Політичний ворог може стати... другом, але й опонентом

Вчорашня стратегічна промова лідера Європейськой солідарності гриміла в сонячному просторі червоного квадрату будівель Арт-заводу Платформа. На неї довго чекали присутні делегати і гості партійного з’їзду «ЄС», які безпомилково уособлювали собою різноманітну та багатоголосну Україну.

Меседж лідера Євросолідарності не міг бути побудованим інакше, ніж на політичній незгоді та жорсткій критиці діючої влади. Стратегічна ідея об’єднання всієї проукраїнської опозиції владі задля турботи про якість життя пересічного українця лунала між цегляними блоками на тлі критики некомпетентності і непрофесіоналізму наступників. До гасел «Армія, Мова, Віра» долучились «Турбота та Захист українців». Критика, знищуюча вдачу сьогоднішніх керівників, особливо підвищувала голос на контрапунктах втрачених ілюзій замирення з агресором та втрачених можливостях коаліції західних партнерів, нелегко вибудованої попередниками.

Ви скажете, що на війні, як на війні. Що Євросолідарність відповідає тією самою непримиренною війною, що її головний Слуга весело оголосив на дебатах в Олімпійському. Оголошеною війною політичної риторики, яку вже два роки перетворюють в тюремний полон головного політичного супротивника.

Втім, вийшло зовсім не так. Стратегічно було заявлено про готовність об’єднувати зусилля та досвід заради справи України. Було заявлено про відкритість до співпраці з політичним опонентом задля єдиної дії на благо нашого цілого. Фактично наново запропоновано припинити змагання «на смерть» двох головних політичних опонентів. Те головне сьогодні політичне змагання, яке найсильніше впливає на порядок денний країни та на сприйняття нас уважною до цього (і вже скептичною до нас сьогодні) міжнародною спільнотою.

Це зовсім не про прощення та поцілунки, і не про припинення внутрішньо-видової політичної боротьби за виборця, кращі закони та адміністрування. Це – про припинення вигаданих дрібних сутяжних переслідувань. Це – про необхідну співпрацю політиків там, де Україна має виступати єдиною силою проти агресора. Солідарним суб’єктом на міжнародній арені та щодо ключових реформ всередині. Там де політичний ворог за необхідності має ставати другом, не перестаючи бути жорстким опонентом.

Допоки не припиниться ця безглузда та нещадна внутрішня бійка на взаємознищення замість відкритого політичного змагання, вам і нам не виграти ані зовнішню війну, ані затягнуту битву зі всіма розпочатими реформами.

Якщо все інше в промові лідера ЄС можна ставити під сумнів, то ця заява – про таку готовність об’єднуватись заради справи – є несумнівною.

Інакше, з цього роя, дійсно, не вийде... нічого доброго.