Євроінтеграційний реванш: енергосистема України інтегрується в загальноєвропейську ENTSO-E?

Чи  отримає вигоду пересічний українець від того, що наприкінці червня в Брюсселі керівник «Укренерго» Всеволод Ковальчук підписав угоду про умови майбутнього об’єднання енергосистем України і Молдови з енергосистемою континентальної Європи? Так, отримає, адже об’єднавшись  з лібералізованими ринками європейських країн, споживачеві стане вигідніше купувати там більш дешеву електроенергію. Звісно, що це суперечить інтересам українських монополістів, адже тоді вони не зможуть диктувати високі ціни на свою електроенергію, а тому будуть з усіх сил протистояти євроінтеграційним процесам в енергетиці.

Потенційна можливість втрати мільярдних доходів тепловими електростанціями, більшістю з яких володіє ДТЕК Рината Ахметова, спонукала монополістів до активної протидії. Баталії спалахнули відразу ж після оприлюднення інформації про здійснений євроінтеграційний прорив. «Ми чудово розуміємо, які серйозні виклики в політичній площині несе підписання цієї угоди. В пресі відразу ж почали розганяти негативну інформацію про нібито потужні бюджети на виконання підписаної угоди, а на мій мобільний телефон з закритих аккаунтів почали надходити образи та погрози. Тому ми  готові до того, що почнуться спроби дискредитувати саму ідею цієї  угоди, а також нашу компанію», - поділився враженнями керівник НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук.

Щоб запобігти можливим загрозам, влада повинна консолідувати зусилля всіх гілок влади з метою  виконання вимог підписаної угоди  – в ній затверджено каталог технічних заходів (документ конфіденційний), які мають реалізувати всі енергетичні підприємства України під головуванням  системного оператора - Укренерго  з метою доведення показників роботи нашої енергосистеми до стандартів європейських країн. За попередніми оцінками, вартість таких робіт оцінюється від 800 млн до 1,5 млрд євро. Державний регулятор – Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – повинен передбачити кошти в тарифі енергетичних компаній для виконання каталогу  заходів. До відома, витрати на модернізацію ТЕС сюди не входять, ці роботи станції мали б виконувати не залежно від підписаної угоди про інтеграцію енергсоистем, але про це пізніше. Скорочення шкідливих  викидів ТЕС в атмосферу - це зобов’язання України згідно з Паризькою  кліматичною угодою.

Крім каталогу вимог, в підписаній в Брюсселі угоді міститься також перелік додаткових досліджень в енергетиці та дорожня карта. Виконавши всі пункти цього технічного завдання, Україна гарантовано отримає можливість підписати договір з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E) про інтеграцію в загальноєвропейську енергосистему. В угоді на це відведено 5 років, але, на переконання глави Укренерго, можна вкластися й в 3 роки.

І що важливо – інтеграція в загальноєвропейську енергосистему стане можливою лише за умови, що через 3 роки в Україні дійсно  таки запрацює нещодавно ухвалений  Закон про енергоринок, що передбачає запуск ринку прямих контрактів. Тобто, споживачі отримають можливість самі вибирати постачальника електроенергії. Звісно, переваги віддаватимуть більш дешевому товару, який можна буде імпортувати з будь-якої країни ЄС, а наш виробник зможе експортувати електроенергію  кінцевим споживачам в  європейських країнах. За прогнозами експертів, завдяки імпортному паритету, ціни на електроенергію для українців можуть впасти на 30%.

Реанімація втраченого шансу після 16-річного «топтання» на місці

Про свою зацікавленість об’єднання з європейською енергосистемою UCTE (пізніше перейменовану в ENTSO-E) Україна оголосила після проголошення незалежності, розуміючи свою безперспективність на енергоринку СНД. На той час потужності UCTE більш ніж вдвічі перевищували енергосистему країн СНД, тому Україна була зацікавлена в приєднанні до  енергетичного ринку Європи з його величезними експортними можливостями.  

Через Україну на Захід пролягли високовольтні ЛЕП, потужність яких – 6000 МВт – це втричі більше, ніж потужність ліній електропередач з України до Росії. Намагаючись відвоювати свої позиції на зовнішніх ринках, в 1995 році уряд ухвалив рішення про інтеграцію окремої південно-західної частини української енергосистеми – «острова Бурштинської ТЕС».

В 2002-му році «Бурштинський енергоострів» відділили від загальнодержавної енергосистеми і  синхронізували з енергосистемою UCTE. Згодом планувалося інтегрувати з UCTE всю енергосистему України. Приваблювали високі стандарти надійності європейської енергосистеми – в разі інтеграції, такі ж стандарти обіцяли запровадити і в Україні.

Європейське співтовариство надало реальний шанс для приєднання до UCTE. Але через амбіційні устремління Кремля з допомогою п’ятої колони у наших владних кабінетах європейські устремління «успішно» блокувалися, тому експеримент затягнувся на не визначений термін. Війна кардинально змінила політику державних керманичів, і ось нарешті Україна почала відвойовувати втрачені позиції. Підписання вищезгаданої угоди – це «зелене світло» для  інтеграції з енергосистемою ENTSO-E, де діють прозорі правила для бізнесу, а також більш низькі ціни на електроенергію.

Україні доведеться пройти в досить стислі терміни нелегкий шлях. Перш за все після реалізації  вищезгаданого каталогу технічних завдань, Україні потрібно буде розлучитися з російською енергосистемою – щоб продемонструвати європейцям можливість самостійно регулювати частоту та вміння управляти енергосистемою України, забезпечуючи їй стабільну роботу.

Відомо, що з 2001-го року енергосистема України працює в паралельному режимі з країнами СНД і Балтії. Робота в єдиній синхронній зоні дозволяє утримувати частоту в енергосистемах пострадянських країн за рахунок широкого поясу європейсько-азійського простору на допустимому рівні (50Гц плюс-мінус 0,02 Герца). Тому перш ніж інтегруватися з ENTSO-E, спочатку доведеться запровадити сучасні системи регулювання частоти та потужності в нашій загальнодержавній енергосистемі та повністю адаптувати наше законодавство до європейського.

Чи є перспективи у теплової генерації?

В Україні є близько сотні енергоблоків теплових електростанцій, вкрай незадовільний стан яких унеможливлює їх конкурентоспроможність в разі інтеграції ринків України та Європи. Станції  працюють вкрай не ефективно, з надзвичайно низьким коефіцієнтом корисної дії, тобто, в котлах згорає занадто багато вугілля, тому станції виробляють невиправдано дорогу електроенергію. Витрати палива на виробництво електроенергії в наших ТЕС в 5-7 разів вищі, ніж у високо розвинутих країнах. Занадто дорогу електроенергію таких станцій мають оплачувати українські споживачі.

Крім того, викиди шкідливих речовин в атмосферу в середньому  50 разів перевищують допустимі норми. Тому давно потрібно було демонтувати всі старі котли ТЕС та замінити  їх на більш сучасні, виготовлені за новітніми західними технологіями. Заради залучення інвестицій на модернізацію станцій влада приватизувала теплову енергетику - тепер більшістю активів володіє компанія ДТЕК Рината Ахметова. Час давно сплив, але кардинальної реконструкції енергоблоків – з заміною старих котлів, так і не відбулося.

Уряд неодноразово ухвалював програми реабілітації вугільних енергоблоків, але за роки незалежності лише на двох енергоблоках були встановлені котли, що відповідають сучасним вимогам. У власників станцій ще є 3 роки, протягом яких енергоблоки можна модернізувати, інакше їх доведеться закрити назавжди. Цілком очевидно, що таку модернізацію державний регулятор – НКРЕКП - ні в якому разі не повинен перекладати на споживачів, рівень бідності яких побив світові рекорди. Якими ж в дійсності будуть  дії регулятора, прогнозувати не варто. Час покаже і наше видання обов’язково про це напише. 

Наталка Прудка, «Главком»