Віктор Шлінчак Керівник проекту «Главком»

Чому філософія Путіна – це класична філософія фашизму? 14 очевидних ознак

«Коли навіть видалити з фашистського режиму одну або кілька його рис, він все одно продовжує впізнаватися як фашистський»
колаж з відкритих джерел

В Україні триває 27-й день повномасштабної війни, розв’язаної путінською Росією

Уїнстон Черчіль писав: «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами». Філософія путінської росії за усіма класичними ознаками і є тим самим «звичайним фашизмом».

Щоб переконатися в цьому, візьмемо традиційну класифікацію, яку ще у минулому столітті запропонував Італійський письменник і філософ Умберто Еко. Він був свідком як розвитку, так краху італійського фашизму і протягом багатьох років вивчав усі його прояви. Еко називає 14 ознак, наявність хоча б 7-8 з яких свідчить про наявність фашистських режимів.

Ось вони:

1. Культ традиції

Путін, як і інші ідеологи фашизму, у своїй останній «історичній проповіді» спирається на спадщину минулого, на те, як несправедливо був розділений світ і як його потрібно повернути до нормальності. Будь-яка світова еволюція розцінюється росією, як замах на її традиціоналістьські устрої. А все, що з‘являється нового – як завідомо несприйнятливе для суспільства. До речі, навіть використання у війні знаку Z – це теж данина традиції. Якщо Гітлер мав свастику, то чому росія має обходитись без свого знаку?

2. Заперечення сучасності, несприйняття модернізації

Ви ж бачили ролик, у якому батько з сином розбивають молотком Айпед? Це – показова картинка, яка дуже красномовно показує, як у російському суспільстві виховується ставлення до технічного прогресу загалом. Для багатьох росіян – це також виклик для їх «традиційних цінностей». Бо «ворожий захід» цим розбещує російське суспільство. Самозаборона соцмереж – теж з цієї ж опери.

3. Ірраціоналізм

Дія заради дії, або ірраціоналізм – теж одна із рис фашизму. Відверто кажучи, навіть обговорюючи можливе вторгнення росії в Україну, мені видавалось абсолютно дикою бомбардування Києва, Харкова, інших міст. Щоби що? Психологічний тиск? Як абсолютно нелогічною ідея і захоплення України силами, які не були до цього готові. Стало очевидним: після вторгнення в Україну тепер від путіна можна чекати чого-завгодно. І як підсумок: «Недовіра до інтелектуального світу завжди була симптомом фашизму: від геббельсівського «Коли я чую слово «культура», то хапаюсь за пістолет»…

4. Принцип: будь-яка незгода – це зрада

Російська влада чітко визначила для себе внутрішніх ворогів (навіть попри те, що ми до них ставимось скептично). Це «зрадники-ліберасти», «іноземні агенти», «вороги народу». Вже є навіть спеціальні сайти, де ці прізвища публікуються. Саме тому у росії роками живе «пучна опозиція», а ті, хто здійснюють несанкціоновані спроби протестів одразу опитяються в міліцейських автозаках.

5. Ксенофобія

Патологічна неприязнь до всього, що є незрозумілим та незвичним, як пише Еко, є плідним ґрунтом для зародження фашизму. Сюди можна зарахувати усі прояви нетерпимості – расизм, антисемітизм, гомофобію: «Перші гасла фашистського або квазіфашистського руху завжди спрямовані проти інородців. Тому фашизм – це расизм за визначенням».

Особливо це спостерігається у підігруванні владою ультраправим рухам. А також щоденній «кадировщині», яку чи не щодня крутять федеральні канали.

6. Роздратованість суспільства

«Типовою рисою фашизму є опора на розгублений середній клас, клас, що постраждав від економічної кризи чи політичного приниження». Путінський режим постійно апелює до ностальгії за Радянською імперією. Це не новина. Після 30 років проголошення української незалежності, в РФ на постійній основі підігрується образа на «братів наших менших – українців», «нерозумних дітей», які хочуть порвати зі старшим братом. І замість того, щоб хотіти назад до Союзу, вони йдуть у інший бік. Агресивність аудиторії підігрівалась щоденними ток-шоу, яке тільки поглиблювало роздратованість серед росіян.

7. Одержимість ідеєю змови, постійний пошук ворогів

Щоб гасити роздратованість від накопичених власних проблем, влада росії «продає» своєму електорату образ тотального зовнішнього ворога. Ненависть до США, України, Заходу в цілому – це те, на чому путін і його команда згуртовує власну націю. Одержимість, з якою щодня протягом десятиліть російські пропагандисти представляли змову всіх проти росії, повернулася бумерангом. Еко пише: «В основі фашистської психології закладена одержимість ідеєю змови, краще – міжнародної. Громадяни повинні відчувати себе в облозі. Найпростіший спосіб продемострувати змову – це культивувати ксенофобію».

Тепер весь світ, який засудив агресію щодо України, – це в голові рядового росіянина є тотальною «Антиросією». І нинішні санкції щодо РФ – це «облога» колективного ворога, мета якого – «знищення великої країни».

8. Суперечливість у визначенні ворога

Між тим, як пише Умберто Еко, існує велика суперечливість у тому, як представляти цього ворога. Він повинен виглядати як сильний супротивник (у що мають повірити громадяни), і одночасно бути слабким та ураженим. Саме так росія гуртує своїх патріотів, які повинні відчути перевагу над українцями, але при цьому розповідаючи про НАТО, яке ніби веде війну в Україні. Але, як пише Еко, «фашистські уряди приречені програвати війни: вони не в змозі об'єктивно оцінювати боєздатність супротивника».

9. Культ війни

Відомий вислів про те «життя – це вічна боротьба» в інтерпретації фашистів означає бажання постійно вести бойові дії. Як тактичні, так і стратегічні. Росія не може без воєн, які повинні цементувати дух нації. Бо «пацифізм – це зближення з ворогом». Погугліть для розуміння, скільки «воєнних операцій» заради свого самоутвердження за останні три десятиліття вела росія. Фактично, виходячи з однієї кампанії, вона починала підготовку до іншої.

10. Культ великого елітаризму

Умберто Еко пише про «фашизм, який сповідує популістський елітаризм». У гітлерівців існував культ «великої арійської раси», яка повинна була правити світом. Тобто приналежність до «великого народу» ставить в залежність вседозволеність, з якою ми зіштовхуємось тепер, коли росіяни вважають смерті цивільних українців абсолютно виправданим засобом. Бо то ж вони, а то – ми. При цьому ЕКо зазначає, що в «суспільствах, організованих ієрархічно (за мілітаристською моделлю), кожен проміжний керівник зневажає, з одного боку, вищих за себе, а з іншого – підлеглих. Так зміцнюється масовий елітаризм».

11. Культ героїзму

У новинах російських телеканалів – пафос і велика патетика щодо гибелі своїх солдат. При тому, кожного дня ця патетика тільки збільшується. Що дещо дисонує з тим, як ще два тижні тому кремлівська пропаганда заперечувала навіть факт загибері російських солдат. Тепер – все за фашистським лекалом: вмерти за батьківщину – священний обов‘язок. І російське суспільство це безумовно толерує, забуваючи при цьому ставити логічне запитання: яку батьківшину у даному випадку ці солдати захищають і чому їх тіла знаходяться в іншій суверенній землі.

12. Культ мачизму

Ще до початку війни з путіна почали оіпити образ альфа-самця. Людини, яка є жорсткою і вимогливою до своїх «ворогів». Натомість президента США Байдена змальовували «дідусем», «хворим», відверто глузуючи з нього. Так само, як і з Володимира Зеленського та його команди. «Посмотрите, в чем они приехали на переговоры, это ж стыд и позор!», – захлиналися піною пропагандисти. Заставки телепередач в росіі – це агресивні картинки з мускулінним нальотом жорстких воїнів-«асвабадителей». Все, як має бути, щоб ніхто навіть не сумнівався: час джентельменських домовленостей пройшов. А зневага до жінки (за Еко) – це лише вершинна якість фашизму.

13. Влада – це голос народу

Як стверджує Еко, фашистський режим завжди буде формувати суспільну свідомість таким чином, щоб кожна людина була впевнена: те, що хоче влада, хоче і вона. Звідси – ці величезні проценти підтримки рішення путіна про вторгнення. Сумнів – робота на ворога (дивись вище), все, що робить путін – це воля народу. «Втративши право делегувати, пересічні громадяни не діють, вони лише грають роль Народу, який насправді існує лише як театралізоване явище, – підкреслює філософ.

14. Новомова

Фашистські режими також славилися тим, що пропонуючи своє бачення світу, вони безапеляційно виставляли свої суб’єктивні маркери іншим. «Ми повинні вміти виокремлювати форми новомови, навіть коли вони мають невинний вигляд популярного телевізійного ток-шоу». Оці лексичні конструкції про «укрів», «націоналістів» та «бандерівців» – хіба це не про новомову абсолютного фашизму?

* * *

«Коли навіть видалити з фашистського режиму одну або кілька його рис, він все одно продовжує впізнаватися як фашистський».

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: