Норми Platts у Податковому кодексі не мають застосовуватися для трансфертного ціноутворення – юрист

Норми Податкового кодексу у частині регулювання Platts застосовуються виключно для оподаткування рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, але не для трансфертного ціноутворення. Але податкові органи суперечливо та вибірково застосовують під час перевірок ТЦ норми Platts. Про це розповів керівник управління судово-правової діяльності та взаємодії з контролюючими органами ТОВ «Метінвест Холдинг» Євген Дядюк на IX Міжнародному форумі із захисту бізнесу, організованого видавництвом «Юридична практика».

Він зауважив: є вироки Верховного Суду, які свідчать, що податкові органи недобросовісно застосували норми Platts у тотожних операціях різних платників податків. Це доводить, що ці норми податкові органи використовують протиправно.

Дядюк також звернув увагу на історичну хронологію внесення змін до Кодексу і пояснив: мета прийняття норм Platts (пп.14.1.269-270 п. 14.1 ст. 14) була включена виключно для збалансування втручання держави в оподаткування рентної плати за видобуті платниками корисні копалини.

Тому експерт закликав до більшої обачності під час оцінювання дій контролювальних органів, та підкреслив важливість звернення до судової практики як ключового елемента захисту бізнесу від необґрунтованих претензій.

Також було розглянуто питання трансферного ціноутворення (ТЦ) та податків на репатріацію. Спікер проаналізував кілька ключових рішень Верховного Суду, які стосувалися правомірності дій податкових органів щодо міжнародних операцій. Дядюк наголосив: у цих справах суди часто стоять на боці платників податків, якщо виникають сумніви у правомірності дій контролювальних органів. Принцип «сумніви трактують на користь платника податку» набуває важливого значення під час вирішення таких спорів.

Водночас, Дядюк звернув увагу на питання ретроактивної дії норм права, цитуючи частину 4 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, яка забороняє застосування норм права зворотно. Це стосується також і податкових правопорушень. Як приклад він навів постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року, де було чітко зазначено: притягнення платників податків до відповідальності за податкові порушення, вчинені до 1 січня 2021 року, не допускає встановлення їхньої вини.