Геннадій Москаль: Замок «Паланок» – це національне надбання, а не родинний маєток клану Балог

    «Ми запитуємо у Фонду держмайна, і дізнаємося, що це все – державна власність»
    8 листопада голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль своїм рішенням вилучив з комунальної власності міста Мукачево відомий на всю країну замок «Паланок». Керівник області свої дії пояснює виконанням постанови Верховної Ради від 15 квітня 2009 року «Про заходи щодо збереження пам'ятки культурної спадщини –
    • Михайло Глуховський
    • 14 Листопада, 17:00
    • Розсилка
    Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль
    Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль

    «Ми запитуємо у Фонду держмайна, і дізнаємося, що це все – державна власність»

    8 листопада голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль своїм рішенням вилучив з комунальної власності міста Мукачево відомий на всю країну замок «Паланок». Керівник області свої дії пояснює виконанням постанови Верховної Ради від 15 квітня 2009 року «Про заходи щодо збереження пам'ятки культурної спадщини – замку «Паланок». Паралельно Москаль листом звернувся до міністра культури Євгена Нищука з проханням виконати постанову парламенту восьмирічної давнини і взяти замок у підпорядкування Мінкульту.

    Дії Геннадія Москаля обурили міську владу Мукачева, яка підконтрольна впливовому закарпатському клану Балог. Мер міста Андрій Балога (син народного депутата,  екс-міністра, колишнього глави Секретаріату президента Віктора Балоги) назвав дії Москаля «рейдерським захопленням». Балога-молодший заявив, що «Мукачівський замок не можливо забрати у громади без її рішення. А такого рішення ми ніколи не приймемо». Та щоб достеменно зрозуміти, хто більше підходить на роль рейдера у цій історії, варто згадати з чого вона почалась.

    7 грудня 1992 року рішенням представника президента на Закарпатті, тоді існувала така посада, у комунальну власність рад різного рівня на Закарпатті було передане управління кількома сотнями об’єктів. Мукачеву дістався ласий шматок – історичний музей (відомий під назвою замок «Паланок»). Але міська влада на початку 90-х прийняла у держави у власність не тільки Історичний музей, а й увесь майновий комплекс «Паланок». У 2008 році навколо замку виник гучний скандал. Мукачівська міськрада ухвалила рішення віддати його у довготривалу оренду ТОВ «Високий замок», засновниками якого були дружина тодішнього голови Секретаріату президента Віктора Балоги, дружина його двоюрідного брата Василя Петьовки та дружина Іллі Токаря, тодішнього голови Мукачівської райдержадміністрації. Орендарі отримали приміщення замку загальною площею 2300 квадратних метрів на період з 2010 по 2056 роки, де планували серед іншого облаштувати готельно-ресторанний комплекс. Проте у справу втрутилися журналісти, історія набула неабиякого розголосу і парламент ухвалив постанову від 2009 року, яка передбачає, зокрема, «створення державного  історико-архітектурного заповідника   «Замок «Паланок» із віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму України».

    В інтерв’ю «Главкому» голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль розповів «Главкому», чому саме зараз він вирішив підкинути хмизу в багаття «війни» з Балогами і дав поштовх процесу повернення замку з комунальної до державної власності. Губернатор також прокоментував конфлікт навколо нового закону «Про освіту», пояснив, чому він не зможе працювати в угорськомовних селах на Закарпатті, а також розказав, як анексія Криму Росією збільшила кількість відпочивальників у регіоні.

    Своє рішення про вилучення замку з комунальної власності Мукачево ви пояснюєте постановою Верховної Ради від 15 квітня 2009 року «Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини – замку «Паланок». Але чому ви згадали про цю постанову через вісім років?

    У постанові йшлося про передачу Історичного музею, а не цілого майнового комплексу «Паланок». У 2009-му році піднявся галас. Мабуть того року не встигли тому, що у 2010-му прийшла нова влада. Постанова Верховної Ради з того часу є чинною, не скасованою. Тому вона має виконуватися. Музей – це загальнонаціональне надбання, а не якийсь родинний маєток клану Балог. Чому тільки зараз ми виконуємо рішення парламенту? Це спитайте тих, хто працював тут, до мене. Цілий ряд об’єктів повертаємо (у державну власність) через суди. Але ми не можемо судитися за все. Деякі об’єкти вже втрачено, такі як санаторій «Перлина Карпат», який хотіли за «чорними схемами» продати, але не змогли. Та все одно довели до такого стану, що він розвалюється. Ще можна згадати «Музей лісу і сплаву». Ми півроку сиділи в судах, щоби його назад повернути Міністерству екології і природних ресурсів. Таких музеїв тільки два в світі. Один у Канаді, другий у Міжгірському районі. У нас в облдержадміністрації один юрист. Я на більшість справ ходжу тому, що не вистачає людей, немає кому представляти інтереси. Ви ж знаєте, що загальний нагляд з прокуратури сьогодні знятий. Сьогодні ці функції виконуємо ми (облдержадміністрація - «Главком»).

    Нинішній статус історичного комплексу виглядає невизначеним. З одного боку, з комунальної власності він виключений, але у державну поки не повернутий.

    Вони (міська влада Мукачева) решту майнового комплексу захопили самовільно. Коли відбувалася передача (передача контролю за майном підприємств і організацій у комунальну власність відповідно до розпорядження представника президента на Закарпатті. – «Главком»), колишній представник президента на Закарпатті у 1992-му році розпорядився передати й Історичний музей на баланс (місцевої влади Мукачево), це так. Але музей - це тільки одна частина. Є там багато іншого, що до цього комплексу входить. Це ж велика пам’ятка історії Європи і Закарпаття. Тодішня адміністрація передала Історичній музей, а вже рішеннями міської ради було передано решту об’єктів. Ми заявили про це у Генеральну прокуратуру, нехай вони розбираються. Адже насправді все це перебувало не у комунальній власності, а у державній. Для переходу з державної в комунальну власність мали б бути якісь постанови Кабміну, Укази президента, закони, рішення Фонду державного майна (ФДМ). Але ж нічого цього немає. Ми запитуємо зараз ФДМ, і дізнаємося, що у них це все числиться як державна власність.

    Той, хто передавав об’єкти (Представник президента України в 1992 році на Закарпатті. – «Главком»), мав би робити це через Фонд Держмайна. Натомість у рішенні Мукачівської міськради фігурує цілісний майновий комплекс, Історичний музей лише одна із його складових. Тепер все треба привести у відповідність до закону, з’ясувати, чому до цього часу не була виконана постанова Верховної Ради від 2009 року.

    Виходить так, що на все, що відбувалось до останнього часу в цьому комплексі, держава дивилася крізь пальці, і всі рішення приймала міська влада Мукачева?

    Держава нічого їм не дозволяла. Вони (Мукачівська міська рада) своїм рішенням взяли весь комплекс до комунальної власності. Я завжди підкреслював, що область нічого нікому не має передавати, ніяким кланам в управління, ніяким видним політичним діячам. Тому що область чітко підпорядкована по вертикалі президенту і Кабінету міністрів.

    Такої інституції, як представництво президента вже давно не існує? Наскільки коректне ваше рішення з юридичного погляду?

    Насправді, тих об’єктів туди десь 400 передавалося (до власності рад різного рівня на Закарпатті), а може і більше. Представник президента своє розпорядження видав у 1992 році. А Верховна Рада видала постанову у 2009-му. Постанова ВР порівняно з розпорядженням представника президента має вищу юридичну силу. А Генпрокуратура нехай розбереться, як цілісний майновий комплекс «Паланок» опинився весь у руках міської влади. Не я маю розслідувати, а Генпрокуратура. Історичний музей чомусь у рішенні мукачівської міської ради також опинився у цілісному майновому комплексі «Паланок».

    Якою буде доля директора історичного музею Михайла Белеканича, після усіх останніх подій?

    Він не є керівником музею. Так, місто вважає, що є. Але хто вище, Мукачівська міська рада, чи Верховна Рада? Тому все потрібно привести у відповідність до чинного законодавства, що ми і робимо. Призначати керівника музею має Міністерство культури, це їхня компетенція. Наша задача усе юридично почистити, дати їм можливість виконати цю постанову. У 2009-му році президентом був Ющенко. Балога був головою Секретаріату президента. У 2010-му він був міністром з надзвичайних ситуацій при Януковичі. Явно там був якийсь «договорняк», який ніде не зафіксований… Якщо там дійсно були підкилимні домовленості (щодо користування майновим комплексом замку «Паланок». – «Главком»), але ми ніде їх слідів не находимо. Міністерство культури палець об палець не вдарило, аби виконати постанову. Питання «чому так?», ставте міністерству культури.

    Міський голова Мукачева Андрій Балога каже, що «замок неможливо забрати у громади без її рішення». Обіцяє, що місто ніколи не погодиться з вашим рішенням…

    Як він не віддасть Міністерству культури? Тобто він не виконає постанову Верховної Ради? Він що, гетьман? Емоції не мають брати гору над законом і здоровим глуздом.

    У вересні міська влада Мукачева вирішила перейменувати вулиці Бандери і Шухевича на вулиці Гузара і Шептицького. Ви в суді оскаржили це рішення і назви повернули. Чи конфлікт вичерпаний?

    Вони (міська рада Мукачева) подали апеляцію, розгляд заплановано десь аж на грудень. Знаєте, люди просто не знають своєї історії. Шухевич був заступником начальника генерального штабу при Карпатській Україні. Він із групою галичан проїхав Карпатською січчю, має великі заслуги перед Закарпаттям. Вони думали, що вони розпалять тут конфлікт і зіграють на тому, що у нас тут багато греко-католиків. Взяли й перейменували на Шептицького і Гузара. Потім наші греко-католики зробили заяву, мовляв, не вплутуйте церкву. Церква відокремлена від держави, а держава від церкви.

    А кому вигідний конфлікт?

    А кому потрібно ось це роздмухування із замком? Закон треба виконувати, є ж постанова Верховної Ради. Це буде державний заповідник. Я не бачу в цьому нічого поганого. Такі об’єкти не мають здаватися в комунальну власність, тому що були спроби рейдерського захоплення кланом Балог. Звідти це все й почалося.

    2008 рік?

    Так. У нас є стенограма (засідання Верховної Ради за 2009 рік). Тоді автори постанови Микола Томенко, Ірина Геращенко і ще багато інших так прямо і казали, що якщо ми його (замок) не заберемо, то цей клан Балог його «проковтне». Це сталося з Історичним музеєм, який передав їм представник президента. А виявилося, що у власності міської ради цілий майновий комплекс «Паланок». От що сталося.

    Які заходи Балоги організовували на території замку?

    Він більш схожий на базар. Там крамниця на крамниці.

    Не так багато діючих замків, і в такому прекрасному стані, лишилося на території України. Чому в Кам’янці-Подільському набагато менший замок, але у державній власності, а в нас в комунальній власності, де влада хотіла віддати в оренду на 49 років? Ми маємо якось свої національні багатства берегти.

    «Вчителі не їхатимуть навчати дітей української в угорськомовні села навіть за втричі вищу зарплату»

    Ще одна резонансна тема на Закарпатті – новий закон «Про освіту», який розкритикували, зокрема, Угорщина. На думку посла Угорщини в Україні Ерно Кешкеня, закон може призвести до асиміляції угорської меншини в Україні.

    Та питання не в цьому. А в тому, що Україна з початку незалежності почала приєднуватися до різних міжнародно-правових документів. Ці документи ратифікувала Верховна Рада, вони мають вищу юридичну силу, ніж закони України. Від початку незалежності ми що тільки не ратифікували. У мене є ледь не два томи таких документів, які стосуються мови. І всі вони не на нашу користь. Ще згадаю закон Колесніченка-Ківалова «Про засади мовної політики». В чому там собака заритий? За цього закону почалася революція, Майдан, за нього пролилася кров і загинули люди. Ми втратили Крим і частину Донецької і Луганської областей. Але найголовніше те, що цей закон сьогодні діє! Тобто Верховна Рада його скасувала, але попри це він діє. Тому міністр Гриневич, яка себе вважає щирою патріоткою, не могла на кривавий закон накласти новий закон «Про освіту». Я вже не кажу про те, що він не відповідає Європейській хартії регіональних мов, чи мов меншин. Чому Рада Європи вся проголосувала проти України на чолі з нашим Мустафою Джемілєвим (мається на увазі резолюція ПАРЄ від 12 жовтня 2017 року. – «Главком»). Тому, що ми взяли на себе зобов’язання – дошкільна, початкова, середня, вища освіта здійснюється в Україні мовою меншин. Немає значення, про яку мову йдеться, про угорську чи якусь іншу… Ми ратифікували Рамкову конвенцію про захист нацменшин, у нас є пряма угода між урядами України і Угорщини про те, що ми беремо на себе зобов’язання вчити угорців їхньою мовою. Неприпустимо, коли Кабмін готує неякісний документ для ухвалення. Якщо є якісь суперечливі моменти, переплетіння з іншими законами чи угодами, то завжди можна їх винести у прикінцеві положення, аби уникнути неузгоджень. Можна було «причесати» цей закон, аби він не викликав обурення перш за все у Ради Європи. Це ж бо внутрішнє законодавство України.

    Але закон уже ухвалений і підписаний президентом. Яке рішення пропонуєте?

    У нашій ситуації ми б мали об’єднувати навколо себе країни Європейського Союзу. Потрібно було з ними консультуватися, а не слухати безграмотних людей, які ходять на телебачення і кажуть, що нехай угорці відкриють стільки шкіл у себе, скільки шкіл ми відкрили у себе. Але компактного проживання українців в Угорщині немає, натомість є компактне проживання угорців в Україні. Є компактне проживання українців у Румунії і румунів в Україні. Ми повинні до тих, хто в меншості, ставитися більше з повагою, а не тільки до тих, кого вважаємо титульною нацією.

    Але ж на Закарпатті є населені пукти, де люди не те що не розмовляють не розуміють української.

    Це вина Міністерства освіти. Їм неодноразово писала листи Закарпатська обласна адміністрація. Тут є комунальні школи, які не підпорядковуються міністерству, але методичні рекомендації з вивчення української мови готує саме це міністерство. Якщо румунські, словацькі, польські, чеські діти в школах «схоплюють» українську мову в межах тих годин, які відведено на її вивчення, добре, але ми з вами ніколи не вивчимо угорську мову, бо вона ледь чи не найтяжча серед мов країн Європейського Союзу. І дітям-угорцям дуже тяжко дається українська мова. Ми казали (міністерству. – «Главком») – збільште кількість годин для них. Не може кількість годин для вивчення мови для словацьких дітей дорівнювати кількості годин для угорських дітей. Яка була відповідь? Ні, не можемо тому, що для цього потрібно додатково наймати вчителів. А щоби наймати вчителів, потрібно додатково платити гроші. Але ми не маємо звідки платити. Мовляв, ви там самі оптимізуйте мережу навчальних закладів.

    Коли і хто вам давав такі поради?

    Цього року, перед ухваленням закону «Про освіту». Вихід із ситуації полягає не в тому, щоби кидатися обвинуваченнями.

    «Більшості випускників на Закарпатті те ЗНО – як зайцю стоп-сигнал»

    Чи спілкувалися ви з президентом до того, як він поставив свій підпис під цим законом, чи доносили свої застереження?

    Ні, не спілкувався з тієї причини, що, як тільки ухвалили цей закон, президент перебував у США, звідки поїхав до Канади. Для того, аби упередити наслідки, у нас була скликана у сесія облради, ми казали про необхідність того, щоби закон був направлений до Венеційської комісії. Облрада направила президентові звернення: мовляв, не підписуйте цей закон, направте його перед підписом до цієї Комісії. Але поїзд поїхав, закон було підписано, конфлікт, який ані на користь України, ані на користь Угорщини, почав набирати обертів. Проте все одно ж цей закон направили до Венеційської комісії врешті-решт. Перед Радою Європи ми взяли на себе обов’язки імплементувати висновки Венеційської комісії уже в цей закон, який діє. Проте ще краще було би ухвалити закон «Про середню освіту»... У 2014 році пані Гриневич була автором закону «Про вищу освіту». І що він дав для вищої освіти? Сьогодні ніхто не хоче вчитися в наших вишах, всі їдуть закордон. Одиниці виходять зі знанням англійської мови в нас, коли закордоном з університетів виходять зі знанням п’яти мов. На Закарпатті, наприклад, не можуть знайти інженерів, пропонують їм велику зарплату, але вчорашні студенти не володіють англійською. То що цей закон дав, скажіть мені? Ви чули відгуки, що після прийняття закону («Про вищу освіту») КПІ чи Львівська Політехніка зрівнялись з Оксфордом чи Кембриджем?

    Поїдьте до Кошице. Самі побачте в центрі після обіду, чи ввечері на вулиці українську молодь. Якось ми були в тому місті. Підійшли до молодих людей, бачимо, що не з закарпатським діалектом вони відповідають. Розповіли: хто з Сум, хто з Черкас, хто з Київської області. Вони там навчаються. Чому? Та тому, що у Словаччині безкоштовно навчають і своїх, і українців. Є можливості поступити «на бюджет». Це не США, чи Канада, де за семестр треба платити великі гроші.

    Знаєте, я бачу одну тенденцію. Батьки привозять дітей, щоб вони навчалися там, у Румунії, записують дітей у румунські школи. Хто хоче в Угорщині далі вчитися, записують в угорські школи, хто в хоче в Словаччині – в словацькі школи тощо. Батьки хочуть, аби їхні діти володіли мовами, ну і перш за все мовою країни, до якої збираються їхати далі навчатися. Ще один плюс – від них не вимагають при вступі ніяких ЗНО. Це у нас в країні співають: «Закарпаття посідає останнє місце за ЗНО». Але вибачте, якщо люди не бажають йти до наших вищих навчальних закладів, або більшість (з випускників) вже їде на заробітки, їм те ЗНО – як зайцю стоп-сигнал. ЗНО – це не показник. Показник для молодої людини те, що він чи вона після навчання у виші буде затребуваним, буде мати професію, добру платню.

    Яка вигода для вузів сусідніх країн безоплатно навчати українців?

    У них не вистачає робочих рук, робочої сили. Якщо у нас безробіття, то там будь-якого кваліфікованого лікаря, медсестру, інженера беруть на роботу, але людині треба мати відповідну освіту. В Словаччині вже і дипломи наші визнають, аби ти тільки міг працювати. Більшість заводів там працює, мова спілкування в колективах – англійська. Чи готові наші до такого? Не готові. Тому, що виходять у нас випускники з технічних вузів і можуть лише сказати англійською sorry. Не дав ефекту закон про вищу освіту пані Гриневич і не дасть ефект цей закон про освіту. Може, в Києві, в Київській області його можна реалізувати, але в Закарпатті неможливо.

    Але він передбачає також фінансові стимули для вчителів, які захочуть навчати дітей у глибинці. Чому це не спрацює на Закарпатті?

    Поговоріть з вчителями, які всі предмети (алгебру, хімію, фізику…) викладали дітям угорською, румунською, іншими мовами національних меншин. Тепер вони мають викладати українською, хоча там і буде перехідний період, але за цей період неможливо довчитись. Гаразд, ну, знайдуть вчительку, яка буде викладати хімію українською. Але як вона буде жити, якщо в селі проживає 100% угорців, які не володіють українською мовою? Вони дуже культурні і абсолютно ніякої агресії від них нема, вони дуже позитивні, доброзичливі люди. Але як вона з ними буде спілкуватись, не знаючи угорської мови? Ми знову ж наступаємо на ті ж граблі, які б’ють нас знову по голові. Це ж треба було передбачити! Мені кажуть: «Ми направимо з Черкаської або з Вінницької області вчителів, скільки забажаєте». Нема питань. І що вони будуть робити? Вони вже через місяць зберуть пожитки і поїдуть назад. Вони не зможуть прижитися, бо дай їм хоч втричі більшу зарплату, але там їм ні з ким не заговорити, не піти в магазин... Так, є у нас села, де компактно проживають половина українців, половина угорців. Там всі українці говорять по-угорськи, а угорці нормально говорять по-українськи. Школи так і називаються Українсько-угорська середня школа. Але ж так не всюди. В законі не можна виписати всі нюанси, бо тоді цей закон буде з дев’ятиповерховий будинок в висоту.

    Мене, як керівника багатонаціональної, мультикультурної області, дуже турбує те, що ми починаємо з усіма сусідами якісь сварки. Вони не на часі.

    Ви говорите про те, що, наприклад, для угорців слід збільшити викладання української. Але як це зробити без того, щоб урізати угорськомовне викладання, і не збільшити час навчання до недопустимого?

    Навіть у законі про державну службу, що діє з 1-го квітня, ідеться про те, що той, хто буде претендуватиме (на посаду), має принести сертифікат з університету про те, що він вільно володіє (українською мовою), пише, читає. А також сертифікат про те, що він пише, читає, словом, вільно володіє однією з мов держав Європейського Союзу. Сьогодні ані з трибуни парламенту, ані з екранів телебачення ви не почуєте угорської, румунської чи інших мов національних меншин. Іде засилля російської мови. І якщо ви хотіли цього засилля позбавитись, то треба було це робити давним-давно. Але засилля ж не стосується мов Європейського Союзу…

    «Кількість відпочивальників на Закарпатті після анексії Криму зросла на 50%»

    Пане Геннадію, як пройшов туристичний сезон на Закарпатті?

    Цього року зростання більш ніж 50% від попередніх періодів. У минулому році ми мали 38% зростання. Цього року просто бум. Люди начхали на закон Гриневич і на все. Берегівський район, який є центром термальних вод, забитий був до комірок. Всі їли, пили і спілкувалися між собою.

    З падінням курсу гривні у нас тут дуже вигідно відпочивати. Нас відвідала ціла купа угорців, поляків, словаків, румунів. Для них 100 євро – то є ніщо. А тут за 3000-3200 (гривень) можна разом із господарем цілий тиждень пити і їсти. В обід ще випивати вина, а увечері доброї домашньої «паленки». Поїздів не вистачало, квитків не вистачало – ось у чому проблема. Курортів замало. Хочемо щось будувати.

    Навіть весь цей негатив, телепередачі не вплинули на людей. Зараз міжсезоння, але невдовзі почнуться зимові свята. У нас є маса підйомників, але ще більше треба будувати.

    Михайло Глуховський, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ