Автор законопроекту про мовні квоти: Ніхто не заборонятиме Кисельову і Шустеру виходити в ефір

Наприкінці жовтня до Верховної Ради надійшов законопроект під авторством членів фракції «Народний фронт» Миколи Княжицького і Вікторії Сюмар. Документ передбачає встановлення мовних квот на телепродукцію, яку демонструють в ефірах національні, регіональні та місцеві мовники. Парламентарі пропонують зобов’язати національні телекомпанії транслювати 75% україномовного контенту, регіональні та місцеві – не менше 50%. Цікаво, що запропонований законопроект №5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації» регулює винятково телевізійний ринок і ніяк не стосується інтернет-ЗМІ, які теж страждають від засилля російськомовного контенту. Необхідність ухвалення таких норм автори пояснюють наслідками сумнозвісного мовного «закону Ківалова-Колесніченка», який надавав преференції російській мові за рахунок української.

Деякі медійники вже розкритикували можливе ухвалення закону. Так, ведучий Матвій Ганапольський заявив, що в разі ухвалення закону буде змушений покинути свою роботу в Україні. А от журналіст Віталій Портніков, коментуючи заяву нагадав, що Ганапольський чудово володіє українською, але робить подібні заяви якраз через неповагу до мови. Втім, раніше схожий закон було ухвалено щодо квотування радіоефіру. Він також викликав неоднозначну реакцію. Радіоведуча Анастасія Топольська, яка є співмешканкою нардепа Сергія Лещенка, у Facebook зазначила, що через квотування буде закрито її проекти на радіо Kiss FM, й розкритикувала нардепів за введення квот. Хоча Лещенко, наприклад, введення квот для радіо в парламенті підтримав.

В інтерв’ю «Главкому» один з авторів законопроекту про запровадження мовних квот у електронних медіа, депутат Микола Княжицький, розповів, звідки взялася цифра 75% для загальнонаціональних каналів, депутати з якої фракції хочуть розширити дію «мовного» закону навіть на супутникові телеканали, а також про тих, хто чинить найбільший тиск, аби Рада не ухвалила запропоновані норми.

Ви пропонуєте встановити квоти 75% україномовного продукту для центральних мовників і 50% – для регіональних. Чим керувалися, пропонуючи саме такі цифри?

Ми брали за основу ті норми, які вже було ухвалено, коли питання стосувалося мови на радіо. Це по-перше. По-друге, ми керувалися нормами, які були в законі раніше і були скасовані. Ці норми вже діяли, ми просто їх повертаємо.

Пропонуєте включити до закону терміни «ведучий» і «новини». Для чого?

Оскільки ми хочемо, щоб новини були українською мовою на каналах, то коли ти вводиш якесь регулювання, ти повинен чітко виписати дефініції.

Відповідно до п. 6 статті 10 законопроекту, передача вважається виконаною українською, якщо всі репліки ведучого звучать українською. Отже, передачі, наприклад, Євгена Кисельова чи Савіка Шустера буде закрито, якщо ведучі не перейдуть на українську?

Ні, це не так. У законопроекті сказано, що 75% має бути українською мовою, а 25% якраз дається для мовлення іншими мовами.

Однак епатажний ведучий Матвій Ганапольський, який перебрався до України з Росії, вже заявив, що кине роботу, якщо цей закон буде ухвалено…

Негативно ставлюся до такої заяви, оскільки Матвій Ганапольський вільно володіє українською, і коли він так говорить, то робить це не тому, що не може працювати українською, а тому, що він таким чином висловлює свою зневагу і до української мови, і до її носіїв, і до тих людей, які боролися за українську державу протягом багатьох століть.

В Україні працює телеканал ATR, який значну кількість часу мовить кримськотатарською. Оскільки він здійснює супутникове мовлення і є в «кабелі», в яку категорію щодо мовних квот він потрапить?

У цього каналу супутникова ліцензія. Він не підпадає ані під загальнонаціональну категорію, ані під регіональну щодо мовних квот. Наш законопроект стосується тих каналів, котрі використовують обмежений державний ресурс, якими є наземні частоти.

В Україні досить багато інформаційних сайтів, зареєстрованих як українські ЗМІ, але інформацію поширюють виключно російською мовою. Чому це не зацікавило депутатів?

Закон не регулює сайти, інтернет, друковану пресу, він регулює лише телебачення. Електронні медіа – це телебачення і радіо, просто саме ці медіа традиційно так заведено називати, а не інформаційні сайти і портали.

Чому ж тоді засилля російської мови у друкованих ЗМІ та інтернеті не турбує депутатів?

Розумієте, держава мусить регулювати свій обмежений ресурс. У даному випадку обмеженим ресурсом є частоти. В інтернеті будь-яка людина може писати будь-що у будь-якій країні, так само і газети може друкувати будь-хто. Як тільки ми подали цей законопроект, ви ж бачите, яка пропагандистська кампанія розгорнулася у ЗМІ, особливо у Росії. Але розпочали цю кампанію «Вєсті» в Україні. Кажуть, що нібито ми хочемо заборонити пресу сусідніх країн, хоча закон преси взагалі не стосується, у ньому про пресу взагалі нічого немає.

Який орган контролюватиме правила дотримання квот, якщо їх буде запроваджено?

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Вона зараз моніторить ефіри, це її обов’язок. Вона ж і так контролює дотримання телекомпаніями законодавства, буде ще один критерій моніторити.

Яку відповідальність передбачено для порушників?

1 листопада у парламенті ми якраз прийняли відповідальність щодо порушення норм, які містить цей законопроект. Вона і поширюватиметься на порушників. (1 листопада Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект №4815 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо вдосконалення процедури застосування санкцій Національною радою). – «Главком».) Тобто це штрафи, якщо це системні порушення – позбавлення ліцензії, як є зараз. Нарада повинна побачити це порушення, після чого накласти штраф на телерадіокомпанію (штрафи для мовників і провайдерів передбачені в розмірі 25%, 10% і 5% від розміру ліцензійного збору, залежно від тяжкості порушення. При цьому найбільший штраф (25%) призначається за найтяжчі порушення та може стягуватися незалежно від того, чи застосовувалася до порушника санкція попередження. А менші штрафи за менші порушення можуть стягуватися тільки після попередження. – «Главком»).

Чи обговорювали ви ваш законопроект з колегами з інших фракцій, чи готові вони його підтримати?

Побачимо. Я сподіваюся, що підтримка буде. Ми не вигадуємо нічого нового, ми повертаємося до практики, яка вже була. Цей закон не обмежує життєдіяльність жодної мови, жодного народу в Україні. Він лише підтримує українську мову, яку немає кому підтримати, окрім української держави, на відміну від російської, польської чи будь-якої іншої мови. Так, є депутати, які висловили свої зауваження. Ми домовилися, що вони їх подаватимуть письмово. Зміни ж бо можуть вноситися і до першого читання, коли проходитимуть через профільний комітет. Є колеги у фракції БПП, які вважають, що цей закон повинен поширюватися і на супутникові канали мовлення, таких людей багато. Але в такому разі ми повинні будемо захистити канали, які мовлять мовами національних меншин, такі як канал ATR. Бо вони мають повне право своєю мовою виробляти продукт.

Тобто супутникові канали можуть потрапити під регулювання цим законом у разі його ухвалення?

Так, цілком можливо. Може бути інша система квот. Я, наприклад, свого часу, ще до обрання в депутати, мав практику отримання ліцензії з-за кордону. Коли ми отримували ліцензію в Польщі, у нас була квота – 33% польською мовою (у 2011 році телеканал TVI, яким тоді опікувався Княжицький, отримав ліцензію на мовлення в Польщі. – «Главком»), хоча ми її отримували для українського каналу. Натомість коли ми отримували ліцензію в Латвії для каналу «Еспресо», то там для каналів, які ведуть мовлення поза межами цієї країни, немає подібних квот, натомість у межах країни квоти є.

Коли ваш законопроект може стати законом?

Я б хотів, аби до Нового року це вдалося. Переконаний, що нелегко буде це зробити, зважаючи на опір, який зараз чиниться. От візьміть «Українські новини», які надрукували новину з величезним заголовком із посиланням на депутата Скорика (Микола Скорик – народний депутат від Опозиційного блоку): «Украинизация в эфире приведет к тому, что все люди начнут смотреть спутник». Тобто це так, ніби всі люди не розуміють української і не хочуть нею говорити.

А хто чинить опір?

У нас є проросійські медіа. Наприклад, «Вєсті». Масово це (новину) передрукували російські медіа, «Російська газета», «РИА Новости», всі державні російські ЗМІ, перебрехавши, що нібито ми забороняємо російськомовну пресу, хоча в законі про пресу взагалі не йдеться. 

Михайло Глуховський, «Главком»