Кримінальна подія сталася у Великдень на Тернопільщині
Суспільний резонанс сильніший за закон. Або, коли хочете, саме резонанс здатен змусити закон працювати, хоча той мав би працювати «сам». Такі висновки напрошуються на другий день обговорення у соцмережах і масмедіа побутового конфлікту на Тернопільщині, що завершився смертю одного з учасників і викликав персональну увагу самого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Про інцидент, який стався ще близько опівночі 2 травня, аж 5 травня повідомила пресслужба Тернопільського обласного управління Національної поліції. Згідно з цим повідомленням, 24-річний мешканець села Глещава на дискотеці «зробив зауваження» компанії з кількох «однолітків», що прибули туди з сусіднього села Іванівка.
«Це не сподобалося хлопцям і вони вирішили розібратися з місцевим жителем. Останній, аби уникнути бійки, втік додому та закрився», - йдеться в новині на офіційному поліцейському сайті з посиланням на начальника сільського відділку Андрія Купчака.
Шестеро «ображених», однак, з'явилися на подвір'я хати, де мешкає хлопець (як з'ясував «Главком», його ім'я - Андрій Пекельний), і почали виламувати двері. Тоді той потелефонував до поліції і вийшов назустріч агресорам, прихопивши із собою ніж. В результаті - один загиблий з числа нападників. Андрієві вручили підозру за ст. 118 Кримінального кодексу - убивство при перевищенні меж необхідної самооборони і обрали запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Привертає увагу на диво компліментарний по відношенню до підозрюваного тон публікації. Поліцейські не лише наголошують на агресії з боку приїжджих, але й детально інформують, що вдома разом з Андрієм перебувала його мати, за яку він злякався, що сам він, на відміну від нападників, був тверезим, що самостійно повідомив про те, що відбулося, правоохоронцям.
Поліцейське повідомлення навіть акцентує увагу на тому, що фатального удару ножем Андрій завдав «випадково» - у «штовханині», яку зчинив невідомо хто. І що загиблий помер не на місці, а «від втрати крові», тобто напрошується думка, що наміру вбити підозрюваний не мав.
Місцева преса теж оперативно пролила на ситуацію певне світло, хоч часом і в іншій колірній гамі. Наприклад, «Нова тернопільська газета», зазначаючи, що про Андрія місцеві мешканці «відгукуються добре», стверджує, що бійка як така почалася ще на тій самій дискотеці. Під час цієї бійки травми від Андрія Пекельного нібито отримав 23-річний мешканець Іванівки Володимир Воробей: «...розбили ніс і губу, тож він разом із друзями пішов з'ясовувати, за що так з ними повівся місцевий молодик».
Саме Воробей і стане врешті-решт жертвою «розборки». Причому з п'ятьох його друзів четверо втечуть, як тільки побачать рішучість Андрія Пекельного, і тільки один залишиться та спробує надати допомогу.
Про загиблого газета пише, що він був приватним підприємцем (як з'ясував «Главком», володів чи то співволодів місцевою логістичною компанією «Делівері»), а також балотувався на останніх місцевих виборах у депутати до Іванівської сільської ради і подавав надії як спортсмен (грав у місцевій футбольній команді «Факел»).
Тим часом, вже 5 травня поліцейська інформація про подію стала резонансною. Поштовхом став допис на Facebook Сергія Стерненка - відомого активіста, чия власна історія з «перевищенням меж необхідної самооборони» та висуненням нових обвинувачень набула всеукраїнського розголосу і стала приводом для гучної акції протесту під офісом президента. На відміну від випадку Стерненка, «кейс» Пекельного явно не має політичного характеру, проте завдяки хвилі в соцмережах теж став предметом уваги масмедіа.
І вже вранці 6 травня в справу втрутився особисто голова МВС. Як повідомила пресслужба відомства, Арсен Аваков вважає пред'явлення підозри Андрієві Пекельному «передчасним та необґрунтованим». Міністр пообіцяв, що надалі справу розслідуватиме Головне управління Нацполіції, і що слідчі клопотатимуть у суді про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
АТО Андрія Пекельного" width="750" height="500" itemprop="image" />
Як з'ясував «Главком» у пресслужбі Тернопільського облуправління НПУ, на цей час слідчі зі столиці вже працювали на місці події. Цікаво, що співробітник пресслужби, на чий мобільний вдалося додзвонитися заради цієї інформації, відмовився представитись (хоча його ім'я і прізвище все одно нам відоме). Складається враження, що через скандал у медіа та висловлювання міністра місцеві правоохоронці побоюються сказати зайве слово. Звичайно, важко судити, який із цих двох чинників тут відіграв головну роль.
Також зі джерел у Тернопільській обласній прокуратурі стало відомо про порушення справи за фактом спроби проникнення в житло, тобто, за діями тих самих громадян, з якими у Андрія Пекельного виник конфлікт на дискотеці. Хоча тут на час написання цього матеріалу конкретних підозрюваних ще не було. Цікаво, до речі, що в офіційному повідомленні поліції, яке цитувалося вище, ідеться про шістьох людей, а в заяві міністра Авакова - про п'ятьох (в обох випадках - з урахуванням загиблого).
Хай там як, ця подія вкотре підіймає питання про те, як в Україні застосовуються норми права щодо меж необхідної самооборони. Ст. 36 Кримінального кодексу висловлюється цілком однозначно: «Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає». А постанова Верховного суду від 26.04.2018 у справі № 342/538/14-к вказує, що у випадку нападу озброєної особи або групи осіб жертва має право захищатися будь-якими засобами, причому - увага – «шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя». Спеціальне роз'яснення на цю тему, засноване саме на даному рішенні ВС, розміщене навіть на сайті Мінюсту.
Втім, як повідомила «Главкому» адвокат Ірена Ван, яка брала участь у цьому процесі, на доведення невинуватості підозрюваного та встановлення відповідного прецеденту пішло майже чотири роки. Ні суд першої ланки, ні апеляційна інстанція, попри чіткі формулювання законодавства, визнавати цього не хотіли.
І це попри той факт, що ще 2017 року розголосу набув випадок, коли 43-річного мешканця Сухолуччя Київської області не лише не покарали, а й навіть нагородили за вбивство одного з грабіжників, які увірвалися в його будинок і катували його дружину, вимагаючи віддати гроші та коштовності. Тодішній керівник поліції Київщини Дмитро Ценов особисто вручав громадянину, який застрелив бандита із зареєстрованої мисливської рушниці, іменний годинник.
Щоправда, й тоді поліція поряд зі справою про розбій спершу порушила і справу про вбивство при перевищенні меж необхідної оборони за все тією ж ст. 118. Очевидно, в подібних випадках це відбувається автоматично.
Як же не виявитися винним, якщо захищаєш себе або інших? Як вказує голова Центру правових і кримінологічних досліджень, кандидат юридичних наук Ганна Маляр, усе впирається в конкретні обставини події. «Якщо на вас замахуються ножем, а у вас у руці пістолет, слід стріляти не одразу в голову, а в руку з ножем», - наводить приклад експертка. Вона також наголошує, що такий пістолет має бути зареєстрованим, інакше не минути переслідування вже за незаконне зберігання зброї.
В коментарі «Главкому» пані Маляр підтвердила, що напад озброєної особи або групи осіб, а також насильницьке проникнення в житло чи іншу будівлю за законом є достатньою підставою вдатися до будь-яких засобів самозахисту аж до вбивства нападника. Водночас юрист-кримінолог застерігає, що за відсутності свідків або відеозапису події суддям буває дуже важко встановити, хто почав конфлікт і небезпека якого ступеню загрожувала тому, хто був змушений вдатися до необхідної самооборони. "Буває так, що суддя вимушений виходити просто з того, які стороні він більше вірить", - говорить Ганна Маляр.
Ще однією проблемою експертка вважає брак традиції залучати до процесу адвокатів. «Люди часом думають, що раз вони очевидно невинуваті, адвокат їм не потрібен», - констатує вона. І рекомендує не узагальнювати підхід вітчизняного правосуддя до теми самооборони на основі тих чи інших окремих випадків: «Необхідно розглядати кожен конкретний випадок в усіх подробицях, адже поза увагу преси й коментаторів дуже легко проходять важливі деталі. які можна з'ясувати лише після ретельної роботи з дослідження місця події, опитування учасників і свідків... А часом буває так, що не може зарадити навіть слідчий експеримент».
Зазначимо, що протягом 2019 року, наприклад, українські суди за ст. 118 закрили лише одну справу, тоді як 20 справ завершилися обвинувальними вироками. Щоправда, 15 осіб звільнили з-під варти з випробувальним терміном, а одну – амністували. У підсумку терміни від 1 до 2 років ув'язнення отримали лише четверо обвинувачених.
Але очевидно, що як мінімум якийсь час походити під слідством у випадку вбивства через необхідну самооборону вам таки доведеться.
Олександр Михельсон, для «Главкома»
Коментарі — 0