Візова кара. Наближається останній акт драми російської «еліти»

Європа та США надсилають сигнал Москві: ми не хочемо бачити ваших чиновників, бізнесменів, пропагандистів. Євреї не підтримують війну з «нацизмом». Смерть Ковальова: чому Росія на Херсонщині «не назавжди». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проаналізував інформаційну повістку станом на кінець серпня. 

31 серпня питання віз для росіян розглянули глави МЗС країн ЄС на поки що на неформальній зустрічі у Празі. Згодом його оформлять у черговому пакеті санкцій. Міністри закордонних справ вирішили повністю призупинити дію угоди про спрощення візового режиму з Росією. Про це написав голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель у Twitter.

Навіть ФРН погодилась на таке рішення. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок пояснила, що це може стати сполучним мостом між двома позиціями в ЄС – країнами, які вимагають повного припинення видачі віз росіянам та тими, хто виступає проти будь-яких візових обмежень. 

Як повідомила Бербок, одним із пунктів угоди може стати повне припинення видачі громадянам РФ багаторічних віз до ЄС. Крім того, країни-члени зможуть перевіряти, на якій підставі було подано заявку на візу, і якою є близькість заявника до російського уряду, перш ніж видавати її.

Серед іншого, ЄС розглядає ідею звільнити від візових обмежень росіян до 25 років. Вірогідно, з метою сприяння їх втечі від мобілізації. 

Яке буде рішення побачимо, але в Європі вже буквально знущаються різноманітними способами над російськими туристами.

У РФ на це реагують дуже нервово. Екс-президент РФ Медведєв заявив, що нехай вже «європейці повністю припинять видачу віз».

Насправді, до восьмого пакету санкцій буде включений дійсно один із найболючіших для «еліти Росії» пунктів – повну відмову в праві в’їзду до Європи всім, хто пов’язаний будь-яким чином з державною службою. По суті, це заборона на в’їзд і перебування в Європі не тільки самих чиновників та бізнесменів, а й їхнього оточення. В тому числі й особистого. 

Розширене тлумачення визначення «осіб пов’язаних із державою» торкнеться і обслуговуючого персоналу: різноманітних пропагандистів, «експертів», ідеологів та функціонерів формально громадських, а фактично мережевих російських державних структур.

Таким чином, міф путінської пропаганди про русофобію Заходу прямо зараз матеріалізується в реальні обмеження для росіян: від заборони відкриття банківських рахунків до можливості бронювання готелів і взагалі отримання віз тощо.

Як же так вийшло? Як кремлівський фейк став реальністю?

Ніякого скидання масок (як це регулярно інтерпретує той же Медведєв), звісно, не сталося. Росія в усьому винна сама і її завчасно попереджали про наслідки воєнної авантюри. 

Спочатку – через введення особистих санкцій (які, нагадаємо, багатьом здавалися «непрацюючими») Європа та США чітко надали сигнал Москві: ми не хочемо бачити ваших чиновників, бізнесменів, пропагандистів.

Підсумок перед очима. Награбоване ними арештоване/ заморожене / конфісковане. А тепер і самі крадії стали небажаними персонами. Зараз наближається останній акт драми російської «еліти».

Стратегія «кочового бандита»: захоплення і пограбування спочатку власної країни, а потім території сусідів (Грузії, України) із подальшою евакуацією на Захід – після 24 лютого вже не працює.

Путінська Росія примудрилась зіпсувати стосунки з тими, до кого хотіла евакуюватися. Навіть зі Швейцарією, яка за часів Гітлера залишалася нейтральною. Тому старий фейк про «західну русофобію» таки став правдою. Хто б міг про таке подумати ще пів року тому? 

Чому євреї не підтримують війну з «нацизмом»

Про фейковість російської «боротьби з українським нацизмом» краще за все каже вибір євреїв – нації, яка чи не найбільше постраждала від справжнього, а не вигаданого нацизму.

Через шість місяців після повномасштабного вторгнення Росії до України, Єврейські федерації Північної Америки опублікували звіт про результати надзвичайної кампанії зі збору коштів для допомоги Україні.

Усього було зібрано пожертвувань на суму в $73,5 млн. Ці кошти спрямовано понад 50 неурядовим організаціям, які надають гуманітарну допомогу, працюють із громадами в Україні та біженцями.

Також зібрано та розподілено понад 1200 тонн медичного обладнання, одягу, продуктів харчування та засобів гігієни, близько 81 тисячі людей евакуйовано із зони бойових дій.

У липні вони ініціювали надання гранту на допомогу біженцям з України у розмірі $1 млн.

Водночас, так само в липні головний рабин Москви Пінхас Гольдшмідт залишив свою посаду та виїхав з РФ. Причиною від’їзду став тиск влади, яка вимагала від нього публічно підтримати вторгнення в Україну. Після початку великої війни з Росії, за підрахунками, виїхали близько 20,5 тис. євреїв. До вторгнення їх жило у РФ 165 тис. 

Британський стиль московських фотомонтажерів

Путінська ставка на перемогу «генерала Холода» у Західній Європі не зіграла. 29 серпня Росія фактично визнала свою поразку, повідомивши, що «країни ЄС перевищили цільовий рівень запасів газу у власних підземних сховищах».

Так, перемога не остаточна. Але факт залишається фактом – Європа запаслася газом.

Нагадаємо, протягом останніх місяців російські ЗМІ інформували про перебіг газової війни ледь не в онлайн-режимі. «Газові сховища пусті», «ціна газу перевищила…», «Північний потік-2» врятує Європу», «турбіна Siemens застрягла у Канаді і ФРН», «європейці шаленіють від цін на комунальні послуги» й т.д.

Просуваючи подібні меседжі, росіяни не нехтували і відвертими маніпуляціями. Навіть примітивним фотомонтажем. 24 серпня фото з плакатом у вигляді українського прапора, на якому написано «You’ll be cold in the winter because they need it more» («вам буде холодно взимку, бо вони (українці) потребують цього більше»), розійшлася по соцмережах.

Канал «Владлен ТатарZкий» навіть вказав конкретне місце, де було зроблено знімок, — місто Саутенд-он-Сі неподалік Лондона.

Плакат гуляв по соцмережах довго і збирав відповідний «врожай» коментарів та дописів.

«Так, я впевнений, що матір-одиначка, яка тремтить на морозі зі своєю дитиною, тому що може дозволити собі лише їжу, а не рахунок за газ, матиме велику розраду, знаючи, що її жертва забезпечить продовження війни за 1500 миль», — написав один із користувачів Twitter.

Насправді, Reuters Fact Check перевірив знімок за допомогою сервісів, що дозволяють оцінити, чи піддавали зображення фотомонтажу. Результат – фото відредаговано, і спочатку плаката в кольорах українського прапора на ньому не було.

Згодом вдалося знайти і оригінальний знімок. Він розміщений на сайті британської компанії KMS Media. На плакаті афіші виступів музикантів. «Постери в центрі Манчестера», – говорить підпис до зображення. До міста Саутенд-он-Сі, воно не має жодного відношення.

Дивно, що об’єктом фотошопної газової атаки криворуких російських фейкмонтажерів стала Велика Британія. Адже вона чи не найменше потерпає від нестачі енергоносіїв з РФ. Ще до червня цього року Лондон повністю відмовився від їх купівлі з Росії.

Смерть Ковальова: чому Росія на Херсонщині «не назавжди»

29 серпня Слідчий комітет Росії офіційно підтвердив повідомлення про загибель під Херсоном Олексія Ковальова – колишнього депутата Верховної Ради України, який пішов служити до окупаційної адміністрації Херсонської області заступником її голови та куратора сільського господарства.

У росЗМІ обійшлися навіть без протокольного співчуття загиблому і його рідним. Смерть колаборантів стала буденністю і вчергове підтвердила їх статус розхідного матеріалу. 

До 24 лютого 2022 року нардеп Ковальов нічим не виділявся, крім купівлі одного з українських телеканалів середньої руки за гроші, нібито подаровані йому батьками.

Вже під час війни, на початку квітня Ковальов несподівано приїхав на свою малу батьківщину, окуповану на той час Херсонщину, з «патріотичним» мотивом: «не хочу кидати мешканців свого округу у важку годину», а заодно і з більш меркантильним мотивом: «захистити сімейний бізнес від мародерів».

«Все буде Україна», – закінчувався один із його постів від 7 квітня у Facebook. Проте, через певний час він вже звітував про свою участь у нараді куратора окупованих територій від Кремля Сергія Кирієнка із фермерами Херсонщини.  «Росія тут серйозно і назавжди», – повідомив він за підсумками зустрічі.

Насправді, для Росії, яка має величезні проблеми з пошуком по-справжньому впливових колаборантів на захоплених землях і змушена завозити чиновників з РФ, Ковальов мав стати цінним набутком. Адже він був цілим народним депутатом – єдиним з українського парламенту, хто відкрито перейшов на бік Росії після 24 лютого.

Але саме в тому, що Ковальова не зберегли (мабуть, не особливо намагалися) – виявилось справжнє ставлення Кремля до колаборантів. 

І не важливо, що стало  причиною його смерті, робота українських спецслужб (вони цю тему не коментують), розбірки з тими самими мародерами чи з місцевими кримінальними угрупованнями через переділ ринку сільгосппродукції регіону, або ж якась сімейно-побутова історія.

Смерть Ковальова – потужний сигнал для тих, хто, можливо, подумує про входження до органів окупаційної адміністрації. Адже те, що зберегти своє життя не вдалося черговому члену колабораційної верхівки Херсонської області, означає тільки одне: Росія може скільки завгодно заявляти, що вона «тут всерйоз і назавжди», але реальність інша. І передусім на полі бою.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки