Уряд може лобіювати інтереси Vanco

Намір уряду укласти мирову угоду з компанією Vanco Prуckerchenska Ltd., яка мала добувати нафту і газ на 13-ти тисячах квадратних кілометрів українського шельфу Чорного моря, є позитивним для інвестиційного клімату в Україні. Іноземці з великою цікавістю стежать за розвитком цієї суперечки й роблять висновки щодо ставлення до інвесторів в нашій країні.

Буквально місяць тому мені довелося особисто спілкуватися з керівником компанії Vanco Prуckerchenska. Скажу чесно, настрій там своєрідний – дуже їм вже не хочеться судитися з урядом в Стокгольмському суді. Навіть попри те, що у них багато аргументів на свою користь. Тому і державі, і інвестору з політичної, економічної та інвестиційної точки зору краще домовитись.

Тим більше, що не можна називати американську компанію Vanco несерйозною чи підставною. В неї є ресурси та технічні можливості, вона проводить активну діяльність в Африці. Так, це компанія не з першої десятки світових лідерів, але вона в змозі розробляти Чорноморський шельф.

З іншого боку, у мене є велике питання – чому цій компанії віддали наскільки величезний шмат морського шельфу. Є великі сумніви, що вона зможе освоїти його в більш-менш стислі терміни. Але це вже питання до уряду, який проводив конкурс і укладав угоду.

Також є велике питання щодо розподілу прибутків від розробки українського шельфу. За логікою саме це і має стати предметом укладання мирової угоди. Якщо сторони підуть на переговори, то уряд теоретично має можливість відстояти більш вигідні для держави умови. Що отримаємо на виході, навколо чого буде укладено мирову, які механізми розподілу прибутків, чи всі території будуть здані в оренду? Все це покаже, чи уряд буде відстоювати національні інтереси держави або ж третіх осіб.

Чесно кажучи, є сумніви, що врешті-решт національні інтереси будуть захищені. Адже тут тісно зав’язані великі особисті інтереси дуже впливових в Україні людей. Не секрет, що Ринат Ахметов може мати стосунок до компанії Vanco Prуckerchenska.

Не важко здогадатися, що уряд готовий іти на мирову саме через те, що у Кабміну немає, м’яко кажучи, негативного ставлення до співвласників чи потенційних повних власників компанії. Є небезпека, що уряд буде лобіювати інтереси Vanco Prуckerchenska.

Тим більше, що зараз дуже непрості умови на світових ринках. Нещодавно довелося побувати на інвестиційному самміті в Нью-Йорку. Ситуація зараз виглядає так, що навіть авторитетні компанії з великими запасами вуглеводнів заледве знаходять інвесторів для розвитку проектів. Тому цілком можливо, це буде аргументом для Vanco Prуckerchenska наполягати на більш вигідних для себе, а не держави умовах договору.

Крім того, коли нам покажуть цифри розподілу прибутків від добування вуглеводнів, то треба буде враховувати ще й корупційний відсоток від угоди. Умовно кажучи, якщо розподіл прибутків буде на рівні 50% на 50%, то треба мати на увазі, що до 10% інвестор буде роздавати чиновникам. На жаль, таке явище присутнє майже у всіх великих контрактах у нафтогазовій сфері.

За попередніми умовами, Україна після покриття витрат інвесторами мала отримувати 50% прибутку, до відбиття інвестицій – навіть менше 30%. На той час це було явно замало. Зараз же, якщо б ми зберегли ці умови, але зменшили площу, яка віддається в оренду, і збільшили свій відсоток до відбиття інвестицій, то це було б сильно з боку держави. Чи зробить це уряд, і чи він хоче це зробити? Сумніваюсь.