Ексклюзив «Главкома» про роботу армійської авіації, яка успішно полює за російськими безпілотниками
Рік тому в ЗСУ з’явився незвичайний бойовий підрозділ – ескадрилья Як-52, легких спортивно-тренувальних літаків. Ці літачки «мобілізували» з цивільної авіації для боротьби з безпілотниками-розвідниками, а віднедавна вони підіймаються в небо на полювання за «шахедами». І роблять це успішно, стверджує Павло Бардаков, командувач армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ.
В одному повітряному бою Як-52 може знищити кілька «шахедів». Дуло автомата, виставлене з вікна, є вбивчим аргументом для російського повітряного хижака.
Ідея, якій на початку великої війни дали старт добровольці з авіаклубів, виправдала себе в бою і зараз масштабується.
Про те, як армійська авіація збиває російські «шахеди» не тільки поблизу лінії фронту, а й над тиловими регіонами, говоримо з командувачем Павлом Бардаковим та з льотчиками, які пілотують, відповідно, Як-52 і бойовий вертоліт. З міркувань безпеки прізвища льотчиків не вказуємо.
«Воюємо, як у Першу світову»
Усе нове є насправді добре забутим, але тепер переосмисленим старим. Сьогодні у небі України легкомоторна авіація працює за методикою, яку практикували сто з лишком років тому, в часи Першої світової, коли авіація тільки-но з’явилася на полі бою, а точніше – над ним. Тільки тоді стрілець через вікно цілив з гвинтівки у ворожий літак, а сьогодні – з автомата у ворожий дрон.
«Оскільки літак спортивний, то в ньому не передбачена можливість для встановлення кулемета, тому використовуємо свою табельну зброю – автомат», – пояснює «Главкому» Микола, льотчик армійської авіації, котрий працює на Як-52.
На бойове завдання виходять парами: пілот і стрілець. Тут багато важить і майстерність першого, адже треба максимально наблизитися до безпілотника, і влучність другого, адже ціль відносно мала, а вцілити треба у двигун – тоді «шахед» знерухомлюється і падає. Якщо куля уразить бензобак, дрон загориться й вибухне в повітрі, і це вже загроза для самого Як-52.
Ці машини старі, але, як каже співрозмовник «Главкома», надійні. Як-52 випускали в СРСР у 1978-1990 роках. Розроблені в радянській Росії літачки, декотрим майже 50 років, збивають сьогодні російські дрони.
Оскільки машина «старомодна», вона, природно, не має сучасного авіаційного обладнання та зручностей для роботи льотчиків. Скажімо, виходячи на бойове завдання взимку, вони вдягають теплі шоломофони, унти – як у часи Першої чи Другої світової.
Мінус легкомоторної авіації полягає в тому, що вона може працювати лише в світлу пору доби при досить гарній видимості (втім, «шахед» у негоду теж не літає). Зате є очевидний плюс – Як-52 непідвладний ворожим засобам радіоелектронної боротьби. «Навіть якщо є інтенсивний вплив РЕБ на засоби навігації літака, то все одно виручає майстерність екіпажу, і робота продовжується», – зазначає льотчик Микола.
«Спершу пріоритетними цілями для ескадрильї легких літачків були російські розвідувальні безпілотники «Орлан», «Зала», – розповідає льотчик. – Противник створив розвідувально-ударні комплекси: «Орлан» проводить розвідку, наводить ракети, відтак «Іскандери» та інші ударні засоби б’ють по тій цілі. Отже, протидія розвідувальним дронам є дуже важливою».
Маленькі Як-52 відстрілюють також дрони-приманки «Пародія», головна мета яких – створювати навантаження на протиповітряну оборону (оскільки радіолокаційні системи ідентифікують «Пародію» як повітряну ціль, по ній можуть стріляти інші засоби повітряного захисту, витрачаючи ракети або снаряди).
Останнім часом легкомоторна авіація працює також по «шахедах» та «Герберах».
Ще донедавна зграї «шахедів» атакували Україну, йдучи досить низько, часто над руслами річок, потрапляли в зону ураження мобільних вогневих груп. Від весни цього року ворожі безпілотники стали прориватися значно вище, до 2000-3000 метрів, отож велика їх частина стала невразливою до вогню кулеметів чи зеніток із землі. І тут у нагоді стають спортивні літачки Як.
«Техніка хоч стара, проте вся доглянута, на ходу. Хлопці максимально «витискають» із старих машин. Навіть у такий простий спосіб робимо велику роботу», – зауважує командувач армійської авіації Павло Бардаков.
В умовах обмеженого ресурсу будь-яка зброя є хорошою зброєю. Поза тим, є ще один аргумент: Як-52 є найдешевшим засобом проти «шахедів» порівняно з іншими повітряними машинами – літаками та ударними гелікоптерами.
Від авіаклубу до легкомоторної ескадрильї
Спортивні літаки «привели» в армію авіалюбителі з ДФТГ (добровільних формувань територіальних громад), двигуном процесу був голова Союзу ветеранів Афганістану, директор авіаклубу «Одеса» полковник Костянтин Оборін з позивним Камікадзе. У перші роки великої війни Оборін з однодумцями почали задіювати літаки авіаклубу для відбиття повітряних атак на півдні.
«Вони виконували польоти, накопичували досвід і врешті довели, що цей варіант можливий при правильному наведенні, при вмінні льотчика. На основі цього досвіду почалося застосування легких літаків в армійській авіації. Ідею підтримали головнокомандувач Сирський та командування Сухопутних військ, – згадує полковник Бардаков. – Потім треба було зібрати літаки по всій Україні, відремонтувати, знайти техніків і льотчиків. Повірте, це непросто, бо не кожен льотчик цивільної авіації може виконувати таку роботу і не кожен легкомоторний літак для цього підходить».
Врешті наприкінці липня – на початку серпня 2024 року була сформована перша в ЗСУ ескадрилья Як-52.
«Костянтин Оборін дуже багато зробив для її становлення. Ми всі його шанували як людину та професіонала. Обов’язково згадайте його в статті», – каже Бардаков.
Згадуємо. Світла пам’ять. Героям слава! 23 липня, в Одесі попрощалися з Костянтином Оборіним. 63-річний авіатор загинув, виконуючи бойове завдання.
Тим часом у ЗСУ продовжують розвивати та масштабувати застосування Як-52 для бойових завдань, затверджено концепцію розвитку легкомоторної авіації і, як повідомив на останній зустрічі з журналістами головнокомандувач Олександр Сирський, розробляються спільні із західними партнерами проєкти. Конкретні напрямки співпраці наразі не розголошують.
До речі, всі сучасні армії мають на озброєнні літаки подібного типу – прості, надійні, легкі в експлуатації, в десятки разів дешевші за вертольоти, наголошує Павло Бардаков. «Їх використовують для спецоперацій, де потрібна малопомітність, автономне базування, малі швидкості і малі висоти. Вони перекривають той діапазон, де не можуть працювати вертольоти. Водночас діапазон висот, на яких працюють легкі літаки, дуже широкий. Новітні легкі літаки, обладнані сучасними авіаційними комплексами, потужними двигунами, герметичними кабінами, можуть підніматися на висоту до 9-10 тис. метрів. І попит на такі машини у світі дуже великий», – розповідає командувач.Він мріє про таку техніку для нашої армійської авіації, але визнає: це дуже дорога мрія. Залежно від моделі та оснащення, літаки такого класу коштують від $2 до 10 млн.
«Деякі вертольоти розміняли п’ятий десяток»
Утім, все-таки основна бойова сила армійської авіації – гелікоптери. Віднедавна вони теж полюють за «шахедами», причому не лише в зоні бойових дій, а і в глибокому тилу.
«На початку 2024 року військове керівництво прийняло рішення про боротьбу з «шахедами» силами армійської авіації. Завдання було для нас новим і доволі незвичним, адже теоретично вертольоти можуть використовуватись для ураження малошвидкісних, маломаневрених цілей, проте досі лише окремі наші льотчики намагалися робити щось подібне, – розповідає «Главкому» Роман, офіцер одного з вертолітних підрозділів. – Ми розробили відповідну програму, випробували її на полігоні, і результати довели, що це дієво».
Відтак були сформовані вертолітні загони, «заточені» на знешкодження ударних російських БпЛА. Зараз такі загони діють фактично по всій території країни. Працюють у взаємодії з Повітряними силами, ППО та мобільними вогневими групами.
Засобами ураження є не тільки ракети, а й тривіальна стрілецька зброя – кулемет калібру 7,62 або 12,7 мм. Це здешевлює ліквідацію «шахеда» та водночас робить таке полювання більш небезпечним для екіпажу. Питаємо у Романа про рівень небезпеки, адже нещодавно пілот F-16 Максим Устименко загинув через ураження його літака уламками підбитого «шахеда». «Така загроза існує, – відповідає він. – Якщо уразити в бойову частину, «шахед» здетонує в повітрі, буде море уламків, які можуть влучити в літак чи вертоліт на великій швидкості. Нас рятує те, що швидкість вертольота набагато менша, і тому льотчик має час зреагувати на перешкоду, яка виникла. У льотчика винищувача набагато менше часу на прийняття рішення для маневру, щоб не потрапити в хмару уламків. Це як на автомобілі – менша швидкість дає більше часу на те, щоб відреагувати».
Звісно, сучасна західна техніка забезпечила б більший захист екіпажам і взагалі б підвищила ефективність роботи вертолітників. Проте армійська авіація, за словами її командувача, воює на старих машинах, Мі-8, Мі-17, Мі-24, деякі машини розміняли п’ятий десяток років.
«Звісно, ми потребуємо оновлення нашого авіаційного парку. Нові вертольоти західного зразка забезпечать кращу маневреність та більшу швидкість, що на сьогодні критично важливо. Це дозволить значно підвищити ефективність ураження повітряних цілей, враховуючи те, що їхня швидкість (швидкість російських ударних БпЛА – «Главком») також зростає», – констатує Павло Бардаков.
Сучасні ударні гелікоптери і легкомоторні літаки є високотехнологічною, складною технікою, але, впевнений командувач, «наші хлопці швидко б їх опанували, як свого часу льотчики Повітряних сил опанували F-16».
… А поки що, образно кажучи, «в бій ідуть одні старики».
Олена Зварич, для «Главкома»
Читайте також:
- Коли закінчиться війна? Що каже математична наука
- «Ситуація складна». Сирський – про загрозу Сумам, протидію новим шахедам та зміни в ЗСУ
- Коридори життя. ЗСУ облаштовують антидронові тунелі: як це працює
- Універсальний солдат. Роботи замінюють піхотинця у новітній війні: досвід ЗСУ
- Колумбійці на «нулі». Велике інтерв’ю з командиром Другого інтернаціонального легіону
Коментарі — 0