Під час війни раптово «воскрес» десяток партій, які у мирний час не подавали ознак життя
Привид виборів бродить Україною. Який би парадоксальний вигляд це не мало, але саме вище політичне керівництво держави поширило суперечливі заяви. Спочатку суспільство збурив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Наприкінці липня цього року він висловив міркування у прямому ефірі телемарафону: в Україні немає конституційної заборони на вибори під час війни. І додав, що «не має бути застою тієї демократії, яка є в суспільстві».
Через місяць після заяви спікера Ради своє бачення озвучив і президент Володимир Зеленський. Зокрема, заявив, що хотів би провести вибори протягом року, але бачить багато для цього перешкод. Найголовніші – бойові дії і нестача фінансування.
До слова, Центральна виборча комісія на прохання Міністерства фінансів надала орієнтовну калькуляцію витрат на парламентські, президентські та місцеві вибори у 2024 році. Картина така: вибори глави держави витягнуть з бюджету 5,41 млрд грн; Верховної Ради – 3,74 млрд грн і місцевих рад (йдеться про території, де планувалися позачергові вибори або довибори) 653,3 млн грн.
Голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель визнає: активізація розмов про ймовірні вибори під час війни оживила ринок купівлі-продажу політичних партій. «Процес реєстрації політичної сили «з нуля» є досить тривалим та затратним. Тому політикам простіше купити готову партію з нейтральною назвою, печаткою та статутом, яка існувала на папері. Потім її перейменувати і досить швидко ввійти у виборчу кампанію. До речі, приблизно половина парламентських партій останніх скликань були купленими. Тобто неодноразово змінювали назву. Це своєрідний політичний бізнес», – зазначає у розмові з «Главкомом» Кошель.
Комітет виборців: 80% партій діють на папері
На сайті Міністерства юстиції оприлюднено повний перелік політичних партій, які зареєстровано в Україні. Всього на 1 січня 2021 року їх було 365. На запит «Главкома» Мін’юст уточнив: у 2021 році додалося ще 12 політсил, на початку 2022-го – одна партія. Під час дії воєнного стану влада не реєструє нових політичних проєктів.
На початок великої війни в Україні було зареєстровано 378 політичних партій. Під час дії воєнного стану влада не реєструє нових політичних проєктів
Очільник Комітету виборців зазначає: до широкомасштабної війни його організація проводила низку досліджень щодо стану політичних партій в Україні. Результат аналізу: близько 80% зареєстрованих партій є «мертвими». Це означає, що вони не демонструють жодних ознак діяльності: не оновлюють сайтів, не діють у публічній площині.
Зі свого боку «Главком» відслідкував несподівану нову тенденцію. З’ясувалося, що якраз під час війни раптово «воскресли» партії, які у мирний час не подавали ознак життя. У них змінилися керівники і назви. Усе це вже може свідчити про підготовку до майбутніх виборів оновлених політичних проєктів.
При цьому найбільш активні гравці на цьому ринку ті, хто націлився взяти владу на місцевому рівні. Мета – конвертувати політичний вплив на місця у місцевих радах, які після реформи децентралізації відчувають себе дуже впевнено. А подекуди навіть самовпевнено. Розпухлі місцеві бюджети, додаткове фінансування вабить навіть політиків, які ще недавно були у найвищій політичній лізі – у Верховній Раді.
Наприклад, партія, яка шість років називалася «Свідома нація», 5 вересня 2022 року взяла собі назву «Рішучі» і тепер її контролює екснардеп Віталій Купрій. На позачергові парламентські вибори у 2019 році ця політсила висунула трьох кандидатів в одномандатні округи, які стали аудсайдерами перегонів. Окрім цього, на слуху «Свідома нація» була завдяки своєму партійному босу Володимиру Теслі. За 2020 рік він задекларував мініпарк автомобілів, годинник Rolex та 15 млн грн у біткоїнах.
«Я не маю жодного стосунку до попереднього голови партії», – одразу запевнив «Главком» новий голова партії «Рішучі» і народний депутат VIII скликання Купрій. Він розповів, що не купував цієї партії. Каже, що дісталася безкоштовно, оскільки була «у мінусах» і мала суттєві проблеми з неподачею звітності до Національного агентства з питань запобігання корупції.
«Щоб не реєструвати партію «з нуля» і уникнути бюрократичних процедур, я сконтактував з попереднім керівником партії… Наразі орієнтуємося на наступні місцеві вибори, активно працюємо по Гостомелю і всьому Бучанському району Київської області. Також відроджуватимемо інші осередки партії», – окреслив зону своїх політичних інтересів Купрій.
Змінила назву й Студентська партія України. Тепер її перереєстровано у «Наш Голосіїв». Дуже чітка прив’язка до одного із 10 районів столиці, і, очевидно, мета зайти у майбутню Київраду.
З середини грудня 2022 року новим головою партії числиться Владислав Дзівідзінський. Це колишній заступник голови Бучанської районної ради Київської області. На місцевих виборах-2020 обрався депутатом Бучанської райради від партії «Європейська солідарність».
А ось бекграунд ще однієї перейменованої партії «Твоя особиста перемога» захоплює: у 2016 році політсила називалася «Мир та добробут». Через рік – «Спільна перемога». У 2018 році партія змінила назву на «Сім’я». А вже у липні 2022 року трансформувалася у партію «Твоя особиста перемога».
«Главком» намагався зв’язатися з новою головою партії Катериною Ксьонз за доступним у реєстрах телефоном, однак абонент завжди був «поза зоною досягнення».
Зовсім свіжий приклад: в Ужгороді з’явилася партія «Громади Закарпаття», яка до 9 березня 2023 року була відома як «Опозиційна сила» з пропискою у Києві. Восени 2021 року Печерський райсуд на 5,1 тис. грн оштрафував тодішню голову партії Катерину Копил. Вона не повністю відобразила дані про фінансування політсили за IV квартал 2020 року у поданому звіті до НАЗК.
Головою перейменованої партії став Юрій Грига. Людина з такими з ініціалами з осені 2020 року до листопада 2021 року очолювала Свалявську міську раду на Закарпатті.
Окрім політичної сили, Юрій Грига є співзасновником благодійного фонду «Громади Закарпаття». Фонд створено наприкінці червня 2023 року. Що прикметно: однойменні партія та благодійний фонд мають спільний мобільний номер, за яким неможливо зв’язатися, бо і цей «абонент не в мережі».
Протягом повномасштабної війни Мерітократична партія України, яку у далекому 2011-ому створив Ігор Шевченко, нині ексміністр екології, двічі змінила назву: у середині вересня 2022-го на «Мерітократична партія України-Мрія», у серпні 2023 року – «Антикорупційний фронт». Також до її керма прийшов новий голова партії.
До речі, у часи президентства Віктора Януковича Державна реєстраційна служба добивалася у судах анулювання реєстраційного свідоцтва цієї партії. Однак безуспішно.
«Главком» звернув увагу ще на одну політичну силу, яка за чотири дні до вторгнення РФ прописалася у Слов’янську Донецької області. Це «Партія Вадима Ляха», названа на честь діючого міського голови. До цього політична сила називалася «Владу народу!», а ще раніше – «Оновлення» і «Правда».
Теперішньою керівницею записано дружину мера Катерину Вишневську-Лях. У розмові з «Главкомом» вона відмовилася по телефону обговорювати партійну кухню.
Водночас сам мер повідомив більше деталей. Нині керівник Слов’янської міської військової адміністрації (від 30 березня 2022 року) Вадим Лях нагадав: у травні 2021 року президент створив у місті військово-цивільну адміністрацію. Відповідно, повноваження органів місцевого самоврядування громади були достроково припинені.
«У звʼязку з цим планувалося, що в березні 2022 року у громаді відбудуться позачергові місцеві вибори, в яких «Партія Вадима Ляха» і планувала прийняти участь. Але повномасштабна війна змінила плани. У воєнний час ніякої політичної активності партія не веде», – запевнив посадовець у коментарі «Главкому».
Почому партії?
Кілька років тому у політичних колах озвучувалася цифра $50 тис. – саме стільки треба було віддати за придбання «мертвої» партії під розкрутку нового політичного бренду. Співбесідник видання Олексій Кошень зауважив: зазвичай велика кількість партій реєструвалася під вибори. Зокрема, у 2020 році в Україні було зареєстровано 16 нових політичних партій. Водночас, у 2019 році в Україні було зареєстровано лише три нові політичні партії, у 2017 – також три, у 2018 – одна. Проте у 2016 – цілих 42, у 2015 – 78, у 2014 – 36.
«Багато політиків вважають: якшо вони є лідерами політичної партії, то начебто отримали прохідний квиток до вищої ліги української політики. І тому чимало колишніх народних депутатів і міністрів обростають власними політичними партіями. Це щось подібне до того, як олігархи купують футбольні клуби», – іронізує голова Комітету виборців.
Разом з тим, Кошель наполягає: через сито ребрендингу пройде і провладна партія «Слуга народу». Він прогнозує не лише зміну назви політсили, а й тотальне кадрове оновлення. «Чистки» можуть торкнутися понад 70% членів команди.
Між іншим, ще влітку «Главком» публікував інформацію про те, що нова пропрезидентська партія або блок буде носити назву «Дія» за аналогією з популярним державним мобільним додатком. За інформацією джерел редакції, займатися реанімацією пропрезидентської сили під новим брендом буде віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров, що й був головним розробником вищезгаданого додатку.
Політична партія з модною назвою «Дія» вже зареєстрована… у славнозвісних Горішніх Плавнях Полтавської області. Заснована вона була 21 грудня 2021 року і належить до когорти численних так званих сплячих проєктів. Жодних слідів її політичної діяльності знайти не вдалося.
Головою партії «Дія» є Олена Михайлівна Басок. Згідно з даними з відкритих реєстрів, вона також є бенефіціаром та директором компаній «Промтехнологіка» та «Гідравлікоптіма». Обидві вони зареєстровані у Кривому Розі, яке, нагадаємо, є рідним містом президента.
«Дія» є не першою партією, що записана на Басюк. Раніше вона була керівником ПП «Партія гармонійного розвитку», яка в 2017 році перетворилася на партію «Рух нових сил», а та в свою чергу – у «Рух нових сил Михайла Саакашвілі».
Басюк в коментарі «Главкому» заперечила, що її партія «Дія» якось пов’язана з президентською командою. Щодо перспективи свого нинішнього політичного проєкту жінка відповіла риторично: «Війна закінчиться, там буде видно».
Як добитися прозорих виборів?
Попри те, що уряд не заклав гроші у проєкті держбюджету на 2024 рік для проведення виборів, керівник Комітету виборців вважає, що вони все ж можуть відбутися. Проте є суттєві ризики.
По-перше, голосування за кордоном. До великої війни участь у виборах на закордонних дільницях брало близько 5% українців. Нині вирішити це питання можна шляхом збільшення кількості виборчих дільниць, або запровадити голосування поштою.
По-друге, забезпечення права голосу внутрішньо-переміщених осіб. Проблема у тому, що чоловіки призовного віку не поспішають ставати на облік як переселенці. Тому ця категорія виборців ризикує втратити можливість зробити свій вибір.
«Найбільшою проблемою, очевидно, стане реалізація виборчих прав військовими. Зокрема, чи зможуть вони балотуватися і бути обраними у разі оголошення виборів? Звідси, припускаю, з’явиться суспільне невдоволення та визнання часткової нелегітимності виборів. Тому найліпше для влади все ж дочекатися завершення війни і провести повноцінне волевиявлення», – наголосив Олексій Кошель.
Цікава деталь: минулого тижня Центральна виборча комісія повідомила, що тестово перевірить систему Державного реєстру виборців, який не працює з початку війни. Голова Комітету виборців сказав, що до 24 лютого 2022 року це була найточніша база даних в Україні. Реєстр постійно оновлювався та доповнювався. З початком вторгнення РФ його функціонування не підтримувалося.
«Запуск реєстру виборців у тестовому режимі дійсно вимушений крок. Але це не свідчить про те, що найближчим часом можна буде провести вибори. Потрібно, щонайменше пів року для відновлення роботи Державного реєстру виборців», – зазначив експерт.
У свою чергу колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера переконаний, що не вдасться перезапустити реєстр виборців, керуючись лише профільним законом. Кардинально не змінять ситуації й постанови Центральної виборчої комісії або Кабінету міністрів.
«У мирний час щомісячно близько десяти державних органів влади надавали інформацію відповідальним особам, які вели реєстр виборців, про кількість громадян, котрі досягли вікового виборчого цензу; тих, хто одружилися і змінив прізвища; осіб, яких було засуджено тощо. Нині цих даних недостатньо. Як на мене, парламентарі повинні прийняти Закон про Державний реєстр виборців у новій редакції, у перехідних положеннях якого прописати алгоритм дій», – прокоментував «Главкому» ексзаступник голови ЦВК.
***
18 вересня понад 100 громадських організацій підписали спільну заяву із закликом до української влади не проводити вибори під час війни.
«Ця ідея вкрай небезпечна та призведе до втрати легітимності як процесу, так і виборних органів, а з високою імовірністю – і до значної дестабілізації держави в цілому, – ідеться в заяві. – Ключовими є виклики, пов’язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану».
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0