Литовський досвід декомунізації: всі пам’ятники звезли в одне місце, яке тепер популярне серед туристів

Генеральний директор Центру дослідження геноциду та резистенції (спротиву) жителів Литви Тереза Біруте Бураускайте розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому», що в її країні всі пам’ятки комуністичної доби звезли в одне місце, яке стало популярним серед туристів.

За словами Бураускайте, загалом литовський досвід декомунізації подібний до українського.

«Був етап з 1988 по 1992 рік, коли прибирали статуї Леніна. Було те, що дратувало, наприклад, статуя жінки, символ Литви, яка захищає червону армію з таким нахилом, як феодал кланяється її васалу», - розповіла дослідниця. При цьому, скульптури вирішили не знищувати. «Для всіх цих скульптур є парк, що називається Грутас. І один хитрий підприємець зробив з цього непоганий бізнес. Парк дуже популярний серед іноземних туристів», - зазначає дослідниця.

Водночас, вона стверджує, що у Литві і нині триває дискусія, що робити з рештою пам’ятників.

«Залишилося кілька монументів національного рівня, серед них - письменників і поетів, які були лояльними до всього того, що відбувалося. Наприклад, Пятрас Цвірка ще до війни отримав національну премію, і був відомим письменником лівих поглядів. Але після війни став головою спілки письменників і просто репресував своїх колишніх колег по ідеологічній лінії. І ось його скульптура в центрі Вільнюса, на самій легендарній вулиці стоїть вже не як письменнику, а як політичному діячу», - говорить Бураускайте.

За словами дослідниці, наразі учні в школах читають і вивчають твори цього письменника і водночас стоїть питання про те, що потрібно демонтувати пам’ятник. «Це не закінчена дискусія. Вона більш етична, а не ідеологічна», - вважає дослідниця.

На її думку, оскільки у Парку тоталітаризму є стенд, де пояснюється історична роль зібраних там скульптур, це місце не може бути місцем для поклоніння якихось ультрарадикалів чи, зокрема, громадян Російської Федерації, де відроджується культ Сталіна.

Бураускайте запевняє, що підприємець, який спорудив цей парк, йде в ногу з часом. «Він зробив невеличкий музей всякої пропагандистської літератури. Там висять великі плакати, які свого часу нас дратували. Розумієте, коли вони всі разом, то створюють дуже негативну емоцію! Тому небезпеки того, що культ відродиться у нас просто немає», - стверджує гениректор Центру дослідження геноциду та резистенції (спротиву) жителів Литви.