Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Дмитро Разумков: Ейфорії у Зеленського нема. Він розуміє, що 22 квітня все тільки почнеться

    • Наталія Лебідь Микола Підвезяний Станіслав Груздєв
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/razumkov_dmytro.jpg" alt="Дмитро Разумков" width="" height="" itemprop="image" /> - Дмитро Разумков: Ейфорії у Зеленського нема. Він розуміє, що 22 квітня все тільки почнеться
    Дмитро Разумков

    «У фракції Порошенка – повний хаос, всі біжать хто куди…»

    Офіс команди Володимира Зеленського захований в плетиві вулиць, що огинають давній київський Звіринець, а якщо по-сучасному – то Ботсад імені Гришка. Місцина по-своєму і елітарна, і занедбана. Тут тобі й таунхауси, й румовища після знесених приватних будинків. Біля будівлі, яку займає ЗеКоманда, відразу два посольства – Литви та ОАЕ. Тому все чисто, суворо, під наглядом мовчазних охоронців.

    Всередині – традиційний open space, над яким на другому поверсі – кабінет Дмитра Разумкова, головного політтехнолога кандидата у президенти. Там і розмовляємо про кампанію, про команду, про перші кроки на посаді (якщо президентство Зеленського таки не омине ця доля), про війну та законотворчість і, звісно, про особу самого Разумкова. Під час цієї кампанії він став голосом кандидата Зеленського, який до останнього цілеспрямовано уникав контактів не лише зі своїм головним опонентом, а й з журналістами.  

    «Унікальність Зеленського в тому, що він вв’язався у гру, ризикуючи всім: і бізнесом, і безпекою»

    Дмитре, як доля вас звела з Зеленським. Ви на цих виборах стали, мабуть, головною політтехнологічною зіркою?

    Не буду на себе перебирати чужі лаври. У нас головна політтехнологічна зірка – це Володимир Олександрович Зеленський. Більша частина того, що ви бачили під час кампанії, – це або його ідеї, або ідеї, які він пропустив через себе. У нас нема штабу у звичному розумінні, штабу у вигляді піраміди, де є своя верхівка, а збоку є технологи, юристи тощо. У нас кампанія абсолютно атипова – багато горизонтальних зв’язків і нема чітко визначених повноважень. Багато речей ухвалювалися у дискусіях або народжувалися в них.

    То як ви з ним познайомилися?

    Нас познайомили мої друзі, це було у жовтні (2018-го)… Ми проговорили близько двох годин, і для мене це була найбільш нетипова співбесіда: як правило, говориш ти – розповідаєш, чим ти можеш бути корисний, але тут все було інакше – говорив Зеленський про свої ідеї, принципи… В усій цій риториці я почув ті речі, які мені близькі, зрозумілі, і такі, які я хотів би бачити реалізованими.

    Імена цих друзів, що привели вас до Зеленського назвете?

    А вони всі є в нашій кампанії. Якщо ви маєте на увазі, що це – представники Ігоря Валерійовича Коломойського, то ні. В цій кампанії немає такого, аби рішення ухвалювали олігархи. У нас єдиний керівник процесу – сам Зеленський. Всі віхи, всі реперні точки пройшли через нього.

    Яким є місце Сергія Лещенка у вашій команді, бо остання заява Зеленського («А кто вам сказал, что Лещенко – член нашей команды?» в інтерв’ю РБК ) залишила після себе ще більше питань?

    Він, як і багато інших, є експертом у команді Зеленського. Загалом таких експертів – близько сотні. Це люди з різною позицією і різним політичним бекграундом, але не бачу проблеми в тому, щоб від них брати якусь інформацію, ідеї… Ми відкриті для всіх. Це не значить, що хтось щось має отримати після завершення кампанії, але якщо Лещенко може поділитися своїм досвідом, то для цього нема обмежень.

    Питання персонально про вас. Коли ЗМІ взялися аналізувати оточення Зе, вони, першою чергою, брались за публічних осіб. І ось вам найбільше закидають співробітництво з Партією регіонів, вимальовується навіть імідж українофоба. Ви себе внутрішньо відчуваєте ким?

    Я – українець, громадянин України. Я люблю цю країну і вважаю себе патріотом. Ніколи не був українофобом – це формулювання вважаю взагалі неприпустимим. Це знову ж таки – фейк, який використовують проти нас. Він побудований на тому, що я під час спілкування використовую російську мову (під час розмови Разумков на запитання українською відповідає російською – «Главком»). Але якщо ви бажаєте, я можу перейти на українську (починає говорити українською). 

    Але це моя принципова позиція, і я її вже пояснював. Поки в нас є війна на Сході, поки окуповано Крим, поки Російська Федерація експлуатує міф про утиски російської мови, я в розмові зі ЗМІ використовую саме російську. Щоб ні в кого не виникало бажання приходити та «рятувати» мене як російськомовного.

    Але це питання не лише мови. Скажіть, ви брали участь в організації хресних ходів УПЦ МП як представник молодіжного крила Партії регіонів?

    Ні, бог з вами, не брав. А що, про мене й таке кажуть?.. А щодо «молодіжки» Партії регіонів, то в ній ніколи не був. Я вступив до ПР у 2006 році, а вийшов – у 2010-му, і навіть раніше. Мені розповідають, що я навіть був одним з ідеологів Партії регіонів, але мені у 2006-му було 22 роки, тож я міг би бути ким завгодно, але тільки не головним технологом ПР. У її виборчій кампанії я брав участь тільки одного разу – в 2006-му, а на перевиборах 2007 року – вже ні. Коли ж Партія регіонів прийшла до влади, я з неї вийшов, бо зрозумів, що вона йде трохи не туди. Або не трохи, а зовсім не туди.

    Ви відчуваєте, що у частини виборців персона Зеленського викликає нехороші очікування. На сайті «Главкома» триває опитування «Які почуття у вас викликає ймовірна перемога Зеленського?». І ось третина читачів обрали варіант «розпач», ще понал 10 – «паніку». Як би ви прокоментували ці цифри?

    Це пов’язано з тією чорною виборчою кампанією, яку ми спостерігаємо протягом усіх перегонів. Вона заточена на мінусові технології, які очорнюють як Зеленського, так і його оточення. Але для тих, хто підтримує Зеленського, це не є критичним, бо люди вже отримали щеплення проти подібних технологій, і на них це не діє. Але є й ті, кому газети, агітки, розклейки проти Зеленського сіють певні сумніви. Як їх розвіяти? Гадаю, тільки дією. Виправдовуватися тим, що я, мовляв, «не такий», не маю сенсу – до кінця кампанії лишилися два дні. Боротися за уми та серця слід починати від 22 квітня.

    Навіщо все-таки Зеленський взагалі пішов у президенти? Був дуже успішним шоуменом…

    Був. Але рано чи пізно ти розумієш, що ти можеш впливати на процес. І я думаю, що в цій країні дуже мало людей, яких влаштовує те, що ми сьогодні у ній спостерігаємо.

    А повного провалу невже не боїться? Такої спокійної каденції, як, наприклад, у Ющенка, у нього точно не буде. Аби часом не довелося «з майданами» завершувати…

    Бачите, це єдина людина за останні роки, яка прийшла не з політики. Розумна, освічена, молода. Поки у нього виходить показати, як стати президентом, але водночас залишитися людиною. Сподіваюсь, йому це вдаватиметься й протягом наступним п’яти років. Його унікальність в тому, що він вв’язався у гру, ризикуючи всім. Він ризикує своєю репутацією, народною любов’ю, своїм бізнесом, бо якщо він не зможе зробити те, що він декларує, це буде крах ще й бізнесу і кар’єри. Він ризикує, зокрема, й своєю особистою безпекою.

    Є приводи хвилюватися? Були якісь ексцеси?

    Були у Вінниці, Одесі, ряді інших міст. Прослуховування, регулярні погрози на його адресу. Я є не представником СБУ чи МВС, тож мені, напевно, не зовсім коректно коментувати подібні речі, але це не фейк і не піар-хід, а реальна загроза одному з учасників перегонів. Треба віддати належне поліції – вона працювала добре, але такі речі мали місце.

    Словом, ейфорії у нього немає?

    Ні, абсолютно. Ми розуміємо, що після 22 квітня все тільки почнеться. І він, і я, і всі, хто поруч, чудово розуміють, що боротися з цим заіржавілим механізмом буде надзвичайно складно. Але є два варіанти: або не боротися, сидіти й думати, скільки цей човен ще пропливе, або боротися – поміняти мастило та старі запчастини, добиваючись того, аби матросам на ньому жилося краще.


    Дмитро Разумков

    «У фракції Порошенка – повний хаос, всі біжать хто куди… Але на нас можете не дивитися»

    Ось про нове «мастило» – детальніше. Перші кроки президента Зеленського?

    Передусім, йдеться про нові закони, які, як я сподіваюсь, парламент ухвалить. Перший – «Про народовладдя». Фактично він про розширення норм прямої демократії. За Конституцією, єдиним носієм влади у нашій країні є народ. Це чудові слова, які, на жаль, лишаються декларацією. Про народ згадують перед виборами, бо тільки коли окремі наші опоненти отримують вкрай низький результат першого туру, вони починають говорити, що так, «ми вас почули»…

    Але для чого дублювати Конституцію?

    Це не дублювання, це розширення норм прямої демократії.

    Тобто мова про закон про референдум?

    Не тільки. В законі є норма про петиції та інші речі, які можуть бути імплементовані. Плюс плебісцити як зворотна форма зв’язку від громадян – їхня реакція на пропозиції влади. Якщо підтримувати такий зв'язок постійно, то не настане момент, коли представники влади скажуть народу: «ну нарешті ми вас почули».

    Текст законопроекту вже готовий?

    Його пишуть. До президентства Зеленського буде готовий.

    Що іще, крім цього закону?

    Наступний пакет – це зміни до Конституції. Аби всі громадяни України були рівними перед законом – не лише декларативно, але й в реальності.

    Іще один крок – знизити рівень корупції, що дасть можливість знизити вплив бізнесу на процеси у владі та країні. Конкретніше мова йде про закон, який дозволить зняти депутатську недоторканність.

    Друге – закон про зняття недоторканності з суддів.

    Третій закон – про скасування недоторканності президента. Чому це важливо? Бо, по-перше, починати треба з себе. По-друге, депутати застосовують таку риторику: ми не знімемо недоторканність з себе, доки вона лишається у президента. І, нарешті, щоб спалити всі шляхи для відступу, ми пропонуємо внести закон про імпічмент президенту. Так, у нас є 11 стаття Конституції, де все це прописано, але вона не працює. Якби вона працювала, то не було б подій 2014 року – Небесної сотні, анексії Криму, війни…

    І ще один не менш важливий закон – про відкликання народного депутата. Нам часто говорять, що це не по-європейськи, проти цього виступить Венеційська комісія, але ми проти половинчастих рішень. До того ж це зменшить кількість мільйонерів на квадратний метр Верховної Ради, адже багато хто йде туди заради імунітету та захисту свого капіталу.

    Зміни до Конституції – це 300 депутатських голосів. Звідки їх візьме Зеленський?

    Те, що ми з вами зараз обговорили, не суперечить тому, з чим більшість нинішніх депутатів йшла на вибори. Вони обіцянки, щоправда, не виконали, але президент Зеленський дасть їм таку можливість – дотримати своє слово хоча б під кінець каденції. Гадаю, нардепи не захочуть вчинити політичне самогубство і підтримають перераховані закони. Вони ж непогані, ці закони, правда?

    Справа не у законах. А у тому, як досягнути домовленостей між фракціями.

    А домовленостей бути не повинно. Все має бути відкрито та зрозуміло.

    Це навіть не ідеальна, а наївна картинка. Ви ж розумієте, що на практиці все інакше…

    Але депутатам буде складно згодом пояснити виборцю, чому вони не підтримали ці закони. Хіба тут є зацікавленість Зеленського? Ні, щодо президентської посади він подає лише два закони. І ці закони ставлять його під удар більшою мірою, аніж депутатів. Адже більша частина з них йшла до влади під гаслом «знімемо депутатську недоторканність»…

    Тобто ви почнете таку гру з парламентом: або він погодиться з Зеленським, або відразу конфронтація? Володимир висловився щодо дострокових виборів, зазначивши, що буде діяти за законом. Але закон дає два шляхи: або розпустити парламент до 27 травня, або чекати чергових виборів у жовтні. Яка ідея переважає у вашій команді?

    Думаю, що він дав на це запитання вичерпну відповідь. Не все зараз залежить від Володимира Олександровича, а чи піде на це Петро Олексійович – я не готовий відповісти.

    Багато що залежатиме від дати інавгурації?

    Саме так. І є ряд інших аспектів, які впливатимуть на це рішення.

    Але ви зацікавлені в тому, щоб інавгурація була проведена якомога швидше?

    Так. Чим швидше Зеленський зможе приступити до своїх обов’язків, тим краще. Тим швидше він розпочне втілювати свої ідеї.

    Ви вже прорахували максимально ранню дату інавгурації? Бо календар виборів дозволяє відтягнути цей особливий день навіть аж до початку червня… (Дедлайн для розпуску парламенту – 27 травня, оскільки за півроку до виборів, а точніше, за півроку до прийняття депутатами присяги, що відбудеться у листопаді, президент не матиме права розпускати парламент. Тому дата інавгурації набуває такого значення). 

    Ні, дата невідома. Але крайній термін, якщо не помиляюся, це – 6 червня.

    Як ви гадаєте, президент Порошенко зацікавлений у якомога пізнішій даті?

    Думаю, що так. По-перше, йому захочеться подовше посидіти на четвертому поверсі будівлі на Банковій. А по-друге, він не зацікавлений у розпуску парламенту – у нього там є фракція, яка принаймні номінально перебуває під його впливом. Я розумію, що там – повний «роздрай», всі вже біжать хто куди… Але на нас можете не дивитися (сміється), тут позиція Зеленського була озвучена, і він її дотримується – не вступати у жодні підкилимні перемовини, якими так славиться українська політика. Перебіжчики – це, звісно, добре, але, як засвідчує практика, вони не приносять зиску для суспільства.


    Дмитро Разумков
    Дмитро Разумков

    «Єдина ключова посада – президент України. І він дуже скоро назве імена решти»

    Від співпраці з іншими політсилами нікуди не дітися. Юлія Тимошенко перед першим туром пропонувала Зеленському об’єднати зусилля…

    Так, йшлося про забезпечення чесних виборів. Я гадаю, що всі політичні сили – навіть ті, чиї представники так і залишились у першому турі – мають над цим працювати. І не приєднатися зі сторони Зеленського чи зі сторони Порошенка – просто неможливо.

    Чи є на сьогодні проблема недоукомплектації тервиборчкомів представниками Порошенка?

    Я знаю, що така проблема у наших опонентів була. Вони таким чином просто саботували вибори. Бо головне тут – строки…

    Тобто загроза зриву виборів досі є?

    Це, в принципі, не вплине на результат виборів. Але такими своїми діями наші опоненти почасти намагаються делегітимізувати майбутню владу. Це не завдасть шкоди політику Зеленському, це може завдати шкоди країні. Бо якщо у ряді регіонів станеться зрив виборів, першою, хто почне волати про те, що українська влада – нелегітимна, буде Російська Федерація.

    Але станом на цей момент (19 квітня) виборчкоми все ж укомплектовані представниками місцевої влади.

    Припустимо, що жодних дострокових виборів не буде, і президенту Зеленському доведеться комунікувати з нинішніми Верховною Радою і з урядом. Із Гройсманом та Парубієм Зеленський вже познайомився?

    Наскільки мені відомо, зустрічей таких не було. Петра Олексійовича Зеленський теж, власне, не знає, в тому розумінні, що окрім того спілкування, про яке відомо усім, інших контактів не було.

    У Гройсмана є шанс залишитися прем’єром і далі?

    Ми зараз з вами намагаємося якимсь чином вплинути на волевиявлення громадян. Бо ми ще не розуміємо, які саме політичні сили підуть на вибори і виграють їх. Я знаю тільки, що на вибори піде «Слуга народу» із доволі високим поточним рейтингом у 26%. І, що, скоріше за все, з’являться якісь нові політичні сили.

    Що за нові політичні сили?

    Дивіться, цей рік є по-своєму унікальним: з’являються нові політичні лідери – такі, наприклад, як Володимир Олександрович. І я думаю, що цей челендж візьмуть на озброєння й інші прогресивні об’єднання. Які саме? Поживемо – побачимо. Ми зараз перебуваємо у рівнянні з багатьма невідомими.

    Ідея депутата Купрія щодо створення міжфракційного об’єднання «За Зеленського» – це?..

    Це не наше. Абсолютно.  

    І ці всі його гучні ініціативи щодо розпуску парламенту…

    Ця риторика властива не тільки Купрію. Чимало політичних сил та окремих політиків про це говорять, але мені не хотілось би це коментувати, не бувши членом їхніх команд. І розмови Купрія про нову коаліцію – коаліцію Зеленського – це його особиста ініціатива, яку я вважаю абсолютно некоректною, бо не можна займатися подібними речами без узгодження з кандидатом у президенти.

    Саме коаліція пропонує кандидатуру прем’єра, і саме її президент вносить на розгляд Ради. Тому знов-таки: у Зеленського є бачення, хто міг би стати главою уряду? Кажуть, Ігор Палиця  начебто вже проводить співбесіди з кандидатами у наступний уряд…

    Давайте зараз лишатися в тій парадигмі, яка є на сьогодні. А сьогодні ще працює чинний парламент і чинний прем’єр… Я думаю, що після 21 квітня у нас буде інший президент. Мені так, принаймні, здається. От після цього ми й подивимося на розстановку сил. А поки що ми ворожимо на кавовій гущі. Ми поки не знаємо, які політичні сили добіжать восени до парламенту. Хтось вціліє на цьому марші, хтось зійде з дистанції, а хтось приєднається вперше. Не забуваймо і про те, що закон про вибори повинні були змінити, щоб перейти до відкритих списків. Хоча цього так і не було зроблено. Чи вистачить у нас часу, щоб зайнятися цим законом, – невідомо. Хоча чимало моментів у чинному законі про вибори вимагають реформування.

    Одним словом, ніяких конкретних імен ми від вас зараз не почуємо?

    Саме так.

    І навіть імені глави президентської адміністрації? Кажуть, на цю посаду мітить Сергій Шефір (Шефір – продюсер, художній керівник і автор «Студії Квартал-95», партнер та друг Зеленського).

    Я взагалі не розумію, чому ви вважаєте цю посаду ключовою. Ключова посада – це президент України. І саме він дуже скоро озвучить всі імена.

    Деякі люди з оточення Зеленського артикулюють дуже цікаві меседжі. Руслан Стефанчук в ефірі каналу ZIK, наприклад, сказав про те, що у Зеленського «нема команди-константи, бо завтра може бути інша команда». Тобто сьогоднішні «нові обличчя» Зеленського завтра можуть замінити вже не такими новими?

    Це дещо вільне трактування слів Стефанчука. Про що він говорив? Про те, що у членів команди Зеленського, зокрема й у мене, відсутня домовленість про якесь політичне майбутнє, про посаду, про місце в списку тощо. Тут зібралися люди, які об’єдналися довкола Зеленського, аби він міг змінити ту політичну систему, яка склалася сьогодні. І те, що говорить Стефанчук – правда. Зеленський не брав на себе жодних подібних зобов’язань.

    Та він взагалі на себе жодних зобов’язань не брав.

    Ви зараз говорите як жертва маніпуляцій.

    Навпаки, ми захоплюємося цим кандидатом. Бо, наприклад, Петру Олексійовичу п’ять років допікали обіцянками платити кожному бійцю АТО по тисячі гривень у день, завершити війну у лічені дні, продати бізнес. А от Володимиру Олександровичу буде набагато легше, бо він нічого так і не пообіцяв і вийшов на перше місце.

    Є програма Зеленського. Вона частково озвучена і ним, і мною сьогодні під час нашої розмови. Скільки нам «прилітало» за те, що ми підключили народ до написання такої програми, хоча саме такою вона і має бути – з фідбеком від виборця, а не так, як її роблять наші опоненти, коли беруть соціологічне дослідження і з його допомогою формують перелік найактуальніших проблем.

    Зараз в команді Зеленського – експерти з різних сфер, але до останніх днів не видно було жодної людини, яка б опікувалася ви військовою проблематикою.

    Ви так само ще не бачите претендента на очолення СБУ. І з МВС все непросто. Чому? Тому що є багато професіоналів, але коли доходить до спілкування з ними, трапляються дивні історії. Взяти хоча б Кривоноса (Сергій Кривонос – полковник ЗСУ, кандидат у президенти на нинішніх виборах, який зняв свою кандидатуру на користь Порошенка«Главком».). Пройшла його зустріч з Зеленським, і буквально через два дні його запросили на Банкову, переговорили, і він погодився піти в команду поки що чинного президента Порошенка. Щоб такі ситуації не повторювалися, важливо, аби всі перемовини не мали публічний характер.

    Думаєте, що Кривонос тепер вже жалкує?

    Я думаю, що Сергій Григорович має достатньо життєвого досвіду, і саме він йому підказує, що і як для нього буде краще. А про те, жалкує чи ні, мені судити некоректно.

    Якщо Зеленський переможе, ви вкотре звернетеся до послуг Кривоноса?

    Мені не подобається це формулювання – «звертатися до послуг». Це не послуги, це розвиток держави. І це належить до компетенції президента. До того ж це знову все те саме питання команди, а ми його з вами вже обговорили.

    Для чого Зеленському, який на хвилі «нових облич» веде вперед, «старе обличчя» Олександра Данилюка (екс-міністр фінансів в уряді Гройсмана)? Ми цього чиновника пам’ятаємо ще з часів Януковича, і бекграунд у нього неоднозначний.  

    Олександр Олександрович зробив чимало позитивних речей, якими сам може похвалитися. Він доволі доступний спікер, з ним можна поспілкуватися на тему його досягнень або промахів.


    Дмитро Разумков
    Дмитро Разумков

    «Де логіка у тому, щоб ми платили за те, аби понизити свій рейтинг, найнявши Охлобистіна та Пореченкова?»

    Про війну. Ви вже пояснювали, що невдалий вислів Зеленського про «перестати стріляти» – це пас до Мінських угод. Але Росія не перестає стріляти. Як її змусити виконувати підписане? У Зеленського є план?

    Це комплексне питання, і Володимир вже не раз про це казав. Є чотири стовпи, на яких буде будуватися його політика після завершення війни та повернення тимчасово окупованих територій. Це – дипломатія, економіка, інформація, армія або безпека. Насправді будь-яку війну можна завершити двома шляхами – або військовим, або дипломатичним. Ми підняли армію з нуля, але тим не менш протистояти Росії під час безпосереднього вогневого контакту нам буде непросто. Тому якщо, не дай Бог, вона розпочне повномасштабні бойові дії…

    Тобто ви такий сценарій не виключаєте?

    Виключати не можна нічого, але я сподіваюсь, що здоровий глузд переможе, і подібного не станеться. Взагалі не хочу такий сценарій розглядати, проте готовим треба бути до всього. І от, власне, щоб цьому запобігти, є й інший шлях – дипломатичний. На сьогодні існують три вектори тиску на РФ. Перший – Нормандський формат, а у його продовження ми маємо другий формат – «Мінськ». Так, він не найефективніший, він сильно пробуксовує, до нього є чимало запитань, але й альтернативи ніхто не пропонує.

    «Мінськ» – власне, це план верхнього рівня, де прописані певні ключові кроки, які треба зробити, щоб дійти до миру. Проблема в тому, що РФ, як завжди, намагається поставити все з ніг на голову, говорячи: «а давайте спочатку вибори проведемо». Ну які вибори? Як їх можна провести на тимчасово окупованій території демократичним шляхом? Комусь треба, аби вийшов той таки референдум «під зеленими чоловічками», який був проведений в Криму? Ані ми, ані наші зарубіжні партнери на це ніколи не підемо.

    Є ще один аспект. Саме до Мінська прив’язана більша кількість санкцій по Російській Федерації. Переформовуючи Мінськ, головне – не втратити обсяг цих санкцій. Не забуваймо й про ще один вектор – американський. Це і перемовини «МЗС – Держдеп», це і напрям «Волкер-Сурков», це і ряд дипломатичних та недипломатичних каналів, це і основний тиск на Росію, з точки зору економіки та міжнародної політики. Тут Штатам треба віддати належне: вони чинять більш ніж вагомий вплив на Росію. Згадаймо і Велику Британію після подій у Солсбері – її позиція стала нарешті зовсім однозначною, і вона також готова до тиску на РФ.

    В чому тут ініціатива Зеленського? Залучити до процесу підписантів Будапештського меморандуму, тобто якраз Британію і Штати. Це дасть можливість консолідувати всі ці вектори в один єдиний для ще більш ефективного впливу на Москву.

    Це все прекрасно, але уявіть: перший день президентства Зеленського, а у Москві вже готове рішення, наприклад, спрощене надання російського громадянства для мешканців «ДНР/ЛНР». Якою буде реакція Зеленського?

    Путін може й сьогодні таке рішення ухвалити. Це внутрішнє рішення Росії, яке є абсолютно незаконним…

    Так, але від Зеленського будуть чекати реакції. Його заганятимуть у цейтнот.

    У риториці Зеленського були чітко проведені червоні лінії, переступати через які ніхто не буде. Перша: ми не торгуємо і не здаємо в оренду свої території та своїх людей. І не вступаємо з цього приводу у кулуарні перемовини. А щодо ситуації з громадянством, то я не вірю у такий сценарій, бо якби у Москві хотіли це зробити, то зробили б раніше.

    Справа не у проблемі російських паспортів, а у тому, що Зеленського просто провокуватимуть.

    Відповідь буде гідна. Але водночас вона має бути й несподіваною для суперника. Якщо «Главком» надрукує за два місяці до події про це матеріал, то це буде, м’яко кажучи, неправильно.

    Інше питання, дотичне до РФ. Низка ЗМІ, а вчора ще й Newsweek, опублікували матеріал про те, що кампанія Зеленського фінансується з Росії. Готові коментувати?

    Ще не бачив цього матеріалу, але ми вже не раз відповідали про фінансування. У нас насправді найпрозоріша виборча кампанія і найдешевша з усіх. Вона реально коштує в сотню разів дешевше, аніж у наших опонентів. Я зараз не готовий сказати, скільки у нас вийшло в другому турі…

    Останні цифри: за лише з 7 по 13 квітня ви витратили 40 мільйонів, а ваш опонент понад сто.

    Добре, будемо удавати, що це правда. За різними оцінками моїх колег, кампанії опонентів коштували в межах $150-300 млн. От і проводьте тепер паралель і робіть висновки щодо ефективності наших кампаній.

    А щодо Росії, то якби у наших опонентів була б хоч якась інформація про те, що нас фінансують з РФ, повірте, вона б з’явилася заздалегідь, ще перед першим туром – коли стало ясно, із якими цифрами Зеленський підходить до початку кампанії. Але коли це з’являється наприкінці, то, при всій моїй повазі до ЗМІ, це ніщо інше як чорний піар. Бо якщо така інформація була б правдива, то тут не статтю слід робити, а йти на Володимирську й писати там заяву про те, що кампанія одного з кандидатів фінансується з країни-агресора.

    Чим тоді викликана масова підтримка росіянами Зеленського. Ролик з Охлобистіним і Пореченковим, потім Поклонська, заяви Жириновського… Ви бачите в цій історії якусь систему?

    Так, бачу систему. Я давно казав, що не може бути нічого гіршого для українського політика, коли його починає любити та душити в обіймах Росія. Це найсерйозніший удар під дих. Але що тут цікаво? Та синхронізація, із якою Охлобистін, Пореченков та інші підконтрольні Кремлю персонажі почали палко любити Зеленського, що співпало з виборчою кампанією наших опонентів – «або я, або Путін». І з тим, як з’явилися бігборди з портретом президента країни-агресора. Думаю, ваші читачі достатньо розумні люди, щоб провести правильні паралелі.

    Охлобистін скаже, що йому заплатили за те відео. Ви не цікавились, хто саме?

    Слухайте, ми ж з вами розумні люди. Де логіка у тому, щоб ми заплатили за те, щоб знизити свій рейтинг?

    Але є логіка у тому, щоб ви таки дізналися, хто заплатив.

    У нас немає власної Служби безпеки, яка б розслідувала цю історію. Але ви як журналісти могли б звернутися до СБУ із запитом. І нам було б цікаво послухати, що там скажуть.

    В Україні є традиція: після президентських виборів частина еліти виїжджає за кордон: це було і в 2004 році, і в 2014-му. Нинішній еліті вже час пакувати валізи?

    За президента Зеленського працюватиме закон. Якщо вони знають, що в них – рильце в пушку, то це їхній вибір – збирати валізи чи ні. Політичних переслідувань точно не буде, а от якщо ви порушили закон, то тоді вам доведеться відповідати.

     Ви ж розумієте, якщо закон працюватиме, то ваша відповідь має звучати: «так, валізи пакувати»?

    Моя відповідь? Ні, я не є представником правоохоронних органів.

    А от Зеленський вважає, що Порошенко мав би посадити Свинарчука…

    Він стоїть на тих позиціях, що впливати на правоохоронні органи президент не повинен, але відповідати за тих людей, яких він делегує у владу – зобов’язаний. Якщо я не помиляюсь, то Гладковського на посаду першого заступника секретаря РНБО призначив Порошенко. А відтак він і має відповідати за всі наслідки. Саме це, скоріше за все, і мав на увазі Володимир.

    А що робити з Саакашвілі, який ось-ось збирається повернутися? Якщо діяти за законом…

    Знаєте, є прекрасний вислів: не знаєш як робити – роби за законом.

    Словом, Саакашвілі поки краще не повертатися… І питання на останок. Якщо Володимир Зеленський відчує, що його (на цей момент ймовірне) президентство завело країну зовсім не туди, куди треба, він здатен на добровільну відставку?

    Я сподіваюся, що у нього все вийде. Надто високий кредит довіри від українського суспільства отримали ми сьогодні. Він йде у президенти, аби виконати свої обіцянки та реалізувати сподівання соціуму. Я практично не сумніваюся, що це буде зроблено. А тому питання про дострокову відставку відпаде саме. 

    Наталія Лебідь, Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ