Байдужість вбиває. Україні не потрібен унікальний фільм про українських зірок НХЛ?

Сьогодні, 13 червня, коли у Києві світало, в головній хокейній лізі світу офіційно завершився сезон-2018/2019. Кубок Стенлі вперше у своїй історії виграв клуб «Сент-Луїс Блюз», у складі якого було двоє етнічних українців Колтон Парейко і Тайлер Бозак. Ще двоє, бо в історії таких було не менше 50-ти.

Наші легенди

Власне, цей матеріал не про хокей. І навіть не про роль українців у ньому. Про них збираються розповісти автори документальної кінострічки з назвою Uke. Uke - похідне від Uke Line, як обізвав українську ланку клубу «Бостон Брюїнз» ще наприкінці 50-х років минулого сторіччя спортивний оглядач Лео Монегетен. Впродовж чотирьох сезонів тріо етнічних українців Віктор Стасюк — Бронко Хорват — Джонні Буцик принесло «ведмедям» понад 600 очок.

Стрічка Uke - про цих та інших легенд з українським корінням, які в різні часи вигравали Кубок Стенлі. Авторський колектив на чолі зі знаним за сиквелом «Американська мрія» режисером Володимиром Мулою об’їздив десятки американських і канадійських міст, зустрічався там з найвизначнішими хокейними особистостями різних років.

Стараннями творчої групи, живими героями фільму стали дворазовий володар Кубка Стенлі в складі «Філадельфії» Орест Кіндрачук, дворазовий володар Кубка Стенлі в складі «Бостона» Джонні Буцик, триразовий володар Кубка Стенлі у складі «Нью-Джерсі» Кен Данейко, переможець Кубка Стенлі в складі «Піттсбурга» Джефф Чикрун, володар Кубка Стенлі в складі «Чикаґо» Ерік Нестеренко, переможець Кубка Стенлі в складі «Нью-Джерсі» Брюс Драйвер, чотириразовий володар Кубка Стенлі у складі «Торонто» Еді Шах, син уславленого воротаря Тері Савчука - Джері, а також батько хокеїста усіх часів Уолтер Гретцкі.

Власне, вражаюче виглядає навіть тизер до стрічки. Нічого схожого у контексті цієї тематики ніхто не робив навіть близько.

Робота над фільмом виходила на фінішну пряму. Гучна прем’єра була запланована на другу половину 2019 року. Однак вчора, якраз під завершення сезону в Національній хокейній лізі, на пана Мулу і весь творчий колектив очікував «сюрприз»: Український культурний фонд відмовив у фінансуванні стрічці. 

Ціна питання

Володимир Мула розповів «Главкому», що зйомки їхня група проводила за кошти власні і приватних меценатів. Головними спонсорами виступила поштово-логістична компанія «Міст». Також проект підтримала компанія «Агробізнес» та світовий авіаперевізник Turkish Airlines. За цей час було витрачено близько 600 тис. грн. Втім, то лише на роз’їзди і тимчасові договори. І лише ті кошти, які можна порахувати фізично. Та допомога, яку надавали в різних містах США і Канади представники української діаспори (проживання, харчування, допомога з переїздами тощо) матеріально не оцінюється. Але вона теж значна.

Найбільший головний біль авторів стрічки — вартість угоди на використання відеопродукції з Національною хокейною лігою. «Наразі ми тільки підписали контракт, згідно з яким маємо право використовувати у своїй роботі назву Ліги і клубів, у яких грали цікаві для нас хокеїсти, - каже пан Мула. - Взагалі ж за те відео, яке нам потрібне для показу фільму лише в кінотеатрах і тільки протягом двох років потрібно сплатити $15 тис. (у межах 400 тис. грн - «Главком»). Але то два роки і без телебачення та інтернету. Щоб викупити усі права, треба приблизно 3 млн грн».

Саме з огляду на непідйомність тих сум, які ще доведеться витратити, Володимир Мула й звернувся в  Український культурний фонд. За його словами, складений ним кошторис сягнув суми у 7 млн грн. При обмеженні від Українського культурного фонду у 15 млн. «Ми полічили усі витрати, щоб створити цукерочку, - каже пан Володимир. - Маємо заплатити за пост-продакшн, постановні зйомки, звукове оформлення, виготовлення графіки, макети, поліграфічну продукцію та повноцінний вихід у прокат на різних ринках. Врахували витрати на рекламу, запуск стрічки у прокат, банерний майданчик. Нам важливо випустити фільм не для галочки, а щоб його побачили. У нас людей треба до такого кіно привчати, розповідати та доносити інформацію. Усі витрати ми аргументували серйозним пакетом документів».

«Щоб отримати фінансування, мали пройти три експертних щаблі, - каже режисер. - На кожному треба набрати не менше 70 балів. На першому етапі змістові експерти виставили 72,5 бали. На другому ж спеціаліст з фінансів оцінив наш проект у 56. Відповідно до третього етапу (комунікаційного експерта), який у нас був напрочуд сильний - ми не дійшли. У сухому залишку набрали 128,5 бала. А тепер УКФ вирішило допустити до переговорних процедур усі проекти, що отримали сумарно за результатами експертної оцінки 140 та більше балів. Так навіщо було витрачати час на розробку комунікації та промо-стратегії, якщо на неї ніхто не звертає уваги?». 

Звертався пан Мула й до посольства Канади в Україні. Ті проектом зацікавилися, посприяли в прискореній видачі віз. А також відправили в Оттаву клопотання з проханням про підтримку картини з боку уряду Канади. Спершу усе виглядало обнадійливо, адже в бюджеті країни закладають кошти на підтримку такого роду культурних проектів. Однак прохання відправили ще торік у жовтні. Нині на календарі червень 2019-го...

Тепер у документалістів сподівання на Держкіно. Однак навіть при позитивному рішенні кошти зможуть надійти не раніше грудня.

Крик душі

«Людей та інституції, які можуть підтримати такого роду кіно, у нашій країні практично не залишилося, - каже пан Мула. - У такій ситуації не кинути все до біса надзвичайно складно. Тому наприкінці лютого вирішив попросити грошей у держави. Тим паче, що на програму Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору Український культурний фонд отримав з бюджету країни 400 млн грн. Місяць свого життєвого часу я витратив на заповнення усіх форм та підготовку різного роду паперів, аби мати можливість довести експертам, що достойний. Що ти реально хочеш зробити крутий проект, яким пишатимуться українці в усьому світі, і що у тебе на руках уже унікальний матеріал, що переверне сприйняття України та наших людей на усіх континентах і дозволить пишатися цією країною багатьом поколінням.

Але ж ні! Об тебе просто витирають ноги. Ймовірно гадаючи, що ти надто багато просиш для повноцінного завершення фільму. І це не кажучи про терміни реалізації — до кінця жовтня. Проте дороги назад немає. Проект буде реалізовано. Але не так швидко, як би того хотілося».

На емоціях режисер навіть оголосив на власній сторінці опитування. Питання просте: чи готові люди підтримати грошима проект Uke, аби, принаймні, викупити права на архівне відео NHL?

Замість епілогу

Ознайомившись із повним переліком реєстру усіх 165-ти проектних заявок на конкурсну програму «Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору» на сайті Українського культурного фонду, можна зауважити, що серед такої великої кількості претендентів на державне фінансування зі спортом пов’язаний лише один. Але на нього експерти уваги не звернули.

Зауважу також, що постійно люблять піаритися на темі розвитку українського хокею різного роду чиновники і функціонери — від власника хокейного клубу «Донбас» Бориса Колеснікова до міністра спорту Ігоря Жданова.  Виглядає, що підтримка фільму про українських хокейних легенд, яких знають в усьому світі, але про яких мало відомо на їхній історичній Батьківщині, могло б дати розвиткові найшвидшої гри в світі поштовх значно більший, аніж витрати на натуралізацію третьосортних російських леґіонерів чи проведення турнірів, у яких збірна України буде відвертим аутсайдером.