В тюрмі є три варіанти марнування часу. Я вибрав книги.

Друзі!

Перш за все, хочу подякувати за слова підтримки та рекомендації гарних книжок. Відчуття, що ти не один – дуже важливе для кожної людини. В ізоляції – особливо. Ще раз дякую.

По-друге, я хочу дещо уточнити. Публікуючи свій перелік прочитаних книжок, я не ставив за мету жодного піару чи формування іміджу.

Просто в тюрмі є три варіанти марнування часу:
1. Лежати на нарах, знищуючи мозок серіалами зомбоящика;
2. Ходити від дверей до вікна 7 кроків, перекручуючи в м’ясорубці пам’яті минулі помилки і позитиви;
3. Вирватися із клітки у світ книжок, наповнювати себе інформацією, ідеями, емоціями.

Я вибрав життя, а не очікування чи скніння. І не помилився – прочитані книжки дали багато нового і сильно зміцнили мої переконання.

Дивуватися кількості прочитаного – не варто. На це є дві причини. Перед тим як відправити мене в школу, мої батьки доручили старшому брату Сергію навчити мене читати. Він взявся за це і видресирував мене із секундоміром як Білку і Стрілку перед польотом у космос :). Тренував щоденно на легендарній радянській книжці про прикордонника Карацупу і його собаку Джульбарса. На час, поки я не вкладуся в норматив, мене відлучили від гри в карти в компанії сусідських хлопчаків, що таємно від бабусь збиралися у нас в закутку за дровіттям. Призом за досягнення рубежу скорочитання стала самокрутка із сушеного сливового листя, від якої я після пари затяжок посинів. Відтоді я не палю і багато читаю.

Батьки це підтримували, постійно поповнювали велику – на пару тисяч книжок – домашню бібліотеку. В основному, це була французька і російська класика, ЖЗЛ, детективи, фантастика. Більше за все я любив історичні книжки – від П.Загребельного, І.Ле, В.Пікуля, П.Меріме, Б.Пруса до Грушевського, Соловйова, Яворницького.

Окрема епоха – Перестройка, яка відкрила шлюзи забороненої літератури. Тут я на повну скористався батьковими можливостями партноменклатури. Їм (очевидно, для схилення на бік політики Горбачова) приходили щомісячні списки нових книг, які можна було замовити. Дудінцев, Приставкін, Рой Медведєв, Й.Бродський, О.Мандельштам, Оруел, Голдінг – все це забирало до 1/3 зарплати секретаря міськкому КПУ. Неймовірно, але саме завдяки цій розсилці ЦК КРПС я познайомився із «Архіпелагом ГУЛАГ» О.Солженіцина!

Далі був Львів кінця 90-х, видавництво «Червона калина» з П.Кулішем. Б.Лепким, Д.Донцовим та І.Багряним. На першу свою заводську зарплату я купив дружині сережки і раритетне видання «Енеїда» Котляревського.

Читав у Верховній Раді, у машині під час службових поїздок в МВС. У 2007 році я навіть пропонував усім політикам щорічно заповнювати декларацію прочитаних книжок. Це сказало б про них більше, ніж у ток-шоу.

Я тоді оприлюднив свій річний перелік у рамках Форуму видавців у Львові на підтримку акції «Читати - модно». Так було і 2008, і 2009 року.

Так що – повторюся – мій список книжок за 2011-2012 роки – не піар і не поза. Я – просто поділився своїми враженнями. Сподіваючись, що в час канікул це комусь знадобиться.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: