Рішення Путіна остаточно показує кримчанам: на особливе ставлення їм тепер годі розраховувати – окупований регіон став в один ряд… з Адигеєю та Калмикією
В окупованому Криму – великі метаморфози. Володимир Путін об’єднав Кримський федеральний округ з Південним і фактично позбавив окупований півострів особливого статусу у складі РФ. Також російський президент звільнив одіозного «губернатора Севастополя» Сергія Міняйла, причому південний берег він змінить на більш жорсткі кліматичні умови – сьогодні його призначили уповноваженим представником президента в Сибірському федеральному окрузі.
Сигнал для місцевих кадрів
За словами Міняйла, такий кадровий поворот був для нього геть несподіваним і про нього він дізнався від журналістів, хоча формулювання відставки – «за власним бажанням». Власне, те, що севастопольського «губернатора», нарешті, знімуть, очікувалося. За час роботи в окупованому українському місті стовідсоткового «варяга» віце-адмірала Міняйла супроводжували постійні скандали з місцевими елітами та звичайними мешканцями – згадати хоча б його рішення призначити головою заповідника «Херсонес» священика. І навіть затято «пропутінськи» налаштована севастопольська публіка волала в Інтернет-форумах, що місто за нинішнього керівництва загниває. Не того, мовляв, очікували, коли в 2014-му були згодні на «камені з неба».
Тепер можна сказати, що численні чолобитні севастопольців «Путіну, в Москву» дали свій результат. До того ж, у Міняйла була потужна внутрішня опозиція в особі головного севастопольского сепаратиста, колишнього «голови Законодавчих зборів» Олексія Чалого. Конфлікти між ними досягли такого напруження, що мирити опонентів доводилось особисто Путіну. Але марно – ЗМІ, близькі до Чалого, не припиняли медіавійну проти Міняйла, а недоброзичливці «губернатора» навіть склали «антиміняйлівські» частушки, на які той дуже ображався і навіть писав заяву в поліцію. Цікаво, що відставка Міняйла сталася якраз після рішення ЦВК щодо неможливості прямих виборів «губернатора Севастополя», чого домагався Чалий. Втім він залишився задоволеним і таким розвитком подій: «З моєї точки зору, для міста це рішення, безумовно, корисне. Це довгоочікувано. Я з оптимізмом дивлюся на майбутнє Севастополя, тим більше, що в.о. став заступник міністра промисловості і торгівлі (тимчасово виконуючим обов'язки «губернатора Севастополя» призначено Дмитра Овсяннікова – «Главком») – людина досить молода, але володіє серйозним досвідом».
Міняйло вважався людиною російського міністра оборони Сергія Шойгу. А призначення Овсяннікова, хай і з приставкою в.о., продовжує лінію Кремля на десантування в окупований Крим керівників «з материка», на що досить нервово реагує місцева «еліта».
На думку екс-депутата Ради Леоніда Грача, після відставки Міняйла Кремлю самий час взятись за корумповану парочку зрадників Аксьонов–Константинов, яка в 2014-му взяла активну участь в здачі Криму. «Йде масштабна революція не просто в управлінській системі Криму і Севастополя, а по виправленню власних помилок, допущених Кремлем, – впевнений Грач. – Я маю на увазі підбір кадрів, які після 2014-го року посадив Кремль, – компашки Аксьонова і Константинова, які явно корумповані, їхніх родичів, представників бандугрупувань ще початку 90-го… Вони прийшли грабувати, і це триває до сьогоднішнього дня. І Москва вже зрозуміла, що бюджету РФ на Крим не вистачить. Міняйло був такий же – я про нього вже десятки разів публічно говорив і писав Путіну, що це злочин таких нуворишів тримати при владі. А те, що його відправили трохи далі (він взагалі сам з Північної Осетії родом), – до ведмедів, в Сибір, так це щоб зрозумів, яка різниця між Сибіром і Кримом. Кампанія по вичищенню тільки почалася. Але залишився ж найголовніший згусток – це Аксьонов, Константинов і ті, хто сьогодні в Раді міністрів Криму – вони ж нічого, крім грабувати, не можуть і не вміють».
Подальша доля нинішніх кримських «керівників», якими періодично не задоволені в Москві, але досі терплять, – в тумані. Одне з облич «руської весни» «няш-мяш» Наталю Поклонську вже витісняють з півострова – замість прокурорського крісла вона може отримати втішний приз у вигляді місця в Госдумі. Здавалося б, до виборів Кремль не буде чіпати того ж Аксьонова, але приклад Міняйла показує, що така логіка діє не завжди.
Період адаптації завершено
А от Кримський федеральний округ був ліквідований «з метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади». Керченський міст досі існує лише віртуально, тому Москва хоч таким чином намагається продемонструвати – окупований півострів вже достатньо інтегрувався в Росію і тимчасовий період адаптації завершено. Власне, це продовження лінії, що мала місце рік тому, коли були ліквідовано «Міністерство у справах Криму». Втім, це і натяк на те, що на особливе ставлення кримчанам тепер годі розраховувати – окупований регіон став в один ряд… з Адигеєю та Калмикією, що також входять в Південний федеральний округ.
«Це означає новий крок анексії, новий крок інтеграції в існуючу систему РФ, – коментує зміни екс-депутат Держдуми Ілля Пономарьов, який свого часу був єдиним, хто проголосував проти анексії Криму. – Психологічно це хороший меседж для патріотично налаштованих росіян про те, що життя остаточно входить в звичайне мирне русло і немає більше ніякої особливості Криму».
При цьому Пономарьов вважає, що на запланованих Москвою фінансованих вливаннях в півострів така зміна статусу Криму не позначиться: «Хіба що побічно. Звичайно, легше щось лобіювати, коли є більш високий статус, але думаю, що принципових змін не буде».
З ним згоден і екс-міністр закордонних справ РФ Георгій Кунадзе: «Думаю, що фінансування Криму – а там багато дір і потреб – якщо і буде урізано, то ненабагато. При цьому зрозуміло, що Крим ніколи не буде фінансуватися так, як Чечня. Швидше, це рішення пов'язано з тим, що саме по собі виділення Криму в окремий федеральний округ виглядало дещо безглуздо просто за бюрократичною логікою. Тому що усюди в Росії округ складають кілька суб'єктів федерації, а не один».
Рішення по Криму були оприлюднені в пакеті з іншими численними перестановками в російській владній верхівці – підкріпившись йогуртом в компанії комбайнерів, Володимир Путін неабияк перетрусив кадри.
Фото: tass.ru
Депутат-опозиціонер Госдуми Дмитро Гудков написав в «фейсбуці», що такого масованого приходу силовиків у владу не пам’ятає давно. Серед «жертв» – і посол Росії в Україні Михайло Зурабов. Російські ЗМІ пишуть, що він сам давно просив забрати його з України, і його патрон вирішив, що зараз час для цього цілком відповідний. За чутками, Зурабова має замінити нинішній представник президента в Приволжському федеральному окрузі Михайло Бабич, але поки що призначений лише тимчасово повірений маловідомий Сергій Торопов. Експерти припускають, що повноцінний посол може і не отримати агреман від Петра Порошенка за нинішніх відносин між країнами. Цінність непомітного Зурабова полягала в тому, що він особисто кулуарно контактував з українським президентом, але в Кремлі, мабуть, вирішили, що в такому форматі відносин більше нема сенсу. Тож замість нього слід очікувати або «яструба», або технічного дипломатичного клерка.
Коментарі — 0