Конференція з питань відновлення України отримала кардинально різні оцінки
У Римі 10-11 червня пройшла Конференція з питань відновлення України. На неї по з’їхалися десятки глав держав та урядів з «коаліції охочих» (європейських союзників України), а також приватних інвесторів.
Закінчилась конференці певними здобутками для України. Зокрема, це:
- понад 10 млрд євро нової допомоги, включно з 2,3 млрд від Єврокомісії для відновлення української економіки та критичної інфраструктури;
- 220 млн євро та план залучити пів мільярда до 2026 року від нового фонду власного капіталу Єврокомісії разом із Європейським інвестиційним банком, Францією, Німеччиною, Італією та Польщею;
- угода на постачання понад 5 тис. зенітних ракет Thales з Великою Британією;
- 283 млн фунтів від Великої Британії протягом наступного року.
Разом із тим, кількість тривожних дзвіночків також зростає. З ООН чуються прямі заяви про те, що Україна, мовляв, уже стомила світ своєю війною. Деякі європейські експерти закликають Київ якось самостійно розбиратися із відбудовою, а британські журналісти вважають: ще ніколи слова європейських лідерів про підтримку не звучали так «порожньо»…
ООН: «Усі втомилися від війни в Україні»
Поки у Римі тривала конференція з відновлення України, ООН продовжила дивувати офіційними заявами. Так, генеральний директор Міжнародної організації з міграції (МОМ) Емі Поуп виступила із заявою про те, що «усі втомилися» від війни в Україні. «Минуло три з половиною роки конфлікту. Думаю, справедливо буде сказати, що всі втомилися, і ми чуємо це навіть від українців, які постійно зазнають нападів у своїх містах і часто неодноразово були переміщені. Однак відповіддю на це має бути мир, бо зрештою, без миру, не буде кінця не лише запитам на фінансування, а й підтримці українського народу», – сказала вона Reuters.
Ця втома від війни в Україні та скорочення іноземної допомоги – зокрема, йдеться про тимчасову затримку постачання зброї з США – ставлять під загрозу зусилля щодо підтримки людей, які тікають від труднощів, додала вона.
Так звана «коаліція охочих» зустрілася, щоб підтвердити свою «непохитну відданість суверенітету, незалежності та територіальній цілісності України». «Ці амбітні обіцянки — це чудово. Але проблема в тому, що майже три з половиною років, протягом яких Україна докладала всіх зусиль, щоб відбити вторгнення Росії, ми чули повторення цих обіцянок знову і знову. Однак рідко вони підкріплювалися достатньо рішучими діями, щоб допомогти зупинити агресію Володимира Путіна», – констатує The Telegraph.
Але ніколи, підкреслює автор матеріалу, шаблонні фрази солідарності Заходу, не здавалися такими порожніми – а його допомога так відчайдушно необхідною – як цього тижня. «Російська армія з весни з тривожною швидкістю посилює свої повітряні атаки на Україну. У вівторок увечері, через кілька годин після звернення Макрона в Лондоні, війська Путіна здійснили атаку на Україну: 728 безпілотників та 13 ракет. Слабка підтримка України з боку Європи зрівнялася лише з нестабільною, транзакційною підтримкою, яку країні надав президент США Дональд Трамп за шість місяців свого перебування на посаді», – підкреслює автор.
The Telegraph зазначає, що є кілька проблисків надії, які свідчать про те, що ситуація може змінитися на користь Києва. Зокрема, йдеться про обіцяний новий пакет озброєнь від Трампа на $300 млн, у який можуть увійти ракети Patriot та інша зброя середньої дальності. «Трамп також анонсував «важливу заяву» щодо Росії, однак якою саме вона буде – наразі залишається незрозумілим. Макрон мав рацію, нагадавши цього тижня парламенту, що гарантування безпеки України є життєво важливою для гарантування безпеки самої Європи. Але навіть якщо Трамп нарешті запровадить нові, жорсткі санкції та разом з Європою почне постачати весь спектр зброї, про яку Україна постійно просить, на жаль, ми повинні запитати, чи не буде цього замало і запізно», – йдеться у статті.
У матеріалі зазначено, що ніхто насправді не очікував, що Трамп зможе швидко завершити війну. «Але Європа, яка також так добре вміє говорити про підтримку України, не виконала своїх зобов'язань. Дуже показово, що під час зустрічі коаліції охочих цього тижня плани щодо розгортання миротворчих військ в Україні у разі припинення вогню були тихо відкладені, мовчазно визнаючи, що це припинення вогню навряд чи настане найближчим часом. Простіше кажучи, Україну протягом останніх трьох років підводили її союзники – і дуже сильно», — підкреслює автор.
«Захід має багато важелів, які він неодноразово обіцяє використати, щоб посилити боротьбу України та послабити режим Путіна, включаючи жорсткіші санкції проти Росії та її союзників і більшу допомогу Києву. Але без її надання вся ця підтримка зводиться до порожніх слів. Така порожня дипломатія нікому не вигідна», – резюмує автор матеріалу.
Припинення російської агресивної війни залишається головним пріоритетом України, але правда в тому, що навіть це не забезпечить тривалої стабільності. Про це пише стратегічна радниця Інституту Тоні Блера, колишня прем'єр-міністр Фінляндії Санна Марін на сторінках видання Politico. Вона закликає Україну шукати джерело відновлення у внутрішніх, а не зовнішніх можливостях.
«Справжнє відновлення вимагатиме глибоких, стійких інвестицій у системи, що лежать в основі сильної суверенної держави. Однією з найважливіших — і найбільш недооцінених – з цих систем є власний народ України», – йдеться у статті.
Марін зазначає, що сьогодні в Україні проживає понад 3 млн людей, яких «за умови правильної політики та підтримки» можна було б залучити до робочої сили. «Розкриття цього потенціалу — це не лише найреалістичніший спосіб стимулювати економічне зростання та посилити відновлення України, але й найрозумніший і найшвидший спосіб побудувати довгострокову стійкість перед лицем війни, що триває», – вважає експертка.
Марін підкреслила, що Україні за допомогою партнерів треба впровадити реформи ринку праці. «Йдеться про матерів, які не можуть знайти догляд за дітьми; переміщених осіб, які намагаються відновити своє життя після того, як були змушені втекти; тих, хто шукає роботу, намагаючись знайти таку, яка відповідає їхнім навичкам та пропонує стабільність, яку має забезпечувати офіційна зайнятість. Йдеться також про ветеранів та людей з інвалідністю, які готові зробити свій внесок, але часто стикаються з перешкодами через обмежені можливості робочого місця», – перераховує експертка проблеми ринку праці. За її словами, сьогодні 83% українців з інвалідністю не мають роботи, понад третина внутрішньо переміщених осіб є безробітними. Тим часом 40% підприємств кажуть, що не можуть знайти кваліфікованих спеціалістів, які їм потрібні.
«Гарна новина полягає в тому, що Україна має інструменти, щоб змінити це, і країна має імпульс на своєму боці: мільярди донорської підтримки, майже завершений новий трудовий кодекс і реальну політичну волю. Вона має цифрову інфраструктуру, якій заздрять уряди по всій Європі. Вона також має населення, готове адаптуватися, майже 40% безробітних в Україні кажуть, що готові перекваліфікуватися, а чверть з них готові переїхати заради відповідної роботи. Партнери України можуть допомогти перетворити цей потенціал на реальний прогрес».
«Звичайно, повернення біженців матиме вирішальне значення для довгострокового відновлення України. Але Україна не може дозволити собі чекати. Основна увага має бути зосереджена на розкритті потенціалу тих, хто вже перебуває в межах країни. А це починається з модернізації ринку праці», – резюмує Марін.
Майкл О'Флаерті: «Не треба передчасно тиснути на біженців, аби вони поверталися додому»
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О'Флаерті під час виступу на Конференції з відновлення України в Римі, наголосив на необхідності в центр відбудови України поставити права людини. Перше і головне, на його думку, – поважати принцип добровільного повернення. «Я маю на увазі не лише вільний вибір, а й час. Держави повинні уникати передчасного тиску на людей, аби вони поверталися додому», – підкреслив він. Для біженців, які не планують повертатися, комісар закликав забезпечити доступну інтеграцію – у першу чергу, у рамках об’єднання сімей.
Другим важливим чинником дотримання прав людини О'Флаерті назвав забезпечення гідних умов для переміщених осіб. Не менш важливо, на його думку, вирішувати будь-які ворожі випади щодо українських біженців.
Комісар Ради Європи також зауважив на важливості допомоги з відбудовою України, «для людей». «Це вимагає зосередження уваги на житловій та соціальній інфраструктурі, на розмінуванні. Також необхідно враховувати особливі потреби вразливих груп, включаючи людей з інвалідністю, групи, чиє становище вже було проблемним до агресії», – зазначив він.
О'Флаерті також звернув увагу на те, що у рамках планування повернення українців додому необхідно також допомогти державі із компенсаціями за збитки та втрати, пов’язані з війною. Не забув він і про необхідність допомоги Україні у підтримці військових ветеранів, забезпечення їх реабілітації.
Закінчив свою промову комісар закликом: «Давайте ніколи не випускати з поля зору ситуацію двох конкретних спільнот. Перша – це люди, які проживають на території, що тимчасово окупована Росією. Вони стикаються з серйозними порушеннями прав людини. Про них не можна забувати. Друге – це українські діти, а також дорослі, переміщені до Росії. Ми повинні активізувати наші зусилля для їхнього повернення».
У своїй редакційній статті The Guardian нагадує, що європейські лідери зібралися в Римі в четвер на конференцію з питань відновлення України, але пріоритетом залишається витривалість.
«Україна бореться за те, щоб залишатися життєздатною, незалежною державою; Росія намагається цьому завадити. Висновок Європейського суду з прав людини про порушення Росією «у масових масштабах» в Україні з 2014 року, включаючи позасудові страти, сексуальне насильство та примусову працю, є яскравим прикладом того, чому рішучість не згасає», – йдеться у матеріалі.
«Жорстокий наступ Росії спрямований на те, щоб зламати дух України та європейську солідарність. Навіть Дональд Трамп, схоже, усвідомлює, що Москва не зацікавлена в мирі. Ніхто не повинен розраховувати на те, що Трамп довго залишатиметься ображеним на Росію, не кажучи вже про те, що це призведе до значних дій... Хоча США відновили поставки зброї після перерви, поставки, санкціоновані Джо Байденом, незабаром завершаться, і США більше не розглядають це як свою війну. Довгоочікуваний двопартійний законопроєкт про санкції, запропонований сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом, нарешті, схоже, почав рухатися», – пишуть журналісти видання, однак зауважують, що Трамп зажадає внести в нього низку змінити.
У статті йдеться, що європейська демонстративна шана «татка» (як назвав Трампа генсек НАТО Марк Рютте) «може викликати нудоту», але вона спрямована на те, щоб союзники могли купувати зброю, необхідну Україні, а США продовжували постачати розвідувальні дані. «Майбутнє за європейською самостійністю. Наразі надія полягає не в тому, щоб рішуче перемогти Москву, а в тому, щоб запобігти її перемозі. Росія продовжує набирати обертів, але повільно та ціна за кожен оберт дедалі зростає», – йдеться у матеріалі.
The Guardian завершує матеріал цитатою експерта з військової стратегії Лоуренса Фрідмана: «Питання не в тому, чи може Росія продовжувати, а в тому, чи може вона досягти своїх політичних цілей… У найближчому майбутньому вона не зможе».
Джон Гребст: «Попри ризики існують значні можливості в ключових секторах української економіки»
Колишній посол Сполучених Штатів в Узбекистані та Україні Джон Гербст на сторінках італійського видання Formiche поділився своїми думками щодо відновлення України. На його думку, одним з ключових питань є доля російських державних активів, заморожених у міжнародній фінансовій системі. Вартість цих активів оцінюється приблизно в $300 млрд. За ініціативою адміністрації Байдена у 2024 році G7 погодилася на позику Україні в розмірі $50 млрд, використовуючи ці активи як заставу. Наприкінці терміну його президентства розглядалась ініціатива щодо передачі Україні решти суми. Адміністрація Трампа ще не вирішила це питання та ухвалила суперечливе рішення про розпуск цільової групи Міністерства юстиції, яка відповідала за забезпечення дотримання санкцій проти російських олігархів.
«Білий дім неохоче запроваджує нові економічні санкції проти Росії. Москва сподівається, що Трамп не намагатиметься використовувати ці ресурси для підтримки України та подальшого її відновлення. Якщо ця надія виправдається, Москві не потрібно турбуватися про те, що решта $250 млрд заморожених активів опиняться в Україні. У межах G7 лише Велика Британія та Канада виступають за використання цих ресурсів для підтримки реконструкції, тоді як Німеччина, Італія, Японія та Франція неохоче цього роблять», – пояснює Гербст і додає, що на даний момент, якщо Білий дім не займе більш рішучої позиції, це життєво важливе джерело фінансування буде недоступним.
Інше важливе питання, на думку Гербста, стосується приватного капіталу, який використовується для підтримки та відбудови України. «Величезні потреби у відбудові, які оцінюються не менше ніж у $500 млрд, також вимагатимуть значних приватних інвестицій. На жаль, у більшості випадків ця зацікавленість зосереджена на прекрасному дні, коли війна закінчиться і відбудова зможе розпочатися в мирі. Такий підхід повністю відповідає приказці про «боягузливий капітал», що тікає від небезпечних і ризикованих ситуацій. Українці не наївні; вони розуміють і вітають той факт, що іноземні інвестори приєднаються до них, щоб пожинати плоди відбудови України. Але вони також добре усвідомлюють величезні потреби сьогодення і, найімовірніше, надаватимуть перевагу тим компаніям, які готові взяти на себе зобов'язання перед майбутнім країни, інвестуючи зараз», – пише експосол.
«Попри ризики, пов'язані з конфліктом, існують значні можливості в ключових секторах української економіки – штучному інтелекті, виробництві безпілотників та іншого оборонного обладнання, сільському господарстві та енергетиці. Там деякі західні компанії вже показують хороші результати. Західні уряди та міжнародні фінансові установи могли б сприяти цьому процесу, вирішивши давно обговорюване питання страхування від воєнних ризиків», – резюмує Гербст.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0
