«Ці зміни нічого хорошого не несуть». Еколог Олег Листопад – про появу в Україні нових екзотичних створінь

Інформація про по появу в Україні нових, непритаманних для неї видів фауни, викликала цікавість серед читачів «Главкома». Зокрема, йшлося про те, що у Дніпрі під Києвом рибалки знайшли зовсім невідомі українцям желеподібні створіння, схожі на затонулі кавуни: мохуватку чудову (Pectinatella magnifica).

За словами директора Інституту гідробіології, член-кореспондента НАН України, доктора біологічних наук, професора Сергія Афанасьєва, такі зміни є «дуже тривожним сигналом». Про те, що саме у цих змінах тривожного, які наслідки для українців матиме переселення до наших водоймищ екзотичних видів, що з цим робити та, врешті, чи треба щось робити, в інтерв’ю «Главкому» розказав еколог Олег Листопад.

В українських водоймищах знаходять екзотичних риб та інших створінь. Науковці кажуть, що це тривожний знак. Що, власне, у цьому тривожного?

Погано те, що ці види, наприклад, ротань-головешка чи сонячний окунь, які нашій фауні не притаманні, витісняють наші рідні види. Вони з’їдають їхню їжу – якщо науковою мовою, підривають кормову базу, а також виїдають ікру. При чому, вони не є цінними з точки зору рибацьких трофеїв. Екологічні системи як водойм, так і суходолу цілісні, там все пов’язано.

Коли з’являються нові види, вони змінюють цю систему, і не сказати, що в кращий бік. Одна з причин появи непритаманних Україні представників фауни – це зміна клімату, температурного режиму. Ще одна причина - це глобалізація, рух транспортних засобів, створення умов для їхнього проникнення. Ну і людська дурість, або недалекоглядність.

З огляду на сотні тисяч років еволюції, зміни екосистем це не страшно, все одно види пристосовуються один до одного, до змін у екосистемах, але наш вік короткий, і нам ці зміни нічого хорошого не несуть. Не факт, що ми зможемо до них пристосуватися.

Тобто, якщо говорити з практичної точки зору, то поява нових видів в українських водоймах може негативно вплинути на рибацький промисел?

Сказати, як це вплине саме на промисловий лов риби, складно. Для цього потрібні дослідження – в Україні їх могли б проводити в Інституті гідробіології, там є відповідні фахівці. Розумієте, зменшення популяції характерних для нашої фауни видів у конкретній водоймі може трапитися не лише через появу нових видів. До прикладу, це ще може статися через зміну якості води.

Однак такі дослідження досить дорогі: за якісь кошти треба купувати пальне, платити людям зарплату, закуповувати реактиви тощо.

Чужорідний для українських водоймищ сонячний окунь витісняє традиційних представників нашої фауни

Чи є приклади, коли нові вид успішно співіснують із «старожилами» водойм?

Я не люблю говорити, що акліматизація – це добре, однак успішні приклади тому справді існують. В Азовському морі зараз живе далекосхідна риба пеленгас, успішно нереститься у Молочному лимані. Водночас можливість такої акліматизації прораховувалась науковцями, здійснювалась під контролем фахівців.

Водночас ротань-головешку і сонячного окуня ніхто спеціально в українські водойми не вселяв, це «нелегали», які чудово пристосувалися на новій батьківщині. А от те, що лісники самі висаджують дуби червоні замість звичайних дубів, які нехарактерні для нашої флори, – то інше питання. Садять «імпортний» дуб тому, що його просто легше вирощувати. Я вважаю, потрібно ухвалити відповідне законодавство щодо моніторингу, контролю за поширення таких нехарактерних видів флори і фауни.

З моніторингом, з контролем – зрозуміло, а як щодо регуляції?

Я не уявляю як можна на сьогоднішній день вплинути на цих риб – на тих же ротаня-головешку і сонячного окуня. Я не уявляю, скільки треба коштів, щоб зупинити їх поширення. Це як коронавірус – от скажіть, його ми можемо зупинити?

Ми можемо від нього щепитися. А якщо екзотичні риби завелися, то це вже все, не вивести їх звідти?

Мені не відомо про те, щоб на сьогодні існували якісь ефективні методи контролю чисельності цих видів. Сумніваюся, що навіть член-кореспондент Сергій Афанасьєв, який є одним з провідних фахівців у цій галузі і якого ви згадували, зможе вам такі методи назвати. Сьогодні цим ніхто не займається.

Тобто є небезпека, що нові і нові види будуть до нас «запливати»?

Давайте відступимо на крок від теми. У Міністерства інфраструктури є офіційно задокументовані плани побудувати так званий міжнародний водний шлях E40 Гданськ-Херсон. Таким чином, вони з’єднають Балтійське і Чорне море, Дніпро і Прип’ять, які представляють собою одну систему, з басейном річки Вісла. На сьогодні Верхня Прип’ять, за словами того ж Афанасьєва, – це добре збережений комплекс, натуральний, дуже цінний, у відносно хорошому стані. Якщо цей канал E40 буде побудовано, одним із наслідків буде те, що туди потраплять нехарактерні види для Прип’яті, тож екосистему буде зруйновано.

Чи радився уряд з екологами, перш ніж планувати будівництво Е40?

Ні, не питали. Всі українські екологічні організації, спільноти в один голос застерігають ініціаторів проєкту: не робіть цього, бо буде страшенна біда. «Занесення» нових видів – це тільки один штришок з негативу, який принесе реалізація цього проекту. Міністерство інфраструктури робить вигляд, що не чує нас. Міністерство захисту довкілля каже, що проект будівництва каналу не проходив такі процедури, як стратегічна екологічна оцінка і оцінка впливу на довкілля. Самого проекту як такого нібито не існує, але підкилимно він активно просувається.

Крім того, урядом планується змінити зонування, наприклад, Чорнобильського біосферного заповідника, через який протікає річка Прип’ять. Нагадаю, у заповідних зонах нічого робити не можна, а розроблений проєкт нового зонування (щоправда, поки не затвердженого), пропонує змінити статус долини Прип’яті (верхньої частини) із заповідної на буферну. А в буферній зоні режим набагато слабший. Я думаю, саме під будівництво каналу Е40.

Чи варто Україні брати участь у будівництві каналу Е40 Гданськ – Херсон? Фото «Україна молода»

Тобто мало того, що на підтримку екології взагалі гроші не виділяються, їй ще й додатково шкодять?

Ні, я б не казав, що ситуація геть погана. Як мінімум непогано те, що фінансується робота міністерства і Державної екологічної інспекції. Ці установи можна критикувати, але вони свою роботу роблять. Звичайно, їх критикують екологи, але, принаймні, Міндовкілля зараз є – нагадаю, у 2019 році його взагалі не було, його приєднали до Міненерго. Екологи витратили багато сил для того, щоб його відновити. Так, хотілося б більше коштів – природоохоронні заходи вписують в бюджет, а потім викидають.

Екологи давно піднімають питання про створення Екологічного фонду як незалежної, самостійної установи. На сьогодні є схожий приклад – Національний фонд досліджень, під який прийнято законодавство, і який дуже потужно працює на розвиток нашої науки.

Наталія Сокирчук, «Главком»