Дорога стала заручником війни за Біличанський ліс і зовнішню рекламу
Київ та Київська область ведуть боротьбу за трасу від Новобіличів до Ірпеня (P-30). Міністерство юстиції скасувало право власності Києва на цю землю після звернення голови Київської обласної військової адміністрації Руслана Кравченка. Насправді питання не в тому, хто буде обслуговувати цю трасу, бо обслуговування – це витрати. Боротьбе йде за те, хто зароблятиме на магістралі.
До того ж поряд з цією трасою розташований Біличанський ліс, який має статус національного парку. Ділянки у лісі намагалася забудувати команда ексмера Ірпеня Володимира Карплюка: встановлювався будівельний паркан, давалися оголошення про продаж квартир.
Траса – це також можливість встановлювати борди. Фірми, пов’язані з ексмером Ірпеня, вже судяться з Києвом і доводять, що столиця на цій трасі не має жодних прав.
Як Київ і область воюють за трасу Р-30 і чому це тепер проблема державного рівня, спеціально для «Главкома» з’ясовувала Ірина Федорів.
Чия земля під дорогою і до чого тут ліс?
Траса P-30 до Ірпеня проходить вздовж міста Києва. Це видно не лише на Google-карті.
Є окреме розпорядження Кабміну від 2010 року, що передувало побудові траси і в цьому розпорядженні чітко прописано, що дорога проходить у межах міста Києва і це відрізок протяжністю 5,5 км.
Далі «Укравтодор» у 2011 році писав листа комунальному підприємству «Київський інститут земельних відносин» і наголошував, що відповідно до доручення Київської міської ради просить зробити документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва цієї дороги.
Тобто Київська область ще кілька років тому була тут ні до чого: і уряд, і «Укравтодор» всі констатували, що це – територія Києва.
Коли ж відкривали нову дорогу у 2012 році, то на відкритті були урядовці і представники саме влади міста Києва, а не області. Про це повідомляла зокрема й Київська обласна державна адміністрація. Будував трасу «Укравтодор» за державні кошти.
У 2023 році Київ, який віддав землю лише у постійне право користування Київоблавтодору, оформив своє право власності на ці ділянки.
Те, що територію під дорогою оформили як землі столиці викликало обурення Коцюбинської селищної ради – анклаву Київської області, який розташований у Святошинському районі міста Києва. Тут головує Сергій Даніш («Слуга народу»), який свого часу протиправно став власником ділянки у Біличанському лісі. Суд згодом скасував йому акт права власності.
До виборів 2020 року цей діяч був в команді ексмера Ірпеня Володимира Карплюка (партія «Нові обличчя»). А коли «Слуги народу» відправили куратором на Київщину одіозного Олександра Дубінського, якого зараз підозрюють у держзраді, то «Нові обличчя» домовилися про співпрацю і частина їхньої команди пішла під брендом парламентської монобільшості. Ця співпраця триває й досі.
І така колаборація ускладнює боротьбу громади за збереження Біличанського лісу, бо «Слуги народу» в області, а тепер і вертикаль президента доводять, що земля столиці – територія області.
Саме Коцюбинська рада звернулася до Київської обласної державної адміністрації і та ініціювала процес скасування права власності Києва на цю землю.
«Вони вже програли апеляцію і суд довів, що ліс у межі Коцюбинського включили незаконно. І тепер їм треба за будь-яку ціну довести, що траса на їхній землі. Це дасть можливість потім зачепитися за це і сказати, що от ліс поряд з трасою – наш. Ну, і, крім лісу, тут є ще один інтерес – зовнішня реклама. Питання хто ж буде заробляти на бордах вздовж траси», – пояснює один з активістів селища Коцюбинське Юрій Устіновський, який воює на передовій у 4-й бригаді швидкого реагування Нацгвардії.
Реагуючи на звернення влади Коцюбинського Київська обласна військова адміністрація звернулася до Мін’юсту. І зазначила у своєму листі площу селища, яка включає в себе частину Біличанського лісу. По суті, цим документом обладміністрація офіційно заявила: спірна територія підпорядковується селищу Коцюбинське.
Ця скарга була подана 6 вересня 2023 року – за кілька тижнів до того, як апеляційна інстанція визнала: зазіхання Коцюбинського на територію лісу – протиправні. Але Мін’юст дав відповідь на звернення військової адміністрації вже після рішення суду – 26 жовтня. Тобто рішення апеляційної інстанції про те, що Коцюбинське не має прав на Біличанський ліс, не переконало Мін’юст жодним чином. Своїм наказом відомство фактично скасувало Києву оформлення права власності на ділянки траси Р-30.
Більше того, наказ Мін’юсту, урядової структури, протирічить наведеному вище розпорядженню Кабміну від 2010 року, де чітко вказано, що ця траса в межах міста Києва має протяжність 5,5 км. І інша сторона – Київ – навіть не заслухана.
При цьому у публічному доступі є документ Київської обласної державної адміністрації: мова про «Проєкт адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня Київської області».
«Треба дивитися оту мапу, яку затвердив Кабмін. Фактично це і є правовстановлюючі документи. Кабміну доручали затвердити межі громад і він затверджував це в електронному вигляді. А межу Києва уряд не затвердив, бо закону про Київ немає. Але ті межі, які затверджені Кабміном на виконання прикінцевих положення постанови фактично є правоустановлюючим документом», – акцентує увагу директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак.
На мапі, про яку згадує Ганущак, чітко видно: Коцюбинське – це анклав. Відповідно траса Р-30 від Новобіличів навіть згідно з цим документом, який має офіційне логотип від Київської обласної державної адмінстрації, проходить територією міста Києва.
І якщо карту збільшити, то дійсно видно: Коцюбинське – анклав.
Наведені карти ідентичні тим, які є у розпорядженні Кабміну. Проте обласній владі ці карти – не указ.
Голова Київської обласної військової адміністрації Руслан Кравченко пояснює свою позицію так: «Сьогодні межі Києва та смт Коцюбинське у визначеному законом порядку не встановлені та не внесені до Держгеокадастру, відповідно до закону «Про землеустрій». Частина земельних ділянок дороги Р-30 розташовані на території, що підпорядковується Коцюбинському. Питання розмежування територій Києва та Коцюбинського, а відтак і території Київщини досі розглядають суди. Рішення про держреєстрацію права власності на земельні ділянки дороги Р-30 за Київською міською державною адміністрацією прийняті всупереч та за відсутності відповідних рішень суду щодо розмежування спірних територій. Встановлення чи зміна меж адміністративно-територіальних одиниць чи громад здійснюється виключно проєктами землеустрою, які підлягають затвердженню уповноваженими органами у встановленому законом порядку. Відповідно до листа Мінрегіону від 2021 року № 7/34/8016-21 графічна частина розпорядження Кабміну від 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», що зображує розміщення адміністративно-територіальних одиниць є схематичною та не встановлює межі територіальних громад».
Хто воює за зовнішню рекламу
Біличанський ліс – не єдине, що цікавить команду ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. Ще одна можливість заробляти – зовнішня реклама. Контроль траси дозволяє розміщувати борди і заробляти на здачі їх в оренду. І це не просто бізнес, а й можливість для влади Ірпеня мати монополію на зовнішню рекламу під час виборів.
Начальниця Управління з питань реклами КМДА Олена Поліщук підтверджує: як тільки трасу Новобіличі-Ірпінь (Р-30) запустили, практично одразу підприємці почали звертатися за дозволами встановити рекламні площини. І навіть за них сплачували.
«У 2013 році ТОВ «Піар-Лайн» отримало низку дозволів на розміщення зовнішньої реклами на підставі розпоряджень КМДА, строк дії яких закінчився у 2018 році. Товариство не здійснило після цього демонтаж конструкцій. Заяв про продовження строку дії дозволів вони не подали до Управління з питань реклами. На сьогодні, між управлінням та ТОВ «Піар-Лайн» відбувається тривала судова тяганина щодо самовільного, незаконного розміщення рекламних засобів вздовж траси Р30. Свої дії вони намагаються легалізувати через суд», – розповідає чиновниця.
Крім «Піар-Лайн» у позовах фігурує ще одне підприємство – «Сарафан». Усі разом ці фірми намагаються зобов’язати Київ утриматися від демонтажу бордів. Тут варто додати, що ці товариства пов’язані з родиною ексмера Ірпеня Володимиром Карплюком. Засновниця «Піар-Лайн» – його колишня дружина Лариса Карплюк, а директоркою «Сарафану» є Зоя Карплюк.
І от у Київському окружному адмінсуді одну з таких справ ці два підприємства цього року таки виграли у першій інстанції. Це сталося незадовго до того, як з’явився вищезгаданий наказ Мін’юсту.
«Позиція позивача є такою, що земельні ділянки за схематичним планом м. Ірпеня та рішення Київського облвиконкому від 28.10.1968 входять до меж міста Ірпеня, станом на час прийняття спірних вимог та дату подання позовної заяви, уповноважений орган не затвердив межі міста Києва, тому позивач вважає, що відповідач протиправно поширює свої повноваження на вищевказані спірні території… Відповідач «Київреклама» у свою чергу вважає, що за відомостями Містобудівного кадастру міста Києва та кадастрової карти рекламні засоби ТОВ «Піар-Лайн» розташовані у зеленій зоні території Святошинського району м. Києва, балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство з утримання зелених насаджень Святошинського району…», – йдеться в тексті судового рішення.
І поки тривають суди за рекламні площини вздовж траси, урядове Агентство відновлення, повідомляє, що жодних погоджень на розміщення площин на трасі Р-30 вони нікому не давали взагалі.
Експерт з питань містобудування Георгій Могильний ознайомився із текстом наказу Мін’юсту і документами, які пов’язані із будівництвом траси P-30, і зазначає, що право роз’яснити, в межах якої території застосовуються особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у Києві має хіба Конституційний суд: «Ситуація зі спірними межами Києва та дорогою вийшла на новий рівень абсурдності. Раніше був спір, кому належить комунальна земля – Коцюбинському чи Києву. Тепер же земля під цією дорогою перебуває в держвласності і передана в постійне користування Київоблавтодору. Голова Київської обласної військової адміністрації явно діє не в інтересах держави, бо він де-факто робить незаконним право постійного користування «Київавтодором» землею під дорогою».
Якщо у Києва нема прав на цю землю, як йдеться у наказі Мін’юсту, то можна скасовувати державний акт на право постійного користування, бо виданий він на підставі рішення Київради 2012 року.
«Виграють від цього лише окремі представники рекламного бізнесу, які судять з Києвом з 2018 року. Загалом спір зайшов в глухий кут, що створило вкрай небезпечну ситуацію прямо під час воєнного стану. Існує досить велика територія, на якій ані Київська міська державна адмістрація, ані Київська обласна військова адміністрація, не можуть повноцінно здійснювати свої повноваження, бо жодна з них не може довести приналежність її до зони своїх повноважень. Враховуючи ситуацію, тут взагалі вже треба просити втрутитися РНБО. Лише у них є можливість своїм рішенням примусити владу на місцях припинити змагання у перетягуванні канату і зайнятися вирішенням проблеми», – резюмує Могильний.
Київ планує оскаржувати вищезазначений наказ Мін’юсту.
«Київська міська державна адміністрація є власником землі, на якій розташована ця частина траса Р-30. Мін'юст прийняв, на нашу думку, протиправний наказ, яким задоволено скаргу Київської обласної військової адмінстрації та анулював рішення про держреєстрацію прав столиці на земельні ділянки. Зауважу, що Мін'юст при розгляді скарг досліджує лише питання порушення закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, а не вирішення спорів про право. Тому ми будемо оскаржувати ці накази», – зазначає директорка департаменту земельних ресурсів КМДА Валентина Пелих.
Нагадаємо, на Київщині вертикаль президента доручила районним військова адміністрація збирати інформацію для формування політичних паспортів. Це невластива функція для військово-цивільних адміністрацій, яку мали б виконувати політичні штаби. Використання адмінресурсу разом з намаганням контролювати розміщення зовнішньої реклами може свідчити про підготовку до виборів.
Коментарі — 0
