну. Таке враження, що посада мера їм потрібна виключно як трамплін, щоби балотуватися в Президенти, або як мінімум завести до парламенту власну політичну силу.

Не менш дивовижним є підхід партії Голос, яка обіцяє створення нових робочих місць без прив’язки до конкретного місця. Кіра Рудик балотується на прем’єра? Яке відношення до місцевих виборів має народний депутат України? Невже після Святослава Вакапрчука і вона готова скласти депутатський мандат, промінявши його на місце депутата міської ради Києва, де розмістили такий бігборд?

Якщо кандидати на місцевих виборах не візьмуться за голову і не почнуть говорити про місцеві проблеми – виборцям просто буде важко знайти за кого голосувати. Ця фальш і несправжність, коли на місцевих виборах говорять про загальноукраїнські проблеми, відчувається на кожному бігборді.

Стосується це і діючих мерів – можна скільки завгодно критикувати минулого президента, але якщо у дворах центральної площі обвалюються будинки, не допоможуть і найталановитіші рекламісти та створена ними нова політична «мерська» сила.