Його проклинає російська пропаганда. Ексклюзив з новим міністром оборони Болгарії

Тодор Тагарев: Болгарія продовжуватиме надавати допомогу Україні стільки, скільки це буде потрібно

Донедавна надання Болгарією військової допомоги Україні перебувало під негласним вето з боку президента Румена Радева і де-факто саботувалося підконтрольним йому тимчасовим урядом. Однак останні парламентські вибори і формування постійного уряду зняли президентське вето і тепер Софія формує черговий пакет військової допомоги для нашої держави.

Відновлення постачання зброї до України нерозривно пов’язане з ім’ям нового міністра оборони Болгарії Тодора Тагарева. В інтерв’ю «Главкому» він розповів про особливості нового пакету військової допомоги, інші види підтримки, які Болгарія може надавати Україні, перспективу приєднання країни до європейської «боєприпасної коаліції», а також роботу в умовах постійних атак з боку місцевих проросійських сил.

Одразу після призначення на посаду ви заявили, що Болгарія продовжить надавати військову допомогу Україні. Що це означає для нового болгарського уряду?

Для чинного уряду Болгарії не стоїть питання, хто є агресором і хто є жертвою агресії, і ми добре розуміємо наскільки важливою є допомога Україні. Причому не тільки з точки зору моралі, але й з огляду на наш стратегічний інтерес, який полягає у тому, щоби Росія була зупинена якомога далі і щоби Україна змогла себе захистити і відновити свою територіальну цілісність у кордонах 1991 р. Це єдиний спосіб, у який ми можемо гарантувати у прогнозований період часу стабільність у Східній Європі і Чорноморському регіоні. Також це важливо і для підтвердження фундаменту міжнародного правопорядку, заснованого на механізмах Статуту ООН, оскільки тільки у такий спосіб ми можемо розраховувати на стабільність у довгостроковому періоді.

Все вищесказане поділяється нашим прем’єром, віце-прем’єром, міністром закордонних справ і відповідно робить нас готовими надавати допомогу вашій державі. Крім того, треба зазначити, що Болгарія є парламентською республікою і уряд зобов’язаний виконувати рішення Народних зборів від 9 грудня 2022 року, яким було схвалено надання першого пакету допомоги, а також доручено уряду продовжувати надавати військову допомогу відповідно до заявлених Україною потреб і наших можливостей. 

Партнери Болгарії у НАТО постійно наголошують на тому, що вони будуть підтримувати Україну, зокрема у військовому плані, стільки, скільки буде потрібно. Ваша країна готова до тривалої військової підтримки України?

Так, це є й нашою позицією. І я це підтвердив на нещодавній зустрічі міністрів оборони у Брюсселі сказавши, що Болгарія продовжуватиме надавати допомогу Україні as long as needed, тобто до тих пір, поки це буде необхідно.

Болгарія засекретила склад пакетів військової допомоги, яку вона надає Україні

На фото міністр оборони Болгарії Тодор Тагарев

Якої військової допомоги слід очікувати від міністра оборони Тагарева?

Ми продовжимо діяти у рамках виконання рішення парламенту. Поки що ми обмежуємось допомогою матеріальними засобами (озброєння і боєприпаси, – «Главком»), так, щоби це не порушувало запасів, необхідних для нормальної навчально-бойової підготовки болгарської армії. Іншими словами – це те, що ми можемо передати порівняно безпроблемно. У майбутньому можна буде обговорювати й інші варіанти, однак у перші три тижні моєї роботи на посаді міністра оборони, мій фокус був повністю зосереджений саме на тих матеріальних засобах, які ми можемо передати без порушення нормативів щодо підтримання запасів і проведення навчально-бойової підготовки.    

Склад першого пакету військової допомоги, який передав тимчасовий уряд Болгарії, був закритим від широкого загалу. Чи будуть другий і наступні пакети відкритими?

Тимчасовим урядом був створений прецедент і ми, порадившись, прийняли рішення, що доцільним буде продовжувати діяти у такий же спосіб. Тому додаток (де вказані конкретні типи і кількості озброєнь, – «Главком») до нашого рішення знову є конфіденційним. При цьому можу сказати, що і перший, і другий пакети нашої допомоги є досить серйозними. Звичайно, ми не можемо одразу відповісти на всі ваші потреби, навіть із тими речами, якими володіємо, оскільки тоді ми би порушили вже зазначений мною принцип підтримки запасів відповідно до нормативів готовності і навчально-бойової підготовки нашої армії. 

«Нам вдалося прискорити процес надання допомоги Україні»

Свого часу, з боку тимчасового уряду були спроби домогтись, щоби кожен новий пакет військової допомоги проходив схвалення парламентом. Якою є позиція чинного уряду у цьому питанні?

Це якраз було моїм другим завданням – відв’язати процедуру надання військової допомоги Україні від надмірного ускладнення нормативними документами. І, думаю, ми успішно із ним впоралися. Тобто, тепер будь-який пакет військово-технічної допомоги надаватиметься без повторного розгляду парламентом.

Нам вдалося прискорити процес надання допомоги. Авжеж людям на фронті в Україні він може не видаватися швидким, однак для нас це дійсно спрощення і прискорення процедури формування пакету допомоги і його передачі. І дуже важливо, що така потреба в оперативності передачі Україні всього їй необхідного, має повне розуміння як з боку моїх колег з уряду, так і серед керівництва болгарською армією.

Коли слід очікувати нового пакету військової допомоги від Болгарії?

Він, скоріш за все, вже почав формуватися. Тобто, процес пішов. Сама ж передача, звичайно, займе певний час. При цьому ми будемо керуватись пріоритетами української сторони і передаватимемо їй у першу чергу те, що для неї на цьому етапі є найнеобхіднішим. Тут потрібна гнучкість з нашого боку і ми, у принципі, готові до цього.

Ми можемо зараз конкретизувати наступний пакет військової допомоги за номенклатурою і обсягами?

На жаль, ні. Адже як я казав, цей пакет допомоги є конфіденційним. Можу лише сказати, що його основу складають боєприпаси, але є й військова техніка.

Чи є наразі якісь табу у питанні надання військової допомоги Україні? Наприклад стосовно якихось видів озброєнь?

У принципі, ми можемо говорити про все, але є види озброєнь, які, з огляду на кілька причин, ми навряд чи зможемо дати. У першу чергу, через нашу потребу у них і неможливість їх замінити. І, по-друге, через вже сформовані негативні суспільні настрої стосовно передачі конкретних бойових платформ.

Чи залежить надання Болгарією Україні важкої військової техніки від так званих тристоронніх угод, тобто від того, чи отримаєте ви від партнерів відповідну техніку для заміни переданої?

Поки що ми не маємо інформації щодо готовності наших партнерів до таких угод. Нещодавно я мав зустріч з послом Німеччини, адже саме ця країна є основним донором озброєнь для т.зв. Ringtausch, тобто тристоронніх угод. Німеччина надавала танки Leopard і БМП Marder, які й становили основу цих угод. Посол сказав, що наразі не має інформації, проте обіцяв перевірити чи його країна все ще має можливість надавати техніку для заміни.

У принципі, є й інші механізми компенсації, зокрема, фінансовий. Так, наприклад, Словаччина, передавши Україні свої літаки МіГ-29, отримала від США велику знижку на бойові гелікоптери і протитанкові ракети для них. І це була досить хороша знижка, адже передбачала 2/3 вартості угоди

Чи внесла корективи у плани болгарської військової допомоги остання зустріч у форматі «Рамштайн»? Чи були від України якісь особливі запити?

На тій зустрічі ми не обговорювали запити до конкретних країн, але розглядали потреби української армії загалом. Зараз у фокусі уваги союзників не тільки надання Україні озброєння, але й інші види підтримки, які є не менш важливими, як от підготовка військовослужбовців за різними спеціальностями і на різних рівнях – ротному, батальйонному, тощо, бойове злагодження підрозділів, ремонт техніки, яка передається Україні. Приділяється увага і не бойовим, але теж важливим аспектам, як от інженерно-саперній підготовці, медичному забезпеченню тощо, щоби українська армія під час наступальної операції володіла на високому рівні якомога ширшими можливостями. Крім того, переслідується й довгострокова ціль – забезпечення досягнення українською армією високого рівня оперативної сумісності з арміями країн-членів НАТО. Це робиться для того, щоби коли Україна стане членом НАТО – сподіваюсь це буде у недалекому майбутньому – її збройні сили вже були сумісні з натовськими.

Що стосується конкретних запитів, то ми їх отримуємо по різних каналах. Під час «Рамштайну» я мав чисто ознайомчу зустріч з міністром Рєзніковим. А потім ми мали другу зустріч – онлайн, під час якої я поінформував його щодо прийнятого рішення про надання нового пакету військової допомоги і також про нашу готовність виконувати й інші зобов’язання, які Болгарія взяла на себе. Зокрема, ми готові щороку здійснювати підготовку 60-ти українських бойових санітарів. Якщо буде потреба готувати більшу кількість, то з цим, переконаний, не буде жодних проблем. Як мене інформував начальник Військово-медичної академії, у нас в Софії є досить хороша база і достатньо швидкий і ефективний курс підготовки, який ми використовуємо для підготовки наших військовослужбовців. І ми готові на цій базі готувати й українських.

В одному з нещодавніх виступів ви зазначали, що Болгарія приєднається до європейської ініціативи щодо боєприпасів для України. Попередній уряд і президент казали, що у країни немає такої можливості. Виявляється, є?

Тут суть питання полягає у тому, що ця ініціатива реалізуються за трьома напрямками. Перший – це передача Україні 155-мм боєприпасів. Ми поки не можемо на цьому напрямку працювати, адже у нас немає боєприпасів такого калібру. Другий – це поповнення запасів держав, які надали Україні ці боєприпаси. Третій – розширення виробничих потужностей. І от до останнього ми можемо долучитись. Зрештою, Болгарія ще з радянських часів традиційно спеціалізується на виробництві легкого озброєння та боєприпасів. Відтак, і ми готові, і це було би цілком природно, якби у Болгарії було інвестовано у розширення існуючих і створення нових виробничих збройових потужностей. Не випадково єврокомісар Тьєррі Бретон, під час своєї поїздки оборонними підприємствами Східної Європи, приїхав спочатку саме у Болгарію.

«Увага з боку проросійських сил не стала для мене несподіванкою»

Місцеві проросійські сили зробили вас зараз чи не найбільшим злом у Болгарії. Чи готові ви і уряд до того, що вам доведеться працювати в умовах постійних атак з їхнього боку?

У мене складається враження, що Росія наразі активувала у Болгарії всі наявні активи. У деяких випадках вона, може, й грає ва-банк. Тим не менш, ми готові до роботи у таких умовах. У нас була розмова з прем’єром, міністром внутрішніх справ і міністром юстиції на цю тему, після чого ми дали коротку пресконференцію стосовно того, що і «Відродження» (проросійська партія, – «Главком»), яке прем’єр прямо називає неофашистським, і організатори т.зв. «маршів за мир» ведуть себе у неприйнятний спосіб. І дуже сподіваюсь, що ті, хто покликаний забезпечувати виконання законів у державі, дадуть їхнім діям відповідну правову оцінку. Ми як виконавча влада не можемо ставити завдання ні судам, ні прокуратурі. Але сигнал від нас як виконавчої влади йде чіткий і важливий.

Що стосується появи у проросійських сил «особливої уваги» до моєї персони, це не стало для мене несподіванкою. Коли я погодився стати міністром оборони, я добре розумів, на що йду і що буде саме така реакція. Як кажуть: «Вовка боятись – у ліс не ходити». Тому можу сказати, що до цього часу їхні дії не становили для мене особливої проблеми. І не думаю, що вони якось впливатимуть на мою роботу у майбутньому.

Ті ж проросійські сили і зокрема президент Радев, маніпулюють тим, що надання Україні військової допомоги втягне Болгарію у війну і послабить боєздатність її армії. Як можна нейтралізувати такі маніпуляції і чи робиться сьогодні щось для цього?

Один із пріоритетів моєї роботи – знайти механізми протидії російській пропаганді. Особливо коли та намагається впливати на збройні сили і перешкоджає їм робити свою роботу. Моя ідея – створити у Міністерстві оборони ланки для протидії дезінформації і пропаганді. Це те, що я можу зробити стосовно нашої армії. Але на загальнодержавному рівні мої можливості обмежені. Там основну роль відіграють ЗМІ, які є незалежними. Ми намагаємось, наскільки це можливо і наскільки є сенс, пояснювати і спростовувати фальшиві новини та дезінформаційні кампанії. Але основну роботу все ж повинні виконувати ЗМІ. І поки вони не усвідомлять свою роль у цьому процесі і надалі продовжуватимуть надавати широке поле для поширення кремлівських наративів, нам буде важко їм протидіяти.

Ігор Федик, «Главком»