«Перекрили газ». Що стоїть за сенсаційною відставкою Коболєва

Поки у Верховній Раді мляво обговорювали, чи можливе призначення нового міністра енергетики Германа Галущенка та відставка міністра охорони здоров’я Максима Степанова, в коридорах влади пролунав більш гучний кадровий вибух. Оеремі експерти порівнюють його з відставкою голови уряду.

Отже, сьогодні Кабмін звільнив від виконання обов’язків, здавалося б, незмінного голову правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва та одночасно призначив його колишнього соратника та бізнес-партнера Юрія Вітренка. Сенсаційність цієї події підкреслює хоча б той факт, що Коболєв керує «Нафтогазом» з 2014 року і, здавалося, був захищений від будь-яких політичних потрясінь.

Сам Коболєв заявив, що дізнався про звільнення «з новин», і, враховуючи стиль прийняття рішень нинішньою владою, йому цілком можна вірити. Формально уряд, вислухавши звіт про діяльність НАК за 2020 рік, лишився незадоволеним фінансовими показниками компанії та ситуацією з видобутком вітчизняного газу. Але діяльність Коболєва в останні роки була аж надто політизованою, аби вважати це реальним мотивом для звільнення. Скоріше – приводом.

Дуже показово, що саме колишній молодший партнер Коболєва – Вітренко - «підсидів» його на цій посаді. Вітренко кілька разів приходив та йшов з «Нафтогазу», а останнього разу залишив компанію через скорочення своєї посади зі скандалом. Наостанок він звинуватив Коболєва у непрофесійності, давніх домовленостях з олігархом Ігорем Коломойським та підігруванні тому в утриманні контролю над державною компанією «Укрнафта». Саме за керування «Нафтогазом» Коболєвим була узгоджена «мирова угода» з Коломойським щодо багатомільярдного податкового боргу «Укрнафти», яка фактично відбулася за рахунок держбюджету.

Вітренка неодноразово намагалися повернути в гру і провести через парламент як кандидата в віцепрем’єри-міністра енергетики, але безрезультатно, тому досі він перебував на посаді міністра в статусі «в.о». В уряді його майже завтра може замінити вищезгаданий Галущенко, а сам Вітренко займе не менш, а навпаки - більш привабливе крісло.

І до Коболєва, і до Вітренка були схожі претензії – багатомільйонні премії, які вони виписали собі за перемогу над російським «Газпромом» в Стокгольмскому арбітражі. Зокрема, саме такі зухвалі в очах громадськості дії коштували Вітренку міністерського портфеля. Про хибність такого кроку казав особисто голова Верховної Ради Дмитро Разумков, який демонстративно не голосував за Вітренка. Коболєв свого часу ще більше налаштував проти себе, коли відверто зізнався, що перерахував отримані мільйони своїй матусі, що мешкає в США. Цей вчинок він пояснював тим, що боїться арешту коштів в Україні, бо по фактах, пов’язаних з роботою «Нафтогазу», розслідується багато справ.

З Коболєвим відкрито ворогував і колишній прем’єр Володимир Гройсман, який називав його зарплату «вакханалією», але новий контракт в 2019 році підписав. Щоправда, з особливими вимогами – виконати анбандлінг «Нафтогазу» до 1 січня 2020 року, збільшити видобуток газу «Укргазвидобуванням» та знизити рівень заробітних плат топ-менеджменту на 50 % зі скасуванням премій. Невиконання цих цілей мало б бути підставою до розірвання контракту. Що, власне, в результаті і відбулося.

Самовпевненості Коболєву весь цей час додавав той факт, що він користувався прихильністю західного лобі, яке навіть бачило його в прем’єрському кріслі. Власне, він знаходився в шорт-листі кандидатів на голову уряду, ще коли Володимир Зеленський комплектував свій перший Кабмін. З’являлися навіть «репутаційні» соцопитування, в яких вимірювалося ставлення до професійних якостей Коболєва. І тут – таке піке.

В «Нафтогазі» вже назвали рішення уряду «юридичною маніпуляцією», адже подання щодо призначення або звільнення голови правління належать до виключної компетенції наглядової ради. Але нюанс в тому, що повноваження наглядової ради також було припинено. У Коболєва вважають це «поверненням до практики ручного управління державними підприємствами». Є великі шанси, що вже колишній голова НАК буде оскаржувати своє звільнення в судах, і, може, навіть, отримає позитивний для себе вердикт. Але практика таких справ показує, що повноцінно відновитися на посаді це йому навряд чи допоможе.

Що за революція сталася в «Нафтогазі» та якою будуть її наслідки, розмірковують опитані «Главкомом» експерти.

«Думаю, про звільнення Коболєва знали максимум троє людей з оточення Зеленського»

Володимир Фесенко

політолог

Коболєва ж не вперше хотіли знімати. Це рішення більш гучне та революційне, ніж заміна міністра енергетики, я б його порівняв із заміною прем'єра. Коболєв вважався фактично непотоплюваним, за ним стояло дуже сильне лобі. У нас змінити голову «Нафтогазу» – це майже те саме, що змінити главу Нацбанку. Очевидно, терпець урвався. Тут, певно, знову спрацював фактор Зеленського – він не розв'язує, а розрубує оці «гордієві вузли». Це як із санкціями проти Медведчука – для мене, наприклад, це було зовсім неочікувано. Думаю, і Коболєв справді про це не знав. Це ще одне свідчення того, що певні рішення ухвалюються керівництвом країни таємно, і вони в змозі утримувати цю таємність. Думаю, про майбутнє рішення знали максимум троє людей з найближчого оточення Зеленського. Та і прем’єр, мабуть, про це дізнався вже тоді, коли політичне рішення було прийнято.

Є велика вірогідність того, що Коболєв буде оспорювати це рішення, оскільки є специфічна процедура звільнення голови «Нафтогазу», і ми не знаємо, які нюанси там були порушені. Однак я вважаю, що у нинішній ситуації він навряд досягне у цьому успіху.

Не думаю, що в політиці «Нафтогазу» відбудуться кардинальні зміни – хіба що тактичні корегування. Щодо тієї ж ціни на газ доведеться шукати гнучкі рішення, аби і соціальну напругу не посилювати, і не вносити напругу у стосунки із західними партнерами. Бо для західних партнерів «Нафтогаз» – це як священна корова. Сподіваюсь, буде покладено край і вольностям Коболева, який розглядав «Нафтогаз» вже як свою вотчину, а це було ненормально.

«Це є атомною бомбою, безвідносно до персоналій»

Михайло Гончар

президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»

Я здивований, чому саме у такий спосіб відбулося це звільнення. Бо це є фундаментальним порушенням реформи нафтогазового сектору. Це є атомною бомбою, безвідносно до персоналій. Кожен з останніх років неодноразово були спроби влади поставити на чолі компанії свого ставленика, аби вона перейшла до ручного керування. 2020 рік дійсно був поганим, але ж не дивляться чому. «Нафтогаз» зараз і те, чим він був раніше – дві абсолютно різні речі. Адже нині після анбандлінгу з «Нафтогазу» вийняли найбільш прибуткову частину – газотранспортну систему, якою тепер опікується окрема компанія. Зараз перед «Нафтогазом» велетенські борги, йому «тупо» не платять, що впливає на фінансовий стан. Погані фінансові результати – це привід, а не реальна причина. В «Енергоатому» теж погані фінансові результати, але чомусь його очільника з поганими результатами господарювання призначають на міністерську посаду. Це все ігрища нікчемної влади і олігархату, який її корумпує.

Сподіваюся, що в «Нафтогазі» не відбудуться якісь тектонічні зміни, бо, так чи інакше, і Коболєв, і Вітренко – люди з його системи. Їхній управлінський тандем був успішний, підтвердженням чого є результати – зокрема, і те, що шостий рік Україна від «Газпрому» не імпортує жодного кубометру газу. Коболєв і Вітренко зразка 2021 року – це не те, що було у 2014-му і навіть 2019-му. Зараз перші кроки (нового керівництва) стануть індикаторами тенденцій, які будуть у «Нафтогазі». Якщо хтось погодився очолити «Навтогаз» в неправовий, чи в псевдоправовий спосіб, то до нього застосують такий же підхід тоді, коли Мавр зробить свою справу. Це рішення продиктоване не тільки бажанням повернути ринок до стану, який був до реформи, а й спробою влади, яка завела в глухий кут відносини з міжнародними фінансовими організаціями і має серйозні бюджетні проблеми, якимось чином їх вирішити. Кадри ставляться для того, щоби керувати фінансовими потоками. Напевне, можуть прийматися рішення, щоби ще витягти гроші з «Нафтогазу». Якщо пригадати відомі підсумки аудиту Державної аудиторської служби, то там одне зі звинувачень полягало в тому, що «Нафтогаз» не доплатив дивіденди державі. Думаю, саме це – не останній мотив подоїти «Нафтогаз».

«Блінкен доки долетить… Може і не треба буде вже летіти»

Євген Магда

директор Інституту світової політики

Звільнення відбулося для того, щоби прискорити, або взагалі зробити можливою проведення зустрічі президентів Путіна і Зеленського. Це така собі «сакральна жертва» для того, щоби Путін погодився на зустріч. Вочевидь, це було умовою Кремля, на яку дуже швидко пристали.

А те, що рішення було ухвалене перед візитом Держсекретаря США Ентоні Блінкена означає, що керівництво України більше боїться Путіна, ніж наших партнерів, США. А Блінкен доки долетить… Може і не треба буде вже летіти, хто його знає. Якщо одна з країн-партнерів США каже, що хоче сьогодні отримати план щодо членства в НАТО, мовляв, чому ми не в Альянсі, натомість завтра робить антизахідні дії, то який сенс її якось підтримувати? У мене немає раціонального пояснення.

Думаю, що у нас будуть проблеми з отриманням яких-небудь системних фінансових коштів. Якщо хто погано пам’ятає, то Коболєв є фінансистом, а не газовиком. Матимемо проблеми і з отриманням ПДЧ. Та і з зустріччю Путіна й Зеленського також будуть проблеми тому що Росія, коли отримує щось одне, зразу ж хоче наступне. Росія робить ставку на дестабілізацію України зсередини, максимальну дискредитацію Зеленського.

Павло Вуєць, Михайло Глуховський, «Главком»