«Жодні питання не «зависають» через мою фізичну відсутність». Відверте інтерв’ю Зоряни Скалецької на порозі звільнення
Міністр переконана: чутки про її відставку поширюють противники медреформи
Зоряна Скалецька досі перебуває у Нових Санжарах, попри те, що факт зараження коронавірусом в Україні було підтверджено зовсім у іншому регіоні. Інформація про переїзд Скалецької в обсервацію, де перебувають на карантині евакуйовані з Китаю українці, з’явилася після провальної комунікативної кампанії, яку влада не змогла організувати вчасно.
Жест міністерки щодо самоізоляції «із солідарності» з тими, хто проходить карантин, мав заспокоїти. Однак політичні процеси, які в ці дні відбувалися в Києві, навпаки майже обесцінили щирий порив Скалецької, оскільки майже відразу після відбуття до Нових Санжар почали ширитися чутки про її невідкладну відситавку, яку в Офісі президента вважають доконаним фактом.
На цьому тлі пані міністр смакує разом з іншими «карантинниками» лікарняний борщ і навіть грає у теніс.
«Главкому» вдалося поспілкуватися з Зоряною Скалецькою не лише про коронавірус та її особисті перспективи, а й про теоретичний початок нового етапу медреформи (запланований на 1 квітня).
Зауважимо: розмова відбулася вчора, коли в Україні ще не був зафіксований підтверджений випадок захворювання на коронавірус. Забігаючи наперед, розкриємо інтригу: у перший же день появи коронавірусу в нашій країні теорія розійшлася з практикою…
Після того, як тести показали відсутність інфікування коронавірусом в українців, які прибули з Китаю, ви з ними спілкувалися?
Так, звичайно. Учора я ходила привітати дівчинку, у якої був день народження. Спілкувалися про очікування виписки.
А хто вам порадив залишитися з евакуйованими українцями?
Це була моя пропозиція, її підтримали і прем’єр-міністр, і президент – як таку, що може допомогти людям зрозуміти: влада зробила все, щоб місце обсервації було безпечним як для евакуйованих, так і для тих, хто проживає в Україні. Це була необхідна дія, бо слова пересмикувалися різними людьми: мас-медіа, політиками, у соціальних мережах, активістами.
Буквально наступного дня після такого неприємного прибуття волонтери вже почали нести їжу, одяг тощо. Вони продовжують приходити?
Так, але з першого дня ми організували, щоб дії волонтерів були скоординовані: є уповноважена Офісу президента з волонтерської діяльності, вона організувала Червоний Хрест. Вони разом усе координують. «Новою поштою» приходять малюнки від дітей із сиротинців, шкіл.
Зараз у вас є можливість користуватися телефоном, інтернетом, але чи достатньо вам цього, аби ефективно виконувати свої обов’язки дистанційно?
Усі мої зв’язки – це заступники міністра, працівники відповідних служб зі структури міністерства, всі актуальні питання – поточні чи стратегічні – ми повноцінно вирішуємо. Ми проводимо нараду у скайпі для багатьох учасників. Жодні питання не «зависають» через мою фізичну відсутність у стінах МОЗ.
Журналіст Юрій Бутусов написав пост у Facebook, що «головні лікарі не можуть підписати документи на закупівлю життєво необхідних ліків», «усе міністерство ніби заснуло», «хабарів чиновники з МОЗ не беруть, але обов’язків своїх не виконують». Скажіть, будь ласка, чи відповідають дійсності ці тези?
По-перше, я б хотіла з’ясувати, наскільки достовірною інформацією користується журналіст.
По-друге, усі ліки, які ми закуповуємо за державні кошти, є життєво важливими. При цьому закупівлі здійснює і координує МОЗ, а потім передає препарати в лікарні, згідно із заявленими потребами. На рівні лікарень керівники визначають самі, що і коли їм купувати, власним тендерним комітетом, відповідно до закону про публічні закупівлі. МОЗ не пов’язане із цими закупівлями кожної конкретної комунальної лікарні.
На сьогодні місцева влада має надавати їм підтримку, оскільки саме вона є власником. Якщо керівники лікарень не справляються зі своїми обов’язками, я думаю, що це сигнал для місцевої влади змінити таких керівників. А журналістам, які намагаються вникати в теми охорони здоров’я і робити хайп, я б порекомендувала ретельніше вивчати ситуацію і користуватися офіційними джерелами інформації.
Ви обіцяли, що українців, які захворіють на коронавірус, лікуватимуть державним коштом. Які кошти на це передбачені, звідки вони?
Фінансування надання медичної допомоги до 1 квітня здійснюється через розподіл коштів із бюджетів на області, а області – на лікарні.
На сьогодні в лікарнях ми зробили аналіз інформації про те, який стан забезпеченості в інфекційних лікарнях усім необхідним для лікування. За даними керівників лікарень, у них є достатньо, але витратні матеріали ми ще будемо дозакуповувати.
З 1 квітня відбуватиметься фінансування з НСЗУ наданої медичної допомоги.
Чи могли б ви озвучити перелік медзакладів, які будуть використовувати для проведення обсервації у разі спалаху коронавірусу в Україні?
Це насправді не коректно. Якщо у нас буде виявлений випадок коронавірусу, ця особа буде розміщена в інфекційній лікарні, а особи, які були з нею у контакті, будуть під особливим контролем лікарів. Обсервація у Нових Санжарах була потрібна, бо ми евакуйовували людей із зони карантину, і потрібно було переконатися, що з їхнім станом здоров’я все добре, немає проявів вірусної інфекції
Якщо ми говоримо про виявлення коронавірусу в Україні, інфіковані особи перебуватимуть у інфекційних лікарнях. У разі, якщо в інфекційних лікарнях буде досить багато людей, наприклад, контактних, які мають підозру на коронавірус, ми можемо перейти до наступного кроку, який також нами спланований, щоб зробити окремі лікарні, перевезти в інші лікарні пацієнтів, відвести лікарні для осіб, у яких є підозра чи встановлений коронавірус.
Хочу також наголосити, що медична система на сьогодні готова до фіксації випадку коронавірусної інфекції і надавати медичну допомогу в наших інфекційних лікарнях, у нас в країні досить багато ліжок, медичних працівників. І на сьогодні система надання допомоги в інфекційних лікарнях є досить розгалуженою по всіх областях.
Я хочу уточнити: якщо, наприклад, у школі в класі буде встановлений випадок коронавірусу, одна дитина з 30, то що буде з рештою 29?
Люди зі школи чи офісу, які були в контакті з хворим, повинні бути рекомендовані до обсервації. Власне, ми зараз готуємо певні нормативні документи, щоб це упорядкувати, і щоб ця 14-денна обсервація була максимально юридично обґрунтована. Якщо вже завтра буде така потреба, то такі особи вважатимуться такими, що мають підозру на наявність коронавірусу, і їх теж розмістять у лікарні.
Хочу повернутися до випадку паніки серед жителів Нових Санжар. Опозиційні депутати, експерти, журналісти закидають МОЗ, що була провалена інформаційна кампанія. Що ви думаєте з цього приводу?
Якої саме інформації не було надано?
Приміром, що евакуйовані з Китаю українці не є небезпечними, що вони не становлять загрози для людей у населеному пункті, куди їх везуть на обсервацію.
На усіх наших пресконференціях ми інформували про евакуацію, кожного разу озвучували, що це здорові люди, які будуть розміщені для обсервації для того, щоб витримати 14-денний термін, щоб переконатися, що в них немає коронавірусу. Приховування інформації не було. Ми також інформували про стан поширення коронавірусу у світі.
МОЗ зробило свою частину роботи, яка була визначена рішеннями оперативного штабу уряду. У кожного міністерства, яке входило до цього штабу, були свої завдання. У нас було завдання зробити висновки щодо окремих об’єктів, їх епідемічної безпеки, відпрацювати дії екіпажу, супровід, переліт і розміщення, а також перевірити готовність інфекційних медичних закладів.
Як ви розцінюєте закиди на адресу МОЗ про брак достатнього інформування та заклики до вас подати у відставку?
Я вважаю, що закиди політиків завжди можуть бути для того, щоб розбалансувати країну. Врахуйте: зміни, які будуть упроваджені з першого квітня, мають на меті мінімізувати вплив окремих фізичних осіб та індивідуальних рішень на процес надання медичної допомоги. Багатьом це може не подобатися.
Розбалансування МОЗ – це точно не в інтересах країни. Наша діяльність упродовж цього і наступних місяців була й буде інтенсивною, і люди відчують позитивні зміни: можна буде отримати медичну допомогу, не ідучи до приватних діагностичних клінік. Наразі ж потрібно активно моніторити, щоб усі виконували свої функції. Зацікавлені ж особи хочуть й далі тримати людей без нормального доступу до медичної допомоги, щоб вони витрачати свої власні кошти на лікування.
На випадок схожої ситуації – блокування рейсів обласною владою, якщо везтимуть людей з країни, де відбувся спалах тієї чи тієї інфекції – чи є у МОЗ, уряду, певний алгоритм дій?
Це питання швидше до керівника оперативного штабу уряду.
Із 1 квітня новий етап медреформи. Гончарук заявив, що лікарям і середньому медперсоналу підвищать зарплати на 30% у середньому. Наскільки коректні такі підрахунки?
Ми передбачили у бюджеті гроші на надання медичної допомоги: майже на 30% збільшилося фінансування у третьому кварталі порівняно із фінансуванням за аналогічний період минулого року. Враховуючи, що основними видатками на сьогодні в медичних закладах є зарплата, то можна говорити, що ці гроші можуть бути використані керівництвом медзакладів для підвищення зарплат. Якщо ж місцева влада не скорочуватиме місцеві кошти для медзакладів, ці гроші також можуть бути ресурсом для підвищення оплати праці.
В Асоціації психіатрів скаржаться на недостатнє фінансування, яке передбачене за один пролікований випадок (така модель фінансування стартує з 1 квітня у рамках нового етапу медреформи. – «Главком»). За їхніми оцінками, цих грошей вистачить на перебування на стаціонарі 10-14 днів. Психіатри кажуть, що недоліковані люди вийдуть на вулиці, лякають «зомбі-апокаліпсисом». Чи є така небезпека?
Такі заяви роблять люди, які не аналізували прогнозоване фінансування. Заяви про відмову надавати допомогу є непрофесійними, оскільки жодних підстав відпускати людей, які потребують медичної допомоги, немає. При цьому, я думаю, всі погодяться, що держава не повинна стимулювати тривалі госпіталізації і примусово утримувати в лікарнях людей тільки з логіки «чим більше тримаєш людей – тим більше отримуєш коштів».
Більшість фахівців розуміють, що давно назріло питання перегляду підходів до лікування будь-яких психічних розладів, зокрема й у психіатричних закладах. Ми вже маємо стратегічну групу експертів, яка повинна напрацювати стратегію розвитку та надання медичної допомоги щодо психічного здоров'я на наступні п’ять років: як повинна розвиватися амбулаторна допомога, кого необхідно поміщати у стаціонари та як це повинно здійснюватися. Крім того, у планах МОЗ – підготовка закону «Про психічне здоров’я».
Це в планах. А все-таки, чи існує небезпека, що з 1 квітня невилікованих пацієнтів випишуть зі стаціонару?
На підставі чого? Якщо ви маєте на увазі, що їх не зможуть з фінансових причин утримувати у закладі, то тут я бачу лише залякування. У нас дуже багато видатків йде на заклади охорони здоров’я, де адміністративного персоналу може бути більше, ніж пацієнтів. Чи потрібні такі заклади, де на одного пацієнта припадає по два адміністратори та по одному медпрацівнику? Адже це також ресурс для підвищення зарплат.
Україною прокотилася хвиля протестів лікарів-фтизіатрів, які побоюються, що на вулиці вийдуть хворі на туберкульоз пацієнти – знову-таки через скороченння їх перебування в умовах стаціонару. Фтизіатри посилаються на протоколи лікування, згідно з якими аналізи перед випискою треба робити впродовж двох місяців. Як бути з цим?
У нас є розпорядження Кабміну від 27 листопада минулого року про стратегію реформування фтизіатричної служби. Воно передбачає зміни в організації амбулаторної та стаціонарної допомоги, поступову зміну підходів до лікування туберкульозу, а також трирічний перехідний період. Ми зараз спираємося на статистичні показники кількості хворих за минулий рік, аби максимально відкоригувати підходи до фінансування фтизіатрії.
Зараз активно застосовується маніпуляція, що, мовляв, передбачені 20 тис. грн – це недостатньо навіть для того, щоб купити усі необхідні ліки. Річ у тім, що медпрепарати для лікування туберкульозу купуються за окремою державною програмою. Перелік цих ліків затверджений, і він уміщує також тести та витратні матеріали.
Крім того, у кожній області всі тубдиспансери об’єднуються в одну велику лікарню на всю область. Медзаклади, де лікували раніше, стають їхніми структурними підрозділами. Головні лікарі закладів, які об’єднуються, втрачають свої посади, а їм цього не хочеться. Вони дезінформують персонал, навіть підбурюють, аби перешкодити змінам. Наразі це виглядає саме як бунт головних лікарів. А нам потрібно витрачати гроші не на адміністративний персонал, а на зарплати лікарям.
Пані Зоряно, вам дорікають, що ви повернули в міністерство чиновників часів Януковича, Раїси Богатирьової. Колишня заступниця міністра Ольга Стефанишина стверджує, що Олександр Толстанов (заступник Богатирьової) та Олександр Чумак (якого називають активним лобістом одного з фармвиробників) вхожі в міністерство, беруть участь у стратегічних нарадах…
Бачите як виходить: народна депутат сама на цих нарадах не присутня, але вона дає вам інформацію про те, що присутні вони (Толстанов і Чумак). Згадані особи не ходять на наради, які я проводжу із заступниками, на яких ухвалюються рішення. На моїх нарадах їх нема.
Тобто вони у міністерстві не працюють?
Не працюють.
Одне з ваших останніх призначень – Дмитро Луфер на посаду вашого заступника. Він – менеджер приватної клініки. Чому ви обрали саме його на цю посаду і за що він відповідає?
Насправді він і раніше брав активну експертну участь у роботі щодо змін реформи первинної ланки. У нього багато ідей, які поки що, на жаль, не були втілені: вони стосуються, наприклад, контролю якості надання послуг, а також збільшення доступу до сімейного лікаря для громадян.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0