Посол Вадим Пристайко: З радістю вітатимемо Його Величність в Україні. Але залишилась «дрібничка»…

«Британська зовнішня політика спрямована на те, щоб довести цю війну до успішного завершення»

За останні два неповних місяці у Великій Британії змінилось три глави уряду.  6 вересня пішов у відставку Борис Джонсон, який перебував на посаді майже три роки. Його змінила ексміністр закордонних справ Ліз Трасс. Однак через 45 днів перебуванням на посаді прем’єр-міністра вона теж пішла, передавши кермо Ріші Сунаку, який був міністром фінансів в уряді Джонсона.

У зв’язку з такими швидкими змінами у Британії, яка дуже активно підтримує нашу країну у її протистоянні Росії,  в багатьох українців виникло занепокоєння щодо послідовності британської політики. 

Розмова з послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії Вадимом Пристайком відбулась через пару днів після вступу на посаду глави британського уряду Ріші Сунака. Тому перше питання стосувалось нового прем’єра.

«Ми залишаємось на самій верхівці зусиль Британії»

Ще раніше, змагаючись із Ліз Трас за посаду глави Консервативної партії і відповідно прем’єр-міністра, Ріші Сунак запевняв у Твіттері, що, ставши прем’єром, він подвоїть зусилля і зміцнить політику підтримки України, яку так вміло проводив Борис Джонсон. А в першій заяві після вступу на посаду глави уряду він згадав лише, що війна в Україні дестабілізувала ринки в світі, наголосивши, що вона «має бути успішно доведена до кінця». Чого нам очікувати від уряду Сунака?

У мене немає підстав не довіряти новому прем’єр-міністру Ріші Сунаку, ні його попередниці, яка недовго пробула на цій посаді, ні тим більше Борису Джонсону, який довів своїми візитами і своєю постійною щоденною підтримкою, що ми залишаємось не просто на радарі, Україна – на самій верхівці зусиль Британії. А що стосується зовнішньої політики, це точно, що британська зовнішня політика спрямована на те, щоб довести цю війну, як сказав прем’єр, до її успішного завершення. Підтвердженням цього є кадрові призначення. Він залишив на своїх посадах міністрів закордонних справ та оборони. А ці два відомства якраз були на вістрі атаки проти Росії і допомоги України. Ще один чинник – призначення нового міністра у справах українських біженців у Британії. Там розуміють, що 130 тис. людей, які були вимушені тут шукати притулок, потрібна підтримка.

Весь комплекс зусиль спрямований на те, щоб ми побачили нашу перемогу і водночас врятували наших людей, дали їм можливість жити і розвиватись, а їхнім рідним на фронті воювати.

Колишній міністр оборони Великої Британії Майкл Феллон в інтерв’ю «Главкому» зазначив: Україні потрібно ще більше давати зброї аби перемогти Росію.  Поставки яких британських озброєнь ми можемо очікувати, бо останнім часом чуємо про поставки переважно із США?

Перш за все, хочу відзначити, що ми підтримуємо постійний зв’язок з сером Майклом Феллоном. Він дуже залучений до української теми, постійно публікує статті. Я вдячний йому за підтримку і добрі поради.

Що стосується зброї: на відміну від деяких країн, які дають нам два-три старих бронетранспортери і про це шумлять у всій пресі, Британія діє по-іншому. Вони потім десь похваляться. Зараз не час для цього. І крім  озброєнь, які Британія надає безпосередньо, одна з її заслуг – здатність скоординувати, придбати, доставити зброю з інших країн для нас. Вони традиційно дуже сильні.

Перші чотири наради міністрів оборони, які відбувались ще до Рамштайна, були виключно ініціативою британської сторони. Вони їх організовували і провели. Зрозуміло, що робота з постачання озброєнь ведеться переважно Сполученими Штатами. Але Британія, безперечно, посідає друге місце за кількістю озброєнь і фінансової підтримки.

На Міжнародній експертній конференції з питань відновлення, реконструкції та модернізації України, що відбулась 24 жовтня у Берліні, пролунали обіцянки з боку ЄС, Німеччини надати Україні допомогу по 2 млрд євро, а від США – $1 млрд. Але там не згадувалось про Велику Британію. Це означає, що Лондон проігнорував цей захід?

Ні, Британія там була присутня. Але специфіка полягає в тому, що на останній конференції у Лугано, яка була присвячена реформам в Україні і в останній момент була переформатована у конференцію з відбудови, було домовлено, що наступний такий захід відбудеться в Британії. І ми його готуємо. А тут без підготовки прийняли рішення «по дорозі» в Берліні провести таку ж конференцію.

Тому британська сторона готує свій захід з відбудови орієнтовно на травень-червень. І пам’ятаєте, що сама ідея цих конференцій належала саме Британії, перша з яких була проведена в Лондоні.

Пане Вадиме, ви особисто з прем’єром Сунаком вже зустрічались, які ваші враження, можливо, ви передали йому запрошення президента відвідати Україну?

Зеленський сам передав це запрошення під час першої розмови, яку Ріші Сунак провів з українським президентом, як і обіцяв. Ви праві, до речі: коли ще Сунак змагався з Ліз Трас за посаду прем’єра, то він ще тоді сказав: «я поїду і підтримуватиму Україну». І він збирається це зробити.

Я познайомився з Ріші Сунаком, коли він ще був міністром фінансів. Сунак – глибока професійна людина у фінансовій сфері. Він не лише успішний міністр, але й успішний бізнесмен, доволі багата людина. І в той час наші розмови йшли про те, як забезпечити фінансову підтримку України. Ми щиро віримо, що політична, військова і фінансова допомога – триєдина можливість, яка дозволить нам вижити.

До слова, а що відбувається з проєктом будівництва восьми ракетних катерів, домовленість щодо яких було досягнуто під час візиту президента Зеленського до Великої Британії у жовтні 2020 року. Його відкладено в довгий ящик?

Британія готова до будівництва цих катерів і гроші для цього були виділені при уряді Бориса Джонсона. Ви пам’ятаєте, що в пакет входило також будівництво двох військово-морських портів в Азовському і Чорному морі відповідно.

Перші два таких катери мали вироблятися у Великій Британії, а інші на наших миколаївських і херсонських верфях.

У цей пакет також входило ракетне озброєння для цих катерів. Це – чудовий проєкт, який, на превеликий жаль, не був доведений до кінця перед війною. Зрозуміло, що зараз не на часі говорити про будівництво 50-метрових  ракетних катерів на основі проєкту P50-U разом з компанією Babcock. Цей проєкт через війну доведеться відкласти.

Однак ми продовжуємо співпрацю по військово-морській тематиці. Ми замовили у британців два тральщики, які нам дуже потрібні для розчищення Чорного моря від мін, якими росіяни закидали море. Ці тральщики необхідні для очищення комерційного трафіка.

Це дуже гарний корабель, але він не сильно озброєний у силу специфіки свого призначення. Він має пластиковий корпус, який спеціально зроблений, щоб не притягувати міни. І тому, з точки зору військової потужності, він має доволі обмежені спроможності. Хоча це нормальний бойовий корабель з невеликими гарматами і автоматичними кулеметами і всім іншим. Але очевидно, що він не зможе протистояти Чорноморському флоту РФ. Але це дуже сучасна машина, яка має дрони, чудові сенсори. Нам дуже потрібні такі кораблі.  Цей проєкт реалізується. Наші команди вже пройшли навчання і готові до експлуатації цих тральщиків.

«Я був на чотирьох локаціях у Британії, де навчалися 2,5 тис. наших вояків»

Влітку всі ЗМІ обійшли фотографії і репортажі про відвідання прем’єром Борисом Джонсоном місць, де навчалися українські вояки. Пане Вадиме, яка ваша оцінка цих  навчань?

Я був там разом з керівництвом нашого Міністерства оборони і Генерального штабу. Очевидно, що з військових причин ми не повідомляємо часто про такі події. І не показуємо наших солдат, які там проходять навчання. Я був на чотирьох локаціях, де в Британії навчалися 2,5 тис. наших вояків. Це були фактично цивільні, серед яких дуже мало людей, які раніше служили в армії.

Коли я їх побачив, то вони були дуже замучені, але суворо налаштовані. Ця програма – надзвичайно інтенсивна: там були стрільби, патрулювання. Вони також тренувались на техніці, яка їм буде одразу передана після завершення навчань. Дуже приємно було бачити, що вони озброєні як астронавти. У них було все, що потрібно. Більше того, з цим оснащенням вони повернуться в Україну на передову.

Я також помітив чудові взаємини наших вояків з інструкторами. Коли я там був, їх тренували британські офіцери та інструктори. Зараз до них приєдналися інструктори з Австралії, Нової Зеландії, Данії, Голландії та Швеції.

Скільки українських вояків уже пройшли навчання? Чи це секрет?

Справді, така інформація є закритою, але вже було оголошено про підготовку 10 тис. українців. Зараз система адаптується до наших потреб, зокрема щодо тривалості навчання. Досвід показав: нам треба дати цим людям більше часу для тренування, щоб вони отримали більш глибокі знання. У першу чергу, щоб бути здатними зберегти себе на полі бою і бути ефективними. Думаю, що рішення про подвоєння часу тренування майже вдвічі, було правильним. Люди будуть краще підготовленими.

До речі, останні гарні новини про військові операції на Сході та Півдні України свідчать про те, що підготовлені у Британії вояки добре себе показують.

Раніше багато говорилось про створення українсько-польсько-британського союзу. Про цей трикутник було оголошено 17 лютого на спільній пресконференції глав зовнішньополітичних відомств Британії та України у Києві. Саме Ліз Трасс, яка тоді обіймала посаду міністра закордонних справ Великої Британії, першою публічно заговорила про новий альянс ще 21 січня в Австралії. Чи є тут якийсь поступ, чи ідея померла, не народившись?

Насправді ідею трикутника запропонувала українська сторона – міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Але вона, дійсно, була проголошена міністром Ліз Трасс свого часу. Ми працюємо над цією ініціативою. Вона тепер все більше зсувається у сторону військово-оборонної співпраці. Тому що це для нас і поляків на першому місці зараз. А Британія, країна, яка найбільше залучена до цього процесу, є очевидним партнером і союзником. Зараз ми визначаємо, що хочемо досягти, яку мету ставимо перед цим союзом.

«Ми будуємо наші стосунки з Британією і Польщею на прикладі AUKUS»

Торік «Главком» запитав британського посла у Києві Мелінду Сіммонс про можливість створення союзу між США, Великою Британією і Україною за прикладом AUKUS. Такий союз був би стримуючим чинником для Росії, як і спрямована проти Китаю згадана вище угода між Австралією, Великою Британією та США. Пані посол відповіла: Велика Британія зовсім не має інтересу у створенні партнерства, яке має за мету те, що забезпечує міжнародна система. А ви як  гадаєте, чи варто зараз нам просувати ідею створення такого союзу, до якого, мабуть, приєдналась би Польща та Литва?

Не зручно критикувати свою колегу, яку я дуже люблю. Якби ця система, про яку вона каже, існувала і працювала, то ми б зараз не мали війни.

Ми з вами розуміємо, якби Україна була членом НАТО, то це була б зовсім інша розмова. На превеликий жаль, з багатьох різних причин ми з вами до  цього часу ще не є членами НАТО, тому вимушені вибудовувати нові структури. І ви абсолютно справедливо зауважили, що саме на прикладі AUKUS ми і будуємо зараз наші стосунки з Британією і Польщею.

Чи є якийсь прогрес тут?

Є прогрес, але у нас є паралельні треки, які найближчим часом теж будуть озвучені. Є дуже цікаві пропозиції, як забезпечити нашу безпеку, не будучи формальним членом Альянсу.

«Ми віддавали ядерну зброю, розраховуючи на захист, а не на слова чи запевнення»

У середині вересня співголови Міжнародної робочої групи з питань безпекових гарантій для України, керівник Офісу президента Андрій Єрмак і колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, представили ідею створення коаліції гарантів безпеки України. Чи відома вам позиція Британії з цього питання?

Британія у цьому контексті займає найбільш провідну роль, у порівняння з іншими країнами-гарантами, про які йде мова. Адже Британія умовно є гарантом нашої безпеки за Будапештським меморандумом. Хоча там було не використано слово гарантії, а запевнення безпеки. Це все слова. Ми ж з вами розуміємо, що ми віддавали ядерну зброю, розраховуючи на захист, а не на якісь преференції, якісь слова чи запевнення. У  тому контексті саме Велика Британія та США залишаються нашими партнерами номер один, на відміну від росіян, які теж узяли зобов’язання, а зараз нас вбивають.

Нещодавно у нас була цікава суперечка тут з приводу того, чи можна визнати, що Британія виконала свої зобов’язання перед Україною в рамках Будапештського меморандуму. Я більше кажу їм: друзі, ми цінуємо вас, але я можу сказати, що ви тільки тоді виконаєте свої зобов’язання, коли Україна буде звільнена і незалежна. А зараз ви просто виконуєте ці зобов’язання.    

Раніше подібне питання, про виконання зобов’язань Британії за цим меморандумом, ставилось британському послу Саймону Сміту. Він відповів, що Велика Британія виконала все, що було передбачено Будапештським меморандумом, і його наступниця Джудіт Гоф додала на його захист, що «Ми провели консультації в посольстві США у Парижі, і там один стіл і одне крісло були порожніми». Але нас така відповідь не влаштовує…»

Ми з вами раніше виходили теж з певної теоретичності цього питання. Тоді на нас дивились, як на божевільних: чому ми вимагали членства в НАТО, гарантій безпеки? Всі нам казали, послухайте, зараз 21 століття, для чого вам це? Все нормально, всі – друзі, кінець історії. Добре, що навіть не сидячи за одним столом Північноатлантичної Ради НАТО, нам вдалось зберегти у наших партнерів відчуття відповідальності за те, що відбувається в нашому регіоні, і зараз вони прийшли на допомогу Україні, яка формально не є однією з родини Альянсу.

Але це не означає, що все це надається безкоштовно. Нам треба самим воювати, у першу чергу, і потім треба самим відновлюватись. У нас багато-багато роботи попереду.

Колись був фільм «Лондромат» про те, як у Лондоні відмиваються корупційні та інші брудні кошти. Чи змінилось зараз ситуація у Лондонському сіті, чи борються там з російськими корупційними грошима?

Зміни є. Вони почались приблизно два з половиною роки тому. Особливо вони стали помітними, коли російські гроші стали внутрішньополітичною проблемою для цієї держави. Парламент провів спеціальне дослідження, звернувся до уряду, щоб той вжив заходів. Уряд вжив і прозвітував, але законодавці залишилися незадоволеними. Вони наголосили, що цього недостатньо, це не гарантує безпеку фінансової і, у першу чергу, політичної системи.

Згодом уряд вжив додаткові заходи, після цього були санкції. Ви пам’ятаєте, що Абрамовича було затиснуто в лещата правосуддя і він змушений був віддати свій футбольний клуб.

Так склалось, що навіть до війни Британія зрозуміла загрозу російських брудних грошей. І коли кожного разу там це питання постає, я їм завжди кажу: хлопці, хочете мати теоретичні знання, а не практичні, запитайте у нас. Ми дозволили собі сісти на газову голку і російські брудні кошти і це привело нас до тієї колосальної корупції державної, яку ми досі не можемо викорчувати. Якщо ви не хочете цього у вашій системі, знову ж таки запитайте нас, які кроки можна зробити, щоб цього не було.

І, в принципі, йде нормальна розмова з цього приводу. Вони зараз серйозно працюють над тим, як би забрати гроші у підсанкційних олігархів і держави Росії, щоб передати нам. Це складна внутрішня проблема, бо ця країна, на відміну від багатьох інших, – країна приватного права. І право має священне значення для британців. І тому вони зараз шукають, як це зробити: чи в рамках існуючих законодавчих актів і традицій, чи шукати нові підходи.

Є вже якась сума заморожених російських грошей? Наприклад, коли «Главком» брав інтерв’ю у швейцарського посла, то він назвав цифру: заблоковані активи російських громадян та організацій оцінюються в 6,7 млрд швейцарських франків. 

У Британії буквально з перших днів війни називали цифри заморожених активів. Але цей процес триває. Є різні категорії. У першу чергу, мова про підсанкційних олігархів. Тут простіше: оцінка майна, скільки на рахунках... Але там далі є більш серйозні питання: наприклад, як заарештувати гроші російських державних підприємств.

І ви знаєте, так, Швейцарія – великий центр, але його важко порівняти з Лондон-сіті, з тими грошима, які обертаються тут на Лондонській торговельній біржі і компаніях, банках.

Не обов’язково має йтися про замороження грошових активів. Треба також говорити про припинення надання послуг. Наприклад, «Ллойдс», який страхував всі польоти над Росією, вже більше не робить цього.

Так само і обслуговування, і рейтингові агентства, які дозволяли компаніям в усьому світі інвестувати і вкладати кошти на основі їх розрахунків. Коли ці гравці припиняють рейтингувати російські компанії,  то закордонний бізнес не збирається сам досліджувати їхні спроможності і потужності. Вони розраховують, що рейтингові агентства їм підкажуть.

Іншими словами це не просто, як багато хто думає у нас, що в банках є російські гроші, давайте їх заберемо. Росія знає, де ці гроші і скільки. Але ще більш глобальним і не дослідженим Україною методом боротьби з росією є припинення будь-яких стосунків з нею рейтингових, страхових і рекрутингових агенств…

 «З приводу війни і допомоги Україні тут сформувався національний консенсус»

Хотілось почути, яка суспільна думка у Британії щодо підтримки України? І чи лейбористи так само підтримують нас, як консерватори, які зараз перебувають при владі?

Свого часу серед лейбористів були ті, хто виступав проти підтримки України, зокрема їхній колишній лідер Корбін. Але зараз він настільки маргінальний політичний діяч, причому навіть у власній партії. Нещодавно відбулися конференції усіх британських партій. І я був на лейбористській конференції також. У нас була зустріч з лейбористськими друзями України. Це була чудова зустріч, на якій були всі тіньові міністри, дуже цікава публіка, партійні діячі. І в ці дні Корбін теж проводив зустріч десь у сусідньому барі про те, що «не все так однозначно» і так далі. Навіть мої співрозмовники відзначили, що це настільки маргінально – для десятка прихильників.

Я не кажу, що все гладко і що тут немає інших думок. Існує проблема: високі ціни на газ, зростає вартість життя для британців. Уряд має знаходити пояснення, чому це відбувається і як з цим боротися. Але на відміну від багатьох держав, я можу сказати: тут сформувався національний консенсус. Консенсус з приводу війни з Росією і допомоги Україні як державі, яка несправедливо страждає. Тут навіть Корона, яка багато років стоїть осторонь від політики, висловилась на повну підтримку України.

І те, що я зустрівся першим з іноземних дипломатів з королем Чарльзом, це було спеціально зроблено, щоб продемонструвати цю підтримку.

«Чарльз на відміну від багатьох членів королівської родини бував в Україні»

Нашим читачам було б цікаво почути ваші враження від зустрічі з королем…

Король, якщо можна сказати про його величність, дуже симпатична людина. У нас була дуже гарна бесіда. Як ви знаєте, він бував в Україні на відміну від багатьох членів королівської родини і знає про що говорить. Король Чарльз із задоволенням прийняв запрошення від президента Зеленського. І я сподіваюсь, що ми зможемо це реалізувати. А для цього нам потрібна просто дрібничка – просто перемогти росіян. І ми з радістю будемо вітати його величність в Україні.

А прем’єр Ріші Сунак, може відвідати і раніше. Є якісь прогнози щодо  візиту нового глави уряду в Україну?

Ми плануємо найближчим часом це зробити, але так, як і з Борисом Джонсоном, кожного разу це було таємно. Ми не хочемо, щоб наш друг постраждав від чергового російського бомбардування.

«З усіма у нас нормальний безвізовий режим, а з вами – жахливий»

Хотілось поговорити про лібералізацію візового режиму з Британією. Чи можливий прогрес, як це було у нас з ЄС – запровадження безвізу чи принаймні зменшення плати за візи для певних категорій громадян? Проблема з отриманням британських віз може завадити навіть багатьом учасникам взяти участь у конференції з відбудови України, про яку ми згадали вище.

Це питання є тотально болючим і кожен раз, коли я зустрічаюсь з британцями з цього приводу, кажу: «Слухайте, зробіть щось з цими візами, скільки можна. З усіма в нас нормальний безвізовий режим, а з вами, найближчим друзями і партнерами, до цього часу залишається жахливий режим».

Вони мені розповідають, як завжди, що ми над цим працюємо. І дійсно певні кроки відбуваються. У нас були делегації, які вивчали, як побудована і захищена наша система видачі документів. У нас є певна специфіка. На відміну від багатьох країн у нас людина може отримати декілька паспортів одночасно. І при всій ліберальності та демократичності цієї процедури, вона не відповідає практиці більшості європейських країн. Це одна з проблем, яка не дозволяє поступу з Британією.

Але нічого, це вимагає просто пояснення, яким чином контролюються декілька паспортів у кожної людини. А є питання щодо людей, які отримали візи і зловживають ними – залишились у Британії з порушенням. Тут мені немає чого говорити. Тому що це провина наша: пояснювати українцям, що ви заважаєте всім іншим отримувати візи по-людськи і рухатись у сторону безвізу, складно. Ми зараз намагаємось працювати з  з приводу можливих категоризацій громадян, так як ми починали з ЄС. Давайте спрощувати візовий режим студентам, журналістам, релігійним діячам, бізнесменам, артистам, щоб потрошку запроваджувати і дивитися, як воно спрацьовує. Поки вони кажуть: ми скоріше хотіли мати б загальний підхід ніж виокремлювати окремі категорії громадян. Це справедливо. Але  для нас результат важливий, а не яким способом до нього прийдемо.

Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр  Сушко після оголошення у Лугано, що наступна  масштабна Ukraine Recovery Conference відбудеться у Великій Британії, написав у Facebook: «Нема нічого більш безглуздого і нездоланного, аніж британська візова політика. Перевірено особисто місяць тому. Не запрошуйте, якщо нічого не зміните. Заздалегідь готовий відмовитись від спроби участі, якщо британські друзі не дадуть собі ради із цією ганьбою. Попереду ще аж цілий рік, робіть щось…»

Та ви що! Я цього не прочитав. Це The Times мала б надрукувати, що Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» відмовився їхати у Лондон. Я це пропустив. (сміється)

Все, тепер я впевнений, що британці перелякалися (сміється) і зроблять  безвізовий режим до конференції.

Демонстранти зібралися на Трафальгарській площі на знак підтримки України. 29 квітня 2022 року

Фото: Vuk Valcic/Shutterstock

Тепер поговорімо про українських переселенців, які знайшли притулок у Британії. Що робить для них влада і як до них ставляться пересічні британці?

Тут зараз перебуває понад 130 тис. українців. У кожній частині королівства все по-різному. Наприклад, в Англії наші переселенці частіше живуть у будинках людей. І буквально напередодні говорив з одним з міністрів нового кабінету, то у нього живуть українці. 

Тому це, дійсно, зроблено на дуже високому рівні. Я знаю, що у багатьох урядовців, навіть у королівській родині живуть наші люди. У Шотландії та Вельсі – трішки по-іншому. У них є суперспонсорська схема, коли держава виступає спонсором і надає притулок. Є плюси і мінуси в обох схемах.  З мінусів те, що не хотілось би створювати українське гетто, таке компактне проживання. Я скоріше, як посол, хотів би, щоб наші люди мали можливість контактувати зі суспільством місцевим. І щоб діти пішли англійські школи, щоб люди, попри мовну проблему йшли у британські компанії чи організації. За нашими даними, майже 42% дорослих, які тут проживають, вже мають роботу. Тобто вони не сидять на шиї британців. Це мені  сильно допомагає аргументувати, що їм потрібна допомога, бо вони виявляють бажання працювати, на відміну від багатьох інших груп, біженців, які тут перебувають, які очікують, що британська держава їм має все забезпечити. 

Не скажу, що все гладко, є проблеми. І одна з найбільших була в тому, що першочергові домовленості з господарями планувались на шість місяців, а тут якраз підійшов шестимісячний термін і виник болісний процес чи продовжувати далі жити з тією самою родиною, чи подякувати і шукати іншого місця.

Але щоб ви просто розуміли, в уряді є спеціальний міністр з питань українців, які тут перебувають. І це дуже серйозно. І в новому уряді він зараз призначений. До цього цю посаду обіймав член палати Лордів, а зараз міністром став у минулому керівник нашої групи українсько-британської дружби. Тобто ця людина знає, про що вона веде мову.

У нього є дуже цікаві ідеї щодо влаштування наших переселенців, але люди завжди незадоволені. Очевидно, що їх викинули з власних домівок, вони змушені були їхати за сотні-тисячі кілометрів: не влаштовані, не ті школи, не ті університети. Це завжди складно. Консули мої день і ніч працюють над цим. А що робити?

«Британія на відміну від багатьох країн погоджується з нами: Росія має заплатити за все»

Пане Вадиме, хотілось почути про участь британських компаній у відбудові України. Чи робляться реальні кроки з їхнього боку, чи лише оголошуються наміри? Чи в Британії очікують, поки завершиться війна і тоді візьмуться за конкретну роботу?

По-перше, Британія збирається провести конференцію з відбудови України. Для Британії це видається інакше, ніж для інших країн у світі. На цей момент готуються конкретні, у тому числі фінансові, пропозиції. Багато компаній вже звертаються до нас і висловлюють готовність брати участь у відновленні. І до речі, не тільки британські, а й міжнародні, які працюють у Лондон-сіті. Існує безліч ініціатив, конференцій, які тут проводяться. Але для цього потрібен механізм, який має бути доведеним до розумного кінця.

Британія на відміну від багатьох країн говорить і погоджується з нами, коли ми говоримо, що, у першу чергу, Росія має заплатити за все. І давайте працювати над тим, щоб знайти механізми, як відібрати ці кошти  на відновлення. Навіть, якщо всі будуть настільки щедрі, щоб допомогти нам додатково, будь ласка. Ми будемо раді у майбутньому прийняти будь-яку допомогу від вас. Про все це ведуться розмови.

Але навіть зараз, наприклад, коли нам треба були генератори, то Британія перша виступила, забезпечивши всю потребу на необхідний термін. Ми зараз продовжуємо працювати над питаннями електрогенерації, щоб наші співвітчизники не замерзали серед зими.

А чи є інформація, за відбудову якого регіону України хотіла б взятися Британія, бо наприклад французи взяли на себе Чернігівську область?

Британії теж пропонували Київську область. Вони були одними з перших, хто погодився взяти цю область. Вони кажуть, що насправді краще всю Україну відновлювати, ніж окремо по областях.

Ми жартуємо, чи не призведе це до того, що по Київській області доведеться їздити лівою стороною, на британський манер. (сміється)

Микола Сірук, для «Главкома»