Оксана Сироїд: У нас президент більше, ніж король. Мій законопроект має це змінити

Віце-спікер Верховної Ради оприлюднила сьогодні свій величезний законопроект «Про президента України». Документ передбачає суттєве зменшення президентських повноважень та передачу багатьох функцій уряду та прем’єр-міністру. Те, що така ініціатива з’явилась в парламенті після обрання Володимира Зеленського, звісно, насторожує. Сироїд направила примірник свого законопроекту до штабу новообраного президента і очікує, що він добровільно погодиться на передачу багатьох президентських функцій. На думку автора ініціативи, це для його ж блага, бо дозволить кивати на встановлені законом обмеження та зменшить можливості впливу на президента.

Сироїд пропонує ухвалити закон ще нинішнім складом парламенту, а от запустити його в дію тільки після обрання нової Верховної Ради. Також цей законопроект дещо інакше прописує статті регламенту Верховної Ради щодо процедури імпічменту.

Віце-спікер пояснила «Главкому», чому її проект з’явився відразу ж після обрання нового президента та чому Зеленському варто було б радіти з цього.

Пані Оксано, ви переконуєте, що ваш законопроект просто приводить повноваження президента до норм Конституції. Але ж по факту він ці повноваження звужує?

З 1996 року багатьма законами України президенти понаділяли себе повноваженнями, які не відповідають Конституції. Частково це було обумовлено скасуванням змін до Конституції 2004 року, яке ініціював Янукович, з подальшим поверненням до тієї Конституції. У багатьох законах ці зміни були внесені виключно під Петра Порошенка. Наприклад, закон про Національну коміcію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – за Конституцією президент не може призначати голову регулятора. До чого тут він як голова держави та верховний головнокомандувач? Але в нас так склалося історично, що президент України є арбітром олігархів і НКРЕКП – якраз такий полюс олігархічних інтересів. Інший приклад – закон про Службу безпеки. Президент призначає всіх заступників голови СБУ, голів обласних управлінь. А навіщо нам тоді голова Служби безпеки, обраний парламентом, ми що – йому не довіряємо? Психологічно люди вважають, що як тільки вони за когось проголосують, ця особа стане кращою та мудрішою і буде робити щось унікальне і правильне. Потім через п’ять років вони визнають, що цього не сталося і починають шукати іншого мудрішого. Це дитяча поведінка. Влада, якою б вона не була, завжди має бути контрольована.

Але у вашій версії виникає перекіс у бік Кабміну.

Подивіться на всі парламентські демократії Європи – там взагалі все контролює Кабмін. У Британії так вже 600 років, і вони живуть і процвітають. Мій законопроект має дві місії. Перша – припинити свавілля, бо нинішні закони ставлять президента над Конституцією. Він у нас більше, ніж король у самодержавстві. А друга місія – захистити президента, безвідносно від прізвища. Коли я зустрілася з Петром Порошенком у 2015 році, я казала, що хочу захистити його як інституцію, я не хочу, щоб її знецінили наприкінці каденції.

Тоді ви пропонували йому той самий проект, що й зараз?
Зараз ми його трохи допрацювали, але була така ж концепція. І те саме я можу сказати й майбутньому президенту – я хочу, аби він був успішним, пишатися ним. І я пропоную йому відповідне рішення.

Поясніть деякі моменти, за які чіпляється око. Наприклад, в нинішній редакції закону під час імпічменту президента до ТСК входять спецпрокурор та троє спеціальних слідчих, а в вашій пропозиції – двоє слідчих. Який в цьому сенс? Або який сенс замінювати «ставку верховного головнокомандувача» «воєнним кабінетом»?

Ставка верховного головнокомандувача так і не була створена за п’ять років війни, тож на дідька вона нам? Це такий радянський рудимент. Насправді процедура імпічменту в Конституції є абсолютно беззубою і просто законом ми її покращити не можемо. Спецпрокурор і спецслідчі, як на мене, – абсолютно неефективні інструменти, бо імпічмент – це політична процедура. Ми підготували зміни до Конституції з іншою моделлю імпічменту, які готові запропонувати новому президенту, але це вже історія для наступного скликання Ради. Законом можна лише мінімізувати неефективність чи моделі. І я не бачу жодного сенсу в законі про імпічмент, тому що ця процедура недієздатна з самого початку. Як можна набрати чотири п’ятих голосів у парламенті, коли стільки депутатів буває хіба що в день складання присяги? Ми можемо ухвалити вісім законів про імпічмент, але його не наблизимо.

Ще одна проблема процедури імпічменту в нашій Конституції – це колективна безвідповідальність. У цій процедурі повинно бути видно, хто її ініціював, хто довів, хто ухвалив рішення, щоб кожен відчував персональну відповідальність. Так само я за те, щоб відповідальність мав не колективний Кабмін, а особисто прем’єр, щоб він сам призначав міністрів, з якими буде працювати, і був за них відповідальним.

У «Народного фронту» були схожі ініціативи щодо перерозподілу повноважень між гілками влади. Ви з «фронтовиками» це обговорювали?

Я розіслала свій проект закону всім лідерам фракцій, а також новообраному президенту. Наша мета не в тому, щоб образити виборців нового президента. Це в інтересах нашої держави.

Чи були вже якісь відгуки від команди Зеленського?

Так, вони зацікавлені в обговоренні цього законопроекту.

Наскільки велика вірогідність, що законопроект буде прийнятий залом? Бо навіть деякі ваші колеги з «Самопомочі» його не дуже сприймають.

Великою мірою це буде залежати від позиції новообраного президента. Я не маю жодного наміру маніпулювати цією ситуацією.

Ваш законопроект ще не зареєстрований в Раді?

Ні, поки ми його тільки обговорюємо. Бо просто зареєструвати і кричати, що його треба ухвалювати, було б неправильно.

Павло Вуєць, «Главком»