У Гройсмана все і так добре: фіскалами він керує у ручному режимі?
Черговий виток протистояння між Міністерством фінансів та Державною фіскальною службою з її «патронами» з пропрезидентського крила відбувся одразу після новорічних свят. На засіданні уряду в четвер були скасовані постанови про затвердження концепції реформування системи органів державної податкової та митної політики, а також постанову про реорганізацію територіальних органів Державної фіскальної служби. Всі ці реформи лобіювало Міністерство фінансів та його очільник Олександр Данилюк. Проти виступала ДФС, яку в статусі виконуючого обов’язки понад дев’ять місяців очолює ставленик прем’єра Мирослав Продан, та профільний комітет парламенту на чолі з соратницею президента Ніною Южаніною.
Концепція Мінфіну передбачала створення Міжрегіональної митниці та головного Міжрегіонального управління ДФС. Обласні митниці та енергетичну митницю планувалося реорганізувати шляхом приєднання до Міжрегіональної митниці. Об'єднані державні податкові інспекції мали бути приєднані до головних управлінь ДФС в областях, а останні, разом з Офісом великих платників податків, включені до складу Міжрегіонального головного управління ДФС. Також серед першочергових завдань, які ставить Мінфін, – удосконалення сервісів та переведення максимальної кількості послуг в онлайн-режим, розробка нематеріальної мотивації працівників, сегментація податкових боржників та інші напрямки. Ці документи були прийняті у березні та липні 2017-го року з умовою доопрацювання. Але противники концепції назвали її реалізацію неможливою. Хоча стверджувалось, що стратегія реформування ДФС розроблялась на основі рекомендацій державних органів США, Єврокомісії та МВФ.
За словами співрозмовників в уряді, формально Кабмін провів стандартну процедуру, скасувавши постанови, які не були підписані прем’єром у минулому році, і стосувалось це не тільки ДФС. Але конфлікт між Мінфіном і фіскалами триває вже давно, тому до цієї теми особливо прискіплива увага.
Від Насірова до Продана
Данилюк мав складні відносини ще з попереднім керівником ДФС Романом Насіровим, якого він звинувачував в саботажі реформ, погрожував звільненням та ініціював притягнення до дисциплінарної відповідальності. Одна з претензій до Насірова стосувалась якраз затягування створення Міжрегіональної митниці. Данилюка з самого початку дратувала відсутність важелів впливу на ДФС. Зайнявши посаду міністра, він одразу ж анонсував швидку ліквідацію податкової міліції, створення мобільних груп для боротьби з контрабандою, Міжрегіональну митницю, яка б контролювалась міністерством, та відібрати у ДФС контроль із адміністрування баз даних. Але ці намагання наштовхувались на протидію Насірова та президентського крила парламентської коаліції.
Після того як з Насіровим сталась скандальна «історія з ковдрою», його «тимчасово» усунули. А прем’єр-міністр Володимир Гройсман пролобіював призначення в.о. голови ДФС свого земляка Мирослава Продана, який працював у вінницькій податковій під час мерства Гройсмана. До свого призначення головою ДФС у статусі виконувача обов’язків Продан в якості заступника голови курував в службі митний напрямок. І стратегію з протидії Мінфіну, який за законом має координувати роботу ДФС, він успішно успадкував від Насірова.
Апогеєм протистояння стало доручення Данилюка Продану відсторонити від обов'язків керівника київського управління ДФС Людмилу Демченко на час розслідування збільшення фіктивного ПДВ в системі автоматичного електронного відшкодування цього податку. За Демченко демонстративно вступилася Ніна Южаніна. Соратниця президента вдарила нижче пояса, заявивши, що Данилюк так відреагував на те, що поновлена перевірка його декларації і повноти сплати податків. Глава комітету заявила, що з моменту початку роботи автоматичної системи блокування ризикових податкових накладних, відповідальність за просочування фіктивного ПДВ повністю лежить на міністрові фінансів і його команді.
Данилюк отримав несподівану підтримку від «єврооптимістів» – нардеп Сергій Лещенко назвав міністра «новим ворогом правлячої нині корумпованої верхівки». І оприлюднив листа, в якому співробітник Генпрокуратури Костянтин Кулик вимагає від СБУ перевірити «Центр Бендукідзе», одним з засновників якого є Данилюк, «на причетність до передачі інформації представникам іноземних держав, а також наявність іншої компрометуючої інформації». У свою чергу Данилюк несподівано зажадав відставки генпрокурора Юрія Луценка за затягування розслідування справ відносно колишніх керівників і власників Приватбанку. Зі слів Лещенка можна зробити висновки, що така хоробрість міністра пояснюється підтримкою МВФ та інших західних партнерів.
Що тепер
На такому внутрішньому «конструктивному» фоні у Данилюка скаржаться, що всі їхні реформаторські потуги йдуть у пісок, а ДФС просто гальмує реформу. Опоненти ж вказують на низьку якість підготовлених Мінфіном пропозицій.
«Цю концепцію ми розглядали ще за уряду Яценюка, і ніхто з представників уряду не міг пояснити, як будуть реалізовуватись ті норми, які вони закладають, – каже Южаніна у коментарі «Главкому». – Усі ці законопроекти переслідували одну ціль – оптимізацію чисельності фіскальних органів, але не враховували суть їхньої роботи – функції і завдання, які стоять перед ними. Я – тільки за оптимізацію і електронні сервіси, але потрібне розуміння: як служба буде виконувати свої функції. А його не було ні в попереднього, ні в нинішнього урядів».
За словами Южаніної, було зрозуміло, що в сесійній залі реформаторські законопроекти в такому вигляді проголосовані не будуть. Тепер голова комітету пропонує вивчити досвід перетворення районних податкових інспекцій в сервісні центри обслуговування, щоб визначитись, куди рухатись далі. А потім вже братись за одну з дискусійних норм – створення єдиної юридичної особи ДФС замість регіональних, які мають бути позбавлені цього статусу. При цьому Южаніна відзначає, що її не тішить клінч між керівництвом Мінфіну та ДФС: «Дуже незадоволена тим, що склалося. Але сподіваюсь, що прем’єр-міністр знайде підхід, щоб два керівники порозумілися, якщо це взагалі можливо».
В ДФС запевнили, що скасування постанов уряду не означає, що процес перебудови ДФС не відбувається. І відзвітували, що службою розроблені Стратегічні напрями розвитку до 2020 року, серед яких – адміністрування податків, зборів, митних платежів та ЄСВ, надання якісних послуг платникам та сприяння міжнародній торгівлі та підприємницькій діяльності. Щодо митниці в планах ДФС – інтегроване управління кордоном, прискорення проведення митних формальностей, інтеграція України у спільний європейський транзитний простір та оптимізація транзитних процедур, посилення системи управління ризиками та націленого контролю.
Щодо митниці взагалі висловлюються думки про відновлення її автономного статусу, бо зараз вона повністю «розчинена» в ДФС. Таку позицію відстоює екс-голова Державної митної служби Анатолій Макаренко, який вважає, що наразі митниця перетворилась в «придаток Фіскальної служби та пасинка Мінфіну» і приречена на стагнацію. Прихильники такої думки є і в коаліції. Так, про створення Національної митниці з необхідним статусом і повноваженнями заявляє нардеп від БПП з профільного комітету Андрій Антонищак.
Тож пропозицій, що і як робити, багато, але політичний ступор в трикутнику прем’єр–Мінфін–ДФС не дає сподіватись на швидкі зміни в фіскальній службі.
«Зіграність в урядовій команді – величезна проблема, – констатує виконавчий директор Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин, який брав участь в круглих столах щодо реформи ДФС. Прем’єр-міністр бачить більшу перспективу в ручному вирішенні питань... У нас нема повноцінного керівника ДФС, а той, який є, влаштовує керівника виконавчої влади. В цих умовах конкурс на керівника ДФС просто зірвуть (нагадаю, що Насіров досі оскаржує своє відсторонення), або оперативно визначиться компромісна фігура, яка явно не буде реформатором».
Юрчишин вважає, що повноцінної реформи в 2018–2019-х роках не варто чекати, але можна очікувати точкових рішень, які покращать взаємодію бізнесу з фіскалами – на кшталт «єдиного вікна» платника податків, запровадження сканерів на митниці. В той же час так і не була запроваджена Служба фінансових розслідувань.
«У Данилюка реформаторські наміри, але якщо у нього нема можливостей це запровадити і консолідувати навколо своїх ідей – це тільки слова», – каже експерт. Міністр, дійсно, в цій боротьбі поки що програє.
Павло Вуєць, «Главком»
Читайте також: Наступна жертва в уряді Гройсмана. Хто «збиває» міністра Данилюка
Коментарі — 0