Джеймс Шерр: Посол і президент – не ті ролі, які підходять Залужному

Старший співробітник Інституту безпеки та оборони Естонського Інституту зовнішньої політики, британський аналітик Джеймс Шерр займається дослідженням Росії 30 років. Він дуже добре розуміє логіку та світогляд кремлівської еліти. За декілька тижнів до повномасштабного вторгнення російських військ Шерр на слуханнях у комітеті з питань оборони британського парламенту сказав: Путіна не зупинять будь-які можливі втрати у випадку нападу на Україну. Аналітик також застерігав західних лідерів ніколи не говорити, що вони не будуть діяти у випадку нападу. І що цікаво, до тих порад так і не прислухалися ні у Вашингтоні, ні у Парижі чи Берліні.  

Свіже інтерв’ю з британським аналітиком «Главком» записане у рамках Київського безпекового форуму, що пройшов у Києві 21-22 березня. Інформаційним партнером заходу виступив «Главком».

Розпочали бесіду з питання про уроки для Заходу після двох років повномасштабної війни в Україні.

«Росія прагне знищити не лише Україну»

Пане Шерр, з якими висновками ви підійшли до других роковин повномасштабної війни в Україні. Як війна змінила світ і чи зробив він правильні висновки з цієї трагедії?

Поки що дуже мало людей засвоїли уроки цієї війни, тому що вони все ще недооцінюють менталітет супротивника. Небезпека, яку створює будь-який результат цієї війни, розмови про військову поразку супротивника, дуже засмучують. Особливо розмови у США, де так багато людей досі говорять про переговори задля припинення цього конфлікту, попри те, що Росія ніколи не дотримувалася жодної угоди чи будь-яких важливих зобов’язань, які вона брала щодо України протягом майже 30 років, особливо після 2014 року. Багатьма ігнорується той факт, що, у принципі, нема про що домовлятися. Не можна вести переговори про своє виживання як особи чи як держави. Росія намагається сформулювати холодною безбарвною мовою мінімальні умови, чого вони хочуть від України. Мета Росії, зокрема те, як її формулюють, несумісна з Українською державністю і національним виживанням України.

Тому наполягання деяких західних урядів, починаючи з Білого дому у Вашингтоні, які розглядають переговори як компроміс, не відповідає реальності. Отже, найважливіший урок цієї війни полягає в тому, що, насправді, існує ворог, який не лише прагне знищити Україну, а й повністю зруйнувати міжнародну систему, від якої всі ми залежимо.

І другий незасвоєний урок це – небезпека ширшої війни. Вона станеться, якщо ми не зробимо те, що потрібно тут, в Україні, яка намагається завдати поразки Росії.

Джеймс Шерр: «Макрон досі не продемонстрував серйозність своїх намірів, а лише довів, що може вражати»

фото з відкритих джерел

Що ви можете сказати про останню заяву президента Макрона, який підкреслив: для підтримки Францією України «немає обмежень», «немає червоних ліній» і заявив про необхідність перемогти Росію та сказав, що всі варіанти відкриті, навіть можливе відправлення західних військ в Україну?

Він це має на увазі? Макрон уже відступив від деяких своїх заяв. (В інтерв’ю Le Parisien президент Макрон повторив, що європейські країни не можуть виключати операції протидії російським силам. «Можливо, в якийсь момент нам доведеться провести операції на землі, якими б вони не були», – сказав він, а потім додав: «Я цього не хочу і не буду проявляти ініціативу» – «Главком») Недостатньо мати бачення, яке він має. Це дуже по-французьки – мати грандіозне бачення. Потрібен стратегічний фокус, дуже чітко визначені цілі, які повинні бути підкріплені достатніми засобами, і яких слід послідовно досягати. Потрібна стратегічна мета і дуже наполеглива важка робота.

Коли Макрон зробив заяву, Німеччина негайно відповіла: «замість того, щоб пропонувати такий нереалістичний погляд, неможливі речі, чому б вам не збільшити рівень вашої військової допомоги Україні».

Тому що Німеччина зі своєю боязкістю та обережністю, відмовою сприйняти існуючу реальність, принаймні, зробила величезний внесок в Україну – більший, ніж інші країни Європи.

Велика Британія також діяла дуже добре, але Німеччина зробила більший внесок. І при цьому, маючи амбіції та обмеження, Велика Британія повинна покладатися лише на себе. Велика Британія надає ракети великої дальності і допомагає Україні чим може. Але Німеччина має більше можливостей.

Тож справжнє питання в серйозності заяв французького президента. А Макрон досі не продемонстрував серйозність своїх намірів, а лише довів, що може вражати. Але ми і так про це знаємо, тому залишається питання-тест щодо серйозності.

Оскільки ви живете і працюєте в Естонії з 2019 року, запитуємо вас про шанси прем'єр-міністра Каї Каллас стати наступним генсеком НАТО?

Я не думаю, що у неї є реальний шанс обійняти цю посаду. Хоча мені шкода з цього приводу, бо я її дуже поважаю. Я був би здивованим, якщо прем’єр-міністра Королівства Нідерландів Марка Рютте не оберуть наступним генсеком НАТО.  

Зважаючи на те, що в НАТО рішення ухвалюються на основі консенсусу, то людина, яка відома своїми переконаннями та мужністю, така як Кая Каллас чи міністр закордонних справ Польщі Радислав Сікорський, ніколи не буде призначена генсеком НАТО.

Нещодавно хтось сказав про Рютте, що його найбільша кваліфікація та позиція полягає в тому, що він не має чітких переконань. 

«Трамп все ще дуже мало знає про Росію»

Ви, мабуть, знаєте, що багато держав остерігаються другого приходу Дональда Трампа в Білий дім, але дехто, як прем’єр-міністр Угорщини Орбан і прем’єр Ізраїлю Нетаньягу, чекають цього з нетерпінням. Чого чекати Україні від другого президентства Трампа і як нам готуватися?

По-перше, якщо вірити заявам Трампа, то він розпочне фронтальний штурм усієї євроатлантичної системи. На даний момент він сказав дуже багато, щоб виникли запитання, що мається на увазі. Трамп переглянув деякі страхітливі коментарі, що може викликати деякий сумнів щодо того, що він насправді буде робити. (Колишній президент Дональд Трамп заявив 10 лютого, що заохочуватиме Росію робити «все, що вона захоче» з будь-якою країною-членом НАТО, яка не виконує настанов щодо витрат на оборону – «Главком»).

Він погрожував: якщо Європа не робить внесок у НАТО відповідно до своєї реальної ваги, то США не будуть захищати НАТО. І він має це на увазі.

Але Трамп не сказав, що не буде захищати НАТО, а підкреслив, якщо ви цього не зробите (не робитимете справедливий внесок у НАТО), «я не буду захищати НАТО». (В інтерв'ю своєму приятелю, ексочільнику партії Brexit Найджелу Фараджу для телеканалу Gb News, Трамп заявив, що США «на 100%» залишатимуться в НАТО під його керівництвом доти, доки європейські країни «гратимуть чесно». Іншими словами платитимуть справедливий внесок в Альянс – «Главком»)

По-друге, яке його справжнє ставлення до Росії? Мені дуже некомфортно, що Трамп все ще дуже мало знає про Росію. У нього особистий, «хімічний» рівень відносин, він відчуває симпатію та повагу до невблаганних безжалісних цинічних і здібних авторитарних лідерів, таких як Путін, як Сі (президент КНР), як Кім Чен Ин (Північна Корея) та Орбан.

Але я не думаю, що він дозволить, щоб Путін перехитрив Сполучені Штати, його адміністрацію. Це малоймовірно.

Але давайте припустимо на мить, що Трамп здатний укласти якусь угоду з Путіним щодо України. Якщо Путін її не виконає, реакція Трампа буде дуже жорсткою. І я думаю, що Путін був дуже чесним, коли сказав, що проблема з Трампом у його непередбачуваності.

На мою думку, занепокоєння, які ми маємо щодо Трампа, незважаючи на обґрунтовані вагання, можливі переваги та невизначеність, значно переважує позитиви його президентства, якими б вони не були.

Окрім того, існує такий фактор як Республіканська партія в Сполучених Штатах. Деякі республіканці ставляться до цієї війни набагато жорсткіше, ніж адміністрація Байдена. Попри те, що для них найважливішими є національні інтереси Сполучених Штатів, вони прагнуть патронату Трампа у своїй кар’єрі. Тому фундаментальна проблема Республіканської партії – існування великої частки людей, які мають абсолютно правильні ідеї, але поступаються ними заради особистого інтересу. Тож, тут ще багато невизначеності.

З іншого боку, я не думаю, що в адміністрації Байдена буде багато невизначеності. Якщо не відбудеться принципових змін, якщо в Адміністрації Байдена залишаться ті самі люди, які як Джейк Салліван, радник з питань національної безпеки, держсекретар Ентоні Блінкен, то збережуться обмеження та обережність, щоб Україна не була знищена. Але неамбіційність і обмеження адміністрації Байдена вже спричинили непотрібні страждання та втрати, і це може продовжуватися. Оскільки головна стратегічна мета нинішньої адміністрації – уникнути ескалації, а не забезпечити вагому перемогу України. І все це продовжиться, якщо деяких із цих згаданих вище фігур не замінять інші набагато жорсткіші люди з Демократичної партії. Тоді, можливо, другий термін Байдена буде набагато жорсткішим. І тоді, зрештою, ми реально врятуємо український народ, і у нас буде більше людей, з якими можна говорити в адміністрації Байдена.

«Залужний не має якостей президента. Але він є видатним генералом»

Питання про Залужного. Чи розумно було відправляти здібного генерала послом до Лондона, а не використовувати його талант тут у війні проти Росії?

Я б хотів, щоб у Лондон було відправлено професійного посла, фахівця зі зовнішньої політики, а не видатного генерала. Це не моя справа говорити, чи відмовиться він від цієї посади, чи ні, але це неправильне використання не лише дуже здібного генерала, але й унікальної особи на посаді, яку він може виконувати. Це не та роль, яка йому підходить.

Ваші читачі краще за мене знають, що в Україні переважає думка, що Залужного відправили у відставку, тому що він є єдиною національною фігурою, популярнішою за Зеленського.

Я не можу коментувати це, але сподіваюся, що це зрозумів президент, який також є унікальною, сміливою, рішучою особистістю, яка надихає не лише українців.

Я все ж сподіваюся, що Зеленський усвідомлює, що в кар’єрі будь-якого лідера настає момент, коли він повинен піти. Ми маємо багато прикладів того, що геніальний лідер військового часу зазвичай не в змозі успішно впоратися з реаліями післявоєнної країни.

Класичним прикладом, який Зеленський взяв за взірець, є Вінстон Черчіль, якого шанували в Британії як лідера військового часу. Але як тільки війна закінчилася, виборці усунули його від влади, тому що всі усвідомили, що він неспроможний зрозуміти, що потрібно країні для миру. 

І оскільки він тихо пішов, і завдяки сильному перевіреному виборчому процесу, для Черчилля було збережено місце в історії.

Це (спокійний відхід Черчилля від влади) – якраз справжня модель для Зеленського. Навіщо продовжувати перебування на посаді до моменту, коли єдине, що залишається усвідомити це – недоліки вашої системи. У цьому немає потреби.

І, до речі, з тих самих причин Залужного не потрібно було усувати з посади. Він не має якостей президента для управління країною і розуміння, як зі всім цим можна впоратися. Але він є і залишається видатним генералом і полководцем.

Микола Сірук, «Главком»