Формула миру Зеленського. Чи є в України план перемоги?

На саміті G20 (за відсутності країни-агресора насправді G19), який відбувся на Балі у листопаді 2022 року, президент Володимир Зеленський представив формулу миру, яка складається з 10 пунктів (радіаційна, ядерна, енергетична і продовольча безпека, звільнення усіх полонених, виведення російських військ, недопущення ескалації, повернення справедливості, дотримання Статуту ООН, фіксація закінчення війни). По суті, Україна вперше сформулювала офіційне бачення завершення війни. «Застосуйте всю вашу міць, щоб змусити Росію відмовитися від будь-яких погроз ядерною зброєю. Підставою для таких зусиль може бути Будапештський меморандум і відповідні можливості держав-підписантів», – сказав Зеленський. Президент підкреслив, що Україні потрібен справедливий мир і компенсація збитків від Росії, а також створення спецтрибуналу для воєнних злочинців.

А вже на роковини початку повномасштабної війни, 24 лютого 2023 року свій мирний план завершення війни представив Китай. Складається він із 12 пунктів. Серед них повага до суверенітету всіх країн, припинення військових дій, зменшення стратегічних ризиків, сприяння післявоєнної відбудови…

Однак обидві представлені формули, по суті, є лише деклараціями про наміри. На цьому зійшлися переважна більшість українських експертів під час круглого столу «Формула миру Володимира Зеленського та перспективи її реалізації». Його засідання якого відбулося в Києві.

Учасники круглого столу: Олександр Хара, Центр оборонних стратегій, народний депутат зі «Слуги народу» Богдан Яременко, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця, міністр закордонних справ (2007 – 2009 рр.) Володимир Огризко, завідувач кафедри міжнародних відноси «Києво-Могилянської академії» Максим Яковлєв, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський

Питання №1. Що не так з формулою Зеленського

Першим слово з подачі модератора, директора Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорія Перепелиці, взяв представник влади, нардеп-міжнародник від «Слуги народу» Богдан Яременко. Він запевнив, що в Україні влада і народ єдині, виступають за захист суверенітету і принаймні у цьому в них розбіжностей немає. Нардеп підкреслив, що йому легко коментувати зовнішню політику, бо тут не треба йти на якісь компроміси із собою. Формула миру – політична ініціатива, яка віддзеркалює унікальну ситуацію, в якій опинилася Україна», – каже Яременко.

«План Зеленського – це набір проблем, які здебільшого стосуються винятково України, частково мають глобальне прочитання. У разі ідеального виконання всього того, що запропоновано в цьому плані, можна досягнути єдиного бажаного для нас результату – встановлення безпекової ситуації навколо кордонів України. У неідеальній ситуації, коли щось реалізується, а щось – ні, Україна принаймні покращує свою військово-політичну ситуацію і стратегічну, частково економічну, – роз’яснює українське бачення миру провладний нардеп. – Ми більше не говоримо про припинення вогню. Ми говоримо про мир, який нас влаштує, з точки зору права, гуманітарної політики…». Як приклад реалізації формули миру, чи то плану Зеленського він назвав «зернові ініціативи», які реалізовується за посередництва Туреччини. Єдине, чого бракує, каже Яременко, це чітких ініціатив з боку України щодо ядерного роззброєння (Росії), бо у формулі Зеленського про це ідеться лише загально. «Тут Україна трохи втратила свою експертність», – визнає депутат. На його переконання, мирний план президента не викликає серйозної критики в українського суспільства, адже глава держави відчуває підтримку і від владних інституцій, і від народу.

Проте у незалежних від Банкової експертів точка зору інакша. «Проблема не в нашому зерні, 10 млн т якого ми постачаємо до бідних країн. Проблема в порушенні «святая-святих», свободи мореплавства», – опонує Григорій Перепелиця й додає, що формула миру є більше ніж просто ініціатива, бо зачіпає глобальні проблеми.  

«Ініціатива», «погляд», «формула», «план» миру. На різночитаннях і, відповідно, різному сприйнятті» того, що пропонує українська влада, наголосив міністр закордонних справ (2007 – 2009 рр..) Володимир Огризко. Він каже, що дипломати насамперед чітко окреслюють дефініції перед тим, як вести розмову. А з боку влади цієї чіткості немає. «То ми говоримо про план, чи не про план?» – риторично питає Огризко. За його словами, пропозиції президента України слід сприймати саме як «план президента Зеленського». «Але кожен план, – продовжує екс-міністр, – має містити пункти, зокрема «що зробити», «кому зробити», «коли зробити». При цьому план має передбачати засоби, які дозволять його реалізувати. Всього цього у переліку 10 пунктів пропозицій Зеленського Огризко не побачив.

«Формула Зеленського – це і не план, і не формула», – додає керівник воєнних програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. А якщо так, то або немає способів як цю формулу реалізувати, або немає уявлень про ці способи. Експерт переконаний, що відсутність визначеності у дефініціях є політичною безвідповідальністю.

Богдан Яременко (по центру): Наш супротивник має розуміти, що застосування ним ядерної бомби не принесе йому перемоги

Питання№2. Якою має бути дієва формула?

То якщо немає бачення і інструментарію того, як іти до миру, хто і що може допомогти? Експерти констатують, що саме в Україні нині складається нова архітектура світової безпеки. І підвалини цієї «споруди» мають бути засновані «не просто на минулому співіснуванні одне з одним, а на тому, щоби жодна країна, особливо та, яка володіє ядерною зброєю, через свої імперські хвороби, амбіції не могла безкарно напасти на іншу країну, розв'язати війну, вчиняти шантаж світового масштабу», – каже Максим Яковлєв, завідувач кафедри міжнародних відноси Києво-Могилянської академії.

Однак нині, вважають аналітики, перелік пунктів для миру, озвучених президентом, не дає відповідей на питання, якою ж таки має бути система глобальної безпеки і чи відповідає вона інтересам цивілізованого світу? Що робити після того, як війна буде завершена перемогою України? Чи це буде інклюзивна система безпеки, чи вона об’єднуватиме лише ті країни, які мають однакові ціннісні орієнтири? А який буде інструмент у цієї системи?

«Такою системою має бути об’єднання держав, які реально стоять на одних, західних світоглядних цінностях. А інструментом має стати оновлене НАТО, який розшириться до глобального впливу на те, що відбувається, і буде своєрідним позитивним жандармом. Для цього буде створено якийсь новий міжнародний правовий документ. У міжнародному праві потрібно прописувати відповідальність за порушення міжнародного права», – наголосив Огризко. За його словами, Україні слід визначитися у пріоритетах, якою має стати національна безпека. «Спочатку ми забезпечуємо свою національну безпеку в розумінні ст.5 Вашингтонського договору (Північноатлантичний договір про створення НАТО. Ст.5 каже про те, що напад на одну країну-члена Альянсу означає напад на всіх. Відповідно, всі мають долучитися до оборони країни, на яку скоєно напад), або ми отримуємо гарантії, які провідні ядерні країни надали Фінляндії і Швеції (у травні 2022 р. Велика Британія підписала зі Швецією та Фінляндією угоди про взаємні гарантії безпеки у разі нападу). І тоді зможемо далі рухатися за усіма іншими параметрами. Бо інакше це (пункти «плану Зеленського) нагадує платформу для дискусії. До безкінечності можна дискутувати, але чи є це метою за тих обставин, у яких ми сьогодні перебуваємо? – риторично запитує колишній глава МЗС України.

Якщо для Швеції, яка ще не вступила у НАТО, гарантії безпеки від Великої Британії є важливими у конструкції будівництва сталого миру, то для України першочергове – це досягнення миру. Але досягнення миру і побудова сталого миру – абсолютно різні речі, уточнює Сунгуровський. За його словами, ключова проблема України в тому, що наша держава опинилися поза зоною відповідальності НАТО. З 2005 року Україна пішла шляхом до стандартів НАТО, зокрема почала скорочувати озброєння, не будучи членом Альянсу. А це послаблювало армію.

Про те, що Україна стане членом НАТО днями заявив очільник Альянсу Єнс Столтенберг. Але станеться це після перемоги над Росією. Вочевидь, до цього часу Україні слід шукати інші механізми гарантії власної безпеки, думати не про завтра, а про сьогодні. Такими можуть бути, наприклад, двосторонні чи тристоронні договори, каже Григорій Перепелиця.

У середині вересня минулого року відбувся Київський безпековий форум, на якому робоча група на чолі з главою Офісу президента України Андрієм Єрмаком і колишнім генсеком НАТО Андерсом Фог Расмуссеном розробили рекомендації міжнародних гарантій безпеки для України. Ключовими з них можна назвати умови безпеки без членства в Альянсі. На думку Миколи Сунгуровського, подібні гарантії можуть бути ефективними до моменту прийняття України до НАТО. Натомість він застерігає від підписання якогось колективного документу, якщо це не мова про НАТО. За його словами, будь-яка країна, яка укладає якийсь багатосторонній договір, усіма способами старається уникнути відповідальності, аби він не містив юридичні зобов’язання. Єдині винятки – це договори про нерозповсюдження хімічної, ядерної зброї. Інших багатосторонніх ефективних договорів з юридичними зобов’язаннями немає. Максимум, на що Україні доводиться сподіватися, це на ухвалення двосторонніх договорів з ядерними державами, переконує Сунгуровський.

«Гарантією безпеки буде вступ України до НАТО. Іншої форми гарантії нашої безпеки станом на сьогодні я щонайменше не бачу… Я не уявляю міжнародного документа, в якому ітиметься, що я відповідаю за цю частину, ти за іншу, а всі – ні за яку», – каже Огризко.    

«Коли ми говоримо про вступ, то маємо розуміти, що вступатимемо вже до іншого НАТО з іншими стандартами, іншими вимогами. Ця формула миру ніяким чином не закладає основи для архітектури безпеки. Каталізатором перемовин про мир є сама війна і те, що відбувається на полі бою», – додає Сунгуровський. Коли на полі бою в тому числі за допомогою західної зброї Україна переможе, постане нова проблема – переговори про мир з переможеним.

Володимир Огризко (ліворуч): Мої німецькі друзі сказали, що Бундесвер сьогодні не є принципово готовим до того, що робить ЗСУ

Питання №3. З ким домовлятися?

Третина українців погоджується з тим, що Україна має підтримувати звільнення поневолених народів Росії, каже Максим Яковлєв, посилаючись на соцопитування, проведене на замовлення Могилянки в усіх регіонах України. За його словами, питання навіть не у розпаді Росії, а у справедливості для людей, які там проживають. Тож перемога буде тоді, коли зміниться сама Росія і говорити доведеться не новим главою імперії, а з дрібнішими державами, які не матимуть територіальних претензій.

«Щоби Росія нас не шантажувала, вона має перестати бути Росією», – доповнює Огризко. А для цього, вочевидь, слід перемогти агресора на полі бою. Але з ким саме слід говорити потім про мир і про що саме, адже президент Зеленський вже заявив, що сідати за стіл переговорів з Путіним не збирається і умов для цього не бачить? На думку Володимира Огризка, перемога України на полі бою пришвидшить зникнення путінського режиму. Однак яку Росію очолить наступник Путіна, також питання. «З наступним (режимом), що більш реалістично, потрібно буде вести предметні переговори про майбутній устрій Російської Федерації, якщо вона до того часу збережеться. Бо тенденції її внутрішнього розвитку говорять про те, що в перспективі вона почне сипатися», – переконаний дипломат. Він додає: аби бути готовими до перемовин, уже сьогодні слід сформувати «чіткий перелік речей, які би забезпечили, що ця влада ніколи не матиме можливість загрожувати не тільки своїм безпосереднім сусідам, але й цілому світу. «Суб’єктом з московського боку має бути нова влада, яка буде готова прийняти ультиматум цивілізованого світу. Україна зацікавлена у справедливому покаранні», – додає Яковлєв.

Михайло Глуховський, «Главком»