Долучився до війська у свій день народження. Згадаймо Артема Штипу
Автомобіль, у якому Артем із побратимами вирушив на позиції, став ціллю ворожого дрона
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Артема Штипу.
12 січня 2026 року поблизу населеного пункту Григорівка Запорізької області під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, загинув Артем Штипа – колишній студент кафедри хімії НаУКМА. Автомобіль, у якому Артем із побратимами вирушив на позиції, став ціллю ворожого дрона. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Хмельницьку міську раду.
Артем Штипа народився 24 січня 1990 року в місті Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій загальноосвітній школі №18. Після закінчення школи вступив до Національного університету «Києво-Могилянська академія», де здобув освіту за спеціальністю «Хімія», однак на четвертому курсі вирішив залишити академічні лави. Його справжньою пристрастю була практика: він прагнув не просто вивчати теорію, а створювати, лагодити й удосконалювати все своїми руками. Цей вибір відкрив у ньому талант висококласного інженера. Працюючи за фахом, він став справжнім майстром, для якого не існувало неможливих технічних завдань.
Попри обраний шлях практичного досвіду Артем ніколи не розривав зв’язку з Могилянкою. У вільні хвилини він приходив на рідну кафедру хімії, допомагав із налаштуванням установок, консультував колег і залишався частиною спільноти.
До початку повномасштабного вторгнення проживав із сім’єю у Хмельницькому та Києві. Працював інженером з водопідготовки на хіміко-фармацевтичних підприємствах України. Захоплювався спортом, був сильним, вольовим чоловіком, який наполегливо йшов до поставленої мети.
Після проходження курсів тактичної медицини 24 січня 2024 року, у день свого народження, Артем добровільно вступив до лав Збройних сил України та став на захист Батьківщини.
Служив у складі 241-ї окремої бригади територіальної оборони на посаді водія-сапера інженерної роти. Згодом став фахівцем з обслуговування засобів ураження безпілотного авіаційного комплексу «Вампір». Мав військове звання старшого солдата.
Воював із окупантами на Київщині, Донеччині та Запорізькому напрямку. Побратими згадують Артема як мужнього, професійного воїна та надійного товариша.
«Артем запам’ятався щирістю, відкритістю і посмішкою в будь-якій ситуації. Він міг вигадати й «змусити» працювати все, що не хотіло і вже не могло цього робити», – згадує одногрупниця Євгенія Марценюк.
Для друзів і одногрупників він назавжди залишиться «дбайливим старшим братом», який поєднував у собі глибокий інтелект і надзвичайну земну доброту. Його згадують як неперевершеного оповідача, здатного захопливо пояснити принципи роботи гідроочисних систем та ділитися кумедними історіями з подорожей.
«Він був тим чудовим другом, який легко застрибував в усі авантюри і доповнював їх своїм оптимізмом… Мої спогади про Тьому – це набір світлих і щемких історій про радість жити це життя», – ділиться подруга Ірина Бовгиря.
12 січня 2026 року Артем Штипа загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Григорівка Запорізької області внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
За мужність і самовіддану службу Артем Штипа був нагороджений знаком «Ветеран війни», відзнакою Міністра оборони України «Хрест доблесті» та «Золотим Хрестом» Головнокомандувача Збройних сил України.
У захисника залишились донька та батьки. Поховали Героя на Алеї Слави у місті Вишгород Київської області.
Рідні згадують Артема як людину з величезним серцем і незламним духом. На службі він був на своєму місці, щиро пишався своєю роботою та побратимами. Він був найкращим сином, батьком, братом і вірним другом. Аби вшанувати пам’ять Артема та продовжити його справу, родина відкрила збір коштів на підтримку його підрозділу.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0