Як «велика демократія» загнала українські виші у глухий кут
Недосконалість чинного закону про вищу освіту може привести до того, що в 2021 році університетами в Україні керуватимуть не обрані ректори, а виконувачі обов'язків, призначені чиновниками Міністерства освіти. І
Нині чинний закон України №1556-VII «Про вищу освіту» був прийнятий 1 липня 2014 року. Законопроєкт, поданий до парламенту ще 22 січня 2013 року Віктором Балогою. Насправді ж розроблявся він групою Київського університету «КПІ» на чолі з його ректором, академіком Михайлом Згуровським, п'ять років. Протягом цього періоду в документ було внесено понад 900 поправок. У підсумку фінальний варіант вийшов досить революційним. Зокрема, в законі була прописана норма про зовнішнє незалежне оцінювання (іспити для вступу до вишів), а до виборів ректора допустили технічний персонал вишів і студентів. До цього керівників інститутів, університетів і академій обирав тільки викладацький склад.
Але в цій дуже демократичній нормі, як виявилося, була закладена міна уповільненої дії. І вона не забарилася спрацювати, як тільки в Україні почали масово переобирати ректорів вишів, у яких закінчувався п'ятирічний контракт з Міносвіти.
Спадкоємці древніх греків
Всьому виною лаконічна, але не цілком чітко прописана стаття 42 закону «Про вищу освіту», яка регламентує вибори керівника вищого навчального закладу.
Фразу про те, що вибори відбулися, якщо в них взяли понад 50% виборців, можна тлумачити двояко. Або від тих, хто взяв участь в голосуванні, або від взагалі всіх виборців.
Світова практика показує, що вибори (за дуже рідкісними винятками) відбуваються за такими принципами: або абсолютна більшість від числа охочих проголосувати в першому турі, або відносна – у другому. Це логічно: якщо виборцю все одно, кого там обирають, і він вибори ігнорує, то нічого його і в розрахунок брати. До речі, саме таких громадян в Стародавній Греції називали «ідіотами», і тільки через століття слово перетворилося в образу.
Однак у випадку з виборами ректорів вищих навчальних закладів України, як показали подальші події, було вибрано інше тлумачення – більшість від усіх виборців. Незалежно, чи взяли вони участь в голосуванні, чи ні.
Могилянський прецедент
Перший гучний скандал, пов'язаний з виборами ректора за новим законом, стався в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Керівник вишу там називається президентом. Патова ситуація в Академії складалася вже двічі.
Вперше конкурс на зайняття посади керівника Києво-Могилянки був оголошений указом міністра освіти і науки України 11 жовтня 2019 року. Вибори проходили в два тури, 5 і 12 лютого 2020 року, але вони не відбулися. При явці близько 88% два головних кандидати, колишній президент Академії Андрій Мелешевич і віце-президент Національної академії державного управління Марина Білинська, розділили голоси практично порівну (близько 44% кожен), не досягнувши необхідного результату 50% плюс 1 голос.
Міністерство освіти і науки визначило дату нових виборів, а на перехідний період призначило в.о. президента Академії (призначення виконувачів обов'язків – прерогатива міністерства) віце-президента з науково-педагогічної роботи Києво-Могилянки Василя Ожогана.
Другі вибори, які також пройшли в два тури, – 11 і 19 листопада, знову не відбулися. У них взяли участь Андрій Мелешевич і декан гуманітарного факультету Академії Марина Ткачук, але обидва кандидати теж не набрали необхідної кількості голосів від усіх виборців.
Міносвіти призначило в.о. керівника віце-президента Академії з наукової роботи та інформатизації Тетяну Ярошенко, а чергові (вже треті) вибори призначені на 18 березня 2021 року.
Скандал в Університеті Шевченка
Вибори нового ректора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка виявилися ще більш парадоксальними. На відміну від Києво-Могилянської академії, де кандидати йшли практично нарівні, тут склалась геть інша ситуація. Проректор Університету з науково-педагогічної роботи Володимир Бугров набрав під час виборів 25 листопада майже 43% голосів, а його головний опонент, директор Інституту геології Університету Сергій Вижва – 7%.
Був призначений другий тур. Він відбувся 4 грудня, Володимир Бугров при явці виборців 63% отримав 47,6% голосів, Сергій Вижва – 11,7%. В принципі, переваги виборців Університету Шевченка були очевидними, однак профільне міністерство результати не визнало – ніхто з кандидатів не набрав більше 50% від числа всіх виборців.
Як розповідає «Главкому» голова студентського парламенту Університету Володимир Ляшенко, Володимир Бугров має намір подати в Міносвіти відповідну заяву – щоб його призначили повноправним ректором.
Співробітники університету, які побачили явні законодавчі колізії, написали відкритий лист до Міносвіти на підтримку Володимира Бугрова. В соціальних мережах почали поширюватися пости його прихильників з числа студентів. Та попри це, головний виш країни, судячи з усього, чекають нові вибори.
«Особисто ми виступаємо за більш зважене рішення – призначити Володимира Бугрова в.о. ректора: все-таки він не набрав більше 50% від загального числа виборців», – обґрунтовує позицію студентського парламенту Володимир Ляшенко.
Цифрові маніпуляції
Як вважає колишній заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов (випускник юрфаку Університету Шевченка, в даний час – викладач Києво-Могилянської академії), ситуація, що склалася з виборами ректорів, просто парадоксальна.
«У законі про вищу освіту сказано, що переможець повинен отримати «більше 50% загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах». Але зараз в Україні близько 36 мільйонів чоловік, які мають право брати участь у виборах. І якщо рахувати від загальної кількості виборців, понад 50% голосів не набирає ніхто – починаючи від президента і закінчуючи мерами», – пояснює законодавчі колізії у розмові з «Главкомом» Пєтухов.
І це дійсно так. У другому турі минулих президентських виборів за Володимира Зеленського проголосувало 13,5 млн осіб – тобто близько 39% від загальної кількості виборців. А ось якщо рахувати від кількості тих, хто прийшов (що в законі про вибори президента прописано), то перемога у нинішнього президента була більш ніж переконлива – 73%.
Треба відзначити, що спірне положення про те, як рахувати виборців – не єдиний «баг» чинного закону про вищу освіту. У ньому, наприклад, абсолютно нічого не сказано про можливість проведення другого туру виборів. Але вони… проводяться.
Під п'ятою міністерства
Як розповідає Сергій Пєтухов, в даний час проблеми з виборами ректорів склалися в багатьох вузах України.
Так, через норми «50% плюс 1 голос від всіх виборців» не відбулися вибори в Центральноукраїнському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка (Кропивницький). Через карантин перенесені вибори в Сумському національному університеті і Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського.
«А в умовах пандемії у виборах точно не зможуть взяти участь всі виборці: багато викладачів і студентів (заняття часто проводяться онлайн), просто не приїдуть, хоча б просто через те, щоб зайвий раз не ризикувати. Відповідно, явка буде низькою, і вибори не відбудуться», – вважає Сергій Пєтухов.
Як результат – керівниками вузів будуть виконуючі обов'язки, яких призначить Міністерство освіти і науки.
«За якими критеріями це робиться – невідомо, міністерство не повинно звітувати. В умовах, що зараз склалися, у 2021 році (коли масово почнуть спливати контракти діючих ректорів) ми отримаємо таку ситуацію: вибори будуть зірвані, i вже не один-два, а двадцять-тридцять вишів потраплять під пряме управління Міносвіти», – прогнозує колишній заступник міністра юстиції.
Рівняння на кардиналів
«На жаль, на даний момент іншого виходу, крім як дотримання чинного законодавства, немає. Тобто, призначаються виконуючий обов'язки ректора і дата нових виборів», – ділиться своїм баченням проблеми з «Главкомом» колишній міністр науки і технологій, віце-прем’єр, академік Національної академії наук України Володимир Семиноженко. Він вважає: подальший вихід із ситуації, що склалася такий – Міністерство освіти і науки, профільний комітет Верховної ради і Національна академія наук повинні створити робочу групу і напрацювати зміни до закону про вищу освіту, щоб зробити процедуру виборів ректорів більш чіткою.
Сергій Пєтухов зі свого боку також наполягає на необхідності внесення змін в закон про вищу освіту: «Прямо прописати – якщо в першому турі не набирається абсолютна більшість, то проводиться другий тур, де переможцем стає кандидат, який одержав більшість голосів від тих, хто прийшов. А на перехідний період слід призначати першого проректора. Або незалежного фахівця з міністерства, який не впливатиме на поточні процеси у виші».
Рецепт, безумовно, гарний, але найближчим часом його реалізація малоймовірна. Рік добігає кінця, скоро Різдво і новорічні свята на пів січня, коли ніхто не працює. А тим більше – законодавці.
Якщо в закон про вищу освіту і почнуть вноситися зміни, то не раніше лютого 2021 року. А поки розглянуть-приймуть... Одним словом, ще мінімум чотири місяці виші України проведуть у дивних реаліях, які створили депутати.
Бо поки що є лише один варіант, як вибрати ректора: як у Ватикані, зібрати всіх виборців, як там збирають кардиналів, замкнути на ключ, і чекати, поки не повалить білий дим.
Андрій Кузьмін, «Главком»
Коментарі — 0