Хрісто Гаджев: Україна отримує від Болгарії серйозну військову допомогу
«Болгарський експорт протягом останнього року різко зріс. Не важко здогадатись, звідки така різниця»
У листопаді минулого року Болгарія офіційно приєдналась до країн, які надають Україні військову допомогу, а в грудні вже розпочала передачу зброї. Цього місяця німецька Welt опублікувала матеріал, з якого випливає, що Софія почала допомагати нам зброєю ще на початкових етапах війни, проте ніде цього не афішувала. Про еволюційний шлях, який пройшла болгарська військова допомога Україні, підводні камені переговорів, чому ця допомога є засекреченою і чи будуть в Україні болгарські танки та літаки – в інтерв’ю «Главкома» з депутатом партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії», головою парламентського комітету з оборони, Хрісто Гаджевим.
Почнімо з недавньої статті Welt, яка викликала певний резонанс і мала позитивний вплив на імідж Болгарії у світі. Стаття була опублікована під заголовком «Країна, яка таємно рятувала Україну». Чи згодні ви з таким визначенням?
Дуже сподіваюсь, що так воно і було – що ми допомогли Україні, і що ця допомога мала для неї важливе значення. Питаннями тут є: чи була вона достатньою і чому вона була таємною? Справа втому, що трохи згодом після початку війни нами (партія Громадяни за європейський розвиток Болгарії – «Главком») а також «Демократичною Болгарією», на розгляд парламенту було внесено пропозицію про надання Україні прямої військової допомоги. Тодішній уряд місяць затягував розгляд даної пропозиції. Після того, як терміни її розгляду вийшли, ми, скориставшись конституційною процедурою, внесли її на позачерговове засідання 4 травня. На жаль, тоді правляча партія «Продовжуємо зміни» використала посла Москаленка, щоб той відправив листа і вказав в ньому, яку допомогу потребує Україна. Зокрема, у ньому йшлось про підтримку членства України в ЄС, допомогу українським громадянам, які втікають від війни, експорт українського зерна до Варни, посилення енергетичного співробітництва, ремонт української військової техніки на болгарських оборонних підприємствах та продовження доставки гуманітарної допомоги. Однак там не йшлось про військову допомогу. Цей лист дозволив правлячій коаліції внести в парламент пропозицію, в якій містились вищевказані шість пунктів, але не те, що було дійсно важливим на той час.
Тобто, зброї…
Так. Ми ж виступали за те, щоб обидва варіанти її поставок (і офіційно «уряд-уряд», тобто із тих запасів, які є власністю держави та перебувають у міністерству оборони, і приватними виробниками озброєнь) здійснювались прозоро і напряму. І це можна було зробити, якби в тодішнього уряду була воля до цього.
Болгарія мала і має для цього всі можливості. У часи Організації Варшавського договору основним завданням Болгарії було виробництво боєприпасів. Як результат, Болгарія стала найбільшим виробником радянських боєприпасів за межами Радянського Союзу. На практиці це означає, що в Болгарії є як великі виробничі потужності, так і запаси продукції на складах. На сьогодні ця продукція перебуває як у власності держави, так і у приватного бізнесу. І ми хотіли не тільки допомогти Україні, але й щоб і болгарське суспільство, і українське, і в країнах-союзниках ще тоді знали, що робить Болгарія, а не чекали місяцями на журналістські «одкровення». Однак, тодішня влада казала, що Болгарія нічого не передає Україні. Хоча, насправді, болгарські виробники озброєнь та приватні фірми таємно і через посередників активно постачали до України озброєння і боєприпаси. Хто цікавився цим питанням, міг побачити, що наш експорт протягом останнього року різко зріс: за весь 2021 рік він становив 0,5 млрд. євро, а лише за п’ять перших місяців війни – понад 1 млрд. євро. Не важко здогадатись, звідки така різниця.
Але тоді в урядовій коаліції були соціалісти, які шантажували виходом з неї, якщо уряд погодиться на відправку зброї до України…
Як стосовно цієї, так і стосовно інших тем, якими шантажували уряд, ми казали Кирилу Петкову (тодішній прем’єр-міністр Болгарії – «Главком»), що він може розраховувати на нашу підтримку попри те, що ми були в опозиції. Тому ми і внесли в парламент свою пропозицію про надання зброї Україні. І вона могла тоді бути підтримана так само, як це сталось в листопаді.
Наведу інший приклад: зняття болгарського вето щодо євроінтеграції Північної Македонії. Тоді урядову коаліцію також шантажували розпадом (ті ж соціалісти і партія «Є такий народ» – «Главком»), якщо її члени підтримають зняття вето. Однак, завдяки голосам опозиції рішення було підтримане парламентом. Тому, для правлячих, якщо вони дійсно цього хотіли, тоді не було великою проблемою проголосувати за надання Україні відкритої і прямої військової допомоги. Однак, на жаль, вони вирішили її надавати в прихований спосіб, що підриває зусилля болгарського суспільства в допомозі України. У червні була стаття в одному польському ЗМІ про те, що Болгарія передала Україна літаки Су-25, в інших йшлось про постачання Україні боєприпасів, однак тоді прем’єр казав, що це не правда. І це створювало повне нерозуміння в суспільстві стосовно того, чи допомагає Болгарія Україні зброєю, чи ні. Це нерозуміння, в свою чергу, створювало дуже хороше підґрунтя для фальшивих новин і російської пропаганди.
Як ви оцінюєте ту військову допомогу, яку Болгарія зараз надає Україні?
Теперішній підхід відрізняється від того, який використовувався до рішення парламенту в листопаді. По-перше, вона є прямою та задіює болгарський уряд з його запасами, адже уряд єдиний, хто може передавати багато і майже одразу. По-друге, важливість прийнятого парламентом рішення полягає й в тому, що за нього проголосували понад 2/3 болгарських депутатів, що надсилає чіткий сигнал, на чиєму боці є Болгарія, і що саме вона робить для підтримки України. Тепер лише потрібно щоб болгарський тимчасовий уряд сумлінно виконував це рішення. По-третє, рішення, яке прийняв парламент, передбачає, що військова допомога Україні не буде разовим актом. Вона буде розподілена на декілька траншів, які будуть узгоджуватись з українською стороною. Передача першого вже розпочалась. 23 грудня міжурядовий договір між Болгарією і Україною вступив в дію і наразі триває його логістичне забезпечення. Ще раз нагадаю, це пряма допомога, без посередників, яка використовує наявні в держави запаси озброєння і боєприпасів і передається болгарським урядом українському. У той же час, державні виробники озброєнь та приватні фірми продовжують постачати в Україну свою продукцію. Хоча, добре було б, щоб вони робили це напряму і без посередників. Тому, загалом, можу сказати, що Україна наразі отримує від Болгарії серйозну військову допомогу.
Ваш міністр оборони казав, що зброя, яку Болгарія передасть Україні, входить до топ-3 пріоритетів української армії. Ви можете сказати, про яку саме зброю йшлося?
На жаль, список всього, що ми передаємо, є засекреченим, і я не можу вдаватися в деталі. Загалом можу сказати, що у першому транші ми передаємо українцям ті речі, які точно будуть їм дуже корисні. По-перше, це боєприпаси різних калібрів. По-друге, це системи, що дозволяють ефективно протидіяти ворожим БПЛА. І, по-третє, це озброєння для сухопутних військ.
Зараз я бачу що потреби України міняються. Тепер, переважно говорять про важку бронетехніку. Тому, нам вже треба дуже серйозно думати в цьому напрямку, адже Болгарія має надлишкові кількості танків і ББМ, які не потребуватимуть місяців додаткової підготовки і зможуть використовуватись українським військовими одразу після передачі.
А чому болгарська військова допомога є засекреченою, коли всі країни надають її відкрито?
У нашому тимчасовому уряді кажуть: не все, що надається Україні в рамках військової допомоги, оголошується публічно. Ним було прийнято рішення використати такий підхід і засекретити допомогу, адже зразки озброєнь і боєприпасів входять до списків секретного резерву. І парламент прийняв таке рішення.
На фоні новин про утворення партнерами України т.зв. танкової коаліції, чи можна очікувати передачі Болгарією своїх Т-72?
Сподіваюсь, що в наступному транші ми передамо вам Т-72. У нас на складах є достатньо танків, БМП чи інших ББМ, які ми могли б передати. Питання тут полягає в тому чи відповідатимуть вони потребам ваших військових. У принципі, ваші військові можуть приїхати і вже самі вирішити. Другий момент – можливість для нас отримати техніку від наших союзників взамін тієї, яку ми б передали Україні. Донедавна була практика, коли країни східної Європи надавали Україні техніку радянського виробництва і взамін отримували західну. Так, наприклад, зробила Чехія, коли весною домовилась, що передасть Україні свої Т-72 і взамін отримає від Німеччини «Леопарди». Минулого тижня німецький уряд змінив свою політику. Тепер він надає свої танки Україні напряму, що, з одного боку, є добре для неї. Однак, з іншого – це може закрити для нас вікно в питанні отримання техніки взамін тієї, яку ми могли б передати Україні, оскільки та вже їй постачається. Тобто час, коли «великі» західні країни надавали свою техніку Східній Європі, щоб та могла передати радянську техніку Україні, починає потихеньку спливати.
Ходять розмови про те, що наступна зустріч у Рамштайні буде «авіаційна». У цьому контексті хотів би спитати чи питання про передачу Україні болгарських МіГ-29 і Су-25 є остаточно закритим?
У цьому питанні є декілька важливих моментів. По-перше, як і у випадку з бронетехнікою, перш ніж передати Україні будь-яке озброєння, яке експлуатується болгарською армією, і щоб не ослабити її боєздатність, ми повинні отримати чітку відповідь він наших союзників, що ми отримаємо взамін. Справа в тому, що перші доставки закуплених в США F-16 Block 70 для наших ВПС повинні відбутись не раніше середини 2025 року. І якщо ми зараз передамо Україні свої літаки і не отримаємо нічого взамін, то у нас з’явиться серйозна прогалина в питанні охорони нашого повітряного простору. І якщо ми вирішимо надати Україні літаки і не матимемо чим їх замінити, як навчити наших пілотів, то це означає, що нам прийдеться їх звільняти, бо не буде техніки, на якій вони мали б служити. Тому якщо ми, наприклад, вирішуємо передати через місяць Україні наші МіГ-29, то ми повинні відповісти собі на ряд питань: чим їх замінити до середини 2025 року, як зберегти пілотів і як охороняти наш повітряний простір до того часу, поки не прийдуть нові літаки? І не менш важливий момент – це позиція нашої влади. Як відомо, президент Радев є колишнім пілотом Міг-29 і категорично відкидає будь-які дебати у цій темі. Тому, як можна побачити, питання передачі Україні болгарських бойових літаків має певні значні підводні камені.
Коли можна було б очікувати новий транш болгарської військової допомоги?
По ідеї, рішення щодо другого траншу може бути прийняте до квітня (коли відбудуться нові парламентські вибори – «Главком»). Однак тут дуже багато залежить від волі і бажання нашого тимчасового уряду. А от з цим наразі є певні проблеми. Справа в тому, що, на жаль, ми входимо в нову передвиборчу кампанію. На цьому тижні парламент має бути розпущений (інтерв’ю записувалося напередодні розпуску парламенту – «Главком») і протягом декількох місяців він не зможе здійснювати контроль за діяльністю уряду. А той без парламенту навряд чи буде робити «різкі» рухи в таких делікатних питаннях, як постачання зброї в Україну. Більш того, беручи до уваги позицію президента Радева, який його призначає і де-факто ним керує, і який категорично проти відправки будь-якої зброї в Україну, дуже сумніваюсь, що тимчасовий уряд піде проти його волі. Тому, мабуть, з новим траншем прийдеться почекати вже до квітня, коли запрацює новий парламент.
Чи може цей тимчасовий уряд якимось чином затримувати реалізацію першого траншу?
Ні, думаю, тут не буде проблем. Перший транш уже ратифікований, реалізується і якщо й виникатимуть якісь моменти, то вони стосуватимуться виключно логістики. Адже треба зістикувати Болгарію, Україну і треті сторони, щоб максимально ефективно налагодити маршрути.
Частина ваших колег і низка експертів у питанні військової допомоги Україні виступають за те, щоб передати Україні все, що є на болгарських складах, і одразу. Наскільки реальний такий сценарій?
Ситуація тут така: озброєння і військова техніка, яка є у власності болгарської держави, розподіляється на декілька категорій. Перша – та, що перебуває на озброєнні і експлуатується збройними силами. Друга – запаси воєнного часу. Як показує ситуація в Україні, її обов’язково мати. Третя – надлишки, які не входять до перших двох категорій.
Без особливих проблем може передаватись тільки те озброєння, що у третій категорії. Що стосується першої категорії, то прогалини, які утворюються внаслідок вивільнення озброєння, що у ній перебуває, повинні обов’язково заповнюватись аналогічним. Що стосується другої категорії, то тут є два варіанти. Перший – як, було описано вище, передбачає заміну переданого озброєння на аналогічне. Як наприклад, зробили греки, коли передали Україні свої БМП-1 і отримали взамін від Німеччини «Мардери».
Другий варіант – вивільнення складів без їх поповнення озброєнням, отриманим взамін від союзників. Він, в принципі можливий, але для цього повинне бути відповідне рішення уряду і парламенту. Сам парламент не може цього зробити, оскільки це не є його компетенцією. Але й уряд без відповідної санкції парламенту не може самостійно звільнити склади з цим озброєнням, адже у такому разі він порушить закон, який передбачає, що на складах мають бути запаси воєнного часу. І для того, щоб була така парламентсько-урядова синергія, необхідно, щоб вони мали однакові погляди на питання передачі зброї Україні. Наразі ж цей парламент допрацьовує свої останні дні перед розпуском, а тимчасовий уряд, як я вже казав, підпорядковується президенту, який проти відправки будь-якої зброї в Україну. Тому, в теперішніх умовах, варіант передачі Україні «всього й одразу» майже не має шансів. Тому важливо, щоб після виборів у квітні парламент обрав черговий уряд із чітким баченням підтримки України.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0