Батл Порошенка і Зеленського на «1+1». Психологи назвали переможця
ТЕМА ТИЖНЯ
Мікродебати Порошенка та Зеленського: Порошенко провів поєдинок за своїми правилами
11 квітня пізно увечері на українському телебаченні сталась непересічна подія. Глава держави Петро Порошенко без запрошення прийшов у студію каналу 1+1, власником якого є олігарх Ігор Коломойський. О 22-30 щочетверга у прямому ефірі тут виходить політичне ток-шоу «Право на владу». Ведучі пустили президента до студії, він привітався і тут же закликав свого опонента, шоумена Володимира Зеленського до відкритої розмови, так би мовити, на його ж території. Як відомо, Зеленський має тривалі партнерські стосунки з медіа-холдингом Коломойського і під час виборчої кампанії «1+1» гостро критикував Порошенка.
Кандидати в президенти таки поговорили. Однак розмова тривала лічені хвилини. І хоча Зеленський спілкувався зі своїм опонентом лише по телефону, емоції йому було важко приховати.
Після цього діалогу соцмережі вибухнули обговореннями. Завдяки політичному досвіду перевагу в цій дуелі більшість віддавали Порошенку. Своїми оцінками несподіваних міні-дебатів поділилась навіть Юлія Тимошенко, яка ще два тижні тому вела запеклу боротьбу за вихід у другий тур.
Про що ж виборцю сказали не лише Порошенко і Зеленський, а й їхня поведінка, інтонації та жести? З цим питанням «Главком» звернувся до експерта із питань невербальної комунікації Валентина Кіма та психолога Юрія Калашнікова.
Порошенко зробив успішну інтервенцію
Який головний підсумок вчорашньої розмови між Порошенком і Зеленським ви могли б підбити?
Юрій Калашніков: Порошенко вибрав таку технологію, коли йде втручання в особистий простір опонента. Це призводить до агресії. Ті, хто бачили саму передачу, не бачили самого контексту, як людина без запрошення приїжджає, використовуючи свій високий статус. Навіть якщо це телевізійна програма, це потребує згоди. Є правила, які треба поважати.
І ось Порошенко прийшов без запрошення, показав, що не боїться питань, не панікує, не втрачає самоконтролю і йде в наступ. Що тільки він може вести переговори, бо його опонент не приходить, не вміє спілкуватися і кидає трубку.
Валентин Кім: З точки зору теорії ігор, Порошенко зробив інтервенцію і досить успішну. З точки зору спортивної психології і психології поєдинку, очевидно, що Порошенко в другому турі почав більш агресивну стратегію, більш наступальну. Він робить провокативні кроки. Вторгається на чужу територію, у чужий простір. Цим він демонструє, що перехопив ініціативу. Зеленський, якщо в цілому аналізувати, вибрав ще в першому турі стратегію уникнення прямого контакту. У першому турі ця стратегія досить ефективна, але як і у будь-який інший стратегії у неї є певний ресурс: у другому турі він уже не працює. Тут необхідно проводити хоч якесь протистояння. Однак Зеленський цю стратегію уникнення продовжує використовувати. Стратегічно Порошенко почав і закінчив цей поєдинок за своїми власними правилами. Він несподівано для всіх прийшов і пішов саме тоді, коли йому це було потрібно. Це демонструє, що він досягнув поставлених цілей. І в цьому плані Порошенко дійсно переміг.
Порошенко щиро вірить у те, що говорить, але чи правда це – ми не знаємо
Зеленський не був присутній у студії, тому неможливо проаналізувати його невербальні сигнали. А що скажете за Порошенка?
Валентин Кім: Невербальних сигналів було мало і вони вписуються в той образ Порошенка, який склався. Це жестикуляція впевненої у собі людини. Одна справа, коли він веде себе цілком вальяжно на «Свободі слова», у студії «Нового часу», а тут він прийшов на абсолютно некомпліментарне інтерв'ю. І ось в цих агресивних умовах і проявляється його справжня сутність. Порошенко демонструє дуже багато жестів властивих лідерам і харизматикам, особистостям досить автократичним.
У Порошенка дуже багато лідерських жестів: вказівний палець, схвальні рухи рукою, вертикально орієнтовані жести, які відбуваються зверху, рубані рухи, коли пальцем начебто на щось натискає. Дуже багато синхронних жестів, коли він виконує жест двома руками одночасно. Це говорить про високий ступінь включеності в цей момент всієї його внутрішньої сутності. Він щиро вірить у те, що говорить. Чи є це правдою, чи ні - ми не знаємо, але він демонструє впевненість в собі».
Володимир Зеленський стверджував, що до аеропорту його проводжали машини СБУ. По його інтонаціях можна визначити: це правда чи натяки на параною?
Юрій Калашніков: Важко говорити про параною Зеленського, оскільки я офіцер служби безпеки у минулому. Звичайно слідкують, бо життя цього кандидата важливе для держави і хоча б для того, щоб ніхто не скористався (шансом прибрати – «Главком»). Тому служба безпеки обов’язково буде Зеленського оберігати. Це «стеження» може бути не пов’язана з тим, що мав на увазі Зеленський.
Валентин Кім: Я людина, зіпсована академічною освітою, параноя - це діагноз, який треба достеменно встановлювати. Чи є щось параноїдальне в словах Зеленського? Знаєте, як кажуть, якщо у вас немає параної, це не значить, що за вами ніхто не стежить.
У політиці всі артисти: коли треба сльозу пускають, коли треба в ковдру кутаються
Порошенко виглядав дійсно здивований фактом, що Зеленський у Франції. Це здивування щире чи акторський прийом?
Валентин Кім: Мені не здалося, що він здивований. Я не стверджую, що він знав, що Зеленського немає в країні, але те, що він здивований цим фактом - навряд. Більш того, Порошенко вже вкотре використовує сарказм з приводу того, що Зеленського немає поруч. Він на цьому будує свою досить успішну стратегію. Порошенко фіксує в свідомості виборця, який за цим спостерігає: я прийшов на поєдинок - противника немає. Це двічі трапилось, коли він давав аналізи, а втретє, коли прийшов учора в студію, хоча суперника там і не могло бути. Порошенко втретє зафіксував, що дивіться, я тут для чесного поєдинку, а опонент відсутній. Це поведінкова технологія, в першу чергу. Як у школі: коли хтось не приходив на заплановану бійку - це вважали за поразку і статус того, хто уникнув бійки, автоматично падав. Боротьба двох опонентів – це, в першу чергу, боротьба за статус. А статус формується не тільки раціональними аргументами і доводами, а й емоційною складовою.
Юрій Калашніков: Це і в пресі було (що Зеленський їде на зустріч із Макроном – «Главком»), і взагалі складно повірити, що Петро Олексійович став людиною, яка не вникає в деталі. Навіть з точки зору здорового глузду важко повірити, що Порошенко не має інформації про те, хто куди їде чи запрошений.
А те, що Петро Олексійович грає... У політиці всі артисти: коли треба сльозу пускають, коли треба в ковдру кутаються. Коли зіштовхуються аматор з професіоналом, тут уже глядачі в праві обирати, хто з них грає переконливіше. Так у всьому світі. Я не уявляю собі Макрона чи Трампа, який би не грав. Треба згадати також телевізійний образ Володимира Володимировича (Путіна – «Главком»). Скоріше за все, у житті він теж зовсім не такий. Я не кажу, кращий чи гірший, але не такий.
Якщо Зеленський стане чемним, він втратить значну частину прихильників
Про що свідчить звичка Зеленського не слухати і нахабно перебивати свого опонента?
Валентин Кім: Якщо одна людина перебиває іншу, це означає, що вона хоче перехопити ініціативу. Це дуже добре вписується в контекст протистояння. Зеленський не може мовчати і просто слухати опонента. Він дуже часто порушує рамки. Його передвиборна кампанія практично на межі фолу: вони використовували речі, які законом відверто не заборонені, але при цьому і дозволених правил немає. Їхнє бажання провести дебати саме 19 числа, саме на стадіоні - це спроба знайти лазівку в законі. Знову таки, це стратегія уникнення - він намагається знайти для себе нову територію, на якій у них буде карт-бланш. Спроба перебивати співрозмовника вписується в цю концепцію. Це спроба протиставити хоча б щось. Не вписуватися в рамки, не слідувати формальним нормам, коли я повинен дослухати, а потім розумно заперечити опонентові, проявивши повагу. Зеленський у цьому плані є «хронічним порушником». Він використовує такий собі архетип бунтаря. Людини, які руйнує усталені, неправильні, як він вважає, норми поведінки, моралі, законів і т.д. І цей архетип сам по собі досить успішний. Тому що в суспільства нагромадилося величезне незадоволення владою, це показала колосальна підтримка Зеленського в першому турі. Численні очікування, покладені на Петра Олексійовича, не виправдалися, тепер вони будуть покладені на Володимира Олександровича. Тому цей архетип бунтаря, руйнівника, досить потужний і ресурсний. Якщо Зеленський почне поводитися чемно, у форматі, він може втратити досить серйозну частину своїх емоційних прихильників.
Юрій Калашніков: Це стосується лише спілкування Зеленського з опонентами, ми не знаємо, як він спілкується з іншими людьми. Навпаки ми чуємо про те, що він уважний співрозмовник і змінює свою думку. А щодо спілкування з Порошенком, важко спілкуватися з опонентом, якщо він гордий, якщо він дійсно чоловік. Зеленському важко спілкуватися з людиною, яка його обмовила, назвала його наркоманом. Тому і спілкування між ними не було взагалі. Зеленський відмовився спілкуватися з Порошенком від самого початку.
Під час розмови Зеленський неодноразово нагадував, що дебати відбудуться 19-го. Навіщо скільки повторень?
Юрій Калашніков: Обидва кандидати повторювали. 14, 14, 14 – уже всі вивчили. А другий – 19, 19, 19 (Петро Порошенко чекає Зеленського на дебати 14 квітня на НСК, Зеленський обіцяє прийти лише 19-го). Це вже про те, наскільки людина емоційно сприймає цю інформацію. Обидва кандидати використовують певну технологію. Технологія – це коли я втрачаю послідовність, коли я факти тасую в подачі, коли я граю на емоціях і починаю зі всього гарного вибирати щось погане і роздувати проблему. Коли я створюю емоційний фон. Наприклад, проти Кучми це було використано, коли на першій сторінці друкували низку вбивств, різних розслідувань і поряд його портрет з абсолютно інакшою темою. Але на рівні образу це закарбовується. У технологію входить і не відповідати на питання, і не розмовляти, і не йти на контакт. І ці технології наскільки переважають, що ми не можемо послухати кандидатів у президенти в спокійній обстановці. Тобто ми не чуємо їх, а реагують лише наші емоції.
Під час телефонної розмови Зеленський неочікувано кинув слухавку. Як це можна трактувати? Він – слабкий, нестриманий?
Юрій Калашніков: Зеленський не кинув слухавку, а нажав на кнопочку після того, як попрощався. Складно розмовляти, коли переважають емоції. У випадку такого напруження не приймають рішення. Якби до мене прийшли люди і сказали, що їм потрібно терміново прийняти рішення, то в першу чергу їх треба було б вивести з цього стану. Бо рішення у такій ситуації буде однозначно невірним. Так, Зеленський здався неввічливим, але хтось це обов’язково пояснить тим, що його називали наркоманом і т.д. Тобто це гра, це незакінчений пункт. Один вступив в особистий простір, прийшов без запрошення, почав вимагати присутності, знаючи що опонента немає. А другий не хоче з ним розмовляти, тому що зайнятий і знає точно, що перший проінформований щодо його місця розташування. Зеленський цю гру не прийняв і поклав слухавку.
Валентин Кім: Те, що Зеленський кинув слухавку, демонстрація того, що він уникає прямого контакту.
Підсумки мікродебатів. Хто з кандидатів проявив себе краще і чого від них можна чекати далі?
Юрій Калашніков: Ми стаємо жертвами технологій, які не ведуть до того, що ми взнаємо більше про кандидатів, нас спонукають лише до емоцій. Ми не почули жодних фактів. Свого часу я займався гіпнозом і маніпуляцією, в хорошому значенні цього слова, і це мені більше нагадує технологію, яка відволікає людей від основного питання.
Деякі обурюються, що Зеленський – це телевізійний проект. А хіба будь-який політик – не телевізійний проект? На сьогодні ми бачимо дві професійно підготовлені команди, які ведуть рівну боротьбу. І ми будемо обирати. Ось що показало вчорашнє шоу. Що це не аматори, що з однієї сторони, що з іншої. Тож ми в надійних руках, за будь-яких умов.
Валентин Кім: Порошенко вчора діяв дуже успішно, його раціональна аргументація дуже довго не знаходила входу для потенційних прихильників або людей, які могли б переметнутися від Зеленського. Бо раціональні аргументи не потрібні тим, у кого є переконання. Переконання завжди зав'язані на емоціях. І Порошенко вчора дав саме емоційну компоненту своїй кампанії: він прийшов на відверто чужу територію, привселюдно розкритикував опонентів, використовуючи прикриті загрози в процесі своєї комунікації. І слова Порошенка не отримали спростування. Ось там прямо в студії ніхто не встав і не сказав: «Петро Олексійович, ви не маєте рацію». Емоційно Порошенка ніхто не придушив. Порошенко пішов непереможеним. Це фіксується в свідомості людей, які це дивляться і створюється емоційно привабливий образ людини авторитарної, владної і, найголовніше, цілісної. Вчорашній батл був вкрай успішним виключно для Порошенка. А для Зеленського він був невдалий.
Юлія Козлова, для «Главкома»
Коментарі — 0