Перемога – це ми

Сьогодні, 24 березня, виповнюється місяць з початку війни росії проти України. Вона змінила долі та погляди мільйонів людей в Україні та світі, війна стала каталізатором величезних змін, всередині яких ми перебуваємо сьогодні.

Мужність та вишкіл захисників України дозволили їм вистояти під першими, найбільш потужними ударами рашистських загарбників. Плани кремля стрімко досягти панування у повітрі та на землі виявилися ілюзорними. Війна перейшла у затяжну фазу, і сьогодні путін не розраховує на бліцкриг. Власне, на швидке завершення Війни за Незалежність не варто розраховувати і нам. Та й покладатися ми повинні насамперед на себе, хоча ніде правди діти – військово-технічна допомога союзників суттєво зміцніла спроможності ЗСУ. Проте головна запорука успіху – єднання військових та волонтерів, неймовірна підтримка суспільством Збройних Сил України.

Україна зуміла спростувати всі розрахунки рашистів, які сподівалися зустріти не опір, а хліб-сіль від «вдячних українців». Масової колаборації з загарбниками не сталося навіть у регіонах, які вважалися прихильними ідеї дружби з росією, випадки зради є поодинокими. Україна витримала випробування вторгненням, відповівши на нього консолідацією суспільства навколо необхідності захисту держави та державності. Чимало українців надто добре почули заклик путіна про «право на самовизначення» народів, що живуть в Україні, та виступили рішуче проти розшматування нашої держави.

Варто відзначити і позицію світової спільноти, санкції якої проти росії виявилися настільки безпрецедентними, що рф швидко посіла перше місце у світі за кількістю накладених на неї санкцій. В Україні високо цінують допомогу світу, проте нагадують про понад 100 загиблих від рашистських обстрілів та бомбардувань українських дітей, про потребу посилення протиповітряної оборони та надання обіцяних Жозепом Боррелем 70 винищувачів МіГ-29 та Су-27. Росія в Україні поводить себе як терорист, порушуючи правила та норми ведення війни.

Ситуація у росії виглядає показовою. Звідти пішли сотні транснаціональних компаній, припинили співпрацю численні світові бренди. Заблоковано російські фінансові ресурси на суму понад 300 мільярдів доларів на Заході, проте кремль продовжує бути агресивним та лякати розширенням зони бойових дій. Ці погрози не варто ігнорувати, адже у діях путіна вже давно відсутня формальна логіка.

Російсько-українські переговори про припинення бойових дій не варто ані абсолютизувати, ані ідеалізувати. Пам'ятаємо про головне: українська переговорна позиція формується успіхами наших захисників, російська – злочинами проти мирного населення. Війна за Незалежність України повинна завершитися перемогою, однією на всіх, а долю керівництва росії має вирішувати міжнародний суд.