За сім років війни «Роснефть» заробила на українцях близько 300 млрд грн
Палац президента РФ Володимира Путіна біля Геленджика будується, в тому числі, й за гроші, зароблені в Україні. І мова йде зовсім не про якісь таємні схеми Віктора Медведчука, або інших вітчизняних політиків, пов’язаних з Росією. Фінансують резиденцію людини, яка анексувала Крим та розпочала війну на Донбасі, звичайні українці. Навіть щири патріоти та ветерани.
З 2014 року, коли почалася військова агресія Кремля, українці добровільно «віддали» десятки мільярдів гривень «Роснефті» – російській державній компанії, яку очолює давній друг російського президента Ігор Сєчин.
До чого ж тут палац Путіна? Справа в тому, що саме «Роснефть» є одним з головних спонсорів скандального будівництва. За даними розслідування, яке оприлюднив головний опонент Кремля Олексій Навальний, російська держкомпанія вкладає в «будиночок» свого друга 40 млн рублів щомісяця. Якщо рахувати за курсом станом на лютий 2021 року, це приблизно $530 тис.
Станом на січень 2021 року від «Роснефті» вже перераховано $22 млн. І фінансування продовжується.
Але це не все.
У 2018 році російська преса писала про ще одну резиденцію, яку пов’язували з Путіним. За даними журналістів, для російського президента також збудували палац на березі Єнісею. Цей проект обійшовся приблизно в $120 млн. А його фінансуванням займалася знов-таки «Роснефть».
Тож цілком справедливо стверджувати, що українці, які купують російські нафтопродукти, фінансують палаци Володимира Путіна і не тільки їх…
Скільки «Роснефть» заробляє в Україні
Хтось може сказати, що теза про причетність українців до фінансування палаців Путіна – це велике перебільшення. Ну, скільки може заробляти «Роснефть» у бідній Україні?
Звісно, що точної цифри немає. Адже кремлівська «бензоколонка» не звітує окремо про свої заробітки на українському ринку. Але інформація про обсяги поставок та ринкові ціни нафтопродуктів відкрита. Отже, можемо порахувати, скільки приблизно компанія заробляє в Україні, проти якої Росія веде війну.
За даними, які «Главкому» надав «Нафторинок» (аналітичне видання, яке спеціалізується на дослідженні ринків палива та сировини), в 2020 році «Роснефть» поставила в Україну близько 1,75 млн тонн дизельного палива. Гуртові ціни постійно змінюються. Але якщо навіть рахувати за мінімальною, яка не падала нижче 18 тис. грн за тонну, прості математичні операції показують, що лише за 2020-й «Роснефть» заробила в Україні на цьому товарі приблизно 31,5 млрд грн.
Але це знову не все. Компанія постачає ще й автомобільний скраплений газ. Минулого року «Роснефть» продала українським клієнтам приблизно 450 тис. тонн цього палива. Його вартість знаходилась на рівні 20 тис. грн за тонну. Отже, отримуємо ще 9 млрд грн. А це вже 40,5 млрд за рік.
Якщо орієнтуватися на ці цифри, можна припустити, що за сім років війни «Роснефть» заробила на українцях близько 300 млрд грн. Для порівняння: у 2019 році українська армія отримала грошей втричі менше.
Звісно, що мова йде про потенційний дохід «Роснефті» до сплати податків. Але все одно гроші виходять немалі. І їх цілком вистачить на «будиночок» для Путіна і ракети для Донбасу.
Російська нафта «окупувала» українські АЗС
Проте проблема полягає не лише в тому, що компанія, підконтрольна Кремлю, без будь-яких перешкод заробляє в Україні. Росіяни не тільки без проблем тут ведуть бізнес, вони, за великим рахунком, монополізували український ринок дизельного палива.
За даними «Укртатнафти», найбільшого виробника моторних палив в Україні, російський дизель займає майже 40% ринку. Звісно, що це далеко не повний контроль ринку.
Але не варто забувати про паливо з Білорусі, нафтопереробні заводи якої працюють виключно на російській нафті. Отже, разом білоруси та росіяни контролюють майже 85% українського ринку дизельного палива.
У 2020 році «братські народи» на двох поставили в Україну 4,78 млн тонн дизеля. В грошах це приблизно 86 млрд грн.
Хто постачає паливо в Україну*
*Структура імпорту нафтопродуктів у 2020 році за даними Державної митниці.
У цілому за останні п’ять років частка Росії в структурі імпортних нафтопродуктів на вітчизняному ринку не лише не скоротилася, але й постійно збільшувалася. За даними Державної митної службі, у 2015 році на поставки з РФ приходилось приблизно 22% від всього імпорту. У 2020-му росіяни поставляли вже більше третини імпорту. А разом з Білоруссю їх частка зросла з 67% до 72%.
Хто винен та що робити
Звинувачувати простих українців в тому, що вони купують російське паливо, було б, як мінімум, дивно. Адже паливо – це продукт, який продається не під брендом виробника, а під маркою АЗС. А російських заправок у нас, принаймні, формально вже не існує. Такі бренди, як «Лукойл» та ТНК пішли з українського ринку. Мережі, які їм належали, викупили невідомі компанії, які офіційно росіянами не контролюються. Але це лише офіційно.
Так мережу «Лукойл» викупила Amic, яка називає себе австрійською. А заправки ТНК працюють під брендом Glusco, юридичні коріння якої взагалі сягають Швейцарії. І хоча є підозра, що все це підставні фірми. Але ж прямих доказів того, що за ними стоять росіяни, немає. Хоча Glusco пов’язують з оточенням Медведчука.
Звісно, що визначити, чиє паливо продається на конкретній АЗС, не так вже й важко. Цю інформацію можуть надати працівники заправки. Але будемо відверті: хто питає про походження палива, яке заливають в бак?
Тут скоріше питання до влади: чому за сім років війни жоден уряд навіть не намагався позбутися залежності від нафтопродуктів з країни-агресора. Тим більше, що проти багатьох російських компаній діють українські санкції. Але чомусь під них не потрапили російські нафтові гіганти.
На думку головного редактора «Нафторинку» Олександра Сіренка, Україна має знижувати залежність від російських нафтопродуктів. «Для істотного зниження імпорту з РФ мито на дизель та скраплений газ має бути більшим 10%. І ще один важливий момент – припинити реекспорт російських палив з Білорусі. Треба ідентифікувати ресурс з російським паспортом», – вважає Сіренко.
Замінити російське пальне частково може вітчизняний виробник. В Україні дизельне паливо виробляють державний Шебелинський ГПЗ та Кременчуцький НПЗ. Останній контролюють структури Ігоря Коломойського.
Звісно, що залежність від одіозного олігарха, який при нагоді готовий максимально скористатись перевагою на ринку, – це теж не найкращий варіант для українців. Але, на думку експертів, щоб цього не допустити, можна диверсифікувати ризики. Директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн пропонує нарощувати поставки нафтопродуктів морем. «Відразу це звичайно буде складно зробити, але думаю, що місяця буде достатньо, щоб перекрити всі відсутні обсяги і задовольнити попит», – запевняє експерт.
Звичайно, ціни на українському ринку в результаті такої політики відмежування від російських нафтопродуктів можуть вирости. Наскільки – спрогнозувати важко, все залежатиме від того, як поведе себе ринок.
«Наприклад, коли в серпні Кабмін обклав митом російське дизельне паливо, яке поставляєтья по трубопроводу, ціни на його дрібнооптові партії виросли приблизно на 3 грн за літр», – відмічає Куюн. Але, за його словами, на заправках це ніяк не позначилося, бо зростання гуртових цін було «амортизовано» за рахунок маржі АЗС. І, таким чином, споживач ніяк не відчув на собі подорожчання.
Спеціальне мито на російське дизельне паливо було введено у 2019 році. Зараз воно складає 4%. Але, на думку експертів, цей захід уряду не спрацював з декількох причин. По-перше, мито занадто низьке і не є проблемою для росіян. По-друге, воно розповсюджується лише на дизель, який поставляється трубопроводом, тоді як левова частка палива поставляється в Україну залізницею.
Віталій Єрмаков, для «Главкома»
Коментарі — 0