У нас опущена влада та президент. Роднянський процитував скиглення росіян після звільнення Херсона

Продюсер Олександр Роднянский, який довгий час жив та працював в Росії, але з початком агресії РФ виїхав звідти, на своїй сторінці в Інстаграм дивується тому, наскільки росіянам не важливі людські життя. В гонитві за імперською «величностю», вони не помічають, як країна перетворюється в міжнародного ізгоя.

«Я ніяк не можу звикнути до того, що російським «патріотам» настільки неважливі людські життя. Смерть мирних українців, загибель російських солдатів. Вони завжди пишуть і говорять лише про геополітику, – пише Роднянський. – Я маю чимало таких знайомих, їм практично байдужа доля їхніх рідних в Україні, вони переживають за роль Росії у світі. Ось і зараз. Звільнення окупованого Херсона, приїзд президента Зеленського, мовчання президента Путіна та інші події останніх днів, що фіксують очевидну поразку Росії, страждання в окупації мирних українців та безглузді смерті російських солдатів викликають у «патріотів» не співчуття сім'ям загиблих, але лише стогін з приводу, що провалилася мрія про імперську «величность».

«Ось фрагмент гучного тексту з популярного телеграм-каналу (лексику я зберіг, а мат прибрав): «… ну чому найганебніша історія Росії випала саме на моє покоління? Ну чому у нас така опущена влада та президент! Ну чому у нас президент не такий народний, як у українців? ... він навіть відеозвернення не записав після здачі російського міста, після такої трагедії. Хоч би щось сказав, хоч якусь натхненну промову, заспокоїв би якось народ. Але немає. Просто за що? За що ці приниження?», – продовжує Роднянський.

«Мені незрозуміла й байдужість щодо статусу міжнародного ізгоя, що все більше закріплюється за Росією. Адже це вирок для наступних поколінь росіян. Яким належить платити за рахунками їхніх батьків. Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про виплату Росією репарацій Україні за завдану війною шкоду. Підсумки голосування наочно демонструють масштаб міжнародної ізоляції: за проголосували 94 країни, включаючи Угорщину та Туреччину. Проти – лише 14. З тим же набором друзів Росії – Північна Корея, Еритрея, Іран… Але головне – не гроші. А ставлення. На скільки поколінь росіян пошириться неприйняття мешканців більшості країн світу? На початку 90-х, через півстоліття після війни, працюючи на німецькому телеканалі ZDF, я багато їздив Європою машиною з німецькими номерами. І дуже часто – і у Франції, і в Бельгії, і в Нідерландах – стикався з украй неприязним ставленням до себе, «німця». Із росіянами буде жорсткішим», – додає Роднянський.