Уповноважений Ангели Меркель д-р Шокенхоф: «Митний Союз і Україна – це не питання блефу»

Андреас Шокенхоф як правило озвучує реальні позиції канцлера Німеччини Ангели Меркель, щодо східного напрямку німецької зовнішньої політики. Передусім, Росії. В уряді Ангели Меркель д-р Шокенхоф займає посаду уповноваженого Федерального уряду з питань співробіитництва з Росією, а у бундестазі є заступником голови правлячої фракції ХДС.

Саме Андреас Шокенхоф виступає у ролі такого собі «поганого поліцейського», який доносив до відома російської сторони критичні зауваження Берліні щодо політики Путіна в тих чи інших сферах. Останнім часом д-р Шокенхоф займається й Україною. У світлі недавнього самміту «Україна-ЄС» ми вирішили, що саме він міг би озвучити деякі позиції Німеччини щодо європейських перспектив України. Враховуючи, що саме переконання Ангели Меркель щодо української євроінтеграції вважаються одними з ключових.

Відповіді д-ра Шокенхофа ми передали для ексклюзивної публікації на «Главкомі».

Д-р. Шокенхоф, зазвичай, Інститут світової політики спілкується з відомими міжнародними десижнмекейкерами або на відповідних публічних дискусіях, або у форматі відеоконференцій зі світовими столицями, або ж у режимі « не під запис». Цього разу ми хочемо зробити вийняток, записавши з вами повноцінне інтерв’ю, зважаючи на вагу вашого голосу у німецькій дипломатії. Отже, чи можете ви сформулювати основну перешкоду у відносинах України та Німеччини?

Німеччина і Європейський Союз запропонували Україні тісний зв'язок з Європою. Тісний союз з ЄС у рамках Угоди про асоціацію, включаючи угоду про поглиблену та всеосяжну Зону вільної торгівлі, і адаптації законодавства України до acquis communautaire ЄС – це та пропозиція, яку б прагнули отримати чимало інших країн. Ця пропозиція спрямована підтримати Україну на шляху до сталих реформ і всеохоплюючої модернізації. Ця пропозиція націлена на встановлення довгострокових і перспективних відносин між Україною, Німеччиною та ЄС у цілому. Якщо Україна приймає цю пропозицію, у нас є основа для вирішення всіх відкритих питань та створення кращого спільного майбутнього для обох наших країн.

Як ви оцінюєте перспективи процесу інтеграції України в Європейський Союз і, зокрема, підписання Угоди про асоціацію до кінця цього року?

2013 – це, мабуть, ключовий рік з часів проголошення Україною незалежності

Підписання Угоди про асоціацію є великим "вікном можливостей" для України. Але всі ми знаємо, що такі вікна відкриваються рідко і варто скористатись цим моментом. Саміт Україна-ЄС 25 лютого повинен був встановити чіткий сигнал, що цей шанс буде використано. Україні доведеться зробити чіткий вибір чи рухатись у напрямку тіснішої інтеграції з Європою або реінтеграції в пострадянський простір. Шлях до підписання Угоди про асоціацію на саміті Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді встановлюється критеріями, які були зазначені у висновках Ради ЄС із закордонних справ від 10 грудня 2012 року. План першочергових заходів, прийнятих після візиту комісара ЄС Фюле до Києва показує, що український уряд ставиться до запропонованих реформ серйозно. Але час біжить. Щоб дотриматись терміну підписання Угоди про асоціацію до кінця 2013 року, питання мають вирішуватись набагато швидше. Ми повинні бачити відчутний прогрес вже у квітні, чи найпізніше у травні цього року.

Європейський союз неодноразово підкреслював, що підписання Угоди про асоціацію можливо лише за умови звільнення ув’язнених представників опозиції. У той же час складається враження, що українська влада готова підписати документ без задоволення цієї вимоги. Яке ваше бачення вирішення цієї дилеми?

Рішення – очевидне. ЄС просить "рішучих дій" і відчутного прогрес у трьох сферах: вибори, вирішення проблеми вибіркового правосуддя і прогресу в імплементації Порядку денного асоціації, особливо у питаннях встановлення верховенства права. Жодних винятків навколо цих вимог не існує, а питання вибіркового правосуддя і судово-правової реформи є центральними для будь-якої форми асоціації з Європейським Союзом. З 2010 року ми бачили багато кроків назад і занадто мало вперед в Україні. Практика вибіркового правосуддя щодо політичної опозиції – абсолютно несумісна з європейськими стандартами. ЄС засудив судові процеси і вироки щодо колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка як політично мотивовані. Європейський суд з прав людини визнав досудове утримання під вартою пана Луценка незаконними, інші вироки наразі розглядаються. Україна юридично зобов'язана виконувати рішення ЄСПЛ.

Чи може питання бути вирішене, якщо екс-прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко буде перевезено до Німеччини на лікування?

Зрештою, питання може бути вирішене тільки, якщо Україна здійснить конкретні кроки із зміцнення верховенства права і реформи судової влади. Її справа є частиною набагато більш системної кризи українською судової системи. Це може бути вирішено тільки шляхом системних реформ.

У своєму вироку у справі судді Олександра Волкова, Європейський суд з прав людини чітко вказав на спектр "системних проблем" в правовій системі України. Вони варіюються від політично мотивованого тиску на суддів до відсутність розподілу влади між гілками влади. Це саме та сфера, де мають розпочатись суттєві реформи.

Д-р Шокенхофф, у деяких експертів є відчуття, що у діалозі між Москвою і Берліном на сьогодні з’явився певний рівень відчуження. Як Координатор з німецько-російської співпраці в МЗС Німеччини, скажіть, будь ласка, який можливий вплив цих змін на Україну та її відносин з Європейським Союзом?

У відносинах з Росією, Німеччина прагне відкритого діалогу. Це має бути можливим між партнерами і в будь-якому партнерстві, а також з Україною. Але наші відносини дуже різні. З Москвою ми проводимо Модернізацію партнерства, в той й час як з Україною ми прагнемо встановити тісні зв'язки з Європейським Союзом. У нас є чіткий інтерес, щоб Україна визначила своє майбутнє в європейському напрямку. В принципі, стаття 49 Лісабонського договору пропонує перспективу майбутнього членства в ЄС. Я думаю, що ця перспектива все ще є можливою. Але вона потребує серйозних змін і реформ!

Ви могли помітити, полеміку в публічному дискурсі про можливу інтеграцію України до Митного союзу, який сприймається як свого роду реінкарнація Радянського Союзу. Деякі аналітики говорять, що це блеф з боку України, щоб забезпечити підписання Угоди про асоціацію. Інші спостерігачі підкреслюють, що Україна буде неминуче втягнута до Митного союзу, якщо ЄС відмовить Києву в будь-якій європейській перспективі. Яке ваше сприйняття цих дебатів?

Це не питання блефу. Як я вже сказав, Україна стоїть перед стратегічним вибором. Вона повинна вибрати між тіснішим зв'язком з Європою або реінтеграцією в пострадянський простір під російським пануванням. Я впевнений, що переважна більшість українського суспільства хоче "повернення в Європу", у тому числі прийняття європейських стандартів і норм, а не повернення під опіку Москви.

Який процес інтеграції України представляє більший інтерес для Німеччині - в Європейському Союзі або в Митний союз?

Німеччина завжди чітко визначала, в чому полягають її інтереси, а саме в демократичній, сучасній та відкритій Україні, тісно пов'язаній з Європейським Союзом.

Під час зустрічі між новопризначеним главою українського МЗС Леонідом Кожарою та його російським колегою Сергієм Лавровим, останній заявив, що "Росія не бачить суперечностей між зближенням України з європейськими інституціями та поглибленням інтеграції в рамках СНД". Яке ваше сприйняття збереження Україною двох векторів у зовнішній політиці?

Звичайно, існують протиріччя. Україна є центральним геостратегічним та економічним елементом для створення Євразійського союзу під російським пануванням. Ось чому Москва чинить такий тиск на Київ. Але Україна не може гнатися за двома зайцями. Два інтеграційних процеси - несумісні. Україна має зробити стратегічний і системний вибір. Вибір про два абсолютно різних шляхи для майбутнього країни. Вибір має історичне значення. Тільки європейський вибір може гарантувати суверенітет України та призведе до стійкого економічного та соціального розвитку.

Україна нещодавно розпочала своє головування в ОБСЄ, але в той же час піддається критиці з боку БДІПЛ за порушення, які відбулися під час останніх виборів. Крім того, західні уряди висловили свою стурбованість щодо скочування України до авторитаризму. Як таке сприйняття України впливатиме на здатність здійснювати свій порядок денний для президентства в ОБСЄ?

Головування України в ОБСЄ є одночасно шансом і викликом. Я сподіваюся, що Україна зможе скористатись ним. Перший крок, який варто здійснити Україні, це розставити всі крапки над «і». Ми очікуємо, що Україна зверне увагу на 30 рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ зазначених у доповіді за 2012-й рік. Ми сподіваємось, що повторні вибори, які відбудуться у п’яти виборчих округах будуть чесними і прозорими. Це також стосується і виборів мера Києва. Реалізація цих очікувань може істотно посилити головування України в ОБСЄ. Також найкращим варіантом для України була б реалізація власного порядку денного під час свого головування в ОБСЄ.

Однією з ключових проблем європейської інтеграції України – це візовий режим між ЄС і Україною. Чи може Україна бути впевненою, що після вирішення всіх технічних питань буде політична волі з боку Німеччини у питанні скасування візового режиму?

Ми зацікавлені у прогресі в лібералізації візового режиму з Україною. Це було б важливим сигналом для України на її шляху до Європи, особливо для українських громадян. Важливі законодавчі акти були прийняті Європейською комісією в 2012 році, які наразі лише чекають на ратифікацію Європейським парламентом. Сьогодні імплементація Плану дій з лібералізації візового режиму для України залежить від України. Досі не завершений перший законодавчий етап імплементації Плану дій. Але, приклад Молдови, яка вже досягнула другого етапу, демонструє, що прогрес може бути досягнуто набагато швидше.

Незважаючи на вищезазначений критицизм, д-р Шокенхофф, які три основні очікування Німеччини від головування України в ОБСЄ?

По-перше, звичайно, реалізація Україною рекомендацій ОБСЄ щодо реформування власною виборчої системи. По-друге, цілеспрямовані дії спрямовані на захист справедливих і незалежних виборів шляхом моніторингу в рамках ОБСЄ. По-третє, вжити заходів з питань свободи преси, ще одного важливого питання ОБСЄ. В той же час, проблеми, запропоновані Україною, такі як боротьба з торгівлею людьми, енергетична безпека, захист навколишнього середовища та підтримка молодіжних ініціатив також мають велике значення.

В останні роки, Німеччина бере активну участь у врегулюванні придністровського конфлікту. Який конкретний внесок могла б зробити Україна для зміни статус-кво?

Ми вітаємо активну участь України у врегулюванні регіональних конфліктів в країнах СНД. Міністр закордонних справ Леонід Кожара заявив, що прорив у придністровському конфліктів є одним із пріоритетів головування в Україні в ОБСЄ. Але зрештою ключ до вирішення цього - і інших – регіональних конфліктів в країнах СНГ лежить в Москві. Залишається дізнатися, чи спільний план дій, підготовлений під час зустрічі міністрів закордонних справ України та Росії може досягне істотного прогресу. Як безпосередній сусід Придністров'я, Україна має більше важелів, ніж інші країни. Я сподіваюся, що українська дипломатія вміло використає цими важелями.

Як би ви визначили рівень «м'якої сили» України в Німеччині? Що б ви порекомендували для підвищення рівня визнання України в Німеччині та підвищення її позитивного іміджу?

Я не вірю в іміджеві кампанії. Нехай краще факти говорять самі за себе. Якщо Україна здійснить вибір на користь більш тісних зв'язків з Європейським Союзом вона не буде мати проблем з іміджем. Помітні спроби застосувати європейські стандарти і норми стануть найкращими інструментами «м’якої сили» України, і не тільки в Німеччині, але і в Європі в цілому.