Костянтин Єлісєєв Заступник глави Адміністрації Порошенка (2015 – 2019 рр.)

«Референдуми» та спроби анексії українських територій: як протидіяти

Світ має засудити наміри РФ провести незаконні «референдуми» на тимчасово окупованих територіях
фото з відкритих джерел

Сучасні події вимагають активної наступальної позиції української дипломатії

В умовах триваючої повномасштабної агресії Росії проти України важливе значення мають конкретні події, які змінюють як хід війни, так і геополітичний контекст навколо неї.

Рішення російської влади організувати ближчим часом т.зв. «референдуми» на тимчасово окупованих територіях України, зокрема в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях, свідчить про намір Кремля, по-перше, зафіксувати проміжні територіальні здобутки за результатами російської військової кампанії проти України, по-друге, використати це для можливого одностороннього тимчасового припинення вогню та пропозиції для Заходу щодо проведення переговорів стосовно нової міжнародної архітектури безпеки.

Курс на анексію тимчасово окупованих територій доводить міжнародному співтовариству те, що справжньою метою путінського режиму у т.зв. «спеціальній військовій операції» є не «демілітаризація», «денацифікація» і «деНАТізація» України, а повне поглинання української території, знищення української незалежності, державності, ідентичності.

Вочевидь, історія з «референдумами» 2022 року пройде за сценарієм, схожим до «кримського референдуму» 2014 року, оскільки зустрівши масовий опір українських громадян, Росія не змогла провести ані воєнний, ані псевдо-правовий бліцкриг. Однак, у випадку практичної реалізації ініціативи щодо анексії нових тимчасово окупованих територій Кремль спробує нав’язати об'єднання «кримської» та «південно-донбаської» проблематику в одне досьє, аби таким чином зняти з порядку денного майбутніх можливих переговорів питання дилеми між поверненням російських військ чи на кордони 23 лютого 2022 року, чи 20 лютого 2014 року, чи 24 серпня 1991 року на користь останнього варіанту. 

Відтак, і відповідь України та міжнародного співтовариства щодо «референдумів» 2022 року має базуватись на принципах та уроках Криму. Водночас визнаємо важливість успішних дій ЗСУ на фронті для мінімізації ризиків подібних російських ініціатив щодо анексії українських територій.

Серед ключових дипломатичних дій, які могли б супроводжувати проблематику «референдумів», варто розглянути такі:

  • у разі фіксації процесів з підготовки «референдумів» та незаконної анексії опрацювати з Венеціанською Комісією та, можливо, БДІПЛ питання схвалення спільного висновку щодо незаконності запланованих дій;
  • звернутись до США щодо оновлення «Декларації Помпео», що фіксує довгострокову позицію невизнання факту анексії Криму Російською Федерацією, з метою поширення такої позиції на нові незаконно анексовані території, а також закликати країни Групи Семи, ЄС та НАТО схвалити аналогічні політичні заяви;
  • скоординувати з країнами-партнерами організацію публічних викликів послів росії до зовнішньополітичних відомств для оголошення демаршів щодо протиправних дій з анексії українських територій, а також оголошення відповідних спільних заяв у рамках інституцій ОБСЄ, Ради Європи, Європейського Союзу, НАТО, Групи Семи, а також інших міжнародних та регіональних майданчиків;
  • ініціювати засідання Ради Безпеки ООН до та після проведення росією «референдумів» на окупованих територіях з метою публічного засудження дій путінського режиму щодо протиправної анексії українських територій;
  • враховуючи гарантоване блокування росією рішення РБ ООН з використанням права вето, винести питання «референдумів» на спеціальне засідання Генеральної Асамблеї ООН з ухваленням відповідної резолюції, а також скоординувати із західними союзниками, щонайменше з кола країн-учасниць «Альянсу демократій», якнайширше використання майданчику щорічних загальнополітичних дебатів на пленарній сесії ГА ООН у вересні для засудження дій путінського режиму;
  • активно використати факт проведення росією протиправних «референдумів» для підвищення кількості та розширення номенклатури надання Україні важких озброєнь, літаків та танків, систем протиповітряної і протиракетної оборони, а також посилення санкційного тиску, включаючи санкції проти російського енергетичного комплексу та ужорсточення візового режиму для громадян росії;
  • адекватним та стратегічно вірним рішенням союзників на чергову протиправну анексію українських територій стало б невідкладне надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО або практичний розгляд питання щодо прийняття України у члени НАТО за «формулою Расмуссена».

Проблема «референдумів» вимагає активної наступальної позиції української дипломатії та наших союзників як на етапі їх підготовки для можливого попередження, так і на етапі після їх проведення для максимізації ступеню покарання відповідальних за цей міжнародний злочин.

При цьому слід враховувати, що питання анексії чужих територій та зміни державних кордонів є чутливим для багатьох країн світу, в тому числі тих, що симпатизують росії, чи тримаються нейтралітету у питанні запровадження санкцій проти країни-агресора. І цю чутливість варто використовувати по-максимуму для посилення глобального тиску на злочинний путінський режим та його усунення.

І, безумовно, найефективнішим способом перекреслити всі загарбницькі плани Кремля може стати динамічна зміна лінії фронту на користь України завдяки невідкладним та достатнім постачанням зброї українським Збройним Силам.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: