Військовий психолог дав поради тим, хто під час війни розлучається

Андрій Козінчук, військовий психолог, блогер, ветеран АТО, а нині заступник командира інженерно-саперної роти з морально-психологічного забезпечення групи інженерного забезпечення 67 ОМБр в інтерв’ю «Главкому» розповів про руйнування стосунків під час війни.

За його словами, мозок військових біологічно перебуває у лімбічній системі (дуже складній ситуації емоційно). Для того, щоб вижити, необхідно менше думати і більше діяти, при цьому для чоловіка на передовій не стерлася з пріоритетів власна сім’я, але у нього додалося інших проблем, які треба вирішувати.

В той самий час у жінок в тилу купа проблем: податки, хазяйство, догляд за дітьми та ін. При цьому їм нерідко здається, що вони незначні і розповідати чоловіку про них не треба, оскільки це у нього справжні проблеми. І може статися, що жінка зустріне у тилу чоловіка, з яким спілкується, який зрозуміє її проблеми.

«Я не можу сказати що це у всіх подібна історія, але цей приклад досить часто зустрічається. Тобто жінка може телефоном поділитися своєю проблемою зі своїм чоловіком, а у нього вчора миші з’їли всю його їжу і спорядження, у прямому сенсі. І від цього він ненавидить світ, а вона розповідає йому про свої «проблеми». Тобто є ситуації, коли чоловік не може підтримати жінку, а жінка не може підтримати чоловіка просто тому, що вони в абсолютно різних життєвих ситуаціях зараз», – підкреслив Козінчук.

Є місце і ревнощам – чоловік знаходить жінок, які ближчі до його теперішньої культури побуту, але це зовсім не означає, що він спить з ними. З іншої сторони, жінка, наприклад, в Польщі може знайти іншого чоловіка, який розуміє та усвідомлює її поточні проблеми.

«Я проти того, аби рятувати шлюби, я за те, аби рятувати себе. І вже коли ти цілісний, ти можеш бути з кимось у стосунках. Стосунки складаються з двох людей, і коли в них фактично не присутня одна людина, тоді такий союз тимчасовий. У той же час можуть народжуватися нові союзи. Наприклад, він після психотравм, переживань. Він був одним із кількох бійців, хто вийшов із бою, де полягло багато солдатів, а вона щойно втратила чоловіка, тобто молода вдова 22-річна. От вони на фоні таких травм зійшлися, покохали одне одного», – зазначив військовий.

В той самий час він розповів, що, згідно зі статистикою, є лише 6% вірогідності, що такий союз проіснує у перспективі після завершення психотравмуючих подій.

Андрій Козінчук додав, що у сімейного чоловіка-військового вірогідність отримати посттравматичний синдром на 40% менша за тих, у кого немає сім’ї.

У стосунках великим мистецтвом є уміння проговорювати свою невдоволеність партнером, не вдаючись до насильства

«Практично сім’я здатна «витягти» чоловіка зі складної ситуації, вона спонукає його усвідомити, що тобі треба допомога, піклування, любов. Буває таке, що чоловік ніяк не може полюбити себе. А у нього є дівчина, і він вчиться любити себе через любов до неї. І вона йому показує, що таке насправді любов і піклування, і це дуже здорові штуки. Про них також потрібно говорити», – зазначив Козінчук.