Зірка серіалу «Свати» вперше повернулася до України та вразила емоційними кадрами

Зірка серіалу «Свати» та головна героїня «Папика» Дар'я Петрожицька на своїй сторінці в соцмережі розмістила дуже емоційну розповідь про своє перше повернення до України з Німеччини, де знайшла тимчасовий прихисток з початку вторгнення.

Акторка виклала знімки, на яких, не соромлячись, плаче: «Я приїхала, я вдома. Відео, де я плачу, коли зайшла до своєї квартири, я не буду скидати. Просто тому що я знову починаю плакати. У мене немає світла. У мене дуже холодно в хаті, але я така щаслива. Просто не можу передати».

Раніше Дар'я Петрожицька на своїй сторінці в Інстаграм розповідала, як змінилося життя за час війни в Україні. Акторка з перших днів війни змушена була залишити свою квартиру у Києві. Дівчина деякий час перебувала на території України, але згодом виїхала за кордон. Зараз акторка живе у свого хлопця у Німеччині. «Ми поїхали до Гамбурга, тут квартира мого хлопця, і він дуже хотів, щоб я приїхала і була в безпеці. Чесно скажу, я не хотіла розповідати про нього, особливо те, що він живе за кордоном, але вже є», – розповідала в інтерв’ю Дар'я.

Відповідаючи на запитання шанувальників, за що вона живе, не працюючи, Петрожицька зізналася, що її утримує бойфренд Олексій. «Ми втрьох у нього на шиї», – написала вона. Даша має двох котів.

Акторка вже оформила статус біженки, але ніяк не може звикнути до вимушеного життя за кордоном. Говорить – мова дається їй важко, до того ж постійно болить серце від думки про Україну та мирне життя. Тому артистка ходить на мітинги на підтримку країни та спілкується з українцями. «Всі люди, яких я тут зустрічаю, плачуть та кажуть, що хочуть додому. Я ж прошу всіх не поспішати, хоч розумію, як усім важко, – ділиться актриса. – Я так сумую за життям! Був період, коли багато плакала, не знаю, так це чи ні, але, здається, я мав нервовий зрив. Довелося звернутися до психолога та просити ліки, адже я не могла контролювати свій стан. Але мені не дали рецепту, наполягли, щоб я справлялася самостійно. Знаєте, я й зараз, згадуючи своє минуле життя, не можу стримати сліз. Наші гастролі, на які ми їхали в автобусах 5-6 годин, щоб зіграти спектакль і вирушити назад… Як добре було».