Зустрічі Байдена та Меркель: секретні переговори, розчарування і «нульовий результат» для України

геополітика
Зарубіжні медіа виявилися більш критичними щодо результатів переговорів лідерів США та  Німеччини - Зустрічі Байдена та Меркель: секретні переговори, розчарування і «нульовий результат» для України
Зарубіжні медіа виявилися більш критичними щодо результатів переговорів лідерів США та  Німеччини
Фото: EPA

«Вплив саміту на процес добудови газогону був фактично нульовим»

Під час підсумкової пресконференції у Білому домі президент США Джо Байден та німецький канцлер Ангела Меркель чимало уваги приділили питанню «Північного потоку-2», введення в експлуатацію якого становить загрозу для енергетичної безпеки України. Зокрема, Меркель відзначила, що Україна має залишатись газотранзитною країною. Вона також попередила Росію, що Європа вдасться до «активних дій» у разі, якщо Москва порушить права України як газотранзитної держави.

Тим часом президент Байден заявив, що він разом із канцлером Меркель «повністю поділяють переконання, що Росії не можна дозволяти використовувати енергетику як зброю для примусу сусідів або погроз їм».

«Байден та Меркель не змогли подолати розбіжності щодо газопроводу «Північний потік-2»

Зарубіжні медіа виявилися більш критичними щодо результатів переговорів лідерів США та Німеччини. Агентство Reuters, зокрема, опублікувало статтю під назвою «Байден та Меркель не змогли подолати розбіжності щодо газопроводу «Північний потік-2».

Нагадаємо, президент США та обидві палати Конгресу давно виступають проти цього проєкту, вважаючи його таким, що збільшує залежність Європи від російського газу та становить загрозу енергетичній безпеці України.

Проте німецький уряд вважає «Північний потік-2» комерційним проєктом. Проти цього проєкту виступають, разом із Україною, Польща та країни Балтії. Чимало опонентів цього газогону мали сподівання, що США запровадять санкції проти компаній, які беруть участь у будівництві, та тих, що його екплуатуватимуть. Однак, адміністрація Байдена в останній момент вирішила відмовитися від санкцій для компанії Nord Stream AG та її керівника заради поліпшення відносин із Німеччиною, яку Вашингтон хоче залучити на свій бік у протистоянні з Китаєм.

Незважаючи на це, в українській владі досі сповнені оптимізму. Так, голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентської співпраці Олександр Мережко у коментарі «Главкому» висловив переконання, що США та Німеччина спільно протидіятимуть агресивним діям Росії. Крім того, вони, по суті, – додав парламентарій, – висловили намір зробити все необхідне, щоб завадити Росії перетворити «Північний Потік-2» на зброю проти України. Такий висновок він зробив на підставі Вашингтонської декларації. «І хоча там Росія прямо не названа, але з тексту і контексту цілком зрозуміло, що йдеться саме про Росію», – підкреслив він.

«Вашингтон і Берлін продовжать секретні переговори»


Джон Хербст (Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)
Джон Хербст (Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)

Проте, експосол США в Україні (2003—2006 рр.), директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США Джон Хербст звертає увагу на інше. У коментарі «Главкому» він зазначив, що Байден зробив велику поступку Меркель, призупинивши дію санкцій проти Nordsteam AG і Маттіаса Ворнінга, навіть при тому, що він вважає цей проєкт поганим. «Тим часом, продовжує американський експерт, – Меркель не запропонувала нічого істотного у відповідь, щоб зменшити шкоду цього проєкту, особливо для України, і тому вони не досягли жодної угоди».

Посол Хербст вважає, що Байден потребує чогось вагомого від Меркель, адже Конгрес не задоволений відкладанням санкцій главою Білого дому. «Тому Вашингтон і Берлін продовжать секретні переговори. Якщо Німеччина і надалі не запропонує щось серйозне, зростатиме політична вразливість Байдена і йому буде важче призупиняти дію санкцій, – резюмує директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США.

«Результат зустрічі Байдена з Меркель щодо «Північного потоку-2» став розчаруванням»


Стівен Пайфер (фото з відкритих джерел)
Стівен Пайфер (фото з відкритих джерел)

Тим часом колишній посол США в Україні (1998-2000 рр.), а нині старший аналітик Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету Стівен Пайфер у коментарі «Главкому» прямо відзначив, що «результат зустрічі Байдена з Меркель щодо «Північного потоку-2» став розчаруванням». «З одного боку, – продовжив американський аналітик, – президент Байден дав чітко зрозуміти, що США і Німеччина рішуче налаштовані не дозволити Росії використовувати енергоресурси з метою шантажу, водночас відзначивши, що створення двостороннього партнерства з питань клімату та енергоресурсів серед іншого вивчатиме, як посилити енергетичну безпеку в Центральній та Східній Європі. Зі свого боку, – додав пан Пайфер, – канцлер Меркель повторила попередню заяву, що російський газ буде і надалі проходити через Україну навіть після введення в дію «Північного потоку-2». Однак, підкреслив старший аналітик Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету, «жоден із лідерів не надав конкретики, тому важко визначити, який захист та вигоду матиме Україна (та інші транзитні країни), коли трубопровід почне постачати газ до Німеччини».

«Вплив саміту Байдена-Меркель на процес добудови газогону був фактично нульовим»


Олег Шамшур (фото: посольство України у Франції)
Олег Шамшур (фото: посольство України у Франції)

Експосол України у США Олег Шамшур у коментарі «Главкому» висловив думку, що наразі йдеться про попередню оцінку саміту, оскільки ми можемо спиратися здебільшого на почуте на підсумковій пресконференції. «Складається враження, – продовжує він, – що зустріч досягла своєї мети стосовно відновлення рівня партнерських стосунків, їх нового «потепління» після «ери Трампа». Разом із тим, на порядку денному зустрічі був ряд проблемних питань, з яких позиції сторін відрізняються, іноді суттєво. Не схоже, що на саміті було віднайдено компроміс. Насамперед, це стосується «Північного потоку-2». США і Німеччина обмежились констатацією розбіжностей, а президент США знову намагався пояснити своє недавнє рішення щодо призупинення санкцій проти компанії «Північний потік-2» та її керівника. Таким чином, влив саміту на процес добудови газогону був фактично нульовим».

На думку пана Шамшура, занадто туманними були також слова Байдена про те, що очільники обох країн домовились «розглянути двосторонні заходи, яких можна буде вжити, якщо безпека Європи, України зміцниться чи її буде послаблено в залежності від дій Росії», хоча її і було підсилено заявами про те, що сторони продовжать захист східного флангу НАТО «проти російської агресії» або «сторони переконані, що не можна дозволяти Росії використовувати енергію як зброю для примусу або залякування сусідів».

Дипломат впевнений, що можливості для боротьби проти завершення «Північного потоку-2» ще повністю не вичерпано (в першу чергу, в разі поновлення або посилення санкцій США). «Можливим виглядає також продовження протидії цьому ганебному проєкту на стадії його введення в дію (наприклад, в процесі сертифікації), використовуючи законодавство ЄС. Утім, це виглядає саме як можливість, оскільки її реалізація вимагатиме зміну позиції ключових гравців. Останнє, на мою думку, наразі мало реальне. Що однозначно не може задовольнити Україну, це абстрактні обіцянки, на виконання яких ми не матимемо практичного впливу. Треба зробити відповідні висновки та готуватись до найгіршого», – резюмував пан Шамшур.

«Главком» звернувся до ексміністра закордонних справ України, експосла України в Німеччині Павла Клімкіна з проханням прокоментувати результати візитів німецького канцлера до Вашингтона і президета України до Берліна. Зокрема, в контексті вирішення долі «Північного потоку-2», введення якого в експлуатацію ставить під загрозу енергетичну безпеку нашої держави.

«Потрібно домовитись про те, як і в якому форматі ми будемо обговорювати питання Північного потоку-2»


Павло Клімкін (Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)
Павло Клімкін (Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)

– Реальна проблема для нас полягає в тому, що ми не перебуваємо в процесі, – вважає Клімкін. – Іншими словами, за столом, за яким обговорюють питання, що стосуються нас.

Тому, насамперед, потрібно домовитись про те, як і в якому форматі ми будемо обговорювати питання «Північного потоку-2». Спочатку обговорювати як, а потім – про що. Якщо ми не знаємо як, то нас постійно будуть обходити і вирішуватимуть наші проблеми без нас.

І наше прохання до Байдена мало полягати в тому, щоб нас залучали до переговорів. І Байден міг, щонайменше, сказати після закінчення переговорів з Меркель, що необхідно дослуховуватись до думки всіх фундаментально зацікавлених сторін і в плані безпеки, і в плані економіки.

Звісно, завжди потрібно знаходити компроміси, але обов’язково, щоб до нас дослуховувались і ми мали можливість завжди висловити свою думку. Ось це, як на мене, перше, що мало піти від Байдена до Меркель. А цього я, на жаль, не відчув під час цього візиту.

Другий момент. Я не відчув чіткого бачення, що Європейська енергетична безпека – це питання номер один. А саме, що від правил Європейської енергетичної безпеки залежатиме те, що буде з «Північним потоком-2». Натомість зараз обговорюється цей потік – мовляв, давайте знайдемо якесь унікальне рішення для нього, а потім усе інше. А це принципово неправильно.

Третій момент. Я не бачу, яким чином буде побудована система гарантій для Украни. Адже Путіну ніхто не вірить. Це можуть бути європейські гарантії, на чому якраз наполягає Вашингтон. І я наприклад не розраховував би тут тільки на німецьку політику, потрібно виробити таку політику на рівні ЄС. Якщо таких гарантій не буде, тоді нам треба розмовляти з Польщею та іншими країнами, щоб вони подавали позови і затягували далі введення в експлуатацію «Північного потоку-2».

Тут також є важливим розуміння того, як це питання сприймають американці. Загалом, названі мною три моменти є ключовими.

Ми прекрасно розуміємо, що зустріч Зеленського з Меркель завершилась для нас без тих результатів, на які ми сподівались. Причому не лише по Північному потоку-2, але й у плані врегулювання на Донбасі. Ми не бачимо розуміння загрози паспортизації, яка є дуже серйозною проблемою і на окупованій території, і в нас.

А США більш серйозно до цього ставляться. Тож ми маємо налагодити дуже ефективний трансатлантичний діалог, не просто солідарність, щодо нашої безпеки. І це питання для Зеленського під час його розмови з Байденом.

На Вашу думку, які механізми збираються задіяти США та Німеччина, щоб змусити Росію виконувати контракт із Україною про транзит газу?

У них є механізми, канцлер Меркель про це згадала, але дуже акуратно – що це будуть санкції. Але це мають бути реальні санкції. Як на мене, Зеленський якраз мав би привезти від Меркель якщо не гарантії, то запевнення, що будуть саме такі-то санкції у випадку невиконання контракту. І не важливо, чи їх буде підкріплено юридично, адже слово Німечини щось таки значить. І саме цього, на жаль, я не побачив.

Володимир Путін нещодавно заявив, що він виконає контракт з Україною, який завершується в 2024 році. Виникає питання, що буде з транзитом після завершення цього контракту? Хто далі змусить Путіна здійснювати певні обсяги постачання російського газу через нашу ГТС?

Тільки спільна позиція ЄС і США. Але у відповідь Путін буде щось вимагати, буде торгуватись. І тому я наполягаю дуже серйозно на тому, що ми маємо бути частиною цього процесу. Якщо ми не частина, то всі інші рішення ухвалюватимуть через нашу голову.

Під час брифінгу у Білому домі з нагоди візиту канцлера Меркель до Вашингтона у відповідь на запитання щодо дати візиту президента України до США неназваний високопоставлений чиновник сказав наступне: «Ми ніколи не називали конкретний місяць, та ми очікуємо візит президента Зеленського до Білого дому цього літа, але на даний момент у нас немає конкретної дати». Як відомо, від президента Зеленського пролунала дата візиту – кінець липня. Як можна трактувати таке розходження, що це означає, чи який сигнал подає Києву?

Я вважаю, що дата візиту – це також політика. Це не формальність. Більше того, візит має бути успішним. Просто їхати немає сенсу. А щоб візит був успішним, слід зробити конкретні кроки, про які має розповісти ОПУ.

Усе це якраз перебуває у повноваженнях президента. А там ідеться про конкретні рішення, які держсекретар Ентоні Блінкен озвучував у Вільнюсі. І вони абсолютно відомі. Тому потрібно менше розмов, а більше справ.

До цих справ можна віднести останні рішення парламенту, ухвалення законів, яких очікували на Заході?

Це надто мало. Я вважаю, що цього принципово недостатньо для того, щоб досягти якогось результату. І головне, що це не моя думка, а думка США, яка у всіх збігається, що, дійсно, немає реального прогресу у ключових питаннях – судовій реформі, боротьбі з корупцією. Імітація є, а прогресу немає. Тому дата візиту залежить від того, коли замість імітації почнеться серйозна робота з реформами. Тож тут абсолютно все зрозуміло.

До речі, чи є у Вас інформація, хто може бути наступним послом США в Україні?

Там є короткий список кандидатів на посаду голови дипломатичного відомства США в Україні. Є декілька представників держдепу, а також іще одна людина. Вони ще не ухвалили формального остаточного рішення.

Я знаю, що всі зараз роблять ставку на кар’єрного дипломата. Але, як на мене, кар’єрний дипломат має менше впливу, бо він чітко виконуватиме вказівки з Вашингтону. З одного боку, це плюс, а з другого – мінус. Я не проти призначення сильного політика послом США в Україні.

Як відомо, США роблять ставку більше на протистояння з Китаєм, бачать цю країну головним конкурентом, а не Росію. Які висновки з цього нам треба робити?

Ми, насправді, є важливими і з точки зору балансу між США і КНР. І зараз Піднебесна значною мірою втратила можливості свого майданчика в Білорусі через токсичність Лукашенка, а це означає, що далі їм буде ще складніше. Китайцям потрібен додатковий майданчик, і вони його робитимуть тут. Оскільки в Росію їх не будуть пускати, а з ЄС їх будуть витискати.

Поясніть тоді, яку роль нам, як майданчика, відводитимуть китайці?

Йдеться не про просування товарів, а саме політичний майданчик. У Пекіні серйозно сприймають Україну як геополітичний майданчик з проєкцією на ЄС, Росію, Чорне море.

Не можу не запитати про таємно підписані домовленості між Україною та КНР про інфраструктурні проєкти…

Це справжня маячня. Після зробленого, неможливо уявити ще щось гірше. Тим самим ми всім показали свою патологічну меншовартість. Ми показали, що ухвалюємо рішення під столом, а потім це не пояснюється. Але головне, що цього геть ніхто не розуміє.

А ще у нас ніби яблоком розбрату між КНР і США стала «перлина оборонного комплексу України» (саме так назвав свого часу влітку минулого року Джон Болтон тодішній радник президента з питань національної безпеки – Авт.) підприємство «Мотор-Січ»…

Що стосується «Мотор-Січ» – це сюрреалізм. То ми денаціоналізуємо це підприємство, то націоналізуємо, то шукаємо інвестора, то не шукаємо. Над нами всі сміються, а китайці свідомо хочуть це питання з порядку денного виключити. І потім подивляться, що буде далі.

Микола Сірук, для «Главкома»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Зустрічі Байдена та Меркель: секретні переговори, розчарування і «нульовий результат» для України