«Ядерний попіл». Як ФСБ лякає українців другим Чорнобилем

Цілеспрямований рух України в напрямку енергетичної незалежності від Росії в черговий раз зумовив шалений опір з боку кремлівських спецслужб. Монополію «Росатому» на ринку ядерного палива нашої держави порушила транснаціональна компанія Westinghouse.

Приводом для чергової хвилі «чорного» піару, організованого спецслужбами Кремля, стала новина про те, що на початку березня після майже трирічної перерви знову почнуть завантажувати касети модернізованого американського палива в реактор 3-го енергоблоку Южно-Української АЕС. Про це повідомив голова Державної інспекції ядерного регулювання України (ДІЯРУ) Сергій Божко, а згодом інформація з’явилася і на сайті «Енергоатома».

Чим ближче до завантаження палива Westinghouse, тим гостріша боротьба розгортається на шпальтах українських видань щодо непридатності паливних касет ТВЗ-W для реакторів радянського дизайну ВВЕР-1000.

Під атаку російських спецслужб потрапив також і проект побудови Централізованого сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦССВЯП) за технологією американської Holtec International в зоні Чорнобильської АЕС. Заплановане до спорудження сховище прийматиме на зберігання відпрацьовані на АЕС також і паливні збірки компаніїWestinghouse.

Нині всі українські АЕС (крім Запорізької АЕС) вивозять відпрацьоване паливо в Росію на тимчасове зберігання та переробку, але зрозуміло, що росіяни ніколи не приймуть американські збірки. Саме тому Україна вже понад 10 років намагається збудувати своє сховище, хоча цей проект, як і ліцензування паливаWestinghouse, в останні роки штучно гальмувався прокремлівською владою.

Цілком зрозуміло, що росіяни намагаються зберегти свої монопольні позиції на ринку ядерного палива в Україні, загальний обсяг якого в 2014 році сягнув $628 млн. Але вже з 2010 року компанії ТВЕЛ довелося уступити частину ринку шведському підрозділу компанії Westinghouse.

Ще $200 млн. Україна щороку платить росіянам за вивезене на тимчасове зберігання та переробку в Росію відпрацьоване паливо з 7-ми блоків АЕС (на Запорізькій АЕС збудоване власне сховище). Як тільки «Енергоатом» збудує спільно з Holtec сховище в зоні Чорнобильської АЕС, росіяни повністю втратять і цей сегмент ринку.

Одночасна експлуатація ядерного палива від різних постачальників

На атомних електростанціях високо розвинених країн досить часто використовують ядерне паливо різних виробників. «Прикладом може служити АЕС Ловізія в Фінляндії, де на енергоблоці ВВЕР-440 успішно експлуатувалося паливо двох постачальників – з Росії та Англії», - наголошує Сергій Божко.

Нині на третьому енергоблоці ЮУАЕС завершується експлуатація низки касет компанії Westinghouse, які відпрацювали повний цикл паливної компанії (майже 4 роки). За весь час експлуатації американських касет ТВЗ-W не було зафіксовано жодного випадку розгерметизації.

«Це добрий показник, чого, на жаль, не можна сказати про паливо російської компанії ТВЕЛ, тому що були випадки його розгерметизації. Це можна було побачити, коли паливо вже завантажили в реактор, закрили кришку, після чого почалася експлуатація. Якщо зростає активність першого контуру реактора, потрібно бити тривогу. Були навіть випадки зупинки енергоблоків, доводилося перезавантажувати паливо, й шукати розгерметизовані касети. А з паливом Westinghouse в нас таких проблем не було», - повідомив пресі Сергій Божко.

Можливо, саме це стало причиною, що «Енергоатом» відклав рішення про запровадження модернізованого російського палива ТВСА-12 – завантаження дослідної партії планувалося в 2014 році. «Необхідно додатково вирішити з ВАТ «ТВЕЛ» питання щодо довготривалого сухого зберігання відпрацьованого палива ТВСА-12 та отримати звіт референтного досвіду використання цих касет на першому енергоблоці Калінінської АЕС (Росія). Вищезгадані документи розглянули в ДП «Енергоатом» і спрямували до ВАТ «ТВЕЛ» на доопрацювання», - повідомляє «Енергоатом» на своєму сайті.

Незважаючи на вищенаведені факти, спецслужби країни-агресора вже декілька років поспіль ведуть брудну інформаційну війну, залякуючи українців другим Чорнобилем. Але приховати порушення або збої в роботі АЕС неможливо, оскільки їх постійно контролюють міжнародні організації, які миттєво передають інформацію про порушення до МАГАТЕ.

До цієї боротьби російські спецслужби підключили ще й «нову владу в ДНР» в особі заступника голови так званого «народного совета ДНР» Дениса Пушиліна, який заявив, що, нібито, радіаційний фон в районі Запорізької АЕС перевищує допустимий рівень в 14 разів. Терорист стверджує, що причиною цього стала зупинка 28 листопада 2014 року 3-го енергоблоку станції, нібито, «після невдалої спроби заміни стержневих блоків російського палива на вироби американської Westinghouse». Це дезінформація, адже американське паливо на ЗАЕС ще навіть не завозили!

-- Ліцензування палива ТВЗ-W зупинили штучно

Історія з експлуатацією паливних касет Westinghouse нагадує справжній детектив. В той час, як проплачені кремлівськими спецслужбами публікації оскаженіло намагаються переконати народ в непридатності американського палива для радянських реакторів ВВЕР-1000, в третьому енергоблоці Южно-Української АЕС четвертий рік поспіль поруч з російськими паливними збірками без жодного зауваження продовжують працювати 66 американських касет ТВЗ-W.

Тобто, триває успішна дослідно-промислова експлуатація ТВЗ-W, розпочата ще 2011-го року (цикл роботи ядерного палива 4 роки), і вони продовжують залишатися герметичними, чого не скажеш про російське паливо. Під час експлуатації палива російського дизайну ТВСА протягом 2010-2011 років встановлено, що частота їх розгерметизації коливалася від 0,5 до 1%. А це вже небезпечно для оточуючих. Але жодного разу інформація про цю небезпеку не просочилася в пресу.

Американські паливні збірки залишилися працювати в реакторі після скандалу 2012 року, штучно розіграного російськими спецслужбами, але не без допомоги «п’ятої колони», що супроводжує цей проект і на ЮУАЕС, і в ДІЯРУ та і в самій дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» в Києві. А тих, хто відверто захищав якість американського палива, звільняли з роботи.

За допомогою «чорного» піару конкуренти намагалися витіснити американців з українського ринку. За тодішньої влади їм це вдалося: процес ліцензування зупинили майже на 3 роки. Як виявилося, були подряпані дистанціонуючі решітки під час перевантаження касет ТВЗ-W (їхня довжина – 4,5 метра). Але розгерметизації твелів з ядерним паливом не було, а це головний критерій якості та безпечної експлуатації, чого не скажеш про російські паливні збірки.

Лише восени 2014 року, тобто, через два з половиною роки після виявлення подряпин на дистанціонуючих решітках паливних збірок, позитивна експертиза ДІЯРУ поклала край намаганням російських спецслужб довести, що американські збірки нібито непридатні для ядерних реакторів радянського дизайну ВВЕР-1000. Тоді ж ДІЯРУ зняла заборону на ввезення в Україну партії палива компанії Westinghouse.

Політичні зміни в державі та військова агресія з боку Росії змусили владу прискорити запровадження альтернативного палива для наших АЕС. В цей кризовий для держави період атомна енергетика стала найпотужнішою цитаделлю в порятунку держави від енергетичного голоду. За даними ДП «Енергоринок», частка АЕС вже сягнула майже 58% в загальній структурі виробництва електроенергії в нашій державі – це на 13% більше порівняно з 2013 роком.

Щоправда, міністр енергетики, точніше, інвестиційний банкір Володимир Демчишин, заявив про наміри скоротити 20 тисяч працівників (з 35 тисяч працюючих) атомно-енергетичного комплексу. Якщо уряд вчасно його не зупинить, не минути колапсу не лише в цій високотехнологічній галузі, але і загалом в енергетиці України.

Хоча потрібно віддати належне, що російський ТВЕЛ поки що залишається основним і поки що надійним постачальником ядерного палива. Присутність американського палива поки що обмежили лише одним енергоблоком на Южно-Українській АЕС. Але ніхто не може гарантувати, що в форс-мажорних умовах ТВЕЛ і надалі залишатиметься надійним партнером.

Цілком очевидно, що спільний з американцями проект штучно стримується, адже згідно з підписаним в 2008 році (згодом пролонгованим до 2020 р) контрактом між НАЕК «Енергоатом» та шведським підрозділом Westinghouse Electric Sweden AB було передбачено поставку палива протягом 2011-2015 років для щорічних перезавантажень від 3-х до 6-ти енергоблоків.

Світовий досвід свідчить: атомна енергетика держави не повинна залежати лише від одного постачальника. Для України - це питання енергетичної безпеки, особливо це проявилося в умовах глибокої економічної кризи.

-- Таємниці розголошено

На тлі суцільного оббріхування якості американського палива у пресі, логічно постає питання, чому ж досі представники атомної галузі замовчували справжню причину подряпин на американських конструкціях? А виникли вони тому, що в активній зоні реактора знаходилися викривлені твели російських ТВСА, що стояли поруч. Це й спричинило дрібні подряпини на сусідніх, менш жорстких американських конструкціях.

Тепер же в реактор завантажать модернізовані паливні касети Westinghouse ТВЗ-WR. Решітки, що їх підтримують у вертикальному положенні, зробили більш жорсткими, щоб в разі чого, вони витримали натиск, якщо в активній зоні знову знаходитимуться викривлені паливні твели. Сергій Божко обіцяє, що «після завершення дослідної експлуатації, якщо не буде проблем, поставки ядерного палива Westinghouse будуть здійснені й на інші блоки». Коли це станеться та в яких обсягах, чиновник не розголошує. Водночас агресія Росії набирає оберти.

Наприкінці 2014 року прем’єр Арсеній Яценюк оприлюднив інформацію про підписаний в Брюсселі контракт з Westinghouse про розширення поставок ядерного палива до 2020 року. Можливо, це стане новим імпульсом для розвитку вищезгаданого комерційного контракту між «Енергоатомом» та Westinghouse Electric Sweden AB, який, нагадаю, передбачав забезпечувати американським паливом від 3-х до 6-ти реакторів типу ВВЕР-1000. Хоча й незрозуміло, чому на сайті «Енергоатома» сказано про завантаження лише трьох енергоблоків. Може, знову передумали розширювати співпрацю з Westinghouse?

Згідно з контрактом, на першому етапі на американському паливі мали працювати два енергоблоки на ЮУАЕС і один – на ЗАЕС. Згодом на паливо ТВЗ-W планували перевести шість енергоблоків. До речі, в 2011-му році в Швеції вже виготовили паливо й для 5-го енергоблоку Запорізької АЕС, але його відправку в Україну в останній момент зупинили, адже 2012 року були виявлені подряпини на дистанціонуючих решітках на ЮУАЕС.

Тоді перший заступник голови ДІЯРУ – головний державний інспектор з ядерної та радіаційної безпеки України Михайло Гашев заявив: «Я вже підписав заборону на використання касет Westinghouse. Тому паливо, яке планували завантажити в активну зону реактора 3-го енергоблоку ЮУАЕС та 5-го блоку на ЗАЕС, буде відправлено на доопрацювання на завод в Швецію».

З приходом нової влади, Михайло Гашев був звільнений з посади під час першої хвилі люстрації. Тепер він став радником міністра Володимира Демчишина, який планує повальне скорочення працівників АЕС України.

Газета «Нетішинська самооборона», що виходить в місті-супутнику Хмельницької АЕС, де колись розпочалася трудова біографія Михайла Гашева, звинуватила його в тому, що, цитую, «під тиском Росії та злочинного уряду Януковича-Азарова інспекція (ДІЯРУ) «прибрала» американське паливо із України, чим фактично зупинила програму диверсифікації». За переконанням автора, це і стало причиною необґрунтованого підняття Росією на 10% вартості російського ядерного палива.

Ціна ядерного палива завжди була комерційною таємницею. Проте відомо, що наявність двох постачальників палива на ринку України зробила російський ТВЕЛ більш лояльним і в ціновій політиці, і у підвищенні якості послуг та покращення характеристик палива.

-- Ретроспектива проекту диверсифікації ядерного палива

Відразу після проголошення незалежності, Держкоматом України зайнявся пошуком альтернативних постачальників ядерного палива для наших АЕС. Одним з напрямів пошуку була американська компанія Westinghouse з її технологією виготовлення ядерного палива для реакторів PWR в штаті Південна Кароліна.

Компанія Westinghouse має американське коріння, але з часом вона стала транснаціональною – її активами володіють, крім США, Японія та Казахстан. Компанії належить понад 26% світового ринку ядерного палива - Westinghouse посідає друге місце після французьких компаній AREVA (30%). Потім іде компанія GNF (США, Японія) та російський ТВЕЛ – їм належить по 17% ринку.

Протягом 1995-1996 років Держкоматом провів тендер на вибір компанії для виробництва власного ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 АЕС України. В тендері брали участь 3 компанії: Westinghouse (США), АВВ (Швейцарія) і російський ТВЕЛ. Перемогли росіяни, американці були на 2-му місці.

В рішенні тендерного комітету тоді записали, що в разі невиконання компанією ТВЕЛ своїх зобов’язань, переможцем тендеру автоматично стає Westinghouse. Росіяни до цього часу так і не виконали своє зобов’язання з налагодження виробництва ядерного палива, але Westinghouse так і не зробили переможцем.

З метою диверсифікації поставок ядерного палива для ВВЕР-1000 АЕС України між Держкоматомом України та компанією Westinghouse в 1996 році було підписано Програму науково-технічної підтримки для проектування ядерно-паливного циклу, аналізу безпеки та ліцензування палива компанії Westinghouse. Тоді ж запланували створити науково-технічний центр з проектування та експлуатації активної зони реактора, оптимізації паливних циклів в Україні, навчання персоналу в США, виготовлення альтернативних паливних касет.

На реалізацію таких задумів Конгрес США виділив кошти в обсязі $30 млн., які згодом були збільшені до $50 млн. В Міненерго США провели тендер (до складу тендерної комісії увійшли й представники Міненерго України) з метою вибору виконавця вищезгаданої програми. Переможцем визнали Westinghouse.

З метою втілення проекту в життя, в 1998 році було підписано Угоду Україна – США щодо мирного використання ядерної енергії. В 2000 році стартував проект диверсифікації поставок палива в Україну, який назвали «Проект кваліфікації ядерного палива».

Протягом 1999-2000 років було створено Центр проектування активних зон на базі Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут». Його співробітники разом із співробітниками ДП «НАЕК «Енергоатом» та Южно-Української АЕС протягом 3 років навчалися в США.

Коштом американської сторони Україна отримала наукоємні технології з проектування ядерного палива, активних зон реакторів, аналізу безпеки, ліцензування та використання ядерного палива. Все йшло згідно з затвердженим планом.

В 2005-2010 роках успішно здійснювалася дослідна експлуатація 6-ти американських збірок (протягом 4-х паливних компаній) на енергоблоці №3 ЮУАЕС, які працювали поруч з російськими касетами, що завершилося в 2008 році підписанням вищезгаданого комерційного контракту з американцями. В серпні 2009-го американці виготовили 42 паливні касети для 3-го блоку ЮУАЕС (уран придбала українська сторона), які згодом були повністю завантажені в реактор.

В 2011 році вже на комерційних умовах американське паливо завантажили ще й на 2-й енергоблок ЮУАЕС. Дослідна експлуатація на двох блоках ЮУАЕС проходила успішно – там не було розгерметизації палива, про що так активно галасують кремлівські «голуби миру».

Головний інженер проекту Центру проектування активних зон НТЦ «Ядерно-паливний цикл» «Харківського фізико-технічного інституту» Акіф Абдулаєв, який від самого початку забезпечував програмний супровід експлуатації американського палива на ЮУАЕС, згадує:

«Скажу чесно, коли проект розпочинали, ніхто не вірив, що паливо Westinghouse колись таки завантажать в російський реактор ВВЕР-1000, адже цей ринок був недоступним. Наприклад, американці привезли на ЮУАЕС гідравлічний стенд з метою виміряти гідравлічні характеристики російської паливної збірки – щоб забезпечити сумісність роботи американських та російських паливних збірок. Однак цей стенд простояв 3 місяці, але так і не дозволили поставити російську збірку для вимірювання її параметрів з метою почати проектування. Це було на початку проекту в 2000 році і все це коштувало компанії Westinghouse приблизно $5 млн».

В 2003-му році проект практично зупинили, але згодом знову відновили. Найскладніше було отримати достовірні дані про активну зону реактора. «В той час не лише від росіян, але й від «Енергоатома» не можливо було отримати офіційні дані, щоб компанія Westinghouse почала проектувати паливні касети. Зрозуміло, що ризик був високий, працювати було дуже складно», - каже Акіф Абдулаєв.

За його словами, «ядерне паливо компанії Westinghouse за деякими характеристиками навіть краще, ніж російське. Це паливо може працювати в маневреному режимі, потужність енергоблоку в нічний період, коли потреба в електроенергії різко падає, можна розвантажувати на 75%. Крім того, у американського аналога вища ємність урану, що дозволяє оптимізувати, тобто, робити гнучкі паливні цикли – 12, 18 чи 24 місяці. Поки що використовуємо 12-ти місячний цикл роботи», - сказав Акіф Абдулаєв.

До речі, російське паливо також намагалися зробити маневровим – відповідні роботи здійснювались на Хмельницькій АЕС, але не вийшло.

Тепер все позаду, дослідна експлуатація американського палива підтвердила успішність цього проекту. Створений Науковий центр в Харкові може аналізувати ядерне паливо будь-якого виробника. Це знадобиться, якщо Україна захоче купувати паливо не лише в Росатомі, чи Westinghouse, але й у інших виробників.