Ізраїльські військові добре розуміють: вторгнення вимагатиме величезних зусиль
Повномасштабне наземне вторгнення Ізраїлю в Газу може потребувати сотень тисяч військових і може відбутися лише після того, як ХАМАС буде поставлений на коліна постійними авіаударами та тривалою облогою.
Не дивно, що ізраїльські військові не розкривають детальних планів свого вторгнення з міркувань безпеки, але очевидно, що це завдання вимагатиме величезних зусиль.
Кількість жертв з боку Палестини буде величезною, можливо, навіть безпрецедентною. Нагадаємо, під час наземного вторгнення в Газу в 2014 році було вбито близько 2300 палестинців. Також неминуче будуть великі втрати з боку ізраїльських військ.
Ця криза, на відміну від 2014 року, пов’язана з найгіршою ситуацією із заручниками в історії Ізраїлю та створює великий ризик того, що регіональні вороги країни, такі як Хезболла в Лівані, приєднаються до цієї війни. Вона також може тривати набагато довше, ніж операція 2014 року – не тижні, а потенційно місяці.
Якщо припустити, що Ізраїлю потрібно надіслати десять солдатів на кожного окремого бійця ХАМАС, що є досить типовим військовим правилом для досягнення переваги, йому знадобиться 300-400 тис. військових, щоб протистояти приблизно 30-40 тис. членам збройного крила ХАМАС.
Багатосторонній напад
Хоча наземне вторгнення видається найбільш імовірним варіантом, Ізраїль може поєднати це з десантною операцією на західному узбережжя Гази.
Сухопутні війська можуть бути зібрані на одному плацдармі та відправлені у сектор Гази, або вони можуть бути розбиті на різні бойові групи для багатостороннього нападу, який повторить власне вторгнення ХАМАС у суботу.
Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) вже призвала 300 тис. резервістів на додаток до 170 тис. солдатів, які перебували на службі.
Хоча Ізраїль пишається тим, що має високотехнологічну армію, вторгнення, ймовірно, передбачатиме відправку піхоти, щоб перемогти сили ХАМАС.
Однією з проблем є те, що ізраїльські танки – приблизно 400 Merkava Mark 4 і ще приблизно 900 танків різних модифікацій, які зараз перебувають на зберіганні – разом із іншою броньованою технікою, переважно американського походження, надзвичайно вразливі в міських умовах.
Насамперед, через те, що найміцніша броня танків здебільшого розташована в передній частині корпусу та вежі – у тих місцях, які, як очікується, найчастіше будуть спрямовані на ворога. Однак у міських умовах ті, хто обороняється, можуть легко опинитися над танками, що дає можливість вести вогонь у верхню частину вежі, у місце, де броня найслабша.
Подібним чином каналізаційні системи та комунікаційні тунелі можуть використовуватися як схованки для бомб, які можуть вибухнути під черевом бронетехніки. Це є ще одним недоліком використання техніки в місті.
Крім того, виникає питання про те, чи візьме цивільне населення Гази зброю до рук, щоб протистояти вторгненню ізраїльських солдатів. До цього може закликати ХАМАС після початку вторгнення.
Усе це означає, що міський штурм має очолюватися піхотою, а танки будуть залучатися лише для виконання конкретних завдань, таких як знищення укріплених позицій противника, після чого вони будуть швидко перекидатися в тил, подалі від найнебезпечніших позицій.
Досвід Нагірного Карабаху, Сирії та України показує, що ці піхотинці будуть оснащені тисячами безпілотників, для спостереження за ворогом та, можливо, скидання боєприпасів або безпосереднього використання іншої зброї для нанесення ураження супротивнику з повітря.
Будуть потрібні тисячі безпілотників не тільки тому, що число бійців ХАМАС складає приблизно 30 тис., а й тому, що радіосигнали, які керують безпілотниками, не дуже добре працюють у населених пунктах.
Це на додаток до того, що ХАМАС потенційно отримує обладнання для радіоелектронної боротьби, яке спеціально розроблене для створення перешкод сигналу безпілотника.
Ізраїль також має напоготові численні елітні загони та загони спецназу, включно з підрозділом Ghost і легендарним загоном Sayeret Matkal у на кшталт британського SAS. Ці війська можуть використовуватися паралельно з наземним вторгненням для порятунку заручників.
Ізраїльський спецназ має попередній досвід у ситуаціях із захопленням заручників, як-от рейд у Ентеббе 1976 року до літака Air France, захопленого палестинськими бойовиками. Але вони ніколи не стикалися з чимось подібним до нинішньої кризи в Газі, коли сотні заручників розкидані по всій території в житлових будинках, тунелях та інших місцях, та використовуються як живі щити.
Крім того, армія Ізраїлю була створена в основному для локальної оборони країни з дуже обмеженою регіональною проекцією сили (термін, що використовується у військовій науці та політології і означає спроможність держави застосовувати всі чи окремі елементи її національної сили — політичної, економічної, інформаційної чи військової — швидко та ефективно на усіх територіях, реагуючи на кризи, забезпечуючи політику стримування, посилюючи регіональну стабільність), тоді як військово-морський флот був спеціально створений для припинення незаконних поставок зброї, людей і грошей з-за кордону. Проте ВПС, які грають роль ключової сили, були оновлені, щоб застосовувати майже найновіше обладнання, яке використовується США.
Проте якість особового складу – як на постійній службі, так і в резерві – є дуже високою, з точки зору підготовки та мотивації. На планеті є небагато армій, які б так захоплено захищали свою землю, як ізраїльська.
Ризик комбінованого нападу
В останні роки армія оборони Ізраїлю також намагалася використовувати технології, щоб компенсувати обмеженість пулу негайно доступних військ, за допомогою п’ятирічної програми Tnufa (Momentum), прийнятої в 2020 році.
Ця програма використовувалася для використання технології та інтелекту як засіб прискорення процесу прийняття рішень військовими командирами.
Однак події минулої суботи показали, як роботу навіть найскладнішої програми можна нівелювати за певних обставин. Якщо Ізраїль має намір просунутися до Гази для нападу на бійців ХАМАС та їхню інфраструктуру, військовому командуванню, можливо, доведеться переглянути залежність ЦАХАЛу від технологій.
У той же час загроза вторгнення з боку Хезболли на півночі – у відповідь на будь-який наземний наступ – плюс необхідність підтримувати порядок як на півдні, так і на окупованому Західному березі річки Йордан, можуть створити матеріально-технічні проблеми. Ізраїль – це крихітний клаптик суходолу на Близькому Сході, і комбінований напад з різних напрямків може перевершити його оборонні можливості.
Г’ю Ловатт, старший аналітик, спеціаліст з питань Близького Сходу Європейської ради з міжнародних відносин, сказав: «Наземне вторгнення Ізраїлю обійдеться величезною ціною з точки зору життів палестинців та ізраїльтян. Як показали попередні операції, це посилить гуманітарну кризу в Газі та розпалить гнів палестинців і арабів по відношенню до Ізраїлю».
«Також незрозуміло, якою буде перемога Ізраїлю, окрім великої кількості загиблих серед бійців ХАМАС. Навіть якщо наступ може знищити групу, що не точно трапиться, то що буде далі?»
Якщо вторгнення буде успішним (а воно може також зазнати невдачі) тоді сили безпеки повинні будуть залишатися у секторі Гази на багато років, щоб забезпечити розвиток політичних і соціальних структур і запобігти тому, щоб цей простір із не заповнювали люди зі зброєю.
За матеріалами The Telegraph підготував Олександр Груздєв