Лондонські слідчі розповіли, як Росія перешкоджала їм шукати вбивць Литвиненка

Слідчі зі служби столичної поліції Лондона розповіли про подробиці розслідування вбивства Олександра Литвиненка в документальному фільмі «Полюючи за вбивцями з КДБ». Автор фільму, який буде показано 17 квітня на британському телеканалі Channel 4, журналіст Річард Кербадж поділився подробицями на сторінках The Sunday Times.

«Через три дні після того, як він очолив розслідування отруєння Олександра Литвиненка, начальник відділу розшукової поліції Клайв Тіммонс отримав телефонний дзвінок, який усе змінив, – розповідає Кербадж. – Офіцера лондонської поліції поінформували 23 листопада 2006 року представниками британського Atomic Weapons Establishment, що в сечі Литвиненка, громадянина Великобританії і колишнього офіцера КДБ, було виявлено летальну дозу радіоактивного полонію-210».

Ні Тіммонс, ні заступник комісара лондонської поліції Пітер Кларк, який контролював розслідування у справі Литвиненка, ніколи не чули про полоній. «Однак, – наводить автор коментар Кларка, – було абсолютно ясно, що йшлося про щось, що виходить за рамки звичного. Це змінило саму суть того, з чим ми мали справу».

«Через майже 11 років після смерті Литвиненка його вірогідні вбивці Андрій Луговий і Дмитро Ковтун розгулюють на волі, так і не поставши перед судом, – ідеться в статті. – І це незважаючи на те, що Королівська прокурорська служба порекомендувала їх екстрадувати і висунути їм звинувачення. Обидва чоловіки, які є колишніми агентами КДБ, заперечують звинувачення», – нагадує автор.

«Є фотографія Саші, як я його називав, яка несе дуже сильне емоційне навантаження для мене і тодішньої команди, – сказав Тіммонс про знімок Литвиненка в лондонській лікарні після отруєння. – Однак на ній не відображені його неймовірні страждання. Все його горло вкрилося пухирями; він ледве міг говорити. Він відчував пекельний біль».

«Литвиненко помер через шість годин після того, як Тіммонс дізнався про використання полонію, – продовжує автор. – Тіммонс наказав своїм слідчим відстежити пересування колишнього дисидента 1 листопада, в день, коли його отруїли». Сліди полонію, виявлені в Лондоні, привели до Лугового і Ковтуна. Також радіоактивне зараження було виявлено в літаку, на якому ці люди повернулися в Москву.

«Однак виявлення слідів, що ведуть до Росії, перетворилося для Скотланд-Ярду на політичний і дипломатичний біг із перешкодами», – розповів Кларк, який схвалив намір Тіммонса відправити групу слідчих до Москви для допиту Лугового і Ковтуна.

«Команду на чолі з інспектором кримінальної поліції Брайаном Тарп було проінструктовано в MI-6 щодо можливих складнощів, з якими вона могла зіткнутися в Росії», – йдеться в статті. Їх попередили про ймовірне стеження ФСБ. «Пролунали ясні попередження про ймовірні пастки і про те, що наші кімнати можуть прослуховувати або обшукувати», – розповів Тарп.

«Росіяни не розчарували, – пише видання. – Фотографи зі ЗМІ зустріли Тарп і його команду після прибуття в московський аеропорт. Пізніше Тарп виявив, що хтось чіпав його речі в готельному номері». «Я залишив мітки, які сигналізують, що мої ящики висували або обшукували», – пояснив інспектор.

«У наступні дні послідувала серія підривних тактичних прийомів російських чиновників, які відчайдушно намагалися перешкодити розслідуванню Скотланд-Ярду, – розповідає журналіст. – Команді Тарпа не дозволили використовувати власні записувальні пристрої при допиті свідків. І тільки одному британському поліцейському дозволялося бути присутнім на допитах».

«Генпрокуратура призначила свого перекладача; допити часто переривалися або переносилися за «вказівкою лікарів», на тій підставі, що допитувані – зокрема, Луговий з Ковтуном – отруєні полонієм», – продовжує автор. Як розповів Тарп, ці двоє стверджували, що Литвиненко спробував їх отруїти.

Тарп розповів про відвідини офісу генерального прокурора. «Я випив чашку чаю і пішов, – повідомив англійський інспектор. – Мені стало зле. Говорячи без прикрас, у мене почався пронос. Я не сумніваюся, що нас, напевно, отруїли чимось, що виликає гастроентерит. Думаю, існувала змова послабити нас фізично, оскільки ми приймали рішення в команді».

Коли Тарп повернувся до Великобританії, він виявив, що в пакеті зі свідченнями, який йому вручили російські чиновники, не вистачало допиту Лугового. «Мене перехитрили», – нарікає Тарп. «Незважаючи на зірване розслідування в Москві, Скотланд-Ярд влаштував найбільший прорив, знайшовши знаряддя вбивства – «паруючий чайник для заварювання», як його називає Тіммонс», – пише автор.

«В остаточному підсумку докази, зібрані слідчими, допомогли ініціювати шестимісячне публічне розслідування під головуванням сера Роберта Оуена, судді Високого суду. У січні 2016 року він дійшов висновку, що отруєння Литвиненка було, ймовірно, схвалено Миколою Патрушевим, тодішнім главою ФСБ, а також президентом Путіним, підсумовує автор статті.