«Фактична зайнятість членів наглядової ради складає 40–80 днів на рік»
Захмарні зарплати, здебільшого – іноземні спеціалісти, додаткові витрати з бюджету, сумнівна ефективність підприємств… Все це легко можна знайти, лише вбивши в пошуковик два слова – «наглядова рада».
У 2016 році ці надбудови спочатку з’явилися в найбільших державних компаніях, а з 2018 – і в державних банках. Фактично одразу наглядові ради на держпідприємствах стали об’єктом суспільного «хейту». В першу чергу – через надвисокі зарплати їхніх членів, які, дійсно часто мають паспорти іноземних держав. та нібито невисоку ефективність роботи.
Сам принцип роботи наглядових рад полягає в тому, аби Кабмін та держава в його особі не могли в ручному режимі безпосередньо керувати держпідприємствами. Уряд має лише виставити ключові пріоритети: який прибуток повинно приносити підприємство, чи повинне воно виплачувати високі дивіденди, або виконувати більше соціальні функції і так далі. А деталями та виконанням цілей, поставлених державою, має займатися якраз наглядова рада, яка в ідеалі повинна складатися з професіоналів. Головна вимога до цих претендентів - вони мають бути незалежними від втручання політиків і чиновників.
При цьому в оперативну діяльність підприємства наглядова рада майже не втручається – це завдання безпосереднього керівництва, результати діяльності якого і оцінює наглядова рада. А іноземці у складі наглядових рад є певним маркером для інвесторів, що за збереженням їхніх коштів будуть уважно слідкувати.
Власне, в цій системі «підстраховок» і полягає так званий принцип корпоративного управління. Але, як бачимо, влада знайшла спосіб обходити цю запобіжну ланку. Історія з «Нафтогазом», що викликала обурення західних партнерів, – тому показова ілюстрація. Де-факто, незмінного голову НАК «Нафтогаз» Андрія Коболєва було звільнено рішенням Кабміну абсолютно без участі наглядової ради, яку просто відсторонили на кілька днів від виконання своїх обов’язків. Так само був звільний і голова наглядової ради Національного депозитарію Олександр Данилюк, який не погодився зі зміною голови правління. А тимчасова слідча комісія Верховної Ради вже закликала Кабмін звільнити усіх членів правління «Укрзалізниці» разом із виконуючим обов’язки голови правління Іваном Юриком та розпочати пошук нових членів наглядової ради. Формальний мотив для критики – погані фінансові показники компанії. А якщо до цього додати на контрасті інформацію про зарплати членів наглядових рад тієї ж «Укрзалізниці» – і суспільство готове вже завтра винести весь склад ради з теплих крісел.
Ціна питання: від 700 тис. до 3 млн
При цьому не секрет, що робота членів наглядових рад є надто інтенсивною. Як розповідає виконавчий директор Офісу реформ Кабміну Антон Ященко, як правило, щорічно член ради має відвідати орієнтовно 10–15 засідань. До них додаються ще стільки ж засідань комітетів наглядових рад – наприклад, з призначень та винагород, аудиту, стратегії та корпоративного управління тощо.
Є приклади проведення і більше 20 засідань наглядової ради та більше 30 засідань комітетів в рік. Окрім засідань, звісно, ведеться і підготовка до них. Тривалість засідань складає в середньому 4–8 годин, а фактична зайнятість членів наглядової ради складає 40–80 днів на рік. Тому дехто умудряється працювати одразу в кількох наглядових радах (це не суперечить законодавству), відповідно, має можливість поєднувати дві, а то й три роботи одночасно.
Наглядові ради приймають рішення щодо погодження стратегічного плану розвитку компанії, річного фінплану, обрання незалежних та внутрішніх аудиторів й оцінювачів майна, політик корпоративної та соціальної відповідальності підприємства, антикорупційної політики та інших питань. Також вони можуть призначати керівника компанії, але далеко не на всіх підприємствах вони мають такі повноваження. А там, де мають, як всі побачили на прикладі «Нафтогазу», не завжди на їхню думку можуть зважати.
Окрема тема – зарплатня членів наглядових рад, яка традиційно є надчутливим питанням для бідного суспільства. Вона різниться в залежності від органу, за яким вони «наглядають». Наприклад, члени наглядових рад «Укрзалізниці» заробили за півтора роки 11,7 млн грн, в той час, як вже колишній голова наглядради Нацдепозитарію Олександр Данилюк жалівся, що його щомісячна зарплата не дотягувала навіть до тисячі доларів.
Високу оплату праці «наглядачів» виправдовують тим, що це є одним зі способів залучити до роботи досвідчених професіоналів, зокрема, іноземців. А це, відповідно, призведе, до збільшення ефективності роботи підприємств та збільшення їхніх платежів до держбюджету.
Так, в Офісі реформ зауважують, що якщо у 2016 році загальна сума відрахувань топ-десятки держпідприємств до бюджету становила трохи більше 5 млрд грн., то за 2020 рік, коли наглядові ради вже активно працювали, мова йшла вже про більше, ніж 37 млрд грн.
«Потрібно було знайти компроміс між бажанням залучити та мотивувати професіоналів і застарілими уявленнями про прийнятний рівень оплати праці в держсекторі, – розмірковує про зарплати членів наглядових рад Антон Ященко з Офісу реформ. – Було вирішено, що для подолання викликів, які стоять перед державними підприємствами, потрібні професійно зрілі люди, які мають глобальну експертизу і досвід роботи в подібних компаніях за кордоном, досвід трансформацій цих компаній, виведення їх з кризи тощо».
За словами Ященка, рішенням уряду держава встановила граничні розміри винагороди для членів наглядових рад (приблизно від 700 тис. грн. до 3 млн грн на рік), які визначаються у кратності до середньомісячної зарплати за видами економічної діяльності та в залежності від групи підприємств, що визначаються за показниками чистого річного доходу.
Залучення членів наглядових рад в останні роки відбувається за допомогою топових рекрутингових компаній, що підбирають кандидатів через міжнародні мережі. Приблизно половина кандидатів на конкурси приходила з України, а інша – з країн Євросоюзу, також були кандидати з Британії, США. Наразі в наглядових радах топ-10 держкомпаній працює більше українців, ніж іноземців.
«Кругова порука»?
Тим не менш, незважаючи на офіційні звіти, існують і протилежні висновки про ефективність таких структур. Прикладом неефективної роботи підприємств політолог Вадим Карасьов називає збитки на «Укрзалізниці» та в «Нафтогазі», незважаючи на підвищення тарифів. «Зрозуміло, що в подібних речах завжди будуть шукати політичну складову. Наглядові ради потрібні, аби у Кабміну не було спокуси ручного управління і втручання в бюджети цих компаній. Але держава теж не має втрачати контроль над ними, - впевнений Карасьов. - Треба змінювати склад наглядових рад, аби там було менше представників від західних структур, а більше представників держави. Потрібно, аби вони слідкували за інтересами держави в цих кампаніях, а не за інтересами МВФ чи західних корпорацій. Інакше правильні самі по собі принципи корпоративного управління себе дискредитують».
Проблеми з наглядовими радами, які не завжди відповідають очікуванням влади, констатує і політичний експерт Володимир Фесенко. Він вважає, що навряд чи треба відмовлятися від цього міжнародного досвіду, але треба переглядати порядок формування рад, їхні функції та найбільш резонансний показник – оплату праці. Експерт зазначає, що парадоксально високі легальні зарплати в держкомпаніях викликають куди більше роздратування в суспільстві, ніж факти корупції.
«В ситуації з «Нафтазом» взагалі виявилось, що незалежні члени наглядових рад можуть вступати в дуже тісні стосунки з правлінням. Воно призначає їм зарплати, і у такий спосіб зробити членів наглядових рад лояльними, – зауважує Фесенко. – Не виключаю, що невдоволення ситуацією в держкомпаніях накопичувалось – по «Укрзалізниці» там взагалі давній та гострий конфлікт інтересів. Думаю, у випадку з «Нафтогазом» схему, як одночасно прибрати і Коболєва, і наглядову раду, запропонував сам Юрій Вітренко, який зайняв місце керівника. А потім, схоже, коли на Банковій побачили, як це працює, пішов ефект ланцюгової реакції».
Чи це є системним «наїздом» на наглядові ради, яким натякають на їхнє справжнє місце, чи спроба полякати – питання. Колишній виконавчий директор Transparency International Ukraine, а нині депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин впевнений, що влада цілеспрямовано дискредитує наглядові ради як інструмент. «Не завжди незалежність цих рад була на руку владі, – розповідає нардеп. – Тому вона почала їх за можливістю наповнювати «своїми» людьми. А там, де це не виходить, – дискредитувати цей механізм. Але це – шлях в нікуди, бо без наглядових рад вибудувати довіру до державних підприємств, а відтак залучити на них кошти не вийде. Тому вони і далі будуть не розвиватися, а приносити збитки, а врешті-решт опиняться в руках олігархів, які їх раніше контролювали».
Тим часом питання маніпуляцій з наглядовою радою «Нафтогазу» та звільненням Андрія Коболєва навіть вийшло на міжнародний рівень. І стало предметом окремого обговорення під час зустрічі Володимира Зеленського з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Блінкен за результатами зустрічі прямо заявив, що важливість продовження роботи в напрямку корпоративного урядування стосується не тільки «Нафтогазу», а всіх основних інституцій. Наскільки жорсткі сигнали отримали в Офісі президента – побачимо по його подальших ініціативах щодо незалежних «наглядачів».
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0