Біженці як гібридна зброя

Наприкінці минулого тижня уряд Іраку видав розпорядження Управлінню цивільної авіації країни тимчасово скасувати всі рейси до Мінська. Ця, на перший погляд, незначна подія стала поважним кроком у боротьбі Європейської Унії проти нелеґальної міґрації. Причому міґрації штучно інспірованої. Знаменно, що цей крок майже збігся в часі з річницею президентських виборів у білорусі й масовими акціями протестів, які розпочалися після них.

Тим більше, що всі ці подія певним чином взаємопов’язані. Фальшування результатів минулорічних виборів спровокувало акції протесту в Білорусі. А самі акції, а точніше їхнє брутальне придушення, стали причиною європейських санкцій проти режиму Олександра Лукашенка. У червні цьогоріч додалися нові обмежувальні заходи Європейської Унії проти Білорусі – вже за викрадений літак авіакомпанії Ryanair з опозиційним журналістом Романом Протасевічем на облавку.

І от білоруський диктаторський режим вирішив зробити хід у відповідь. Лукашенко звинуватив колективний Захід, що той «намагається вбити білоруську економіку». Виходячи з цього він заявив, що більше не має наміру захищати Європу від нелеґальної міґрації, наркотрафіку та навіть контрабанди ядерних матеріалів.

«Сьогодні вони (країни Заходу) завили. Ах, білоруси їх не захищають. В Литву, Латвію і в Польщу кинулися тисячі і тисячі нелеґальних міґрантів. Вони вимагають від нас захистити їх від контрабанди, від наркотиків. Аж через Атлантику чути сигнал: допоможіть, як це було раніше, затримайте ядерні матеріали, щоб вони не потрапили до Європи. Так і хочеться запитати, ви що там, очманіли взагалі? Ви проти нас розв'язали гібридну війну і вимагаєте, щоб ми вас захищали, як і раніше?» – заявив Лукашенко в Брестській фортеці на церемонії, присвяченій 80-річчю нападу Третього Райху на СРСР.

Фактично офіційний Мінськ висловив погрози, що не затримуватиме нелегальних міґрантів, котрі мають намір прямувати в бік Європейської Унії, передовсім до Польщі та Литви. Але білоруська влада вирішила не обмежуватися тим, щоб просто крізь пальці дивитися за іракцями, афганцями, сирійцями тощо, котрі мають намір порушити державний кордон, вона фактично інспірувала цей процес.

Литовські журналісти викрили й описали нехитру схему, як білоруська влада «піднімає міґраційну хвилю». Здебільшого це відбувається через іракські туристичні аґенції, які мають відповідні домовленості з Мінськом. Вони вербують міґрантів в Іраку, пропонуючи їм транспортування до Західної Європи за 7-10 тисяч доларів. Це трохи дорожче, аніж шлях через Туреччину й Егейське мора, але значно безпечніше й простіше. «Туристи» летять до Мінська прямим рейсом з Багдада, а через кілька днів «сталкери» відводять їх до кордону – головним чином до литовського. І що цікаво, якщо міґранти не передумують і зважуються на незаконний перетин кордону до країни-члена ЄУ, то посередники в Білорусі отримують чотири тисячі євро, які «туристи» залишають тураґенціям як заставу. Є й дешевші схеми: біженці лише купують квиток до Мінська (приблизно 600 доларів), а далі діють на власний розсуд без сторонньої допомоги.

Чому основний потік пішов до литовського кордону, а не, наприклад, до польського? Справа в тому, що польський кордон відділяв колись Польську Народну Республіку від Радянського Союзу. Попри те, що ці країни були нібито «братніми», кордон між ними був на жорсткому замку з масою парканів та інших перешкод.

Протяжність кордону між Литвою і Білоруссю – 678 кілометрів. Більш-менш убезпечено від несанкціонованого проникнення лише третину цього кордону. На деяких ділянках країни розділяє лише низький дерев'яний паркан або невеликий рів з водою, подолати їх взагалі не було проблемою. Утім донедавна це не надто турбувало литовську владу. Бо, наприклад, за офіційними даними, 2020 року кордон нелегально перейшли лише 79 осіб, і це були в основному білоруси, які втекли від режиму Лукашенка. Причому білоруські й литовські прикордонники досить активно співпрацювали попри прохолодні стосунки своїх влад.

Радикально ситуація змінилась щойно зараз. З початку року на литовсько-білоруському кордоні затримано понад чотири тисячі нелеґальних міґрантів. Повернути їх назад до Білорусі складно, оскільки Мінськ в односторонньому порядку розірвав угоду з ЄУ про реадмісію. Стало зрозумілим, що бацька Лукашенко таки здійснив свою погрозу – використав нелеґальних міґрантів як зброю у війні проти Європейської Унії. Білоруський режим за російським зразком (і скоріш за все, за напоумленням з Москви) почав використовувати для цієї мети ліберальне литовське (фактично унійне) законодавство щодо міґрантів.

Влада Литви забила на сполох. Було оголошено надзвичайну ситуацію на кордоні, а на допомогу прикордонникам скеровано представників спецслужб і армії. Крім того, до спільного патрулювання білорусько-литовського кордону було залучено офіцерів Frontex – аґенції ЄУ з охорони її зовнішніх кордонів. Окрім того, литовці почали активно ущільнювати смугу кордон, розпочалося спорудження муру на найпроблемніших його ділянках.

Окрім того, у Вільнюсі внесли зміни в міґраційне законодавство країни. Нові правила, ухвалені литовським парламентом прискорили розгляд клопотань про притулок, поданих іноземцями, обмежили можливості пересування прохачів азилю територією Литви, значно урізали права нелеґальних міґрантів.

Оскільки й цього виявилося недостатньо для зупинки потоку нелеґалів через кордон, то МВС Литви третього серпня розпорядилося іноземців, які перетинають кордон країни в не призначених для цього місцях, розвертати й відправляти назад на міжнародні пункти перетину кордону. «Особи, які навмисне намагаються перетнути кордон в заборонених місцях, повинні розцінюватися як такі, що вчиняють злочин – незаконний перехід державного кордону», ­– пояснила в зв'язку з цим міністерка внутрішніх справ Литви Аґне Білотайте.

Білоруська влада, розуміючи, що такий захід, може поважно поламати їй гру з використанням нелеґальних міґрантів як гібридної зброї, почала вдаватися до провокацій. Найгучніша була з мертвим іракцем, якого нібито виявили білоруські прикордонники поблизу кордону. Біженець, за твердженням білоруської влади помер від численних побоїв. Офіційний Мінськ зразу ж звинуватив у вбивстві литовських прикордонників. Щобільше, не встигла новина про інцидент з’явитися в етері, як під литовською амбасадою в Мінську вилаштувався пікет «занепокоєних білорусів», які засуджували «брутальне поводження литовської влади з біженцями». Аґне Білотайте назвала ці повідомлення провокацією Мінська і «казками братів Грімм».

А незабаром з’явився й лист нібито від «братів-мусульман», які погрожували Вільнюсу помстою за жорстокість до їхніх співвітчизників. У посланні говорилося про бомбові теракти, вказувалося навіть 12 потенційних об'єктів атаки, серед яких великі торгові центри, бізнес-центри, Департамент міґрації при МВС Литви та інші будівлі. Вони були перевірені поліцією. Нічого підозрілого не виявлено. Зрештою й саме послання дуже нагадував за стилістикою «лист Хамасу», яким білоруська влада в травні виправдовувала викрадення літака авіакомпанії Ryanair, а з’ясувалося, що це була груба фальшивка.

На допомогу Литві у вирішення міґраційної кризи прийшли Європейська Унія та НАТО. Генсек Північноатлантичного Альянсу Єнс Столтенберґ пообіцяв президентові Литви сформувати і відрядити в балтійські республіку групу фахівців з протидії гібридним загрозам. «Ми готові до проектування різних сценаріїв розвитку подій і надання відповідних коштів щодо залагодження безпеки в реґіоні», – зазначив Столтенберґ.

Тим часом керівництво Євроунії, маючи ефективні важелі впливу на іракський уряд зуміло домогтися від Багдада вже згаданого тимчасового скасування рейсів до Мінська. Щобільше Управління цивільної авіації Іраку розпорядилося здійснити кілька евакуаційних рейсів із Мінська для іракських громадян, які не мають змоги самостійно покинути Білорусь. Реалізацію цього розпорядження покладено на авіакомпанію Iraqi Airways.

Відтак міґраційну кризу на білорусько-литовському кордоні вдасться потроху залагождити. Водночас ця гібридна війна з використанням біженців змушує зайвий раз замислитися про коріння міґраційної кризи в Європі у 2015-2016 роках. Бо вже тоді аналітики висловлювали підозри, що саме Росія посприяла інспірації такої хвилі біженців з Північної Африки та Центральної Азії. Таким чином Москва тоді вбила навіть не двох, а аж трьох зайців. По-перше відволікла увагу світової спільноти від російської інвазії в Україні. По-друге, посприяла популярності в ЄУ ультраправих партій, багато з яких підтримували дружні стосунки з Кремлем. По-третє, міґраційна криза нівроку розсварила країни-члени Євроунії.

Максим Муляр